Для чого створюються неформальні міжнародні фінансові організації?

Яка історія виникнення Міжнародного банку економічного співробітництва (МБЕС)? Які основні напрямки його діяльності?

Міжнародний банк економічного співробітництва (МБЕС) (International Bank for Economic Co-operation, IBEC) заснований 22 жовтня 1963 урядами Болгарії, Угорщини, НДР, Монголії, Польщі, Румунії, Радянського Союзу та Чехословаччини з метою ефективного сприяння розвитку економічного співробітництва, перш за все взаємної торгівлі країн-членів між собою, а також з ін. країнами. Банк розпочав свою діяльність з 1 січня 1964, виконуючи роль фінансового інституту, який здійснює багатосторонні розрахунки між країнами-членами. Надалі до Угоди приєдналися Куба (1974) і В’єтнам (1977), а зі складу членів Банку вибули НДР (1990) і Угорщина (1993). З 1992 членом Банку є Російська Федерація, а з 1993 - Словаччина і Чехія.

Найвищий керівний орган Банка - Рада, члени якого призначаються урядами країн-членів. Кожна країна в Раді Банка має один голос незалежно від розміру пайової участі в статутному капіталі. Статутний капітал Банку складає 400 млн. євро, в т.ч. сплачена частина - 143,5 млн. євро. На частку Росії доводиться 46,4 % статутного капіталу, Чехії - 12 %, Польщі - 10,8 %, Болгарії - 6,8 %, Румунія - 6,4 %, Словаччини - 6 %, Куби - 1,8 %, Монголії - 1,2 % і В’єтнаму - 0,4 %. Резервний капітал Банка - 164,8млн євро.

З 1991 основною метою діяльності Банка є сприяння розвитку зовнішньоекономічних зв’язків між фірмами і підприємствами країн-членів, а також їх зв’язків з економічними суб’єктами інших країн. Банк здійснює розрахунково-кредитне обслуговування зовнішньоторговельних операцій, оперуючи в основному коштами у вільно конвертованих валютах.

Неформальні міжнародні фінансові організації не діють на постійній основі, не мають правового статусу, рахунків і інших атрибутів, властивих таким організаціям, як МВФ, МБРР і ін. Їх можна розглядати як форуми, на яких вирішуються певні проблеми міждержавних відносин.

Серед таких організацій в першу чергу слід назвати Паризький і Лондонський клуби кредиторів, а також так звані групи розвинених країн (G-7, G-10) і країн, що розвиваються (G-77). (див. рис. 16.3.)

Паризький клуб є неформальним органом, який збирається тоді, коли виникають проблеми великої зовнішньої заборгованості у тих чи інших країн, і постає необхідність в їх переоформленні. При цьому учасниками засідань Паризького Клубу виступають тільки держави-кредитори і представники боржників. Таким чином, йдеться про орган міжурядового рівня. Паризький клуб можна віднести до міжнародних публічних фінансових організацій.

Лондонський клуб кредиторів виступає як „двійник” Паризького клубу. В той час як через останній врегульовуються вимоги держав до своїх боржників, в Лондонському клубі розглядаються вимоги банків. Відповідно учасниками засідань клубу є банки. Таким чином, Лондонський клуб кредиторів не можна розглядати як міжнародну публічну фінансову організацію. У засіданнях Лондонського клубу беруть участь в основному банки з розвинених країн. Проте якщо спірні питання виникають відносно банків країн, що розвиваються, або країн з перехідною економікою, то їх представники також запрошуються на спільні засідання.

Дата добавления: 2015-05-24