Прогнозування обсягу виробництва. 6 страница

2. Стратегія, що використовує сильні сторони підприємства для знешкодження зовнішніх загроз (якщо сильні сторони підприємства переважають слабкі, але ринок створює загроз більше, ніж надає можливостей). Підприємство повинно за рахунок своїх сильних сторін стримувати “наступ” конкурентів, намагатися завоювати окремі ринкові ніші, і вести підготовку до активних дій у майбутньому, коли загрози будуть меншими за можливості.

3. Стратегія, що використовує зовнішні можливості для мінімізації слабких сторін підприємства (якщо слабкі сторони переважають сильні, але зовнішнє середовище надає більше можливостей, ніж створює загроз). Підприємство при даній стратегії повинно посилити свої конкурентні позиції в тих сферах, де це можливо і йти шляхом ліквідації його слабких підрозділів, концентруючи увагу на зниженні рівня затрат і підвищенні конкурентоспроможності продукції.

4. Стратегія, направлена на мінімізацію слабких сторін підприємства та уникнення зовнішніх загроз (якщо слабкі сторони переважають сильні, а зовнішнє середовище створює загроз більше, ніж надає можливостей). При цьому підприємство змушене здійснювати згортання діяльності, реінвестувати кошти в інші галузі або перепрофілюватися.

Отже, за допомогою проведення SWOT-аналізу можна об’єктивно визначити ефективну стратегію, шляхом поєднання негативних і позитивних факторів, що впливають на діяльність підприємства як з середини, так і з зовні.

З метою ідентифікації зовнішніх можливостей і загроз під час проведення SWOT-аналізу застосовують прийоми ранжування та імовірнісної оцінки факторів. При цьому може використовуватись будь-яка з наступних методик:

1. Вибираються тільки парні фактори можливостей і загроз (наприклад, ослаблення позицій фірм-конкурентів – це можливість, а посилення позицій конкурентів - загроза);

2. Фактори можливостей і загроз можуть бути незалежними (тобто певні фактори, які є загрозою не мають парної можливості і навпаки, фактори, які є можливостями не мають парних загроз).

SWOT-аналіз з вибором парних зовнішніх можливостей та загроз здійснюється в наступній послідовності.

1. Для кожного з обраних факторів можливостей і загроз (n) вибирається певна оцінка за 10-бальною шкалою, якою вимірюється ступінь важливості факторів – М_і – для можливостей та З_і – для загроз (_і – номер фактора). При цьому повинна виконуватись умова: М_і=З_і (тобто, якщо для фактора М_і важливість оцінена в 10 балів, то і для фактора З_і важливість повинна бути оцінена також в 10 балів).

2. Для кожної пари можливостей і загроз визначаються імовірності Р_мі та Р_зі таким чином, щоб дотримувалась умова Р_мі +Р_зі = 1.

3. Загальна оцінка можливостей (М) і загроз (З) розраховується за формулами: М = S М_і´Р_і; З = S З_і´Р_і; _і = 1,2,3…..,n.

SWOT-аналіз з вибором незалежних факторів зовнішніх можливостей та загроз подібний до вище означеної методики, за виключенням того, що не виконуються умови: М_і=З_і та Р_мі +Р_зі = 1. Крім того при такому аналізі може бути визначена неоднакова кількість факторів потенційних можливостей і факторів потенційних загроз.

З метою однозначного визначення рекомендованої стратегії діяльності підприємства, крім аналізу зовнішніх можливостей і загроз потрібно провести аналіз сильних і слабких сторін підприємства.

Аналіз внутрішніх сильних і слабких сторін слід проводити як порівняльний аналіз, головну увагу зосереджуючи на конкурентоспроможності підприємства. Тобто, внутрішні фактори, які повинні досліджуватись – це насамперед фактори конкурентоспроможності.

Перелік факторів, вибраний для оцінки сильних і слабких сторін діяльності підприємства (це можуть бути такі фактори: прибутковість, імідж підприємства, продуктивність діяльності, якість товару, організація збуту, фінансові ресурси, виробничі потужності, трудові ресурси тощо), повинен ранжуватися за важливістю або оцінюватися за ваговими коефіцієнтами, які присвоюються кожному фактору. Порівняння оцінок факторів досліджуваного підприємства з аналогічними факторами оцінки найсильніших конкурентів дає можливість визначити конкурентну силу підприємства. Причому показник абсолютної конкурентної сили розраховується як алгебраїчна сума різниць між оцінками підприємства, що досліджується, і найвищими оцінками серед конкурентів. Результати аналізу визначаються за формулою:

де КС_і – оцінка і -го фактора конкурентної сили (слабкості) для підприємства;

КС_ij - оцінка і -го фактора конкурентної сили (слабкості) для j -го підприємства;

n – кількість факторів, вибраних для аналізу;

Методика SWOT-аналізу може мати безліч модифікацій, однак попри все ґрунтується вона завжди на порівнянні зовнішніх можливостей і загроз та внутрішніх сильних і слабких сторін діяльності підприємства.

Метод складання профілю середовища доцільно використовувати при складанні профілю окремо макро- мікро- і внутрішнього середовища підприємства. За допомогою вказаного методу можна оцінити відносну значущість для підприємства окремих факторів середовища [8].

Сутність методу складання профілю середовища полягає у наступному. Профіль середовища представляють у вигляді таблиці (табл. 6), в яку вносять фактори середовища, кожному з яких експертним шляхом дають оцінку:

• важливості для галузі за шкалою: 3 — велика; 2 — середня; 1 — слабка;

• впливу на підприємство за шкалою: 3 — відчутний; 2 — середній; 1 — слабкий; 0 — відсутність впливу;

• спрямованості впливу за шкалою (+1) — позитивний; (-1) — негативний.

Далі експертні оцінки перемножують і отримують інтегральну оцінку ступеня важливості фактора для підприємства. На підставі цієї оцінки можна зробити висновки, які з факторів середовища мають важливіше значення і відповідно заслуговують на більшу увагу.

Фактор середовища	Важливість для галузі, А	Вплив на підприємство, В	Спрямованість впливу, С	Ступінь важливості Д=АВС
1.
2.
3.
…

Важливим елементом стратегічного аналізу середовища підприємства є ланцюжок цінностей, який визначає діяльність, функції, і процеси з розробки, виробництва, доставки, маркетингу продукції або послуг. Тобто, сам процес діяльності підприємства представляє собою взаємопов’язані ланки загального ланцюжка, який починається з операцій по забезпеченню сировиною, матеріалами, продовжується процесом виробництва і випуску продукції, і закінчується процесом просування виготовленої продукції на ринку до кінцевого споживача. За допомогою такого ланцюжка цінностей підприємства можна оцінити основні види діяльності щодо створення продукту і доведення його до споживача та визначити вплив на процес виробництва допоміжних видів діяльності.

В основі аналізу ланцюжка цінностей лежить аналіз витрат. Для кращого розуміння структури витрат підприємства слід всю діяльність підприємства розділити на окремі види, напрямки, операції та дії. Здійснення кожного виду діяльності підприємства безумовно супроводжується витратами, які крім всього іншого пов’язані з активами. Зіставляючи виробничі витрати підприємства і активи з окремим видом діяльності у ланцюжку цінностей, можна провести аналіз витрат.

Формування витрат за кожним видом діяльності окремо дає широкі можливості для стратегічного аналізу. Структурно-логічну схему ланцюжка цінностей підприємства можна схематично зобразити за допомогою рисунку 12.

Визначення тенденцій розвитку підприємства та прийняття обґрунтованих стратегічних рішень здійснюється на основі аналізу динаміки витрат підприємства та їх порівняння з відповідними даними конкурентів.

В основі аналізу витрат підприємства (виробничих, адміністративних, збутових) лежить розрахунок відносних величин - коефіцієнтів.

Комплекс відносних показників, які доцільно розраховувати з метою оцінки витрат представлено в таблиці 7.

Показники, що застосовуються для аналізу витрат

№ з/п	Показник	Механізм розрахунку	Економічний зміст показника
1.	Коефіцієнт витрат виробництва	Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) / чистий дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	Якщо показник від періоду до періоду або у порівнянні з іншими підприємствами збільшується, то це може свідчити про підвищення вартості сировини, збільшення трудових витрат або витрат, пов'язаних з процесом виробництва продукції. Така динаміка коефіцієнта може означати, що підприємство в умовах конкуренції з метою відповідності якості продукції вимогам споживачів було змушене знижувати ціни
2.	Коефіцієнт адміністративних витрат	Сума адміністративних витрат / чистий дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	Адміністративні витрати розглядаються як постійні або напівпостійні, тобто вони практично не залежать від обсягів реалізації. Для кожного підприємства існують специфічні обставини, які слід враховувати в процесі аналізу
Продовження табл. 7
3.	Коефіцієнт збутових витрат	Сума збутових витрат / чистий дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	Підвищення рівня збутових витрат свідчить про збільшення обсягів реалізації або витрат на утримання складів, зберігання продукції, транспортних витрат, витрат на рекламу, маркетингові дослідження.
4.	Коефіцієнт валового прибутку	Сума валового прибутку / суму чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	Показник характеризує ефективність не лише господарської діяльності, а й процесів ціноутворення. Якщо значення цього коефіцієнта вище, ніж середнє у конкурентів, то це означає, що господарська діяльність підприємства більш ефективна.
5.	Коефіцієнт чистого прибутку	Сума чистого прибутку / суму чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	Показник характеризує загальну ефективність діяльності. Чим вище показник (в порівнянні з минулими періодами чи конкурентами), тим вищий рейтинг підприємства на ринку
6.	Коефіцієнт операційного прибутку	Прибуток від операційної діяльності / суму чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	Характеризує окупність витрат в операційній діяльності і відображає результати роботи підприємства, оскільки при його розрахунку враховуються не лише реалізаційні, а й позареалізаційні результати, що належать до основної діяльності.
7.	Коефіцієнт рентабельності активів	Чистий прибуток / середньорічна вартість активів	Показник рентабельності активів відображає загальну прибутковість підприємства, яка залежить від ефективного управління активами
8.	Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	Чистий прибуток / середньорічна вартість власного капіталу	Коефіцієнт є одним із критеріїв, за яким власники приймають рішення щодо інвестицій

Вказані вище показники, дають достатнє уявлення про господарську діяльність підприємства. Якщо коефіцієнт валового прибутку істотно не змінюється протягом кількох періодів (років), а коефіцієнт чистого прибутку має тенденцію до зниження, то це може бути пов'язано або зі збільшенням витрат, або з підвищенням ставок податку. Щоб з'ясувати причини змін, слід вивчити усі фактори, пов'язані з формуванням чистого прибутку. Якщо спостерігається тенденція зниження валового прибутку, то це вказує на підвищення собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) у порівнянні з виручкою від реалізації. Остання може, у свою чергу, свідчити про зниження конкурентоспроможності продукції.

Таким чином, дослідження зовнішніх можливостей і загроз, сильних і слабких сторін діяльності підприємства, його конкурентної сили, формування показників конкурентних переваг на основі аналізу витрат, дають можливість підприємству визначити ефективну стратегію діяльності.

Тема 3. Методи оцінки конкурентних позицій підприємства на ринку.

3.1. Сутність, види та фактори конкурентності.

Оскільки Україна визнана країною з ринкової економікою, то цілком природно, що одним з основних і невід’ємних атрибутів такої економіки є конкуренція. Вплив конкуренції на діяльність підприємств може бути як позитивним так і негативним, створюючи тим самим певні можливості або навпаки загрози. Умови конкуренції постійно змінюються, що заставляє стратегічних аналітиків постійно тримати руку “на пульсі” з тим, щоб якомога вигідніше для підприємства скористатися ситуацією що склалася, та при необхідності внести певні корективи в обрану стратегію діяльності. Останнє можливо лише за умови глибоких знань економічної сутності конкуренції.

Конкуренція (від лат. сопсиrrепtііа — змагання, суперництво) — це боротьба між учасниками ринкової економіки, заінтересованими в досягненні певної мети кожний для себе. Найчастіше підприємства мають на меті отримати максимальний прибуток за рахунок завоювання прихильності споживачів. Ця мета орієнтує розвиток ринку і моменту його появи. Перші найбільш ґрунтовні теоретичні положення про рушійні сили конкуренції з'явилися в середині XVIII ст. Основна заслуга в цьому належить класичній політичній економії.

А. Сміт [1] довів, що конкуренція, зрівноважуючи норми прибутку, сприяє оптимальному розподілу праці та капіталу. Він ототожнював конкуренцію з "невидимою рукою" ринку — його зрівноважувальним механізмом (оптимальний розподіл ресурсів за умов досконалої конкуренції).

При цьому А. Сміт визначив п’ять основних умов конкуренції:

1. Кількість конкурентів повинна бути достатньою, щоб виникла боротьба за переваги.

2. Конкуренти повинні діяти незалежно і не бути у змові.

3. Всі економічні суб’єкти повинні володіти достатніми знаннями про ринкові можливості.

4. Потрібен час, щоб ресурси почали відповідати знанням про ринкові можливості.

5. Необхідна свобода дії на ринку, тобто свобода вступу економічних суб’єктів на ті чи інші ринки та свобода виходу з них.

Залежно від виконання даних умов в економічній літературі виділяють наступні типи конкуренції: досконалу конкуренцію, монополістичну конкуренцію, олігополію, чисту монополію.

Розвиваючи ідеї цінового регулювання ринку за допомогою конкуренції, Д. Рікардо [1] побудував теоретичну модель досконалої конкуренції. Він сконцентрував увагу на тому, як функціонує ця система в довгостроковій перспективі. Такий підхід дав можливість абстрагуватися від "деталей", пов'язаних з державним регулюванням, монопольною владою, географічними особливостями ринку тощо, які в довгостроковій перспективі не мають вирішального значення. Д. Рікардо був одним із перших економістів, які обстоювали спеціальну теорію міжнародної торгівлі, виокремлену з теорії внутрішньої торгівлі. Він наголошував, що рух товарів між країнами регулюють переваги у порівняльних витратах. Д. Рікардо сформулював також теорію порівняльних переваг.

Значний внесок у теорію конкуренції зробив також Дж. Мілль [1]. Він вивів рівняння міжнародного попиту, виокремив так звані не конкуруючі групи на ринку, розробив потрійну класифікацію цінової еластичності попиту, а також поняття економії на масштабах, альтернативних витрат.

К. Маркс у праці "Капітал" доповнив модель досконалої конкуренції з позиції закону вартості. На його думку, теорія конкуренції, доповнена теорією монополії, завершує економічний "набір інструментів", необхідний для аналізу структури сучасної галузі.

Неокласична школа, розквіт якої припав на XIX ст., точніше й повніше розкрила вплив досконалої конкуренції на цінову систему. А. Маршалл, розвиваючи основні положення класиків, послідовно й повно обґрунтував механізм автоматичного встановлення рівноваги на ринку за допомогою досконалої конкуренції і дії законів граничної корисності та граничної продуктивності. А. Маршалл, обґрунтовано критикуючи "умовності" моделі досконалої конкуренції, створив засади теорії нової моделі конкуренції — монополістичної.Згідно з А. Маршаллом, монополія є окремим випадком на загальному тлі необмеженої конкуренції та її механізму ціноутворення.

Наприкінці XIX — на початку XX ст. погляди на конкуренцію та її роль в економіці істотно змінилися. Незадоволення існуючою моделлю досконалої конкуренції здебільшого зумовлювалось надмірною увагою лише до одного виду конкуренції — цінової та неспроможністю розкрити за її допомогою сутності конкурентної діяльності. В економічній концепції досконалої конкуренції нехтувалась динаміка конкурентної діяльності, ігнорувалась важливість часового фактора і лише поверхово мотивувалась активність конкурентів [1].

Хронічний дефіцит платоспроможного балансу багатьох європейських країн, різке сповільнення темпів зростання експорту посилили могутність монополій. Наслідки першого етапу загальної кризи на початкуXX ст. підтвердили неспроможність підходів невтручання у процес встановлення ринкового балансу. Однак до кризи 1929-1933 рр. та виходу з друку праці Дж. Кейнса "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей" (1936) цей процес мав фрагментарний характер [1].

З появою праці П. Сраффи "Закони отримання доходів в умовах конкуренції" (1926) між представниками неокласичної школи та нового напрямку виникли дискусії щодо питань ціноутворення. П. Сраффа довів, що з розширенням масштабів виробництва великі підприємства отримують додаткові переваги, які можна реалізувати, лише порушуючи дію механізму досконалої конкуренції та безпосередньо впливаючи на ціноутворення.

Досконала конкуренція зберігалась до серединиXX ст., коли почали реально проявлятись і набирати сили процеси монополізації. У вільному ринку начебто вмонтовані саморуйнівні сили — монополістичні тенденції, які його пошкоджують, усуваючи конкуренцію. Небезпека конкуренції штовхає підприємців на спроби ухилитися від неї, убезпечитися від економічного ризику. А це можливо лише через завоювання монопольного становища на ринку.

Дж. Робінсон і Е. Чемберлін підбили підсумки дискусії про характер ціноутворення в умовах монополії та про виникнення нецінових форм конкуренції. Е. Чемберлін довів, що існує спеціальний вид монополії, який утворює необхідну складову конкурентної ринкової системи. У теорії недосконалої конкуренції Дж. Робінсон працювала над вивченням механізму формування цін за умов, коли кожний виробник може бути монополістом власної продукції.

Значний внесок у розвиток теоретичних моделей олігополістичної конкуренції та монополії зробили А. Курно (теорія чистої монополії та дуополії), Ф. Еджуорт (математичний опис моделей олігополії і монополії), А. Лернер (монопольна влада та її оцінка) та К. Вікселль (конкуренція і цінова дискримінація).

Таким чином, до середини XX ст. сформувалося загальне уявлення про сутність конкуренції та її основні рушійні сили. Було розроблено теоретичні моделі конкуренції (досконалу, монополістичну, олігополію і монополію). Ці моделі, безумовно, потребують подальшого розвитку і уточнення. Що більшою мірою ринкова структура наближатиметься до конкретної моделі, то помітніше в ній проявлятимуться описані механізми конкуренції.

Узагальнені етапи еволюції теоретичних поглядів на конкуренцію наведено в табл. 8.

У дореволюційній Росії та Україні перші теоретично оформлені ідеї впливу на товарний ринок за допомогою різних методів конкуренції з'явились на початку XX ст., коли у вищих навчальних закладах почали викладати відповідні курси.

Революційні зміни політичної системи і форм власності в 1917 р. призвели до зміщення акцентів у здійсненні господарської діяльності. Дослідження ринку і конкуренції були непотрібні, і проблеми конкуренції понад 50 років не розроблялись. До початку 80-х років у радянській літературі з економіки переважала негативна оцінка конкуренції. Усі підручники і навчальні посібники, а також засоби масової інформації наголошували на повному усуненні конкуренції і заміні її безконфліктним соціалістичним змаганням, товариською співдружністю та колективізмом виробників [1; 70].

Еволюція теоретичних поглядів на конкуренцію та їх сучасне використання

Поняття	Основоположники та їх основні праці	Зміст поняття	Сучасне використання

1. Досконала конкуренція	А. Сміт "Дослідження про природу і причини багатства народів" (1776)	За принципом "невидимої руки ": конкуренція — механізм ринку, що врівноважує особисті інтереси та економічну ефективність; конкуренція — суперництво, що спричинює підвищення цін (при зменшенні пропозиції) та їх зниження (при надлишку пропозиції). Модель досконалої (чистої) конкуренції: велика кількість підприємств, що реалізують стандартизовану продукцію; ціни не контролюються; відсутні перешкоди для входження в галузь та виходу з неї.	Започаткувалось розуміння конкуренції як ефективного засобу цінового регулювання. Використання моделі досконалої конкуренції для розуміння процесів ціноутворення, одержання прибутку, доцільності функціонування фірм у різних галузях








Д. Рікардо "Принципи політичної економії та оподаткування" (1817)	Базові положення теорії порівняльних витрат: у процесі обміну перевагу в конкуренції отримують держави, які виробляють продукцію з меншими витратами	Використання положень теорії при дослідженні конкурентних переваг країн
А. Курно "Дослідження математичних принципів теорії багатства"(1838)	Уявлення про досконалу конкуренцію як стандарт для оцінювання результату дії неконкурентних ринкових структур	Використання при формуванні та оцінюванні конкурентної політики підприємства



Е. Хекшер, Б. Олін "Іntеггеgіоnа1 аnd Іntегnаtіоnаl Тгаdе" (1933)	Модифікація теорії порівняльних витрат у теорію порівняльних переваг: країна експортує товари, у виробництві яких найефективніше використовуються надлишкові фактори виробництва, й імпортує товари з дефіцитними факторами виробництва	Використання в аналізі факторів виробництва
Продовження табл. 8.

2. Монополіс-тична конкуренція	Дж. Робінсон "Економічна теорія недосконалої конкуренції" (1933)	Створення базових положень нової моделі конкуренції — монополістичної; удосконалення маршаллової теорії монополії, без стверджування, що новий інструмент аналізу необхідний для того, щоб досліджувати ринкові структури, які характеризуються диференціацією продукту та витратами на рекламу	Використання основних положень теорії монополістичної конкуренції при вирішенні питань ціноутворення, формування виробничої програми, доцільності реклами
Е.Чемберлін "Теорія монополістичної конкуренції" (1933)	Монополістична конкуренція: велика кількість підприємств, які реалізують диференційовану продукцію; діапазон контролю цін вузький; використання нецінових методів конкуренції; незначні бар'єри для входження в галузь	Використання при впровадженні політики нецінової конкуренції
3. Оліго-полія	А. Курно "Дослідження математичних принципів теорії багатства" (1838)	Олігополістична конкуренція: невелика кількість підприємств; діапазон контролю цін залежить від рівня узгодженості дій підприємств; переважно нецінова конкуренція; істотні бар'єри для організації бізнесу	Використання різних моделей олігополії при встановленні цін, обсягу виробництва тощо з обов'язковим урахуванням реакції основних конкурентів
4. Моно-полія	П.Сраффа "Закони отримання доходів в умовах конкуренції" (1926); Ф. Еджуорт "Теорія монополії"(1897); А. Лернер "Економіка контролю" (1944).	Монополія — абсолютне переважання в економіці одного виробника чи продавця продукції; значний контроль над цінами; входження в галузь для інших фірм заблоковано	Вивчення переваг та недоліків функціонування великих підприємств
Ф. Хайєк "Індивідуалізм і економічний порядок" (1948)	Конкуренція — спосіб відкриття нових продуктів і технологій, які без конкуренції залишилися б невідомими	Урахування переваг інноваційної діяльності як засобу забезпечення конкурентоспроможності
5. Конку-рентні сили	М. Портер "Як конкурентні сили формують стратегію" (1979)	Конкурентні сили: фактори, що визначають стан конкуренції в галузі: • конкуренція між діючими фірмами; • вплив постачальників; • вплив покупців; • загроза появи нових конкурентів; • загроза появи субститутів	Урахування конкурентних сил при аналізі макро- та мікросередовища фірми
Продовження табл. 8.
		3
6.Конкурен-тна стратегія	М. Портер "Конкурентна стратегія: техніка аналізу промисловості і конкурентів" (1980); І. Ансофф "Нова корпоративна стратегія" (1988); А. Томпсон "Стратегічний менеджмент" (1988)	Конкурентна стратегія — план дій для управління одним видом бізнесу	Використання у сучасній практиці управління підприємствами
7. Конкурен-тні переваги	М. Портер "Конкурентна стратегія: техніка аналізу промисловості та конкурентів" (1980); М. Портер "Конкурентна перевага націй" (1990)	Конкурентні переваги: забезпечують доходи, які перевищують середньогалузевий рівень, та завоювання міцних позицій на ринку	Урахування при формуванні стратегії конкуренції
8. Ринкова конкуренція	А. Юданов "Конкуренція: теорія і практика" (1996)	Ринкова конкуренція — боротьба за обмежений обсяг платоспроможного попиту споживачів, яку веде фірма на доступних їй сегментах ринку	Визначення позиції фірми у конкуренції з метою правильного встановлення майбутніх цілей, можливостей, стратегій
9. Конкурен-тне середовище підприєм-ства	Г. Азоєв "Конкуренція: аналіз, стратегія і практика" (1996)	Конкурентне середовище підприємства — сукупність суб'єктів і факторів ринку, що впливають на відносини між виробником (продавцем) продукції та її споживачем	Вивчення суб'єктів та факторів ринку з метою успішного формування та реалізації стратегії

На початку 80-х років вважалося, що питання функціонування в умовах конкуренції турбує тільки ті підприємства, продукція яких виходить на зовнішній ринок [19].

І лише на початку 90-х років, з отриманням незалежності, в Україні було - зроблено перші істотні кроки в напрямку стимулювання конкуренції.