Етапи формування та фактори впливу на громадську думку

З.Соціологія громадської думки як наука

Соціологія громадської думки - галузева соціологічна наука, предметом вивчення якої є закономірності і механізми формування і функціонування оціночного ставлення великих соціальних груп, верств, класів, народу в цілому до актуальних проблем дійсності, які викликають суспільний інтерес.

Термін "громадська думка " виник в Англії в другій половині XII ст., з кінця ХУШ ст. став загальноприйнятим. Під громадською думкою розуміється сукупність думок людей відносно питань, які мають суспільний інтерес. Громадська думка завжди пов'язана з ціннісними відносинами, тож в дуже різних випадках вона може розглядатися через єдиного суб'єкта - носія. Громадська думка є "середньоарифметичним" віддзеркаленням оцінок, суджень і уявлень різноманітних елементів соціальної структури.

При розв'язанні проблеми суб'єкта громадської думки необхідно розрізняти поняття "суб'єкт" і "виразник громадської думки". В якості виразника можуть виступати окремі особи, групи людей. Що ж стосується суб'єкта громадської думки, то в даній якості виступає суспільство в цілому, народ, партія, міжнародна громадськість і т. п. Отже, не будь-яка групова, колективна думка стає чи є суспільною, а лише та, що відповідає критеріям -соціальний інтерес, дискусійність, компетентність. А її виразники - соціальні групи, верстви, класи, народ. Думку можна класифікувати: індивідуальна, групова або загальна; думка громадськості, або суспільна.

Визначний німецький філософ Г. Ф. Гегель виділив цілий ряд структурних елементів громадської думки:»

• умови існування громадської думки;

• об'єкт (зміст) громадської думки;

• носій громадської думки;

• характер судження, яке виступає в якості громадської думки;

• співвідношення "всезагальної" і "особливої" думки, поєднання і "протилежність" в "явищі" елементів істини і брехні.

Різнорідність у суспільній думці, її багатоколірність, пластичність і мінливість зумовлюють соціальні потреби в постійному і оперативному її вимірі.

Відомий російський соціолог Б. Грушин вважає, що дослідження об'єкта гро-мадської думки треба вести з таких позицій:

• аналіз загальної здатності судження громадської думки з точки зору специфіки віддзеркалення в ньому дійсності;• виділення деяких критеріїв, перш за все формальних, в силу яких те або інше явище незалежно від його конкретного змісту стає об'єктом громадської думки.

Українськими науковцями сформульовані деякі концептуальні положення щодо особливостей розвитку громадської думки в умовах перехідного періоду і формування громадянського суспільства, її рівнів, типів, функцій, методики і техніки вивчення. Можна говорити про три основні етапи розвитку громадської думки: виникнення, формування і функціонування.

• На першому етапі знання про нове явище ситуації співставляється з власним інтересом та інтересами інших членів суспільства.

• На етапі формування в процесі спілкування, зіткнекння різних думок виникають єдині спільні судження, позиції.

• На третьому етапі громадська думка орієнтує, регулює, диктує певну поведінку, дію і взаємодію.

На розвиток громадської думки впливають найрізноманітніші фактори:

• рівень розвитку демократії;

• рівень інституціоналізації громадської думки;

• стан соціально-економічиих відносин в країні;

• моральна атмосфера в суспільстві;

• наявність реальних свобод, прав особистості, свобода слова, друку, мітингів, страйку і т. д.

Як багатосуб'єктивне явище громадська думка характеризується плюралізмом. Тому для соціології важливим завданням і напрямом є вивчення і аналіз думок різних соціальних груп, класів, верств, категорій населення, визначення «видів, рівнів, показників зрілості, функцій.

Думки можуть бути; панівними і опозиційними, публічними та анонімними, іфіційни.ии та неофіційними, істинними і хибними, чіткими і розмитими, мати по-гсякденний та науковий характер. Побутують також новаторські і консервативні іїумки, прогресивні і реакційні, зрілі і незрілі та ін., породжені суперечливістю інтересів соціальних груп.

Основними рисами громадської думки с: стабільність, вагомість, інтенсивність, поширеність, результативність, компетентність, соціальна спрямо0аність та ін.

Щодо основних функцій громадської думки, то серед них такі: оцінювальна, орієнтовна, виховна, регулятивна, соціального контролю, регламентації, зах'исна та директивна. Всі ці функції тісна пов'язані між собою і є моментами 'вловної функції регулювання.

Інтенсивне вивчення громадської думки в Україні розпочалось в 90-і рр., що було обумовлено створенням і зміцненням правових основ вираження громадської думки, конституційними гарантіями прав і свобод громадян. Активно вивчають громадську думку Інститут соціології НАН України, Центр "Соціальний моніторинг" Українського інституту соціальних досліджень, Фонд "Демократичні ініціативи"...

Основними каналами вивчення громадської думки є: референдуми, листи в борців до народних депутатів, вивчення питань, що надходять під час прямої теле фонної лінії до представників влади, політичних і економічних оглядачів, форумі нарад, засоби масової інформації, прикладні конкретно-соціологічні дослідження

Аналіз громадської думки має не лише вагоме практичне, але й теоретичне значення, сприяючи розвитку наук про суспільство. Соціологія, юридичні і політичні науки, економічні і етичні теорії не можуть обійтися без такого аналізу, намагаючись знайти відповідь на питання: "Що з того чи іншого приводу думає народ, українська нація?" і т. п. Правильна відповідь на подібні питання допомогають пов'язувати наукову роботу з життям, теорію з практикою, гарантує від помилок в узагальненнях, оцінках.

Дата добавления: 2015-05-23