У ранньому віці навчання повинно мати характер забави

ПРО ВИХОВАННЯ ОРАТОРА

МАРК ФАБІЙ КВІНТІЛІАН

(42 – 118)

М.Ф.Квінтіліан – теоретик римського виховання, оратор, викладач риторики римської школи. У великому творі „Про виховання оратора” (12 книг) він систематизував запозичені з Греції педагогічні ідеї і доповнив їх цілим рядом вказівок. Цей твір було відкрито в 1415 р. і високо оцінено гуманістами епохи Відродження як джерело, за яким вони знайомилися з педагогічними ідеями стародавнього світу. На жаль, значна частина твору до нашого часу не дійшла, але уцілілі фрагменти дають змогу судити про основні педагогічні погляди Квінтіліана. В історії педагогіки це одна з перших робіт, тісно зв’язаних з практикою школи.

Уривки з твору Квінтіліана „Про виховання оратора” друкуються за виданнями: Коваленко Є.І., Бєлкіна Н.І. Хрестоматія: навчальний посібник /Заг.ред. Є.І.Коваленко. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – С. 49 – 53; Пискунов А.И. Хрестоматия по истории зарубежной педагогики. – М.: Просвещение, 1971. – С. 40 – 45.

Я...не випускаю з уваги віку і не обстоюю неприємного примусу у навчанні в ранньому віці. Я не вимагаю також від дитини постійних занять або справжньої роботи. Треба насамперед стерегтися, щоб дитина не зненавиділа назавжди навчання, якого вона не встигла ще полюбити, і щоб гіркота, якої зазнала вона одного разу, не лякала її і в пізніші роки. Нехай навчання буде для неї забавою. Нехай її заохочують проханнями й похвалами, і нехай вона радіє тільки тоді, коли їй пощастить щось опанувати. Нехай вона, якщо самій їй не хочеться вчитись, заздрить успіхам іншої. Нехай вона за успіх змагається з іншими учнями і частіше вважає себе переможцем. Для цієї мети доречні й нагороди, надто привабливі в такому віці.

Я не можу схвалювати звичку змушувати дітей завчати назви і порядок букв, не показавши їм спочатку їх написання чи зображення...

Я не засуджую відомого способу заохочувати дітей до навчання, саме давати їм замість іграшок літери, вирізані з слонової кості. Треба вигадати для цієї мети і що-небудь інше, що могло б бути приємним у такому віці і що дитина із задоволенням обмацувала б, роздивлялася, називала.

Коли ж діти почнуть навчатися письму, то можна було б давати їм дощечки з майстерно вирізаними на них буквами, щоб по рисочкам, як по рівчачкам, ходив стиль; підтримуваний з обох боків, він би не ковзав, як це буває по воску, і дитина шляхом постійного копіювання навчиться писати впевненіше й чистіше.

...Я зауважу, що вміщені в прописах речення мають бути не беззмістовними сентенціями, а чимось цінним у розумінні морального напучування. Такий матеріал залишиться до старості, а закріпившись у такій юній душі, він благотворно впливає на моральний розвиток.

Дата добавления: 2015-05-24