Методичні рекомендації до самостійної роботи. Тема 3. Становлення та розвиток фінансової науки

План вивчення теми

Тема 3. Становлення та розвиток фінансової науки

Бібліографічний список до теми

[2, 7, 9, 10, 24, 25, 26, 27, 29 ]

[2, 4, 11, 13, 16, 21, 28 ]

Мета:

засвоїти, закріпити, поглибити та систематизувати знання про становлення та розвиток фінансової науки

1. Внесок англійських і німецьких вчених у розвиток фінансової науки.

2. Теоретико-змістовна спрямованість наукових досліджень представників української фінансової думки.

В процесі вивчення першого питання необхідно зосередити увагу на те, що саме німецькі вчені - представники німецької школи камералістики - Л. фон Секондорф, Ф. Юсті, І. Зоннефельд зробили вагомий внесок у розвиток фінансової науки. Вони акцентували увагу на системі управління фінансами, взаємозв’язку фінансів з економікою, залежності добробуту населення від платоспроможності щодо податків.

У 1746 р. була опублікована основна праця Ф. Юсті «Система фінансового господарства», у якій вперше викладено основи фінансової науки. Його погляди на фінанси і фінансову науку мали істотний вплив на розвиток фінансової теорії і практики у багатьох країнах.

З працями Ф. Юсті, Ж. Неккера («Про стан фінансів нації») пов’язується створення нової самостійної галузі економічної науки - фінансової, яка виділилася із політичної економії. Вони дали поштовх до розширення сфери фінансових наукових досліджень.

Пожвавленню фінансової науки сприяли ідеї Великої французької революції. Завдяки новим поглядам Ш. Монтескє, Ж.-Ж. Руссо, Д. Дідро, Д. Канта світ змінив своє ставлення до питань державотворення, економіки, фінансів, політики.

На той період припадає опублікування праць у галузі фінансової науки французьких вчених-фізіократів Д. Кене, А. Тюрго, О. Мірабо. їхні ідеї про справедливе оподаткування, джерела доходів, розмір участі кожного, зокрема, у витратах держави підтримувалися прихильниками у багатьох країнах Європи. Важливим теоретичним висновком фізіократів у фінансовій теорії є те, що лише земля дає чистий дохід, тому держава може одержувати його частину у формі плати за землю. Таке твердження було помилковим, оскільки чистий дохід створюється найманою працею.

Позитивними результатами фінансових наукових досліджень фізіократів, зокрема Ф. Кене, е розроблення економічної таблиці, у якій чітко проглядається схема взаємозв’язку фінансів, їхні ролі у процесі суспільного відтворення. Проте найбільшою заслугою фізіократів є те, що вони, критикуючи тодішню фінансову систему, вплинули позитивно на розвиток класичної школи політичної економії.

Відповідний внесок у розвиток фінансової науки зробили класики політичної економії А. Сміт і Д. Рікардо. Вони розробили положення, які безпосередньо стосуються сутності фінансів держави, показали, що держава зобов'язана захищати свої кордони, приватну власність і вільну конкуренцію, а фінанси є необхідною матеріальною базою для утримання державного апарату і відображають непродуктивне використання коштів.

Позитивним у роботах А. Сміта є обґрунтування поділу витрат на загальнодержавні і місцеві, а також формулювання принципів оподаткування, наприклад таких: податки повинні сплачувати всі відповідно до одержаних доходів; податки повинні бути визначені завчасно; податок повинен сплачуватися у зручний для платника час; стягнення податків повинно бути дешевим. Ці положення є актуальними і сьогодні. Цікавими з позиції практичних фінансів є погляди А. Сміта про обмеження підприємницької діяльності держави, що відповідало інтересам капіталістів, які бажали монополізувати своє місце в економіці.

Праці А. Сміта «Дослідження про багатство народів» та Д. Рікардо «Початок політичної економії і оподаткування» сприяли формуванню нових підходів до фінансової теорії і практики, використовувалися у процесі прийняття важливих державних рішень у галузі фінансів.

Друга половина XIX ст. характеризується політичними та економічними перетвореннями радикального характеру: у більшості європейських країн монархічні режими були змінені демократичними органами влади; відбулися революційні зміни в економіці; започаткувався розвиток правових основ державного управління, включаючи фінансове право.

Досягла великих успіхів і фінансова наука. Розширилися обсяги безпосередніх наукових досліджень у фінансовій галузі, почали формуватися центри фінансової науки у великих європейських університетах, створювалися кафедри фінансів, на яких працювали провідні вчені-фінансисти, розпочалася підготовка фінансових кадрів.

Німецьким вченим К.Г. Pay був опублікований перший підручник з фінансів «Основні начала фінансової науки», який майже півстоліття перевидавався і був основним не тільки у Німеччині, а й у всіх європейських країнах. Зміст цього підручника був класичним: вступ, державні доходи, державні видатки, державний кредит, бюджет, організація управління фінансами.

Друге питання передбачає вивчення того, що особливостями сучасної фінансової науки є відсутність ідеологічного тиску. Сучасні наукові дослідження базуються не на ідеологічних засадах політичних партій, а на основі глибокого аналізу теоретичних положень, статистичної інформації, практичних даних.

Теоретико-змістовна спрямованість наукових досліджень представників української фінансової думки свого часу сягала рівня тодішньої світової фінансової науки, а іноді й випереджала її. За часів Радянського Союзу фінансова наука, нажаль, не отримала належного розвитку.

Із сучасних учених-економістів, які вивчають питання фінансів найвідоміші О. Д. Василик, І. О. Бланк, В. М. Опарін, А. М. Поддєрьогін, М. І. Савлук, Ю. В. Пасічник, С. І. Юрій та інші.

Окрім загальної теорії фінансів, об’єкт наукового інтересу професора О. Д. Василика становлять державні фінанси, а саме бюджетна та податкова системи України.

Проблеми розвитку фінансової системи України, становлення і особливості фінансового ринку розглядає С.М.Опарін.

Вагомий внесок вніс І.О.Бланк у питання формування активів підприємства, їх використання в інвестиційній, інвестиційній та фінансовій діяльності, управління формуванням прибутку підприємства в процесі його діяльності, управління фінансовими ризиками тощо, визначив сучасні методи оптимізації обсягу та структури капіталу підприємств на етапі його утворення та в процесі розвитку.

А.М.Поддєрьогін висвітлював фінанси та аспекти управління ними на рівні підприємств: організація розрахунків і кредитування, формування і розподіл прибутку, оподаткування підприємств, організація обігових коштів і фінансування відтворення основних фондів, планування, фінансовий аналіз тощо.

Проблему грошей, кредиту, грошового та валютного ринків досліджує М. І. Савлук.

Як висновок – розвиток фінансових досліджень у сучасній Україні пов’язаний з інтеграцією в світову економічну, зокрема фінансову, науку шляхом ідейно-теоретичного та методологічного оновлення.

Питання для самоконтролю

1. Який вклад А. Сміта та Д. Рікардо в розриток фінансової науки?

2. Чим характеризуються особливості досліджень Ф. Юсті, Ж. Неккера?

3. Який доробок німецького вченого К. Г. Pay в становленні фінансової науки?

4. Які наукові дослідження українських фінансистів використовуються в сучасних умовах?

5. У чому полягає теоретично-змістовна спрямованість наукових досліджень представників української наукової думки?

Дата добавления: 2015-05-24