Середня кількість навчальних занять у початкових школах різних регіонів світу 3 страница

5. Джуринский А.Н. Развитие образования в современном мире.- М.: Издательство открьггого Российского универсигета, 1999.- 200 с.

6. Дичек Н.П. С.Ф.Русова і зарубіжна педагогіка //Педагогіка і психологія.-1996.-;№3. – С. 169-177.

7. Єгоров Г., Лавриченко Н. Тенденції розвитку порівняльної педагогіки за кордоном// Шлях освіти.-1999.-№1.- С.19-23.

8. Соколова М.А., Кузьмина Е.Н, Родионов М.Л. Сравнительная педагогика. - М.: Просвещение, 1978.-192 с.

9. Сухомлинська О.В. Зарубіжний педагогічний досвід в Україні в 20-ті роки // Рідна школа,- 1992.-№2.-С. 3-7.

10. Ушинский К.Д. О народности в общеетвенном воспитаниии.Пед.соч.: В б т.-МЛедагогика, 1988.-Т.1.- С. 194-256.

11. Bereday G.Z.F. Comparative method in education. – N.Y., 1964.

12. Brickman W.W Prehistory of comparative education to the end of the eighteenth century // Comparative education reviev, 1996, Vol.10. №1.

13. Robinsohn S.B. Comparative education: A basic approach. Jerusalem. 1992.

14. Schriewer J., Holmes B. Theories and methods in comparative education. – Frankfurt/M., Berlin, Bern, N.-Y., Wien, 1992.

15. Wilson D.N. Elements for a prosographic and institutional histiry of comparative education. The 9^th World Kongress of Comparative education. The University of Sydney. 1996. 1-6 July.

Література до розділу 2

1. АлферовЮ.С. Совет Европьі й образование//Педагогика.-1998.-№7.-С. 101-111.

2. Бондарук І. Жінка на порозі XXI ст.: Становище, проблеми, шляхи соціального розвитку // 36. матеріалів Всеукраїнського конгресу жінок. - К., 1998.- 452 с.

3. Буеаа Л.П. Человек, культура й образование в кризисном социуме. В кн.: Философия образования. Сб.науч. трудов.-М.: Фонд "Новое -шсячелетие", 1996.-С.76-90.

4. Валицкая А.П. Современнные стратегии образования: варианты выбора //Педагогика.-1997.-№2.- С.3-8.

5. Взаимосвязь социальной работы и социальной политики /Под ред.Ш.Рамон.-М.: Аспект Прогресс, 1997.- 256 с.

6. Вульфсон Б.Л.Стратегия развития образования на Западе на пороге XXI века.-М.: Изд-во УРАО, 1999.-208 с.

7. Горбатенко В. Друге народження ідеї модернізації, або синтагма постмодернізації // Людина і політика. -1999.- №1. - С.30-35.

8. Громовий В. Глобапьна освіта й українська школа //Шляхосвіти-1998.-№1.-С.13-20.

9. Лутай В.С. Філософія сучасної освіти. Навчальний посібник. - К.: Центр "Магістр-8" Творчої спілки вчителів України, 1996. -256 с.

10. Павліченко О. Рада Європи і питання освіти // Шлях освпи.-1996.-№1. -С.33-35. П.Форбек М. Європейський стандарт шкільної освіти // Шлях освіти.-1996.-№1 -1997.-№1.-С.21-25.

12. Шпак О. Чи варто кидати гроші на школу? //Освіта.-1995.- 8-15 листопада.

13.Яковец Ю.В. История цивилизаций. Учебное пособие.- М.: Владос, 1997.-248

14.Beare H. Leading the World towards Tolerance and Global Peace: Some Observations on the Role of Teachers and Teachers Educators Conference proffered in the 42^nd i. World Assembly of the International Council on Education for Teaching - ICET, Brunei Darussalam. July. 1995.

15. Borsea C. Education for democratic citizenship. General report. Consulting meeting. " Council of Europe. Strasbourg.24-25 July. 1996.

16.Bush G. In his state of the union address. Los Angeles Times. 18 February 1991.

17. Carnara Jacira da Silva Rethinking education towards globalization and diversity. The X^th World Congress of Comparative Education. University of Cape Town. 12-17 July 1998.

18. Clinton B. Speech from the Second World Congress of Education International. Washington. July 1998.

19.Connell R.W. Schools, markets, justice: Education in a fractured world. Inaugural

lecture. Faculty of education. The University of Sydney. August 6,1996.

20.Coulson A. Markets versus monopolies in education: The historical evidence.

Education policy analysis archives. Volume 4. №9.1996.

21. Curriculum development. Educational innovation and information..N"2.97.December 1998.

22.Delor J. Teachers in search of new perspectives. International Conference on Education, 45^th session. Major debates. Geneva. 1996.

23. Education 2000: Trends, common issues and priorities for Pan-European cooperation. Standing Conference of the European Ministers of Education 19^th Session. Kristiansand. Norway. 22-24 June 1997.

24.Eshleman J.R., Cashion B.G.,Basirico L. Sociology and introduction. Third Edition. Harper Ceilings Publishers. USA.

25. Gewirts S., Ball S.J., Bowe R. Markets, choice and equity in education. Buckingham, Open University Pres.1995.

26. Kellner D. Globalization and the postmodern turn. Ucia University. USA. April 1998.

27.Leeuven F.van Speech from the Second World Congress of Education International. Washington. July 1998.

28.Mosa Ali A. Why globalisation? 9^th World Congress of Comparative Education. University of Sydney. 1-6 July 1996. 29.0'Rourke M. Speech from the Second World Congress of Education International. Washington. July 1998.

30. The Financing of Education // Education International. El quarterly magazine. -March/June 1998.

31. Thematic review of the transition from initial education to working life. Interim comparative report. OECD. 1998.

32. The New Millenium Project on higher education costs, pricing, productivity. The Institute for Higher Education Policy. Washington, March 1998.

33.Willis D.,Minoura Y., Enloe W. Transculturals, transnationals and international education. The globalization of identity and the new diaspora: Studies in the social construction of trunscultural identities. 9^th World Congress of Comparative Education. University of Sydney. 1-6 July 1996.

34.Wray H. Obstacles to the internationalization of Japanese education and society. 9^th World Congress of Comparative Education. University of Sydney. 1-6 July 1996.

Література до розділу 3

1. Бетхер К., Вайс М. Стратегия зкономии й актуальная политика зкономии / Зкономика школьї й зффективная школа: Сб. статей.- М.: Форум "российская школа", 1999.-С.44-52.

2. Боярчук Ю.В. Японская школа: проблемы й перспекгивы //Педагогика.-1996.-№3,-С.107-111.

3. Веселова В.В.Традиционные й новые ценности в системе образования США //Педагогика.-1996.-№2.-С. 102-108.

4. Воскресенская Н.М. Великобритания: стратегические направлення развития образования //Педагогика.-1996.-№4. -С.91- 98.

5. Вульфсон Б.Л. Стратегия развития образования на Западе на пороге XXI века,- М.: Изд-во УРАО, 1999.- 208 с.

6. Вульфсон Б.Л. Управление образованием на Западе: тенденции централизации и децентрализации // Педагогика.-1997.-№2. -110-117.

7. Громовий В. Глобальна освіта й українська школа // Шлях освіти.-1998.-№1.-С. 13-20.

8. Джуринский А.Н. Развитие образования в современном мире: Учебное пособие.- М.:Владос, 1999.- 200с.

9. Джуринский А.Н. Чему й как учат школьников в Японии.- М.:Роспедагентство, 1997.-84с.

10. Закон України "Про освіту" /Юсвіта.-1996.-21 серпня.

11. Закон України "Про загальну середню освіту". - Відомості Верховної Ради.- 1999.-№28.

12.Клемм К. Деньги - Власть - Время // Зкономика школы и эффективная школа' Сб. статей.-М.: Форум "Российская школа", 1999.-С.53-58.

ІЗ.Лавриченко Н. Реформування освіти в європейських країнах за умов їх інтеграції //Шлях освіти.-1997.-№2. С. 20-24.

14. Митна В.С. Частные школы в развитых странах Запада //Педагогика. -1996. -№4.- С.87-91.

15.Пилиповский В.Я. Поиски новой модели школьного образования в США // Педагогика.-1996.-№3.-С.102-106.

16.Пилиповский В. Я. Требования к личности учителя в условиях высокотехнологического общества // Педагогика.-1997.- №5. С.97-103.

17. Реформы образования в современном мире: Глобальные и региональные тенденции. – М., 1995.-180с.

18.Саймон Б. Общество й образованис.- М.: Просвещение, 1989.-200 с.

21. Тараненко І., Локшина О. Навчальний режим у школах країн Європейського співтовариства // Шлях освіти.-1996.-№!.- С.23-37,

22. Форбек М. Європейський стандарт шкільної освіти //Шлях освіти.-1996.-"№1,1997.-№1.-С.21-25.

2І.Харпер X., Гарнер Л. Влияние рынка на профессиональное образование в Великобритании // Педагогика.- 1998.- №8. -С.96-102.

22.Allen J.. Arsht L., Bennett W.J etc. A Nation still at risk. An Education Manifesto. Paper from Summit "Fifteen Years and Still a Nation at Risk". N.Y. April 3, 1998,

23. Clinton B. Speech from the Second World Congress of Education International. Washington. July. 1998.

24.Cookson P. W.Jr. Privatization and educational equity: Can markets create a just

school system? Current issues in comparative education. Vol.1, №2. April 30,1999. 25-Glenn Ch. Why are progressives so hostile to school choice policies? Current issues in

comparative education. Vol.1, №.2. April 30,1999.

26.Delors J., etc. Learning: the treasure within. Report to UNESCO of the International Commission on Education for the twenty-first Century. Highlights. Paris. UNESCO. 1996.

27. Ferrera M. From welfare to "workfare". EUI Review. Spring, 1999.

Література до розділу 4

1. Вульфсон Б.Л. Стратегия развития образования на Западе на пороге XXI века.-М.: Изд-во УРАО, 1999, -208 с.

2. Митина В.С. Частные школы в развитых странах Запада // Педагогика. -1996. -№4.-С.87-91.

3. Педагогічна освіта. Інформаційно-методичний бюлетень з проблем розвитку вищої школи за рубежем. / Я.Я.Болюбаш, Л.П.Пуховська. Випуск 1.-К., 1993.-15 с.

4. Пилиповский В.Я. Требования к личности учителя в условиях высокотехнологического общества // Педагогика.- 1997.- №5.- С. 97-103.

5. Пуховська Л. Розвиток теорії професійної підготовки вчителів у країнах Заходу //Шлях освіти.-1998.-№1.-С.20-25.

6. Реформу образования в современном мире: Глобальные и региональные тенденции.-М., 1995.-180с.

7. Тараненко І., Локшина О. Навчальний режим у школах країн Європейського співтовариства // Шлях освіти - 1996.-№1. - С.23-27.

8. Тедеско Х.К., Адаміо М. Початкова освіта: тривалість навчання та кількість годин // Шлях освіти.-1998. -№3,- С.16-19.

9. Форбек М. Європейський стандарт шкільної освіти //Шлях освіти.-1996.-№1; 1997.-№1.-С.21-25.

10. Чижевський Б. Місце і роль приватних закладів у загальній системі освіти // Шлях освіти - 1998.- №3. С. 46-48.

11.Apple M.W. Rhetorical reforms: Markets standards and inequality. Current issues in comparative education. Vol.1, №2.1999.

12.Arum R. Do private schools force public schools to compete? American Sociological Review, Vol.61.1996.

13.Delor J., et.al. Learning: the treasure within. Report to UNESCO of the International Comission on Education for the twenty-first Century.Highlights. Paris. UNESCO. 19y6.

14.Glenn C. Why are progressives so hostile to school choice policies? Current issues in comparative education. Vol.1, №2,1999.

15.Klees S.,1. Privatization and neoliberalism: Ideology and evidence in rhetorical reforms. Current issues in comparative education. Vol.1,.N"2.1999.

16. Learning throughout life; Myth or reality? Education International Quarterly Magazine. March /June. 1998.

17. Lifelong learning and training: a bridge on the future. Main Working Document of the-Second International Congress on technical and vocational education. Seul, 26-30 April 1999.

18. Literacy and learning strategies. CONFINTEA V. Gamburg, 1997.

19. Literacy and technology. CONF1NTEA V. Gamburg, 1997.

20. Literacy, education and social development. CONFINTEA V. Gamburg, 1997.

21. Literacy in multilingual/intercultural settings. CONFINTEA V. Gamburg.1997

22. Literacy for tomorrow. CONFINTEA V. Gamburg, 1997

23. Martins de Almeida Nogueira S. Teacher Education: Theoretical frames or assumptions, opinions, beliefs or political arguments? 9^th World Congress of Comparative Education. University of Sydney. 1-6 July 1996.

24. Raising gender issues in formal and non-formal settings. CONFINTEA V Gamburg, 1997.

25. Shaping the future of education. Education international monthly monitor Vol.6J^». 1.August/September 1998.

26. The changing role of government and other stakeholders in vocational education and training. The Materials of the Second International Congress on technical and vocational education. Seoul, 26-30 April 1999.

27. The politics and policies of the education of adults in a globally transforming society. CONFINTEA V. Gamburg, 1997.

28. The tuition puzzie. Putting the pieces together. The Institute for Higher Education Policy. Washington. February 1999.

29. Thematic review of the transition from initial education to working life. Interim comparative report. OECD. 1998.

30. UNESCO. Statistical Yearbook. 1996.

31. Work-related adult learning in a changing world. CONFINTEA V. Gamburg, 1997.

Сбруєва А.А. Порівняльна педагогіка: Навчальний посібник. – Суми: Редакційно-видавничий відділ СДПУ, 1999. – 300 с. [Sbr5-8 z Comparativ] 82 p ukr

РОЗДІЛ V: ПРОВІДНІ ПІДХОДИ ДО ВИРІШЕННЯ ЗАВДАНЬ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Питання

1. Еволюція підходів до дослідження ефективності школи.

2. Основні проблеми сучасної освіти та шляхи їх розв'язання.

3. Інформаційно-технологічний підхід до вирішення проблем ефективності школи.

4. Гуманізація навчального процесу як шлях підвищення ефективності школи.

Література до Розд.5

1. Алексюк А.М., Чорний В.М. Методи навчання в сучасній буржуазній педагогіці США,- К.: Радянська школа, 1983.- 140 с.

2. Амонашвили Ш.А. Размышления о гуманной педагогике.- М.:Издательский дом Шалвы Амонашвили, 1995. - 496 с..

3. Берне Р. Развитие Я-концепции и воспитание. Пер. с англ. - М.: Прогресс 1986- 422с.

4. Брунер Дж. Процесе обучения. Пер. с англ.- М.: Прогресе, 1962. -356 с..

5. Глассер У. Школы без неудачников. Пер. с англ. -М.: Прогресе, 1991.- 176 с..

6. Декларация й рекомендации (проекти) II Международного конгресса ЮНЕСКО по образованию й информатике.-М., 1996. -136 с.

7. Дмитриев Г.Д. Критический анализ дидактической мысли в США.- М.: Педагогика,1987. -104 с.

8. Кларин М.В. Инновации в мировой педагогике: обучение на осново исследования, игры й дискуссии. (Анализ зарубсжного опыта) - Рига, НПЦ «Эксперимент», 1995.- 176с.

9. Корсак В. Вимірювання ефективності освіти - нерозв'язана проблема //Шлях освіти.-1998.-№4. - С. 16-19.

10. Мальований Ю. Педагогічна сутність гуманізації навчання //Шлях освіти.-1997.- №2. С. 10-15.

11. Манушин З.А. Развитие информационных техпологий в образовании. Аналитический доклад.-М.:ИИТО.-1997. -75с.

12. Мортимор П. В поиске нових ресурсов. Исследованис проблемы эффективности школы // Зкономика школы и зффективная школа: Сб. статей.- М.: Форум "Российская школа", 1999. - С. 14-31.

13. Пилиповский В.Я. Зффективная школа: слагаемые успеха в зеркале американской педагогики//Педагогика.-1997.-№1. -С. 104-111.

14. Состояние й развитие дистанционного образования в мире. Научно-аналитический доклад /Под общ. ред.В. И.Овсянникова.- М., 1997. - 44 с.

15.Adey P. The science of thinking, and science for thinking. A description of cognitive accelaration through science education (CASE). International Bureau of Education. Geneva. 1999.

16. Curriculum development. Educational innovation and information. December 1998. №.98.

17.Elmore R.F. Getting to scale with good educational practice. Harvard Educational

Review. Spring 1996.Vol.66..N°.l.

18. Hurrelmann K. Die Rolle der Schule im sozialen Unterstutzungswerk Jugendlicher. Die Deutsche Schule. 1990. N°.4.

19. Randoll D., Graudenz I. The perception of school from the perspective of pupils 9^th World Congress of Comparative Education. -The University of Sydney. 1-6 July 1996.

20. Succeeding at school. Final report of the international symposium. Lisbon. 20-24 May 1991.

21. The emerging information society: What cultural policy for Europe. CC-Cult (98)23. 17-th Meeting. Strasbourg.14-16 October 1998.

22. The key to improving schools: an interview with William Glasser. Phi Delta Kappan 1987. Vol. 68..№.9.

23. Wayson W., Lasley T. Climates for excellence: schools that foster self-discipline. Phi Delta Kappan. 1984.Vol.65.

1. Еволюція підходів до дослідження ефективності школи.

Проблеми підвищення ефективності сучасних освітніх систем постійно знаходяться в центрі уваги дослідницьких центрів, обговорюються на міжнародних освітніх конференціях, у педагогічній пресі. Існує багато підходів до розгляду цих проблем. Провідними з них є педагогічний, психологічний, соціологічний та економічний підходи. Педагогічний передбачає розгляд освітнього процесу як складної функції багатьох змінних: цілей, принципів, форм, методів, засобів, структури. змісту навчання і виховання, взаємодії школи з іншими соціальними інституціями тощо. Психологічний досліджує результати індивідуального розвитку учня: пізнавальних процесів, психічних потреб тощо. Соціологічний передбачає визначення суспільної ефективності школи, тобто оцінювання готовності учнів до виконання суспільно-соціальних ролей. І, нарешті, економічний підхід означає вимір співвідношення витрачених на всі освітні ланки коштів і суспільно-економічного зиску від навчання населення. Ставлення до пріоритетності того чи іншого підходу змінювалось з розвитком шкільництва, удосконалювалось їх змістове наповнення. В еволюції підходів до визначення ефективності школи український дослідник К.Корсак визначає такі етапи [8, 19].

Перший етап - 60-ті роки. Визначається домінуванням економічних та статистико-педагогічних підходів (виміри тривалості навчання, середніх оцінок знань, вибору та співвідношення навчальних предметів тощо).

Другий етап - 70-ті роки - початок переходу від кількісних до кількісно-якісних показників (ускладнені тестування, застосування складного математичного апарату для обчислення кореляцій, відхилень, коефіцієнтів тощо). Аналіз причин, тенденцій розвитку освітніх явищ.

Третій етап — з 1985 року до наших днів — перехід до якісного комплексного аналізу характеристик роботи школи, що включає як внутрішні так і зовнішні її аспекти (аналіз нових освітніх парадигм, рівня задоволення школою потреб глобального ринку, суспільних вимог, адаптованості шкільних систем до політичних реалій).

В рамках названих підходів - економічного, соціального, психолого-педагогічного, але дещо в іншій логічній площині аналізує розвиток досліджень ефективності школи відомий англійський педагог Пітер Мортимор. Він вичленовує такі їх етапи:

Перший - до 60-х рр. XX ст. — етап нереалістичних очікувань. Характерним для нього було ставлення до школи як до інституту, який у змозі розв'язати соціальні проблеми, пов'язані з бідністю та неграмотністю.

Другий - 60-ті роки - усвідомлення переоцінки ролі школи у розв'язанні соціальних проблем, етап ''демотивації", доведення рядом науковців (наприклад, американським дослідником Е.Ханушеком) неефективності збільшення фінансування освіти, неспроможності школи суттєво впливати на формування дитини як майбутнього громадянина.

Третій етап — до середини 80-х рр. - перехід від макроаналізу (соціально-економічного) шкільної практики до мікроаналізу (аналізу педагогічної ситуації в конкретній школі з пошуком конкретних педагогічних шляхів її покращання), заснування руху підвищення шкільної ефективності.

Сьогодення трактується як перехід до четвертого етапу, сутність якого визначатимуть результати дискусії навколо питання: чи є сучасна школа в цілому достатньо ефективною організацією, чи в змозі вона змінитися, досягти вищого рівня результативності? Якщо у цій дискусії переможе загальне розчарування, це може привести, як вважає англійський дослідник, до зменшення державного фінансування шкільної системи [12].

Важливі ознаки ефективної школи дозволяє визначити / соціально-педагогічний підхід, що є особливо актуальним у 90-тих рр. XX століття, коли провідним напрямом освітньої політики стало забезпечення можливості отримання якісної освіти для кожної людини. Отже, такими ознаками, за наслідками міжнародних порівняльно-педагогічних досліджень, стали:

а) забезпечення належного розвитку дитини у дошкільному віці, що передбачає існування системи:

• дошкільних закладів;

• психолого-педагогічного, медичного, соціального консультування майбутніх та молодих батьків через засоби масової інформації, разові та періодичні зустрічі, систематичні форми навчання (у Китаї за результатами такого навчання батьки навіть отримують спеціальні сертифікати). Консультування повинно, зокрема, надати батькам інформацію про майбутні вимоги школи до них та їх дітей, що є особливо необхідним у регіонах, де шкільництво не має тривалих традицій;

• залучення до розвитку системи дошкільного виховання, турбот про харчування, здоров'я, психічний та фізичний розвиток дітей дошкільного віку як державних Залучення до розвитку систем дошкільного виховання, турбот про харчування, здоров’я, психічний та фізичний розвиток дітей дошкільного віку як державних органів, так і широкого кола громадських сил;

б) наявність активних зв'язків школи та сім'ї, у таких формах та з такими

цілями:

• систематичні контакти вчителів та шкільної адміністрації з батьками в школі та сім'ях з метою надання останнім психолого-педагогічної та методичної допомоги щодо виховання та навчання їх дітей;

• створення асоціацій батьків з метою розвитку їх взаємодопомоги, урізноманітнення участі в житті школи (участь в організації шкільного харчування, спортивних заходів, відпочинку дітей, шкільних кооперативів, бібліотеки; у викладанні предметів практичного та мистецького циклів тощо);

• залучення батьків через органи шкільного самоврядування до практики прийняття рішень щодо діяльності та перспектив розвитку школи;

в) активна участь місцевої громади (органів місцевого самоврядування, громадських організацій, бізнесових структур) у розв'язанні проблем, що виникають у житті школи, а саме:

• у підтримці культурної та спортивно-оздоровчої діяльності школярів у канікулярний час;

• у підтримці сімейних та молодіжних клубів, організацій;

• у залученні людей пенсійного віку до роботи з молоддю;

• у створенні інфраструктури школи.

Механізмом залучення представників місцевої громади до розв'язання проблем роботи школи слугують створювані при школах громадські та попечительські ради, члени яких приймають участь у виробці відповідних рішень та відповідають і за їх реалізацію;

г) створення громадських асоціацій сприяння розвитку школи на місцевому, регіональному та національному рівнях, які інтегрують зусилля всіх учасників процесу побудови ефективної школи, надають конкретному закладу допомогу у здійсненні щодо цього реальних кроків [20, 37-40].

2. Основні проблеми сучасних систем освіти та шляхи їх розв'язання

У подальшому розгляді проблем ефективності школи ми сконцентруємо увагу навколо провідних психолого-педагогічних проблем сучасного шкільництва та шляхів їх розв'язання. Визначення цих проблем обумовлене певним розумінням пріоритетних цілей освіти. Такими цілями, сформульованим світовим освітнім співтовариством (в особі Міжнародного бюро освіти) є:

- цілісний розвиток особистості шляхом забезпечення зростання її розумового, етичного, естетичного, емоційного, фізичного та соціального потенціалу;

підготовка учнів до вступу у світ праці, до активної ролі в економічному та громадському житті суспільства, до успішного функціонування в умовах швидких змін технологій та мультикультурного суспільства;

розвиток навичок наукового мислення, критичного осмислення дійсності та навичок розв'язання проблемних ситуацій [16, 7].

У схематичному вигляді провідні освітні проблеми та шляхи їх розв'язання можуть бути відображені таким чином (сформульовано на основі підходу, розробленого Інститутом інформаційних технологій в освіті ЮНЕСКО)[ II].

Таблиця 1.

Проблеми сучасної освіти та шляхи Їх розв'язання

ПРОБЛЕМИ	ШЛЯХИ РОЗВ'ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМ
Зміст освіти не відповідає сучасним вимогам матеріального та духовного розвитку суспільства	фундаменталізація освіти; формування системи безперервної освіти; активізація ролі освіти у формуванні цінностей демократичного суспільства екологізація змісту освіти надання змісту освіти інтеркультурної орієнтації наближення змісту освіти до реальних потреб світу праці
Прагматична орієнтація освіти, що не має на меті (Пріоритетного розвитку особистості	гуманістична орієнтація педагогічних технологій гнучке проблемне навчання запровадження ідеології школи діалогу культур креативні інформаційні технології
Недостатня доступність якісної освіти для широких верств населення	дистанційне навчання доступні бази даних телекомунікаційні технології

Отже, провідними шляхами підвищення ефективності діяльності астеми освіти відповідно до визначених цілей є:

фундаменталізація змісту освіти;

забезпечення випереджаючого характеру всієї системи освіти, її спрямованості на проблеми майбутньої постіндустріальної цивілізації;

формування системи освіти як безперервної;

активізація гуманного та творчого начала в освіті;

формування у процесі навчання цінностей мирного співіснування та міжнародного співробітництва;

формування комунікативних навичок, вміння співпраці у колективі, прийняття відповідальності за індивідуальні та колективні рішення;

• запровадження гуманістично орієнтованих методів інноваційного та розвивального навчання на основі використання перспективних інформаційних технологій;

• забезпечення більшої доступності освіти для населення планети шляхом широкого використання можливостей дистанційної освіти та самоосвіти з застосуванням інформаційних та телекомунікаційних технологій.

Розглянемо далі сутність провідних з названих чинників. Кардинальним завданням сучасної науки взагалі і педагогіки зокрема є виявлення цілісності кожної з фундаментальних наук, а потім і цілісності всього природничо-наукового і всього гуманітарного знання, і, нарешті, створення цілісних основ фундаментальної освіти. Провідними шляхами фундаменталізації освіти є:

• зміна співвідношення між прагматичним та загальнокультурним компонентами освіти на всіх її рівнях. Пріоритетними повинні стати проблеми розвитку загальної культури людини, формування у неї наукових форм системного мислення;

• зміна змісту та методології навчального процесу, яка передбачає акцентуацію вивчення фундаментальних законів природи і суспільства, створення принципово нових навчальних курсів, зорієнтованих на формування цілісних уявлень про наукову картину світу, на формування здібності виходити на системний рівень її пізнання;

• забезпечення практичної реалізації тріади "екологічне виховання -екологічне навчання - екологічна освіта". Всі частини цієї тріади є взаємопов'язаними, всі вони складають основу формування у людства екологічного світогляду, що базується на усвідомленні необхідності збереження оптимального для життя середовища, яким є Земля [11, 10-

15].

Нові підходи до змісту освіти вимагають якісного оновлення і побудови навчальних програм. Пошук шляхів перебудови навчальних програм є предметом постійної уваги освітян. Зокрема, на Міжнародній конференції з питань розвитку змісту освіти (МБО, Женева, 1998), були сформульовані такі принципи їх організації: відкритий характер, варіативність, гнучкість, інтеркультурність, адаптованість до регіональних особливостей, інтегративність.

Конкретними шляхами реорганізації змісту освіти, характерними для сучасних освітніх реформ у більшості країн є:

• посилення уваги до вивчення математики, що здійснюється як екстенсивним шляхом (кількісне зростання навчального часу для вивчення дисципліни), так і інтенсивним (структурна перебудова програм курсу

з включенням нових наукових досягнень, наданням програмам якостей гнучкості, відкритості, варіативності);

-посилення уваги до вивчення іноземних мов, зумовлене активізацією глобалізаційних тенденцій. Вивчення іноземної мови розглядається як засіб посилення конкурентноздатності особистості на ринку праці, так і як засіб активізації міжкультурного спілкування та співробітництва. У цілому ряді країн вивчення іноземних мов введене до змісту навчання у початковій школі;

- посилення уваги до екологічної освіти, метою якої є формування в учнів навичок осмислення фактів та наукових ідей, предметом яких слугує оточуюче середовище як у локальному, так і у глобальному вимірах та їх застосування у повсякденному житті;

- запровадження у зміст освіти предметів та тем міждисциплінарного характеру. Таких, наприклад, як громадянознавство та вільна праця (Палестина); соціальна освіта (Мальта); виховання споживача, ціннісна освіта, трудові експериментальні програми (Індія) тощо. На рівні початкової та базової освіти така практика має за мету надання знанням з різних галузей науки цілісного, інтегрованого характеру, запобігання перевантаженості навчальних планів. Значна частина таких предметів, у тому числі і з названих, спрямована на формування ціннісних орієнтацій демократичного суспільства;

Дата добавления: 2015-05-23