С.р № 6 Колообіги речовин, енергії, інформації та їх зміни антропогенною діяльністю 2 страница

9. Зміна буферних захисних систем Землі (наприклад, зменшення озонового шару).

1. Охарактеризуйте природно-ресурсний потенціал України.

2. Дайте оцінку екологічної ситуації в Україні.

3. Визначте основні джерела забруднення довкілля.

4. В якому стані перебувають водні та земельні ресурси України?

5. Назвіть зони екологічного лиха в Україні, визначте причини, що їх зумовили.

6. Дайте характеристику екологічного стану міста Шостка.

7. Поясніть суть раціонального та нераціонального природокоритування

С.р № 8 Природозаповідання як одна із ефективних форм збереження біорізноманіття.

План: Основні категорії заповідних об’єктів. Уявлення про екомережі.

Міжнародні та національні програми збереження біорізноманіття.

Мета: розуміти, що природозаповідання є однією із ефективних форм збереження біорізноманіття; знати основні заповідні об’єкти України та Сумщини.

Процес видозмін природних комплексів триває, зміна екосистем набуває дедалі більших масштабів. Вже зараз необхідно вжити заходів щодо збереження унікальних ландшафтів, рідкісних та зникаючих видів рослин і тварин, усього генофонду рослинного і тваринного світу.

Одним із найдієвіших заходів збереження біорізноманіття є створення охоронних територій, природних та біосферних заповідників, національних природних парків. Саме вони забезпечують умови, необхідні для зменшення шкідливого антропогенного впливу на біологічні об'єкти, сприяють збереженню цілісності екологічних систем, у яких можуть підтримуватися природні механізми відносин між біологічними видами, що необхідні для існування системи.

Однією з форм охорони навколишнього середовища є заповідна справа – комплекс організаційних, правових, наукових, економічних і виховних заходів, спрямованих на збереження унікальних та типових ландшафтів чи окремих природних об’єктів (видів рослинного і тваринного світу, насамперед рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення і занесених до Червоної книги, геологічних утворень, водойм тощо) у наукових, природоохоронних цілях.

Історія заповідної справи в Україні бере початок із часів Київської Русі (зокрема “Київська правда” Ярослава Мудрого), коли здійснювалися перші спроби виділення територій, у межах яких суворо регламентувалися мисливство, рубка лісу, рибальство та інша господарська діяльність. Подальший розвиток заповідної справи був спрямований на розробку науково обґрунтованої репрезентативної мережі заповідних територій та об’єктів на основі комплексної оцінки існуючої мережі, ефективних методів збереження різних типів природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу в умовах зростаючих антропогенних навантажень; підвищення ролі досліджень на заповідних територіях у вирішенні складних наукових проблем, завдань економічного і соціального розвитку, екологічної освіти та виховання.

Заповідник – територія (акваторія), виділена з метою збереження у природному стані типових або унікальних природних комплексів з усією сукупністю інших компонентів, вивчення природного ходу процесів і явищ, що відбуваються в них, та розробки наукових основ охорони природи. Ділянки землі, її надра і водні простори з усіма природними об’єктами, що знаходяться в її межах, вилучаються з господарського використання і передаються в користування державному заповіднику. На території України налічується 20 заповідників загальною площею 387419,6 тис. га. Асканія-Нова (1985), Карпатський (1992), Дунайський (1998) і Чорноморський (1985) заповідники включені ЮНЕСКО у міжнародну мережу біосферних заповідників.

Природний національний парк створюється з метою збереження в природному стані унікальних природних комплексів, організації рекреаційної діяльності та оздоровлення населення, проведення просвітницької роботи. Сьогодні на території України налічується 11 природних національних парків загальною площею 599509 тис га. В перспективі планується довести чисельність ПНП до 50.

Регіональний ландшафтний парк створюється з метою природозаповідання унікальних або типових природних комплексів з можливістю їх використання для рекреації та оздоровлення населення, проведення різноманітних форм екологічної освіти і виховання. Станом на 1.10.1999 року в Україні нараховувалось 27 регіональних ландшафтних парків загальною площею 410760,1 тис га.

Першим в Україні був створений РЛП “Дністровський каньйон”.

Розрізняють заказники загальнодержавного та місцевого значення.

Заказник загальнодержавного значення – територія (акваторія), виділена з метою збереження, відтворення та відновлення окремих або кількох компонентів цінних типових і унікальних природних комплексів на час, необхідний для виконання поставлених перед заказником завдань та для підтримання загального екологічного балансу. Створюються насамперед на території (акваторії), в межах якої зустрічаються види рослин і тварин, занесені до Червоної книги України. Термін існування заказника при його оголошенні не встановлюється.

Заказник місцевого значення оголошується на територіях, цінних для даного регіону, Залежно від характеру, мети організації і неохідного режиму охорони заповідники поділяють на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, палеонтологічні, геологічні. Оголошення певної території заказником не призводить до вилучення у землекористувача або у землевласника земельної ділянки чи водного об’єкта, які він займає.

На території України оголошено 281 заказників загальнодержавного і 2091 місцевого значення.

Пам’ятка природи – унікальне природне утворення, що має особливу природоохоронну цінність і охороняється з метою збереження його у природному стані в наукових, культурно-освітніх та естетичних цілях; належить до територій та об’єктів природно-заповідного фонду України. Залежно від цінності розрізняють пам’ятки природи загальнодержавного та місцевого значення. Залежно від характеру, мети організації та необхідного режиму охорони пам’ятки природи поділяють на комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні, геологічні.

Підприємства, установи та організації, на землях яких розташовані пам’ятки природи, зобов’язані дотримуватися встановленого для них режиму і відповідати за їх збереження. В Україні налічується 132 пам’ятки природи загальнодержавного і 2831 місцевого значення.

Ботанічний сад – науково-дослідний, навчальний і культурно-освітній заклад, де проводиться збір колекцій представників місцевої, вітчизняної та іноземної флори з метою збереження, вивчення, культивування, акліматизації і створення нових форм. Земельні ділянки надаються ботанічним садам у безстрокове користування. Ботанічні сади проводять екскурсійну роботу, головною метою якої є ознайомлення відвідувачів із багатством флори, а також із найціннішими деревно-чагарниковими і трав’яними видами рослин, історією розвитку флори на Землі. На території ботанічного саду забороняється будь-яка діяльність, що не пов’язана з виконанням завдань і загрожує колекції природної та культурної флори. В Україні налічується 22 ботанічні сади. Це ботанічний сад Дніпропетровського університету, ботанічний сад Житомирського сільськогосподарського університету, ботанічний сад ім. академіка О.В.Фоміна в м. Києві, ботанічний сад Одеського університету, Нікітський ботанічний сад смт. Ботанічне Кримської АО, Центральний республіканський ботанічний сад в м. Києві та ін.

Дендрологічний парк – територія, виділена з метою збереження, вивчення і збагачення у спеціально створених умовах різних видів дерев та чагарників за їхньою більш ефективного наукового, культурного і господарського використання. Земельні ділянки даються у безстрокове користування і враховуються при реконструкції і розвитку міських територій та приміських зелених зон. Важливим завданням дендрологічного парку є інтродукція та акліматизація рослин, селекція дерев і чагарників, розповсюдження насіння і саджанців цінних порід і форм; особлива увага приділяється збереженню рідкісних видів і таких, що перебувають під загрозою зникнення. Дендрологічні парки є місцем екскурсій, місцевого туризму та відпочинку людей. Найцінніші 34 дендрологічні парки, які розміщені на території України взято під особливу охорону держави (Олександрія, Софіївка, Тростянецький, Устишівський, Хоростківський дендропарк та ін.). Парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва – найвизначніші зразки паркобудування, які беруть під охорону з метою збереження їх в естетичних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях; залежно від ступеня унікальності та цінності розрізняють парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого та загальнодержавного значення. Всього в Україні налічується 88 парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного і 426 місцевого значення.

Заповідне урочище – територія (акваторія), виділена з метою збереження у природному стані лісових, степових, болотних та інших природних комплексів, що мають велике наукове, природоохоронне й естетичне значення. У межах заповідних урочищ забороняється будь-яка діяльність, що порушує хід процесів у природних комплексах. В Україні оголошено 746 заповідних урочищ.

Природно-заповідний фонд становлять ділянки суходолу і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

Території та об'єкти природно-заповідного фонду можуть використовуватися:

- для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Таблиця 7 -Основні типи територій та об'єктів природно-заповідного фонду України

Природні території та об'єкти

Штучно створені об'єкти

природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники {ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологгчні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні), пам'ятки природи {комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні), заповідні урочища

ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва

На думку учасників IV міжнародного конгресу з національних парків та природоохоронних територій (Каракас, лютий,1992) для того, щоб зберегти стійкість біосфери як системи, загальна площа природоохоронних територій планети повинна складати не менше 10% від загальної площі суходолу Землі.

Природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого законодавством України встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання, який загалом регулюється Законом України «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 року.

Таблиця 8 -Класифікація територій та об'єктів природно-заповідного фонду України

Категорія територій та об'єктів	Статус	Загальна характеристика природоохоронних територій
Природні заповідники	Природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення	Створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для цієї ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їхніх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки
Біосферні заповідники	Природоохоронні, науково-дослідні установи міжнародного значення	Створюються з метою збереження в природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних факторів
Національні природні парки	Природоохоронні, рекреаційні, культурно-освітні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення	Створюється з метою збереження, відтворення та ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність
Регіональні ландшафтні парки	Природоохоронні рекреаційні установи місцевого чи регіонального значення	Створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об'єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення
Заказники	Природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного чи місцевого значення	Природні території (акваторії), виділені з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їхніх окремих компонентів
Пам'ятки природи	Природоохоронні, культурно-освітні установи загальнодержавного чи місцевого значення	Окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення, з метою збереження їх у природному стані
Заповідні урочища	Природоохоронні, культурно-освітні, науково-дослідні установи загальнодержавного чи місцевого значення	Лісові, степові, болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне та естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані
Ботанічні сади	Науково-дослідні природоохоронні установи загальнодержавного чи місцевого значення	Створюються з метою збереження, вивчення, акліматизації, розмноження в спеціально створених умовах та ефективного господарського використання рідкісних і типових видів місцевої і світової флори шляхом створення, поповнення та збереження ботанічних колекцій, ведення наукової, навчальної та освітньої роботи
Дендрологічні парки	Науково-дослідні природоохоронні установи загальнодержавного чи місцевого значення	Створюються з метою збереження і вивчення у спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їхніх композицій для найбільш ефективного наукового, культурного, рекреаційного та іншого використання
Зоологічні парки	Природоохоронні культурно-освітні та науково-дослідні установи загальнодержавного значення	Створюються з метою організації екологічної освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їхнього генофонду, вивчення дикої фауни і розробки наукових основ її розведення у неволі
Парки-пам'ят-ки садово-паркового мистецтва	Природоохоронні рекреаційні установи загальнодержавного значення	Визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях

1 Визначте основні типи територій та об’єктів природно-заповідного фонду України та їхнє значення

2 Охарактеризуйте основні типи територій та об’єктів природно-заповідного фонду Сумської області та їх значення

С.р № 9 Оптимізація „природного каркасу” території.

План: Оптимальне співвідношення природних та господарських угідь. Обґрунтування територіальної структури природних угідь. Нормування антропогенних навантажень.

Мета: знати необхідність дотримання оптимального співвідношення природних та господарських угідь; вміти обґрунтувати структуру природних угідь на прикладі області.

Відносно складна ландшафтна структура, багатогалузеве господарство, значний рівень техногенного навантаження та антропогенної перетвореності ландшафтів характеризують територію Сумської області як репрезентативну модель для розробки і застосування методики ландшафтно-екологічного аналізу природокористування. Такий аналіз в умовах значного збільшення обсягу різноманітної природничої інформації, що враховується при розробці та прийнятті управлінських рішень, сприятиме практичному вирішенню проблем наукового обґрунтування системи природоохоронних заходів на території Сумської області. На основі сучасних теоретичних положень конструктивної географії, ландшафтної екології та ландшафтознавства запропоновано концепцію ландшафтно-екологічного аналізу природокористування Сумської області з метою його оптимізації.

Ландшафтно-екологічний аналіз (ЛЕА) території як комплексний метод пізнання сучасного ландшафтогенезу, становлення, розвитку, стану та прогнозування просторово-часової структури різнорангових ландшафтних структур покликаний впорядкувати послідовність вивчення та оцінки системи природокористування з метою його оптимізації. Методологічну основу ландшафтного аналізу складає розуміння характеру взаємозв'язків у системі "природа-суспільство", які реалізуються через конкретні соціально- та природно обумовлені види природокористування, а також системний ландшафтно-екологічний підхід до оцінки природно-антропогенних систем вивчення їх блоків та системи взаємозв'язків між ними, які розглядаються як територіальні одиниці локального ієрархічного рівня,полікомпонентні за структурою.

Теоретико-методологічною основою ЛЕА природокористування виступає сукупність системного, ландшафтного, екологічного, ландшафтно-екологічного, історичного, соціально-економічного, а також ландшафтно-типологічного наукових підходів до його оптимізації, та система загальних принципів: ландшафтно-функціонального, історико-ландшафтного, структурно-ландшафтного, ландшафтно-організаційного (проектного), які розкривають комплекс взаємозв'язків у системі "ландшафт – вид природокористування", і можуть бути доповнені наступними ландшафтно-екологічними властивостями геосистем, як об'єктів природокористування: системності, ієрархічності, генетичності, динамічності, стійкості функціонування, відкритості, поляризованості, екологічної різноманітності.

Науковий підхід до проблеми раціонального природокористування як складової частини взаємодії суспільства і природи включає в себе проблеми комплексного використання природних умов та ресурсів у їх територіальних поєднаннях і являє собою сферу виробничої та наукової діяльності, спрямовану на комплексне вивчення, освоєння, використання, перетворення, відновлення, покращення й охорону природного середовища та природних ресурсів з метою розвитку виробничих сил та забезпечення сприятливих умов для життя людини. ландшафт розглядається як об'єкт природокористування й техногенного впливу, а його властивості виступають своєрідними детермінантами по відношенню до форм господарського використання. При цьому природокористування виступає як фактор перетворення структури і функцій ландшафту, специфічний за своїми основними видами.

Проблема природокористування у кожному конкретному регіоні вирішується за допомогою прикладних досліджень з використанням системного географічного підходу, комплексного вивчення актуальних геосистем і їх компонентів. У процесі виробництва експлуатуються перш за все природні ресурси ландшафту, який виконує при цьому певні соціальні функції і приходить у стан, їм відповідний. Тому з практичної точки зору важливим є висновок про те, що для забезпечення оптимального природокористування необхідно враховувати ступінь зміненості та функціональної відповідності ландшафту способу його господарського використання, і що раціональне використання ландшафтів передбачає перш за все збереження й збагачення їх компонентів та властивостей, які є ресурсами даного виду природокористування.В цілому ЛЕА природокористування уявляється як цілісний дослідницький процес, що здійснюється за певною програмою і відбувається у три стадії: вербального обґрунтування, деталізації емпіричної і побудови концептуальної моделі, реалізації концепції ЛЕА природокористування.

Основою реалізації концепції ЛЕА природокористування Сумської області є вивчення закономірностей ландшафтної диференціації території шляхом з'ясування специфіки взаємодії і взаємовпливу ландшафтоутворюючих компонентів та факторів, а також показників динаміки геокомплексів у вигляді несприятливих фізико-географічних процесів і явищ, які визначають особливості функціонування й розвитку геосиcтем, та прогнозування інтенсивності й місць їх прояву. Результатом ландшафтного аналізу є створення картографічної моделі ландшафтно-типологічної структури території в масштабі 1:200 000 з розгорнутою легендою та наступною всебічною характеристикою геосистем, з послідуючою розробкою класифікації й типології ландшафтних комплексів і регіональних структур, які визначають специфіку організації раціонального природокористування в регіоні. Наступним етапом дослідження виступає аналіз структури землекористування та основних землекористувачів регіону, технології використання геосистем у межах земель сільськогосподарського призначення, лісівництва, водного господарства, населених пунктів, промислових об'єктів, об'єктів по розробці мінеральних ресурсів, транспортних шляхів, об'єктів природно-заповідного фонду та рекреаційної інфраструктури. дослідження впливу господарської діяльності на ландшафти здійснюється з тим, щоб виявити їх стійкість до цього впливу, зміни їх структури та функцій, що відбуваються внаслідок забруднення техногенними сполуками й дії основних видів техногенного навантаження, з'ясувати особливості впливу екологічних умов ландшафтів на людину з послідуючим вивченням зв'язку видів природокористування з ландшафтними комплексами. Дослідження особливостей, спрямованості та швидкості зворотніх і незворотніх трансформацій, деструктивних й відновних процесів, що відбуваються у геосистемах під впливом господарської діяльності людини, за допомогою математичного моделювання дають можливість визначити ступінь антропогенної перетвореності ландшафтів регіону та побудувати відповідну картографічну модель ландшафтно-екологічної оцінки природних комплексів. З метою розробки практичних рекомендацій по обґрунтуванню системи природоохоронних та протиерозійних ландшафтно-оптимізаційних заходів здійснюється прогностичне ландшафтно-ерозійне моделювання актуальних геосистем. При цьому проводиться якісна та кількісна характеристика факторів, що визначають ймовірність виникнення поверхневої ерозії, нормалізація отриманих даних й визначення за сумарним балом ландшафтів з різним ступенем потенційної ерозійної небезпеки. На основі цього створюється ландшафтно-ерозійна картографічна модель території, яка є похідною від ландшафтної інвентаризаційної, для цілей оптимізації агрогосподарських систем та розробляються практичні рекомендації по обґрунтуванню системи протиерозійних заходів.

Необхідною частиною ЛЕА природокористування, важливою з практичної точки зору, є ландшафтно-функціональне оцінювання, тобто розробка функціональної класифікації ландшафтів, визначення потенційних можливостей використання ландшафтів у різних галузях господарства (наприклад, агрогосподарська, лісогосподарська та містобудівна оцінка території, вивчення рекреаційних можливостей ландшафтів, виявлення ділянок, що потребують того чи іншого режиму охорони), тобто оцінка геосистем за ступенем придатності чи сприятливості для різних видів господарського використання.

Підсумком ЛЕА є проведення ландшафтно-функціонального зонування території та побудова господарсько-галузевої моделі раціоналізації природокористування на ландшафтній основі з виходом на розробку рекомендацій з найбільш раціонального способу використання геокомплексів. Фактично на цьому (завершальному) етапі дослідження відбувається остаточний синтез ландшафтно-екологічної інформації для обґрунтування рекомендацій по оптимізації природокористування і поліпшення ландшафтно-екологічної ситуації в регіоні, спрямованих на підвищення стійкості геосистем, прогнозування можливих змін структури на задану перспективу з урахуванням природних тенденцій та передбачуваного техногенного впливу. При сприятливих загалом природних умовах на території Сумської області існують передумови для вияву багатьох несприятливих процесів, особливо при значних техногенних навантаженнях. Це, зокрема, прискорена ерозія, інтенсивне зсувоутворення, дефляція, евтрофікація озер, замулення водойм, карст, суфозія, заболочування тощо. Значний розвиток отримали несприятливі метеорологічні явища (пилові бурі, суховії, снігопади тощо). У просторовому розміщенні процесів, як і в інтенсивності їх прояву, відмічається певна закономірність: підвищення інтенсивності діяльності атмосферних вод, посилення лінійного розмиву та площинного змиву, процесів дефляції спостерігається з півночі на південь. З наближенням до південної межі Полісся знижується інтенсивність заболочування, аж до повного його зникнення на крайньому півдні. Аналіз ландшафтно-морфологічної диференціації території Сумської області дозволив виділити в її межах 280 підурочищ в межах вододільного типу місцевості, 523 схилових (долинних) підурочища, 317 підурочищ в межах надзаплавно-терасового типу місцевості, 382 – в межах заплавного типу, 65 – в межах яружно-балкового, 53 – в межах давніх прохідних долин та 123 западинних урочища в межах різних типів місцевості. Таким чином, карта містить 1743 різні типологічні виділи.

Подальші картометричні дослідження дозволили визначити, що рівнинні вододільні типи місцевості займають 37,36% території, з яких на увалисто-давньобалковий з чорноземами типовими малогумусними припадає 12,57%, на широкохвилястий давньобалковий з сірими і темно-сірими лісовими грунтами та пологохвилястий і дрібногорбистий вододільні типи з сірими лісовими грунтами та чорноземами опідзоленими – по 8,6 %; на піщано-зандровий горбистий вододільний з дерново-середньопідзолистими супіщаними і легкосуглинковими грунтами – 6,28%, і менше 1% становить слабохвилястий останцево-вододільний з чорноземами типовими середньогумусними та плоскорівнинний вододільний типи місцевості. 18,1% території області займають різні підтипи долинних (схилових) типів місцевості.