Виписування, зберігання і застосування лікарських препаратів. Семестр 2. Практичне заняття 3

Семестр 2. Практичне заняття 3. ВИПИСУВАННЯ, ЗБЕРІГАННЯ ТА ЗАСТОСУВАННЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

ПЛАН

ВИПИСУВАННЯ, ЗБЕРІГАННЯ І ЗАСТОСУВАННЯ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ.. 1

ВИПИСУВАННЯ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ У ВІДДІЛЕННІ. 2

ЗБЕРІГАННЯ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ У ВІДДІЛЕННІ. 4

ОРГАНІЗАЦІЯ РОЗДАЧІ ЛІКІВ У ВІДДІЛЕННІ. 9

ШЛЯХИ ВВЕДЕННЯ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ В ОРГАНІЗМ... 10

Застосування лікарських препаратів називається фармакотерапією. Вона включає природні речовини (трави, мінерали тощо), а також речовини, синтезовані хімічним шляхом.

Лікувальний вплив цих фармакотерапевтичних препаратів відбувається таким чином:

1) за механізмом терапевтичної дії:

· етіотропна — лікарський препарат безпосередньо впливає на причину, що викликала захворювання (наприклад, антибіотики знищують збудників запальних або інфекційних захворювань);

· патогенетична — лікарський препарат впливає на певні ланки патологічного процесу (застосування гіпотензивних препаратів у хворих на гіпертонічну хворобу);

· симптоматична — лікарський препарат призначають з метою усунення певного симптому (застосування болезаспокійливих препаратів);

· замісна — лікарський препарат заповнює нестачу якоїсь речовини в організмі (вітаміни, гормони, ферменти);

2) за місцем дії:

· місцева — препарат діє на тканину, що безпосередньо стикається з ним (мазі, пасти, присипки тощо);

· загальна — препарат впливає на організм у цілому після потрапляння його у кров.

Також розрізняють головну дію лікарського препарату, коли він діє відповідно до мети свого призначення, та побічну, коли препарат також негативно впливає на організм, що проявляється:

• непереносимістю препарату (так звана ідіосинкразія) з наступними алергічними реакціями, проявами тієї чи іншої хвороби (наприклад, виникнення кандидомікозу при вживанні антибіотиків);

• виникненням толерантності (звикання) до лікарського препарату, що вживається протягом тривалого часу (наприклад, при тривалому вживанні нітрогліцерину його ефективність значно падає і щоб досягти лікувального ефекту, треба давати хворому більшу дозу цього препарату). При тривалому неправильному призначенні наркотичних препаратів виникають наркоманії або токсикоманії.

Лікарські препарати відіграють важливу роль у комплексному лікуванні різних захворювань. Однак крім головного, терапевтичного, ефекту ці засоби можуть спричиняти і побічні, негативні реакції. Окремі види реакції організму на введення певних засобів (непереносність) можуть призвести до важких ускладнень, наприклад, анафілактичного шоку. Іноді лікарські препарати доводиться заміняти іншими засобами, подібними за терапевтичною дією, які добре переносяться хворими.

Деякі пацієнти знають препарати, яких вони не переносять, і повідомляють про це медичних сестер, які в свою чергу повинні інформувати лікаря. Перед застосуванням лікарських препаратів, що можуть спричинити явища непереносності, проводять проби на переносність. Для цього препарати вводять в організм у малих дозах, поява реакції на введення препарату вказує на недопустимість його застосування (йодисті препарати, сироватки, рентгеноконтрастні речовини тощо).

При тривалому вживанні одних препаратів може виникнути звикання до них організму і тоді для досягнення терапевтичного ефекту дозу треба підвищувати. Інші препарати (наприклад, наперстянка, люмінал), навпаки, накопичуються (кумулюються) в організмі і їх дозу в процесі лікування треба зменшувати або робити перерву. Зловживання наркотичними препаратами призводить до звикання і розвитку наркоманії. Деякі лікарські препарати при тривалому вживанні спричиняють ускладнення, які потребують серйозних заходів. Так, тривала антибіотикотерапія може ускладнитися кандидамікозом (грибкове захворювання, що розвивається при подавленні нормальної мікрофлори організму), а тривале безконтрольне застосування антикоагулянтів може призвести до кровотечі. Перед призначенням антибактеріальних препаратів потрібно зробити посів мокротиння, гною, сечі для визначення чутливості мікробної флори до препарату.

Терапевтична дія всякого лікарського препарату виявляється лише тоді, коли його вводять в організм у визначеній кількості. З урахуванням цього існують такі дози уведення:

• терапевтична — це звичайна доза лікарського препарату, що коливається залежно від віку, статі хворого, фізіологічного стану організму, наявності інших хвороб. При цьому розрізняють разову і добові дози;

• токсична доза спричинює отруєння організму;

смертельна доза спричинює смерть хворого. Лікувальну дозу препарату вираховують залежно від маси тіла і віку хворого. Кількість препарату, що його призначають на один прийом, — разова доза; на добу — добова доза. Медична сестра повинна знати токсичну дозу препарату, яка може призвести до отруєння та смерті.

Слід знати, що у випадку призначення декількох препаратів можуть виникати потенціювання, тобто посилення дій лікарських препаратів; несумісність лікарських препаратів, яка буває хімічною (одночасне призначення препаратів, що мають кислу та основну реакції), або фізичні процеси, що призведуть до послаблення або ліквідації лікувальних властивостей препаратів, а іноді — до утворення нових речовин, які є шкідливими для організму. Зокрема, адреналін не сумісний з аміназином, глюкозою, інсуліном, морфієм та іншими. Існує багато взаємонесумісних антибіотиків, фармакологічною, коли одночасно вживаються препарати, що мають протилежний вплив на одні й ті самі органи та їхні функції.

Дата добавления: 2015-05-23