Методичні рекомендації до вивчення теми. Семінарське заняття 2. Суспільство як об’єкт соціології

Семінарське заняття 2. Суспільство як об’єкт соціології

Тема № 2. Суспільство як об’єкт соціології

Теми для рефератів

1. О.Конт – фундатор соціології.

2. Соціологічна концепція Е.Дюркгейма.

3. “Розуміюча соціологія” М. Вебера.

4. Методологічні засади соціології В. Парето.

5. Особливості розвитку соціологічної думки в Україні.

Література

1. Бурлучук В. Интеллектуальные уловки феноменологической социологии //Социология: теория, методы, маркетинг. – 2008. - № 4. – С. 97 - 118

2. Вебер М. Соціологія. Загально-історичні аналізи. Політика. – К.: Основи, 1998. – 534 с.

3. Гилюн А., Шевчук М. Интеллектуальное наследие П.Сорокина и современность //Социология: теория, методы, маркетинг. – 2009. - № 3. – С. 213 – 216.

4. Гіденс Е. Соціологія. - К.: Основи, 1999 - 736 с.

5. Кирдина С.Г. Современные социологические теории: актуальное противостояние? //СОЦИС. – 2008. - № 8. – С. 18 - 28

6. Масловская Е.В. Традиции «критической теории» в современной западной социологии права //СОЦИС. – 2009. - № 7. – С. 39 – 47.

7. Мельников А. Проблемное поле экзистенциальной социологии //Социология: теория, методы, маркетинг. – 2008. - № 2. – С. 83 – 102

8. Мнацаканян М.О. Модерн и постмодерн в современной социологии //СОЦИС. – 2008. - № 12. – С. 46 - 53

9. Парсонс Т. Система современных обществ. – М.: Аспект Пресс, 1998. – 270 с.

10. Полторак І.С., Колісник Л.О., Лаптурова Я.О. Соціологія. – Дніпропетровськ: Національний гірничий університет, 2008. – 112 с.

11. Степаненко В., Рыбщун А. Украинская социология: общественно-исторический и идеологический контексты развития //Социология: теория, методы, маркетинг. – 2009. - № 2. – С. 23 – 46.

12. Соціологія /За ред. В.Г. Городяненка. – К.: Видавничий центр «Академія», 2005. – С. 36 - 112

13. Соціологія /За ред. В.П. Пічі. – Львів: «Магнолія Плюс», «Новий світ – 2000», 2004. – С. 24 – 61

14. Соціологічна енциклопедія (Укладач В.Г. Городяненко. – К.: Академвидав, 2008. – 456 с.

15. Танчин І.З. Соціологія. – К.: Знання, 2008. – С. 8 – 28

Навчальна мета заняття: засвоїти сутність суспільства як складної динамічної соціальної системи, його особливості; розуміти типологію соціальних систем.

Час проведення: 2 години

Навчальні питання:

1. Сутність поняття «суспільство».

2. Типологія суспільства.

3. Характеристика соціальних систем.

Суспільство - сукупність усіх засобів взаємодії та форм об’єднання людей, що склалися історично, мають спільну територію, загальні культурні цінності та соціальні норми, характеризуються соціокультурною ідентичністю її членів.

Щодо виникнення суспільства існує кілька філософських теорій: трудова, теологічна, інструментальна, сексуальна, критична, гендерна, семантична. До основних характеристик суспільства відносяться: а) спільність території проживання людей, що взаємодіють між собою; б) цілісність і сталість (єдине ціле); в) здатність підтримувати та відтворювати високу інтенсивність внутрішніх зв'язків; г) певний рівень розвитку культури, система норм і цінностей, покладених в основу соціальних зв'язків між людьми; д) автономність та самодостатність, самовідтворення, саморегулювання, саморозвиток.

Типологія суспільства - це класифікація суспільств на основі визначення найважливіших і найсуттєвіших ознак, типових рис, які відрізняють одні суспільства від інших.

За критерієм розвиненості управління і ступеня соціального розшарування виділяють просте і складне суспільство. За основним способом існування американський соціолог Г. Ленскі виділяє основні типи суспільств і середовищно спеціалізовані суспільства. За політичними режимами суспільства поділяють на демократичне, авторитарне, тоталітарне; за панівною релігією — на християнське і мусульманське. За способом виробництва марксизм виділяв первісне, рабовласницьке, феодальне, капіталістичне, комуністичне суспільство. За ціннісними критеріями соціолог Д. Рісман виділяє: а) традиційне суспільство (аграрне суспільство, яке ґрунтується на традиційних цінностях); б) суспільство, кероване зсередини (індустріальне суспільство, у якому відсутні чіткі моральні норми, домінують особисті цінності); в) суспільство, кероване ззовні (постіндустріальне суспільство, у якому індивід у своїй діяльності враховує оцінку колег, друзів, громадськості).

Інформаційне суспільство - це суспільство, в якому інформація і рівень її використання обумовлюють економіч­ний розвиток і соціальні зміни. У такому суспільстві переважає виробництво духовних цінностей. Стратегічними ресурсами і головними чинниками розвитку соціуму є розумовий капітал, концентрація теоретичного знання, обробка інформації, освіта, кваліфікація і перекваліфікація.

Соціальними системами є: а) суспільство, б) соціальний інститут, в) соціальна організація, г) соціальна спільнота. Соціальні інститути (з лат. — устрій, установа) – це певні форми організації і регулювання суспільного життя, що склалися історично і забезпечують виконання життєво важливих для суспільства функцій. Соціальна організація – сукупність індивідів і ролей, системно взаємопов’язаних між собою для досягнення спільної мети. Соціальна спільнота – сукупність індивідів, об’єднаних стійкими соціальними зв’язками, відносинами, ознаками. Здавна соціальні спільноти, такі, як рід, сім’я, плем’я забезпечували людям засоби до існування, репродукцію людини, спільну протидію силам природи, іншим племенам і т.д.

Питання цільових виступів студентів

1. Основні підходи до розуміння причин розвитку суспільства.

2. Особливості функціональних систем Т.Парсонса.

3. Сутність формаційного підходу К.Маркса.

4. Роль соціального конфлікту розвитку суспільства.

5. Модернізація: сутність, ознаки, види та форми прояву.

Дата добавления: 2015-05-23