Лекція 8. Глобалізація світу і національні інтереси. Світові суспільно-політичні доктрини 3 страница

Оруеллізм - пропагандистське маніпулювання фактами, словами, поняттями та цілеспрямоване спотворення правди, історичного минулого, істи­ни з боку владних структур, які чинять ідеологічний вплив на суспі­льну мораль через засоби масової інформації та прагнуть досягти ці­лковитого контролю над суспільством. Термін походить від імені ан­глійського письменника Е. Блера (псевдонім Дж. Оруелл (1903-1950) - всесвітньо відомого автора роману-антиутопії «1984».

Охлократія - (грец. осЬІоз - натовп і сгаюз - влада) - домінування в полі­тичному житті суспільства впливу натовпу, юрби, один із способів здійснення політичної влади, що суттєво доповнює кризові політичні режими.

Парламент - (лат. рагіаге - говорити, розмовляти) - найвищий законодавчий і представницький орган влади в державі з республіканською фор­мою правління, який обирається населенням.

Підданство - приналежність особи до якоїсь держави, перебування під її юрисдикцією.

Плебісцит - (лат. рІеЬез - простолюд і всііит - рішення, постанова) - всеза-гальне опитування громадян з метою виявити їхню думку, волю й позицію щодо якогось спільного й значущого питання.

Плутократія - (грец. ріиюкгаїіа - влада багатіїв) - політичний лад, за якого влада належить найбагатшим представникам панівного класу; купка найбагатших представників панівного класу.

Плюралізм - (лат. ріигаїізт - множинний) - ідейно-регулятивний принцип суспільно-політичного й соціального розвитку, що випливає з існу­вання декількох (чи багатьох) незалежних начал політичних знань і розуміння буття; система влади, заснована на взаємодії та протилеж­ності дій політичних партій і громадсько-політичних організацій.

Поділ влади - принцип розмежування функцій в єдиній системі державної влади з поділом її на законодавчу, виконавчу й судову гілки влади, які здійснюють свої повноваження кожна самостійно, врівноважую­чи одна одну.

Політика - (грец. роїіііке - державні й суспільні справи) - організаційна, ре­гулятивна й контрольна сфера суспільства, в межах якої здійснюєть­ся соціальна діяльність, спрямована головно на досягнення, утри­мання й реалізацію влади індивідами й соціальними групами задля ствердження власних запитів і потреб.

Політика внутрішня - діяльність державних органів, установ, правлячих партій, спрямована на узгодження інтересів окремих верств населен­ня країни, на певне їх підпорядкування та можливе за конкретних умов задоволення, на збереження існуючого стану в суспільстві або на цілеспрямоване його перетворення, на забезпечення цілісності, взаємозв'язку і взаємодії окремих сфер суспільства.

Політика зовнішня - загальний курс держави міжнародних справах, який регулює відносини з іншими державами та міжнародними організа­ціями відповідно до потреб, цілей і принципів її внутрішньої політи­ки.

Політика міжнародна - система економічних, правових, дипломатичних, ідеологічних, військових, культурних та ін. зв'язків і відносин між народами, державами й групами держав, провідними соціальними, економічними та політичними силами й організаціями, що діють на світовій арені.

Політична боротьба - явище політичного життя, в основі якого лежить зі­ткнення інтересів різних політичних сил, кожна з яких прагне досяг­ти певної політичної мети.

Політична воля — здатність політичного суб'єкта до послідовної реалізації поставлених цілей у сфері політичної влади.

Політична еліта - (франц. еіке - краще, добірне) - меншість суспільства, що являє собою достатньо самостійну, вищу, відносно привілейовану групу, наділену видатними психологічними, соціальними й політич­ними якостями, яка бере безпосередню участь у затвердженні та здійсненні рішень, пов'язаних із використанням державної влади або здійсненням впливу на неї.

Політична етика - (грец. еіНіка, від еіпоз - звичай, характер) - галузь, ас­пект загальної етики, що досліджує моральні засади політики і влади (у широкому розумінні), професійну етику суб'єктів політичної дія­льності (у вузькому розумінні).

Політична зрілість - рівень розвитку особистості, що характеризує ступінь і повноту оволодіння нею досвідом політичних відносин.

Політична ідеологія - система концептуально оформлених політичних, пра­вових, релігійних, естетичних і філософських уявлень, поглядів та ідей, які відображають ставлення людей до дійсності й одне до одно­го, способи пізнання та інтерпретації буття з позицій цілей, ідеалів, інтересів певних соціальних груп та суб'єктів політики.

Політична криза - фаза політичного процесу, яка характеризується пору­шенням політичної стабільності в суспільстві, неможливістю ефек тивного функціонування політичної системи; гострий, важкий полі­тичний стан суспільства, державно-правової системи, партій.

Політична модернізація - 1) комплекс науково-методологічних засобів, спрямованих на пояснення джерел, характеру і напрямів політичних змін на історичній, сучасній і постсучасній стадіях загально цивілі-заційного розвитку з розкриттям на рівні окремо взятих соціумів усі­єї сукупності відносин: держава - міжнародна система, держава — громадянське суспільство, держава - особистість, індивідуум - інди­відуум та ін.; 2) практичне втілення елементів раціоналізації влади і політичної бюрократії через органічне поєднання політичних, еко­номічних і духовних чинників соціального розвитку; зростання здат­ності політичної системи адаптуватись до нових соціальних зразків; ослаблення і заміну традиційних еліт модернізаторськими; подолан­ня відчуження населення від політичного життя й забезпечення його групової та індивідуальної участі в ньому; постійне вдосконалення нормативної та ціннісної систем суспільства.

Політична опозиція - легальна форма протистояння, протидії певної соціа­льної або політичної групи чи партії офіційному курсові.

Політична орієнтація - (франц. огіепіагіоп - звернений на схід, від лат. огіепз - схід) - певні уявлення політичних суб'єктів про цілі, завдан­ня діяльності політичних партій, політичного режиму, суспільства в цілому.

Політична партія - організована група однодумців, яка виражає інтереси частини народу, класу чи класів, соціальної верстви чи верств, та на­магається реалізувати їх завдяки отриманню державної влади або пе­вної участі в ній.

Політична подія - конкретна, відносно обмежена взаємодія груп людей з політичною владою з метою впливу на неї задля задоволення влас­них вимог і побажань.

Політична свідомість - опосередковане відображення політичного життя, формування, розвиток, задоволення інтересів та потреб політичних суб'єктів, а також сукупність поглядів, оцінок, установок, які відо­бражають політико-владні відносини.

Політична ситуація - конкретне співвідношення політичних сил, сукупність подій, результат політичної діяльності.

Політична система суспільства - інтегрована сукупність відносин влади, суб'єктів політики, державних та недержавних соціальних інститутів, покликаних виконувати політичні функції щодо захисту, гармонізації інтересів соціальних угруповань, спільнот, суспільних груп, забезпечу­вати стабільність і соціальний порядок у життєдіяльності суспільства.

Політична соціалізація - процес засвоєння індивідом упродовж життя полі­тичних знань, норм і цінностей суспільства, до якого він належить.

Політична стабільність - стан динамічної рівноваги політичних сил.

Політична участь - залучення людей до процесу політико-владних відно­син, здійснення ними певних актів, заходів, що виражають інтереси, потреби, уподобання, думки, погляди та настрої, вплив на органи влади з метою реалізації соціальних інтересів.

Політичне відчуження - процес, який характеризується сприйняттям полі­тики, держави, влади як сторонніх, чужих сил, які панують над лю­диною, пригнічують її.

Політичне життя - одна з основних сфер суспільного життя, пов'язана з дія­льністю і відносинами індивідів і соціальних спільнот, створених ними політичних інститутів для виявлення інтересів соціальних су­б'єктів, а також боротьба за їх реалізацію через посередництво полі­тичної влади у процесі політичного розвитку.

Політичне прогнозування - наукове дослідження (передбачення) перспек­тив конкретного політичного суб'єкта, політичної ситуації та полі­тичного процесу загалом.

Політичне рішення - політична дія інформованого суб'єкта влади для реалі­зації певної мети, що передбачає оптимізацію зовнішніх, внутрішніх умов функціонування даного суб'єкта і визначення перспектив його подальшого розвитку.

Політичне управління - цілеспрямований вплив людей і владних структур на суспільство в цілому або на окремі його сфери з метою їх оптимі-зації (впорядкування, вдосконалення і розвитку) та досягнення пев­них цілей.

Політичне функціонування - забезпечення участі політичних інституцій (державних установ, політичних партій, громадських організацій) в управлінні спільними справами.

Політичний авантюризм - (франц. ауепіиге - пригода) - політичні наміри й дії, що спираються на віру та обман, спрямовуються на здійснення мети, заснованої на уявленнях, бажаннях, міфічних переконаннях без урахування реальних політичних сил і можливостей, розрахованої на випадковий успіх.

Політичний блок - (англ. Ьіоск - угода, союз) - об'єднання, союз політич­них партій, громадських організацій, груп людей задля узгоджених дій, досягнення спільних, насамперед політичних цілей.

Політичний конфлікт - зіткнення несумісних, часом протилежних, інтере­сів, дій, поглядів окремих людей, політичних партій, громадських організацій, етнічних груп, націй, держав та їх органів, військово-політичних і політико-економічних організацій (блоків).

Політичний лідер - (англ. Іеад - вести, керувати, схиляти до чогось) - глава, керівник держави, партії, громадсько-політичної організації, руху, якоїсь громади тощо; популярний і впливовий учасник суспільного життя, який визначально впливає на нього, консолідує зусилля лю­дей для досягнення якоїсь спільної мети.

Політичний маркетинг - сукупність форм, методів і технологій досліджен­ня, проектування, регулювання та впровадження в суспільно-політичну практику певних настанов суспільної свідомості з метою завоювання та утримання контролю за ринком влади.

Політичний менеджмент - система управління політичними процесами; на­ука і мистецтво аналізу тенденцій політичного розвитку, передба­чення його наслідків, вироблення рекомендацій для політичного ке­рівництва та забезпечення реалізації в політичній практиці.

Політичний процес - послідовність подій, зумовлених певними обставина­ми; сукупність послідовних дій для досягнення результату.

Політичний режим - (франц. ге§іте - управління) - сукупність методів, за­собів і способів, із допомогою яких владні органи здійснюють упра­вління суспільством і забезпечують своє політичне панування.

Політичний розвиток - багатовимірний процес, у ході якого в результаті взаємодії різноманітних політичних сил здійснюються зміни у полі­тичній поведінці, політичній культурі, в самій політичній системі су­спільства.

Політичні відносини - реальні практичні відносини, взаємозв'язки соціаль­них суб'єктів, у яких відображені їхні інтереси і здійснюється полі­тична діяльність - співробітництво чи боротьба (вибори, референду­ми, мітинги, зібрання, маніфестації, страйки тощо).

Політичні обставини - умови політичного функціонування і розвитку сус­пільства, які виражаються у співвідношеннях політичних сил щодо оволодіння, утримання й використання політичної влади.

Політичні технології- (грец. ІесЬпе - мистецтво, майстерність) - сукупність методів і систем послідовних дій, спрямованих на досягнення необ­хідного політичного результату.

Політологія - (грец. роїіііке - політика і грец. 1о§оз - вчення) - наука, об'єк­том якої є політика та її взаємовідносини з людиною й суспільством; посідає одне з провідних місць у сучасному суспільствознавстві. Щодо П. в зарубіжній та вітчизняній літературі часто вживаються терміни «політична наука», «наука про політику», «політична соціо­логія», що відображають традиції та особливості національних полі­тологічних шкіл.

Популізм - (лат. рориіиз - народ) - загравання певних політиків і політичних сил із масами, гра на їхніх труднощах та обіцянки надзвичайних ус­піхів у вирішенні соціально-економічних проблем у разі приходу до влади.

Регламент - (франц. ге§1атепІ, від лат. ге§и1а - правило) - сукупність норм, настанов і правил, які регулюють організацію роботи, порядок скли­кання та проведення сесій, з'їздів, конференцій, нарад, зборів, проце­дуру виборів членів керівних органів, порядок внесення й обгово­рення питань порядку денного, вироблення та прийняття рішень з них, методи визначення доповідача, утворення допоміжних органів, надання прав, обов'язків і повноважень їхнім членам. Р. розробляєть-

ся й приймається сесіями, з'їздами, конференціями, зборами та керів­ними органами політичних організацій і покликаний служити забез­печенню їх безперебійної, ефективної й оперативної роботи. Окремі положення Р. бувають предметом гострої політичної, міжфракційної боротьби, позаяк вони можуть впливати на прийняття рішень та на їхній зміст.

Республіка - (лат. гезриЬІіка, від тез - справа, риЬІік - громадський) - форма державного правління, за якої вища влада належить виборним пред­ставницьким органам, а глава держави обирається населенням або представницьким органом.

Референдум - (лат. геГегепсіит - те, що має бути повідомлене) - спосіб при­йняття законів та інших рішень з найважливіших питань суспільного життя прямим волевиявленням громадян через усенародне голосу­вання.

Самоврядування місцеве - політико-правовий інститут, у межах якого здійснюється управління місцевими справами в низових адміністра­тивно-територіальних одиницях (громадах) через самоорганізацію місцевих жителів, за згодою і при підтримці держави.

Світовий політичний процес - сукупна діяльність народів, держав та їхніх інститутів, соціальних спільностей та їхніх організацій і рухів, які переслідують певні політичні цілі в царині міжнародного життя.

Сепаратизм - (франц. зерагаїівте, від лат. зерагашз - окремий) - рух за те­риторіальне відокремлення тієї чи іншої частини держави з метою створення нового державного утворення або надання певній частині держави автономії за національними, релігійними чи мовними озна­ками.

Система багатопартійна - цілісне утворення, що формується всередині по­літичної системи суспільства на основі усталених зв'язків між полі­тичними партіями, які відрізняються програмними настановами, так­тикою, внутрішньою структурою. С. б. є одним із критеріїв розвине­ної політичної системи суспільства та її атрибутів; існує лише в демократичних країнах із чітким правовим регулюванням соціально-політичного життя та наявністю громадянського суспільства.

Система однопартійна - неконкурентний тип партійної системи, що склада­ється з представників або членів однієї політичної партії. Існувала в СРСР, деяких інших соціалістичних країнах. На сучасному етапі по­ширена в постколоніальних країнах, де поки що не сформувалися су­часна розвинена соціальна структура і відповідний їй політичний плюралізм.

Соціал-демократія - ідеологічна й політична течія, яка виступає за здійс­нення ідей соціалізму в усіх сферах суспільного життя; важлива складова політики лівих сил сучасності, передусім Західної Європи.

Соціалізм - (лат. зосіаііз - суспільний) - вчення і теорії, які стверджують ідеал суспільного устрою, заснованого на суспільній власності, від­сутності експлуатації, справедливому розподілі матеріальних благ і духовних цінностей залежно від затраченої праці, на основі соціаль­но забезпеченої свободи особистості.

Соціотехніка - сукупність форм, методів і засобів, які використовуються су­б'єктами управління для досягнення поставлених цілей; стиль управ­ління, який є суб'єктивно-особистісною формою реалізації певних методів.

Структура держави - система органів і установ, які виконують внутрішні й зовнішні функції держави.

Структура політичної системи - сукупність владних інститутів, що пов'я­зані між собою і створюють стійку цілісність.

Суверенітет - (нім. зиуегапііаі, франц. зоиуегапііе - верховна влада) - неза­лежне від будь-яких сил, обставин і осіб верховенство; незалежність держави у зовнішніх і внутрішніх справах.

Теократія - (грец. іЬеоз - Бог і кгаїоз - влада) - форма правління, за якої вся повнота влади в державі належить главі церкви та духовенству.

Тероризм - (лат. Іеггог - жах, страх) - здійснення політичної боротьби засо­бами залякування, насильства аж до фізичної розправи з політични-

ми противниками; дестабілізація суспільства, державно-політичного ладу шляхом систематичного насильства і настрахання, політичних вбивств, провокацій.

Технології виборчі - сукупність політико-організаційних, інформаційних, пропагандистських та інших дій з метою приведення до влади певно­го політика, групи політиків, політичної організації чи їх об'єднання.

Толерантність - (лат. юіегапііз - терплячий) - терпиме ставлення до інших, чужих думок, вірувань, політичних уподобань та позицій. Є неод­мінною умовою демократичного, правового, стабільного суспільно-політичного устрою.

Тоталітаризм - (лат. Іоіаііз - увесь, повний) - спосіб організації суспільства, який характеризується всебічним і всеохоплюючим контролем влади над суспільством, підкоренням суспільної системи державі, колекти­вними цілями, загальнообов'язковою ідеологією.

Узурпація - (лат. изиграііо - оволодіння) - насильницьке, протизаконне за­хоплення влади або присвоєння чужих прав на щось, чужих повно­важень.

Українізація — політика партійно-державних органів УРСР у 20-ті і на по­чатку 30-х років XX ст., спрямована на більш органічне впроваджен­ня радянсько-комуністичної ідеології в Україні силами національних кадрів і в доступній для місцевого населення формі.

Унітарна - (лат. ипііаз - єдність, однорідний, що складає ціле) держава -єдина держава, поділена на адміністративно-територіальні чи націо­нально-територіальні одиниці, які не мають політичної самостійнос­ті, статусу державного утворення.

Управління конфліктом - врегулювання, розв'язання, придушення, а також ініціювання певних конфліктних ситуацій в інтересах суспільства в цілому чи окремих його суб'єктів.

Устрій адміністративно-територіальний - певний спосіб територіального улаштування держави, утворення й діяльності органів державної вла­ди та місцевого самоврядування. У. а.-т. будь-якої держави - це по-

діл її території на певні частини — краї, області, провінції, землі, штати, департаменти, губернії, волості, повіти, райони, кантони то­що. Він зумовлений соціальною природою держави, традиціями іс­торичного розвитку, завданнями й цілями пануючого режиму.

Фашизм - (лат. Газсіо - пучок, в'язка) - ідейно-політична течія, що сформу­валася на основі синтезу сутності нації як вічної та найвищої реаль­ності та догматизованого принципу соціальної справедливості; екст­ремістський політичний рух, різновид тоталітаризму.

Федерація - союзна держава, до складу якої входять державні утворення -суб'єкти федерації.

Фемінізм - (лат. Гетіпа - жінка) - інтелектуальний та суспільно-політичний рух, що виступає за розширення прав і ролі жінок у суспільстві.

Форма правління — організація верховної державної влади, порядок утво­рення її органів та їх взаємини з населенням.

Фрустрація - (лат. Гшзігаїіо - обман, невдача) - обман, введення в оману; даремна надія, невдача.

Футурологія - (лат. Гишгит - майбутнє і грец. І0£05 - слово, поняття, вчен­ня) - царина теоретико-практичного знання, спрямованого на аналіз перспектив історичного життя людини і людства.

Харизма - (грец. спагізта - милість, благодать, божий дар) - особливий тип легітимності, організації влади і лідерства, заснований на виняткових якостях тієї чи іншої особистості, головним чином релігійного або політичного діяча, що дозволяють йому здійснювати в суспільстві функції пророка, вождя чи реформатора.

Хунта - (ісп. ]шїїа - зібрання, об'єднання) - група заколотників, яка незакон­но захоплює владу і править із застосуванням диктаторських мето­дів Цезаропапизм - (лат. саеїзаг - цезар, рара - папа) - політика світської влади, спрямована на підпорядкування собі всього церковного життя; поєд­нання в особі державного правителя вищої світської духовної влади.

Централізація - (лат. сепігаїіз - серединний) - політичний процес, на основі якого формується централізм як управлінська політична система з властивими їй вертикальною структурою та субординацією, концен­трацією влади в єдиному центрі.

Цивілізація - (лат. сіуіііз - громадянський) - форма спільного життя людей, якій притаманне відтворення власної матеріальної та соціально-політичної структури відносин на основі пріоритету властивих їй ду­ховних норм, цінностей та ідеалів.

Шовінізм - (франц. сЬацуіпізте - від імені капрала наполеонівської армії Н. Шовені) - агресивна форма націоналізму, проповідь національної виключності, протиставлення інтересів однієї нації інтересам іншої нації; схильність до розпалювання національної ворожнечі й ненави­сті

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

З ДИСЦИПЛІНИ «ПОЛІТОЛОГІЯ»

Номер теми контрольної роботи обирається за останньою цифрою особистого шифру студента. Наприклад, шифр 0002005, то обраний студентом номер контрольної роботи може бути 5, 15, 25, 35. Якщо шифр 0002021, то можливо обрати номер теми серед таких варіантів: 1, 11,21,31.

Студент обирає на свій розсуд одну із тем під цими номерами. В тому випадку, коли потік, на якому читається даний курс, невеликий за кількістю студентів, викладач може запропонувати вибір тем контроль­них робіт за номерами студентів у списку академічних груп.

Підготовка до написання контрольної роботи

При підготовці до написання контрольної роботи з політології, перш за все, необхідно опрацювати конспект лекцій з обраної теми, потім озна­йомитися з рекомендованою літературою, вивчити відповідний розділ під­ручника. Студент повинен з'ясувати значення невідомих або мало зрозу­мілих йому термінів, які використовуються при висвітленні теми. Для цьо­го треба скористатися словником політологічних термінів, який є в даному посібнику, а також енциклопедичним політологічним словником.

Майже вся рекомендована література, що необхідна для написан­ня контрольної роботи, є в бібліотеці університету і філій.

Вимоги до оформлення і змісту контрольної роботи

При виконанні контрольної роботи необхідно дотримуватись та­ких вимог:

1. Обсяг контрольної роботи 15 сторінок учнівського зошиту або 20 сторінок на аркуші формату А-4. Робота може бути написана власноручно або надрукована.

2. На титульному аркуші роботи слід вказати назву навчального за­кладу, шифр або ж номер студентського квитка, назву предмету, прізвище, ім'я та по-батькові (повністю) студента, індекс навчальної групи, свою до­машню адресу. Зразок оформлення титульника контрольної роботи нада­ється в кінці даного методичного посібника.

3. На першій сторінці контрольної роботи вказується номер теми, її назва та план.

4. Сторінки тексту контрольної роботи обов'язково нумеруються. Виклад теми повинен бути грамотним, логічним, відповідати плану ко­нтрольної роботи як за змістом, так і за порядком питань плану роботи. Після розкриття кожного питання плану слід робити короткі висновки. Порядок висвітлення питань повинен відповідати плану роботи. Викла­дання питань повинно мати завершений характер. Кожне питання в тек­сті роботи необхідно виділяти, позначати цифрами, які відповідають нумерації плану. Завершенням роботи є загальний висновок по темі. Це важлива частина контрольної роботи, в якій студент повинен самостій­но сформулювати актуальність теми, зробити політологічні узагальнен­ня, ув'язати теоретичні проблеми з політичною практикою.

5. На завершення контрольної роботи наводиться список викорис­таної літератури. І після цього - підпис автора і дата написання роботи.

6. Термін представлення контрольної роботи на перевірку не піз­ніше, ніж за два тижні до початку екзаменаційної сесії.

Дата добавления: 2015-05-23