Економічна суть кредиту

Поява кредиту сталася тоді, коли товарно-грошові відносини досягли певного розвитку і стали більш-менш регулярними. У цих умовах відносини між товаровиробниками інколи набували особливого характеру. Кредит виник і розвинувся на підставі функції грошей як

засобу платежу, однією з ознак якої є розрив у часі між передаванням товару і грошей.

Кредит та гроші — самостійні економічні категорії, що виражають різну специфічну суть, сферу використання, характер руху вартості.

У подальшому розвиток кредиту призвів до його необхідності не тільки у сфері обміну, а й в інших сферах суспільного відтворення —виробництві, споживанні. У сучасних умовах функціонування товарного виробництва стан економічних зв’язків неможливо уявити без використання кредиту. Кредит забезпечує можливість безперебійно здійснювати виробництво товарів та обмін ними. Отже, найбільш за-гальною економічною причиною необхідності функціонування кредиту в сучасних умовах є необхідність забезпечення безперервності процесу відтворення.

Кредит виступає формою руху позичкового капіталу. Позичковий капітал — це гро-шовий капітал, який його власник надає на певний час, на поворотній основі, за плату іншому підприємцеві. Відмітна риса позичкового капіталу полягає у тому, що він використовується не власником, якому він належить. Як винагорода за наданий у тимчасове розпорядження грошовий капітал його отримувач сплачує власникові цього капіталу певну суму, що має назву «відсоток».

Кредит (від лат. credutum — позичка, борг) за своєю сутністю та механізмом впливу на процес суспільного відтворення являє собою одну з найскладніших і найдавніших економічних категорій товарно-грошових відносин.

Визначальне значення для кредиту має така його ознака, як зворотний, відшкодувальний рух вартості. На поверхні економічнихявищ кредит виступає як передача в тимчасове користування матеріальних цінностей у грошовій або товарній формах. Позичена вартістьможе мати грошову форму, форму наданих товарів, виконаних робіт,послуг.Незалежно від форми позиченої вартості вона є реальною цінністю, що має бути збережена в кредитних відносинах і повернута своєму власникові. Це повернення відбувається не обов’язково у своїйпервинній формі, але обов’язково в повному обсязі.Кредитні відносини не призводять до зміни власника цінностей,з приводу яких вони виникають. Кредитор залишається власникомвартості, яку він тимчасово на певних умовах передає позичальникові. Позичальник повинен повернути отриману ним вартість її власникові. Отже, повертання кредиту є внутрішньо притаманною його ознакою і виступає констатуючою властивістю кредитних відносин.

Поворотність є об’єктивною, визначальною рисою кредиту. Її недотримання означає зміну кредитної природи операції, викривлення та переродження кредитних відносин. За своєю сутністю кредит — це економічні відносини між економічними суб’єктами у зв’язку з передаванням один одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності. Незалежно від форми надання кредиту (грошової чи товарної) він завжди має грошову природу, і завершальна його стадія завжди здійснюється у грошовій формі.

Кредитні відносини є вартісними, тому що виникають у зв’язку з рухом вартості (грошей чи матеріальних цінностей). Ця вартість переміщується на зворотних засадах через певний час ці кошти повертаються назад у висхідне положення. Позичальник зобов’язаний повернути взяті в кредит кошти. За використання чужих коштів, крім цього, необхідно заплатити позичковий відсоток. Тобто позичальник має повернути власникові масу вартості більшу, ніж сам одержав від нього.

Обов’язковою умовою функціонування кредитних відносин є збігання економічних інтересів кредитора та позичальника. Кредитор має бути однаково заінтересований у видачі кредиту, як і позичальник — в її отриманні. Таке збігання інтересів досягається узгодженням конкретних параметрів позички — терміну кредитування,величини відсотка, забезпечення повернення тощо.

Отже, тільки за умов економічної самостійності суб’єктів, добровільності, рівноправності та взаємної вигоди можливе функціонування кредитних відносин. Ці риси кредитних відносин роблять їх внутрішньо адекватними, відповідними ринковим відносинам, зумовлюють розвиток кредиту на ринкових засадах.

Матеріальною базою забезпечення функціонування кредиту є тимчасове вивіль-нення коштів і поява тимчасової потреби в них у процесі руху виробничих фондів підприємств, що зумовлюється особливостями кругообігу та обігу капіталу.

Суб’єктами кредитних відносин виступають кредитори і позичальники. Кредитор — це суб’єкт кредитноговід ношення, що має у своїй власності (чирозпорядженні) вільні кошти, які може надати в тимчасове користування іншим суб’єктам. Джерелом коштів для надання позичкиможуть бути як власні кошти кредитора, так і кошти ним позичені.

Головною метою надання позички є отримання прибутку у вигляді позичкового відсотка. Кредиторами можуть бути фізичні особи, юридичні особи (підприємства, організації), держава. Особливе місце серед кредиторів посідають банки, тому що вони спочатку акумулюють тимчасово вільні кошти в інших суб’єктів, зокрема на засадах запозичення, а вже потім надають їх у позичку іншим суб’єктам.

Позичальник — суб’єкт кредитного відношення, який має потребу в грошових коштах і отримує їх у позичку від кредитора для тимчасового використання, стає тимчасовим розпорядником. Позичальниками можуть бути державні підприємства, акціонерні товариства, приватні фірми, банки, держава, громадяни і т.ін.

Дата добавления: 2015-05-24