Тема 5. Багаторівнева ієрархічна система управління (4 год.)

Загальні функції організаційно-технічного управління

Управління полягає в перетворенні інформації про стан об’єкту в командну інформацію. Вона має:

- зміст;

- форму;

- просторове розташування;

- часове розташування.

При такому розгляді управління може заключатися: в перетворенні змісту інформації про стан об’єкту управління, в результаті якого отримають нову інформацію; перетворенні форми, просторого або часового розташування інформації.

У тої же час управління є послідовність функцій, яка створює технологічний цикл управління. Вперше управлінський цикл запропонував А. Файоль, сучасний вигляд якого представлений на рисунки.

Мета – засвоєння основних понять теорії багаторівневих ієрархічних систем.

Розглядається загальна структура багаторівневої ієрархічної системи наступного вигляду

Засвоєння наступних властивостей системи:

· всі підсистеми кожного рівня ієрархії є самокеруючими зі своїми цілями;

· вся система в цілому має глобальну ціль;

· зв’язок між підсистемами одного рівня здійснюється через керуючі сигнали, які виробляються при розв’язанні задач підсистемами верхніх рівнів, або інформаційні зв’язки між собою;

· зв’язок між рівнями ієрархії здійснюється шляхом передачі попередньої узагальненої інформації;

· потактовий зв’язок між сусідніми рівнями ієрархії і підсистемами одного рівня.

Розглядаються відображення, які описують q-ту підсистему 2-го рівня:

· відображення X2q, яке описує множину векторів стану

X2q: Zq1® Xq2q;

· відображення Y2q, яке описує об’єкт керування

Y2q: Xq2q´ Uq2q´ F2q® Yq2q;

· відображення Z2q, яке описує узагальнені змінні, які йдуть в l -ту підсистему 3-го рівня

Z2q: yq2q® zl2q;

· відображення , яке описує вектор зв’язку q-ї підсистеми з q+1 - ою підсистемою 2-го рівня

· відображення Ф2q, яке описує критерій оптимальності, на основі якого q-a підсистема визначає самокеруючи впливи uq2q

Ф2q: uq2q´ yq2q´ uq3 l ´ s2q® vq2q,

де vq2q - множина значень критерію Ф2q;

· відображення F2q, яке описує критерій, при оптимізації якого q-а підсистема визначає керуючі впливи uk2q на підпорядковані до неї підсистеми 1-го рівня

F2q: uq3 l ´ uq2q´ zq l k® v2q,

де V2q- множина значень критерію F2q.

Розглядаємо можливі варіанти взаємодій підсистем:

- кількісні значення директивних вимог по удосконалюванню діяльності підсистеми Д д, які задані верхнім рівнем, можуть бути між собою несумісні або протирічні. В цьому випадку необхідно, щоб підсистема верхнього рівня перевизначила задані вимоги;

- область Д овне існує (при відсутності для виконання отриманих замовлень необхідних виробничих потужностей: технологічних процесів, обладнання, оснащення, інструмента і т. д.), несумісна з отриманими завданнями (недостатність виробничих потужностей, ресурсів та засобів для виконання завдань). При цьому підсистема верхнього рівня повинна змінити структуру і (або) кількісні характеристики директивних завдань і (або) розглядувана підсистема поліпшити свої виробничі потужності, ресурси і засоби (область Д ов);

- відсутність, несумісність і (або) суперечність областей Д ос в, Д ов аусувається розглядуваною підсистемою або підсистемами, з якими вона має зв'язки, або сумісно з ними;

- область Д g може мати ті ж стани і зміни як область Д д, але при цьому необхідно дослідити взаємодії q- ї підсистеми з підпорядкованими до неї підсистемами нижнього рівня.

Розглядаємо два способи міжрівневої координованості підсистем (керуючої і керованої):

- координованість відносно задачі, яка розв'язується підсистемою верхнього рівня (керуючою підсистемою). При цьому підсистема нижнього рівня усіма силами прагне виконати директивні завдання підсистеми верхнього рівня на шкоду власним інтересам;

- координованість відносно компромісного значення цільових функцій підсистем верхнього та нижнього рівнів (керуючої та керованої підсистем). В цьому випадку підсистема верхнього рівня повністю або частково враховує цілі (інтереси) підсистеми нижнього рівня.

Розглянемо горизонтальну інтеграцію між підсистемами одного рівня.

Розглянемо на прикладах основні типові задачі, які розв’язуються підсистемою (координації і самокерування).

Тема 6. Загальні характеристики якості функціонування багаторівневих ієрархічних структур (2 год).

Мета – розгляд та засвоєння основних груп оцінки якості багаторівневих ієрархічних систем.

Характеристики системрозглядаємо спільно зі студентами.

Перша група характеристик пов’язана з ієрархічністю систем (кількість рівнів, підсистем, характер взаємозв’язків між рівнями і підсистемами, ступінь централізації і децентралізації в управлінні, ознаки розбивання на підсистеми).

Друга група характеристик – цеефективність функціонування системи: вартість, надійність, живучість, швидкодія, пропускна спроможність, спроможність до перебудови.

Пропонується студентам визначити важливі критерії побудови окремих систем, які описані викладачем.

Пропонується визначити більш ефективну структуру систему із наступних і пояснити чому вона ефективна.

Дата добавления: 2015-05-23