Валютна система та її основні елементи

На фундаменті валютних відносин формується валютна система — форма організації і регулювання валютних відносин, що склалася історично і закріплена національним законодавством та міждержавними угодами. Розрізняють національну, світову і міжнародну (регіональну) валютну систему.

Національна валютна система — це державно-правова форма організації валютних відносин допої країни з іншими країнами та міждержавними фінансовими інститутами, за допомогою яких здійснюють міжнародні кредитно-розрахункові операції, формуються та використовуються валютні резерви країни.

Основні елементи національної валютної системи показано у лівій частиш табл. До складу національних валютних систем входять відповідні інфраструктури! ланки: банки, парабанківські установи, біржі, органи валютного регулювання і контролю та інші інститути.

У процесі глобалізації економічних зв'язків між країнами від­бувається взаємна інтеграція національних валютних систем у міжнародні (регіональні) та світову валютну систему. Функціо­нальні відмінності між ними поступово зникають (див, табл.).

Світова валютна система — форма організації валютних відносин між усіма чи переважно більшістю країн світу, закріплена. комплексом міжнародних угод та правил. Таблиця

Порівняльна характеристика основних елементів валютної системи

Національна валютна система	Світова валютна система
Національна валюта	Резервні валюти, міжнародні колективні валюти
Ступінь конвертованостї національної валюти	Умови взаємної конвертованостї валют
Паритет національної валюти	Уніфікований режим валютних паритетів
Режим курсу національної валюти	Регламентація режимів валютних курсів
Міжнародна валютна ліквідність країни	Міждержавне регулювання міжнародної валютної ліквідності
Наявність або відсутність валютних обмежень	Міждержавне регулювання валютних обмежень
Регламентація міжнародних розрахунків та кредитних відносин країни	Уніфікація основних форм і правші міжнародних розрахунків та фінансових інструментів
Режим національного валютного ринку і ринку золота	Режим світових валютних ринків і ринків золота
Національні органи, що обслуговують і регламентують валютні відносини в країні	Міжнародні організації, що здійснюють міждержавне валютне регулювання

Вона формувалася шляхом тривалого розвитку як особлива форма забезпечення інтересів усіх країн, пов'язаних з їх участю у зовнішньоекономічному обігу товарів, капіталів і послуг. У ході історичного становлення виробилися особливі механізми її функціонування і регулювання (див. права частина табл.).

Міжнародна (регіональна) валютна система — договірно-право-, ва форма організації валютних відносин між групою країн. Вона є складовою світової валютної системи і пов'язана з національними валютними системами країн членів, що входять до її складу. Прикладами такої системи можуть бути Європейська валютна система, Валютний союз Центральної Африки, Західно-африканський валютний союз та ін.

Світова валютна система виступає однією з рушійних сил, які можуть або сприяти розширенню міжнародних відносин, або навпаки — обмежувати їх інтенсивність. Оскільки через світову валютну систему відбувається перелив капіталів з однієї країни в іншу, розширюється чи звужується ступінь національної само­стійності, а інколи переміщуються економічні негаразди (інфля­ція, безробіття) з одних країн в інші. Тому розширення міжна­родних валютних відносин значною мірою залежить від характе­ру глобалізації валютної системи та дієвості функціонування її інститутів.

Міжнародна валютна система – форма організації міжнародних валютно-грошових та кредитних відносин, яка обумовлена розвитком світового господарства і закріплена юридично.

Елементи міжнародної валютної системи:

1. Міжнародна ліквідність – це сукупність усіх платіжних інструментів, які можуть бути використані в міжнародних розрахунках, її утворюють золото, кредитні гроші (векселі, банкноти, чеки та депозити), міжнародні або композитивні (штучні) гроші (СДР, євро).

2. Валютний курс – це кількісне співвідношення обміну однієї національної грошової одиниці на грошові одиниці інших країн. Валютні курси бувають фіксовані (тверді) та плаваючі (гнучкі).

3. Валютний ринок – це складний економічний механізм, який забезпечує купівлю та продаж окремих валют, формування валютних курсів.

4. Міжнародні валютно-фінансові організації, які здійснюють регулювання міжнародних відносин, сприяють стабілізації світової економіки, створювались на основі міжнародних угод.

Міжнародна валютна система існувала в таких стандартах:

1. Золотого стандарту:

- наявність фіксованих валютних курсів;

- встановлення певного золотого вмісту національних валют;

- підтримка країнами жорсткого співвідношення між своїми запасами золота і кількості грошей в обігу;

- вільний експорт та імпорт золота.

2. Золотодоларового (золотовалютного) стандарту (Бреттон-Вудська система) :

- основними інструментами міжнародних розрахунків були золото й американський долар;

- кожна країна – член МВФ – встановлювала золотий (доларовий) еквівалент своєї грошової одиниці;

- кожна країна зобов’язувалася зберігати курс своєї валюти відносно будь-якої іншої;

- якщо країна не утримувала свій валютний курс або мала дефіцит торговельного балансу, угодою дозволялося здійснювати девальвацію (зниження курсу валюти) або ревальвацію – встановлення вищого курсу, але не більше як на 10%;

- купівлю-продаж золота здійснювали тільки центральні банки за фіксованою ціною.

3. Системи плаваючих регульованих курсів (Ямайська валютна система) :

- у сфері міжнародних валютних відносин – повна демонетизація золота (обмін валют на золото) і ліквідація офіційної ціни золота;

- нова валютна система заснована на кількох ключових валютах (євро, англійському фунті стерлінгів, японській єні), але долар у ній зберігає особливе місце;

- обмін валют відбувається за плаваючим курсом (пропорції обміну, тобто валютні курси, досить гнучкі і відображають внутрішній стан економіки окремих країн);

- кожна країна сама вибирає валютний курс, який заборонено виражати в золотому еквіваленті, – фіксований або плаваючий;

- важливе місце в новій валютній системі займають спеціальні права запозичення – СДР (СДР – це колективна міжнародна одиниця МВФ, альтернатива долара; безготівкові гроші у вигляді запису на спеціальних рахунках країни у МВФ);

- нова міжнародна валюта – євро (Європейська розрахункова одиниця; з початку 2002 р. валюта євро витіснила з обігу національні валюти європейських держав і стала наднаціональною і спільною валютою співтовариства Євросоюзу).

На особливу увагу заслуговує створення в межах Європейського Союзу в 1979 р. Європейської валютної системи. Дана система, з одного боку, є важливою складовою частиною світової валютної системи, а з іншого — це регіональна система, сукупність економічних відносин, пов'язаних з функціонуванням єдиної валюти в межах європейської економічної інтеграції. Найважливішим результатом її розвитку став перехід до ЄВРО.

Дата добавления: 2015-05-24