КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Лекція 8. Глобалізація світу і національні інтереси. Світові суспільно-політичні доктрини 2 страница
Агітація - (лат. а§іІаІіоп - приведення в рух, спонукання) - поширення політичних ідей та гасел з метою впливу на суспільну свідомість і настрої народних мас, спонукання їх до цілеспрямованої активності, політичних дій; один із поширених засобів політичної боротьби. Агресія - (лат. ১ге55Іоп - напад) - несумісне зі Статутом ООН пряме чи опосередковане застосування сили однією державою (чи групою держав) проти іншої, яке має на меті захоплення території, скасування або обмеження державної незалежності, насильницьке підкорення її населення. Адаптація соціально-політична - (лат. асіаріаііоп - пристосовувати) - процес активного пристосування соціальних і політичних суб'єктів до змін у соціально-політичному середовищі. Адміністрація - (лат. асітіпізігаііоп - управління, керівництво) - сукупність розпорядчих органів державного управління, виконавчої влади (уряд, відомчі установи, виконавчі комітети, апарат президента, губернатора тощо), діяльність яких визначена законом чи конституцією країни. Анархізм - (грец. апагсЬіа - безвладдя) - ідейно-теоретична й суспільно-політична теорія, в основу якої покладено заперечення інституціона-льного, насамперед державного, управління суспільством. Апатриди - (грец. а - заперечення і раїгіз - батьківщина) - особи, які не мають громадянства й підданства жодної держави, проте мусять дотримуватися законів тієї країни, в якій вони зараз перебувають. А., як правило, позбавлені виборчих прав. Аристократія - (грец. агізюкгаїіа- влада найкращих, найзнатніших) - форма правління, за якої державна влада належить привілейованій меншості; вищий, привілейований стан (група) певного суспільства, що володіє особливими правами чи можливостями.
Біженці - особи, які залишили країну, в якій вони постійно проживали (були громадянами), внаслідок переслідувань, військових дій чи інших надзвичайних обставин. Більшість - кількісне переважання прихильників якоїсь ідеї чи рішення над їхніми противниками. Розрізняють Б. відносну - хоча б на один голос більше від суперника чи альтернативної пропозиції; абсолютну -коли на користь якогось рішення віддали свої голоси 50% голосуючих, плюс ще хоча б один; кваліфіковану (конституційну), яка може дорівнювати двом третинам або навіть трьом чвертям усього складу тих, хто приймає рішення або здійснює обрання. Біпатриди - (грец. Ьі - два і раїгіз - батьківщина) - особи, які одночасно мають громадянство двох або більше держав. Біхевіоризм - (лат. ЬеЬауіоиг - поведінка) - психологічний напрям у політології та соціології, що орієнтує на вивчення проблем політики і політичних відносин крізь призму соціально-психолого-біологічної поведінки особи і груп, як сукупності різноманітних реалій на вплив оточуючого середовища. Бюрократія - (франц. Ьигеаисгаїіе, букв. - панування канцелярії, від Ьигеаи -бюро, канцелярія; та грец. кгаюз - влада) - вищий, привілейований прошарок чиновників-адміністраторів у державі; ієрархічно організована система управління державою чи суспільством з допомогою особливого апарату, наділеного специфічними функціями та привілеями. Вето - (лат. уєю - я забороняю) - передбачений конституціями деяких країн акт, завдяки якому глава держави або верхня палата парламенту можуть призупинити впровадження законів або рішень, прийнятих парламентом чи його нижньою палатою Вибори - процедура обрання або висунення певних осіб способом відкритого чи закритого (таємного) голосування; найбільш поширений механізм створення органів та інститутів влади. Виборча система змішана - (грец. зузіета - утворення) - такий порядок визначення результатів голосування, у якому поєднані елементи мажоритарної та пропорційної систем.
Виборча система мажоритарна - (лат. пгаіог - більший) - такий порядок організації виборів і визначення результатів голосування, коли обраним вважається кандидат (або список кандидатів), який отримав більшість голосів у виборчому окрузі. Виборча система пропорційна - такий порядок організації виборів і визначення результатів голосування, за якого розподіл мандатів між партіями, які висунули своїх кандидатів у представницький орган, проводиться згідно з кількістю отриманих партією голосів. Відокремлення - форма реалізації права на самовизначення, яка передбачає вихід нації зі складу багатонаціонального утворення під впливом волевиявлення народу. Відповідальність політична - різновид соціальної відповідальності, що означає морально-психологічну настанову суб'єктів політики, засновану на глибокому розумінні сенсу й наслідків політичної діяльності. Віче - народне зібрання, форма громадського волевиявлення часів Київської Русі. Існувала поряд із владою князя і була безпосереднім продовженням родоплемінних порядків, коли всі члени роду брали участь у вирішенні спільних справ. Влада - здатність і можливість на основі юридичного (виборчого) права розпоряджатися ким-небудь або чим-небудь, а також чинити вирішальний вплив на долю, поведінку та діяльність більшості людей за допомогою різноманітних засобів (права, авторитету, волі, примусу тощо); політичне панування над людьми; система державних органів; особи, органи, наділені широкими владно-державними та адміністративними повноваженнями у суспільстві. Влада виконавча - одна з трьох гілок державної влади, яка організовує та спрямовує внутрішню й зовнішню діяльність держави, забезпечує здійснення втіленої в законах волі суспільства, охорону прав і свобод людини. Влада державна - вища форма політичної влади, що спирається на спеціальний управлінсько-владний апарат і володіє монопольним правом на видання законів, інших розпоряджень і актів, обов'язкових для всього населення. Влада законодавча - одна з трьох гілок влади, сутність якої полягає у здатності держави здійснювати свою волю, впливати на діяльність і поведінку людей та їх об'єднань за допомогою законів, правових актів, рішень, що їх приймають представницькі органи влади.
Влада політична - здатність і можливість здійснювати визначальний вплив на діяльність, поведінку людей та їх об'єднань за допомогою волі, авторитету, права, насильства; організаційно-управлінський та регулятивно-контрольний механізм здійснення політики. Влада судова - одна з трьох гілок державної влади; необхідна умова реалізації принципу поділу влади, покликана запобігати можливості змови чи протистояння двох інших гілок влади (законодавчої та виконавчої), створювати перепони, щоб унеможливити виникнення диктатури. Вождізм - владні відносини, засновані на поділі групи (організації) на керівників і підлеглих, на особистій відданості політичному лідеру, вождю. В. переважно властивий для тоталітарних і авторитарних режимів. Возз'єднання - форма реалізації права на самовизначення, яка передбачає об'єднання народів (націй). Волюнтаризм - (лат. уоіипіагіиз - залежний від волі) - позиція суб'єкта політики, згідно з якою головним чинником досягнення поставленої мети є воля, особисті устремління й політичні наміри. Геноцид - (грец. §епоз - рід і саесіеге - вбиваю) - здійснювані владою масові переслідування, гоніння і навіть знищення певної національної, етнічної, расової, соціальної, культурної, релігійної спільноти. Геополітика - (грец. §е - земля і роїіііке - політика) - політологічна.концепція, що вбачає в політиці якоїсь держави визначальну роль географічних чинників (просторове розташування країни, клімат, розмір території, кількість населення, наявність природних ресурсів та ін.). Герб державний - (нім. егЬе - спадщина) - відмінний знак держави, офіційно прийнята емблема, виконана за законами геральдики й зображувана на прапорах, монетах, печатках, офіційних паперах тощо. Геронтократія - (грец. £егоп - старий і кгаіоз - влада) - правляча політична й управлінська еліта, яка складається з людей похилого віку.
Гімн державний - (грец. путпоз — урочиста пісня) - урочиста пісня, офіційно визначена як символ державної єдності. Глава держави - державна посада, інституція, якій належить чільне місце в системі органів державної влади, яка уособлює єдність нації, символізує державу, покликана гарантувати її цілісність, бути чинником гармонійної та ефективної взаємодії «гілок» державної влади між собою. Глава уряду - керівник виконавчої влади в державі (прем'єр-міністр, канцлер, голова ради міністрів тощо), чільна фігура в системі державного врядування, громадського адміністрування. Гласність - один з найважливіших принципів демократизму, який полягає у невід'ємному праві кожного громадянина на отримання повної й вірогідної інформації з будь-якого питання громадського життя, що не становить державної чи військової таємниці. Глобалізм - (франц. §1оЬа1 - загальний, всесвітній) - політична практика, зорієнтована на розв'язання локальних суспільних проблем з урахуванням їхнього взаємозв'язку з проблемами зовнішніми, більш загальними, з передбаченням їх наслідків для світових процесів. Голосування - безпосередній акт волевиявлення громадян під час виборів. Складається з ідентифікації (засвідчення особи) виборця, отримання бюлетеня і власне голосування. Громадська думка - відображення ставлення народу (в цілому або окремих спільнот) до влади, діяльності, політики. Громадські об'єднання - об'єднання, створені з метою реалізації та захисту громадянських, політичних, економічних, соціальних і культурних прав, інтересів людини, які сприяють розвитку творчої активності й самостійності громадян, їх участі в управлінні державними та громадськими справами. Громадянське суспільство -суспільство громадян із високим рівнем економічних, соціальних, політичних, культурних і моральних рис, яке спільно з державою утворює розвинуті правові відносини; суспільство рівноправних громадян, яке не залежить від держави, але взаємодіє з нею заради спільного блага. Громадянськість -світоглядно-психологічний стан людини, що характеризується відчуттям себе громадянином конкретної держави, лояльним ставленням до її інституцій та законів, почуттям власної гідності у стосунках з представниками держави, знанням і поважанням прав людини, чеснот громадянського суспільства, готовністю і вмінням домагатися дотримання власних прав, вимагати від держави виконання її функцій, відповідальним ставленням до своїх обов'язків перед державою, патріотизмом. Група тиску - (прованс. §гор - вузол, £гораг - зв'язувати) -суспільно-політичне об'єднання, яке прагне задоволення власних інтересів через вплив на державну владу або політичні партії. Від партії Г. т. відрізняється, тим, що вона безпосередньо не бореться за владу, не бере участі в керівництві та управлінні державою. Дезінформація - (франц. сіез - заперечення та іпГоппаІіоп - повідомлення) -завідомо неправильна, неправдива інформація. Декларація - (лат. сіекіаго - заявляю, оповіщаю) -офіційне проголошення державою, політичною партією, міжнародними, міждержавними організаціями головних принципів їхньої діяльності, програмних позицій, повідомлення про суттєву, принципову зміну в їхньому статусі. Делегат - (лат. о!е1е§аш5 - посланець) -обраний або призначений представник спільноти, громадсько-політичної організації, наділений повноваженнями приймати авторитетні рішення, здійснювати, репрезентувати й захищати їхні інтереси на переговорах, нарадах, з'їздах тощо. Демагогія - (грец. дета£0£Іа, від сіетоз - народ і а§о - веду) -форма свідомого введення в оману широких мас, спекуляція на реальних труднощах і проблемах, потребах і сподіваннях людей з метою досягнення політичного успіху. Демократія -форма державно-політичного устрою суспільства, яка ґрунтується на визнанні народу джерелом влади. Демократія представницька -порядок розгляду і вирішення державних і громадських питань повноважними представниками населення (виборними або призначеними). Депортація - (лат. дерогіаііоп - вигнання, вислання) -примусове виселення з місця постійного проживання, навіть вигнання за межі держави, особи чи групи осіб, частини населення, визнаних правлячим режимом як соціально небезпечні. Депутат - (лат. сіериіашз - визначений, посланий) -особа, уповноважена колективом для виконання якихось відповідальних завдань, доручень, виступів від його імені, для репрезентування й відстоювання його інтересів. Держава -форма організації суспільства, носій публічної влади, сукупність взаємопов'язаних установ і організацій, які здійснюють управління суспільством від імені народу. Держава демократична -тип держави, в якій народ є джерелом влади, де державні демократичні соціально-політичні інститути та демократичний тип політичної культури, які забезпечують органічне поєднання участі народу у вирішенні загальнодержавних справ із широкими громадянськими правами і свободами. Держава правова -тип держави, основними ознаками якої є верховенство закону, поділ влади, правовий захист особи, юридична рівність громадянина й держави. Держава соціальна -держава, що прагне до забезпечення кожному громадянину гідних умов існування, соціальної захищеності, співучасті в управлінні виробництвом, а в ідеалі — приблизно однакових життєвих шансів та можливостей для самореалізації особистості. Державний устрій - спосіб організації адміністративно-територіальної, національно-територіальної єдності держави, особливості відносин між її складовими. Деспотизм - (грец. сіезрої - володар, самодержець) - система державного устрою, необмежена монархія, яка характеризується абсолютним свавіллям влади та безправ'ям підданих; самовладдя, жорстоке придушення волевиявлення народу. Децентралізація - (лат. де... - заперечення сепігаїіз - серединний) - управлінська політична система, покликана здійснювати владно значущі практичні рішення, що географічно чи організаційно перебувають поза межами безпосереднього впливу центральної влади; політичний процес, що передбачає делегування центральним урядом певних повноважень на місцевий рівень з метою оптимізації практичного вирішення питань загальнонаціональної ваги, а також втілення в життя специфічних регіонально-локальних програм. Диктатура - (лат. сіісіашга - необмежена влада) - нічим не обмежена влада особи, класу чи іншої соціальної групи в державі, регіоні, що спирається на силу, а також відповідний політичний режим (скажімо, Д. пролетаріату); тимчасовий авторитарний режим, що вводиться на строк дії надзвичайних обставин для вжиття рішучих заходів, спрямованих на виведення країни з кризового стану (приміром, Д. генерала Піночета в Чилі). Дисиденти - (лат. сііззісіепіз, сііззісіепиз - незгідний, від сііззісіеге - не погоджуватися, розходитися) - інакомислячі особи, які виступають проти існуючого державного (політичного) ладу певної країни, протистоять офіційній ідеології та політиці. Дискредитація - (франц. сіізкгешЧег - підривати довіру) - умисне зганьблення чийогось імені, підрив довіри, приниження чиєїсь честі, гідності, авторитету. У політиці вживається як один із засобів боротьби з політичними супротивниками заради досягнення успіху в передвиборчих змаганнях. Дискримінація - (лат. шзсгітіпаїіоп - розрізнення, розділення) - свідоме обмеження свободи діяльності учасників політичного процесу; часткове чи повне, тимчасове чи постійне позбавлення тих чи інших учасників політичного життя їхніх конституційних та інших прав і свобод. Діаспора - (грец. шазрога - розсіяння) - розселення по різних країнах народу, вигнаного обставинами, завойовниками або й власною владою за межі батьківщини; сукупність вихідців з якоїсь країни та їхніх нащадків, які проживають за її межами. Догматизм - (грец. сІО£та - вчення, усталена думна) - однобічне, некритичне, схематичне мислення, що спирається на догми, на застиглі й незмінні формули, без урахування реальних умов, потреб життя і практики. Доктрина - (лат. сіосігіпа - вчення) - систематизоване філософське, політичне чи ідеологічне учення, сукупність принципів, концепцій. Егалітаризм - (франц. е^аіке - рівність) - теорія, що обстоює пріоритет рівності як принцип організації суспільства. Екстремізм - (лат. ехігегтшз - крайній) - в ідеології й політиці схильність до крайніх поглядів і способів досягнення певних цілей. Екстремісти виступають проти існуючих громадських структур та інститутів, намагаючись підірвати їхню стабільність, розхитати й ліквідувати їх силою заради своїх групових цілей. Електорат - (лат. еіесюг - виборець) - громадяни, які мають право голосу для участі в політичних виборах. Рішення й настрої Е. визначають склад виборних органів влади, впливають на позиції політичних лідерів і партій. Еміграція - (лат. еті§гаІіоп - виселення, переселення) - переселення з батьківщини в іншу країну, а також тривале перебування громадян за межами батьківщини внаслідок такого переселення. Етатизм - (франц. еіаі - держава) - поширення активності та впливу держави на соціально-політичне життя із застосуванням централізації, бюрократизації та концентрації політичної влади. Етнонаціональні відносини - відносини між суб'єктами національно-етнічного розвитку - націями, народностями, національними групами та їх державними утвореннями. ляє сукупність прийомів, технологій і засобів формування в суспільній свідомості відповідних образів реальних суб'єктів політики. Імперія - (лат. ітрегіит - влада, панування) - велика держава, що складається з метрополії та підпорядкованих центральній владі держав, народів, які примусово інтегровані до єдиної системи політичних, економічних, соціальних та культурних взаємозв'язків. Імперії виникають внаслідок загарбання територій, колонізації, експансії, інших форм розширення впливу наддержави. Імпічмент - (англ. ітреасНтепІ - звинувачення) - особливий порядок і встановлена законом процедура притягнення до відповідальності за грубі порушення закону вищих посадових осіб до завершення терміну одержаних ними внаслідок виборів повноважень. Інавгурація - (лат. іпаи§иго - присвячую) - урочиста церемонія вступу на посаду глави держави. Процедура І. передбачає публічне виголошення новим главою держави клятви та програмної промови. Інженерія виборча - (лат. іп§епіит - уроджені здібності, дотепність, талант, геній) - пристосування виборчих процедур до реалізації інтересів правлячої та політичної еліт щодо завоювання і збереження влади в державі (регіоні, місті тощо). Інтернування - (франц. іпіегпег - оселяти) - вмотивоване затримання однією державою громадян іншої держави, що перебувають на її території, обмеження права їхнього пересування й деяких інших прав. Істеблішмент - (англ. езІаЬПзптепІ - установа) - правляча еліта, керівні кола якоїсь країни. Кворум - (лат. циошт ргаезепиа зиГПсії) - чиєї присутності достатньо) -встановлена правилами процедури, регламентом якогось органу чи установи найменша кількість учасників зборів, засідань керівних та представницьких органів, конференцій, з'їздів тощо, необхідна й достатня для того, щоб почати роботу форуму, колективного органу або прийняти правомочне рішення на ньому. Етнос - (грец. еіппоз - народ) - стійка сукупність людей, яка належить до певного народу, проживає на території чи в складі іншого народу і зберігає свою культуру, побут, мовні та психологічні особливості. Заколот - таємна змова вузького кола осіб з метою здійснити збройне повалення існуючої влади або примусити її прийняти потрібне рішення. Закон - нормативно-правовий акт, що приймається з ключових питань суспільного, державного життя і має вищу юридичну силу. Засоби масової інформації - (франц. іпГоптю - надаю форму, створюю уявлення про щось, зображаю) - періодичні друковані видання та інші форми розповсюдження інформації, спрямовані на охоплення необмеженого кола осіб, соціальних груп, держав з метою оперативного інформування їх про події і явища у світі, конкретній країні, певному регіоні, зорієнтовані на виконання специфічних функцій (контролю, спостереження, соціалізації, розвитку культури населення та ін.). Ідеал - (грец. ісіеа - ідея, поняття, уявлення) - зразок, вища кінцева мета певних прагнень діяльності. Ідентичність - (лат. ісіепііїїсо - ототожнення) - усвідомлення особистістю своєї приналежності до певної групи, свого статусу, ролі. Ідеологія - (фец. ідеа - поняття і 1о§о - вчення) - система концептуально оформлених уявлень, ідей і поглядів на політичне життя, яка відображає інтереси, світогляд, ідеали, умонастрій людей, класів, націй, суспільства, політичних партій, громадських рухів та інших суб'єктів політики. Іміджологія - наука, що вивчає проблеми формування й створення в суспільній свідомості образів суспільних інститутів (держави, політичних партій, організацій, установ) та окремих політичних лідерів, вироб- Компроміс - (лат. сотргогпіззит - угода, згода) - згода, порозуміння з політичним противником, досягнуті шляхом взаємних поступок. Консенсус - (лат. сопзепзиз - згода, одностайність) - згода між суб'єктами політики з певних питань на основі базових цінностей і норм, спільних для всіх основних соціальних та політичних груп суспільства; прийняття рішень без голосування за виявленням всезагальної згоди. Консерватизм - (лат. сопзегуаге - зберігати, охороняти) - політична ідеологія і практика суспільно-політичного життя, зорієнтована на збереження і підтримання існуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально-правових засад. Конституціоналізм - теорія і практика обмеження всевладдя держави з допомогою права, основні норми якого відображено в конституції. Конституція - (лат. сопзіішііоп - устрій, установлення) - основний закон держави, що закріплює суспільний і державний устрій, порядок утворення, принципи організації та діяльності державних органів, виборчу систему, основні права та обов'язки громадян. Конфедерація - (лат. сопГесІегаїіоп - спілка, об'єднання) - союз суверенних держав, які зберігають незалежність і об'єднані для досягнення певних спільних цілей (переважно зовнішньополітичних, воєнних), для координації своїх дій. Конформізм - (лат. сопГогтіз - подібний, відповідний) - пристосовництво, пасивне, беззаперечне прийняття існуючих порядків, пануючих ідей і цінностей, стандартів поведінки, норм, правил, безумовне схиляння перед авторитетами, до компромісу з власною совістю. Конфлікт - (лат. сопПісШз - зіткнення) - гостре зіткнення інтересів двох або більше груп з метою реалізації для кожної із сторін-учасниць певних соціально-політичних інтересів, коли реалізація інтересів кожної із сторін може опинитися під загрозою. Корупція - (лат. соггирііоп - підкуп, занепад) - підкупність, продажність, хабарництво державних посадових осіб, політичних і громадських діячів, урядовців та високопоставлених чиновників. Культ особи - (лат. сикиз - шанування, поклоніння) - єдиновладдя тоталітарного типу, часто релігійного характеру, що означає раболіпство, сліпе поклоніння «божеству». Легітимність - (лат. Іе^ііітиз - законний, правомірний) - здатність політичного режиму досягати суспільного визнання й виправдання обраного політичного курсу, винесених ним політичних рішень, кадрових або функціональних змін у структурах влади. Лібералізм - (лат. НЬегаІіз - вільний) - політична та ідеологічна течія, що об'єднує прихильників парламентського ладу, вільного підприємництва та демократичних свобод і обмежує сфери діяльності держави. Лобізм - (англ. ІоЬЬу - кулуари) - діяльність соціальних груп, які обстоюють свої особливі політичні інтереси; групи тиску на органи законодавчої та виконавчої влади. Макіавеллізм — різновид політичної поведінки, що виправдовує будь-які засоби (в тому числі й віроломні, жорстокі) заради досягнення поставленої мети. Термін пов'язаний з ім'ям італійського політичного діяча й мислителя Н. Макіавеллі. Менталітет - (франц. гпепіаіііе - склад розуму, світосприйняття) - своєрідний стан, рівень розвитку і спрямованості індивідуальної та групової свідомості, здатність до засвоєння норм, принципів, життєвих орієнтацій, суспільних цінностей та адаптації до умов соціального середовища, можливостей впливу на нього, відтворення сукупного досвіду попередніх поколінь. Міжнародні відносини - сукупність економічних, політичних, ідеологічних, правових, дипломатичних та інших зв'язків між державами й системами держав, між головними соціальними, економічними, політичними силами, організаціями й громадськими рухами, які діють на світовій арені. Міжнародні організації- об'єднання держав, національних громадських організацій та індивідуальних членів з метою вирішення питань регіонального або глобального характеру, відвернення та врегулювання воєнних конфліктів. Монархія - (грец. топагсЬіа - єдиновладдя) - форма правління, за якої верховна влада формально (повністю або частково) зосереджена в руках однієї особи - глави держави - спадкоємного монарха. Народ - біологічна єдність, група, поєднана кровними, біологічними зв'язками. Національна безпека — державна політика, спрямована на створення внутрішніх і зовнішніх умов, сприятливих для збереження чи зміцнення життєво важливих національних цінностей; стан, що забезпечує захищеність інтересів народу й держави, суспільства та його громадян. Національна політика - науково обґрунтована система заходів, спрямована на реалізацію національних інтересів, розв'язання суперечностей у сфері етнонаціональних відносин. Національні інтереси - інтегральний вираз інтересів усіх членів суспільства, що реалізуються через політичну систему відповідної держави як компроміс у поєднанні запитів кожної людини і суспільства загалом. Національне питання - сукупність політичних, економічних, правових, культурницьких, освітніх та інших проблем, що проявляються у процесі внутрішнього та міждержавного спілкування націй, народностей. Нація - (лат. паїіо - народ) - політично, державно організований народ. Номенклатура - (від лат. потеп - імена) - коло посадових осіб, призначення та затвердження яких відноситься до компетенції вищестоящих органів. Неоконсерватизм - (грец. пеоз - новий і лат. сопзегуаге - зберігати) - сучасна політична течія, що пристосовує традиційні цінності консерватизму до реалій постіндустріального суспільства і визначає урядову політику та політичний курс багатьох провідних країн світу наприкінці XX ст. («рейганоміка», «тетчеризм»). Неолібералізм - (грец. пеоз - новий і лат. ІіЬегаїіз - вільний) - сучасна політична течія, різновид традиційної ліберальної ідеології та політики, що сформувався як відображення трансформації буржуазного суспільства від вільного підприємництва до державно-монополістичного регулювання економіки, інституалізаціі нових форм державного втручання в суспільне життя; «етатиський» різновид лібералізму зі збереженням принципу демократії, вільної конкуренції, приватного підприємництва. Неофашизм - (грец. пеоз - новий, Газсіо - пучок, в'язка) - різноманітні варіанти відтворення елементів ідеології і політичної практики фашизму, соціальну базу яких становлять маргінальні верстви населення. Олігархія - (грец. оІі^агсЬіа - влада не багатьох) - політичне та економічне панування, влада, правління невеликої групи людей, а також сама правляча група. Термін було запроваджено Платоном і Аристотелем у V - IV ст. до н. є. для позначення однієї з найгірших, на їхню думку, форм правління, коли «владарюють багаті, а бідні не беруть участі у правлінні». Розрізняють О. аристократичну і фінансову. Опозиція - (лат. оррозііїоп - протиставлення) - протидія, опір певній політиці, політичній лінії, політичній дії; організація, партія, група, особа, ясі виступають проти панівної думки, уряду, системи влади, конституції, політичної системи в цілому,
Дата добавления: 2015-05-23; Просмотров: 376; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |