Національна та світова валютні системи

Бреттон-Вудська та Кінгстонська валютно-фінансові системи

Паризька система золотомонетного стандарту та Генуезька система золотодевізного стандарту

Національна та світова валютні системи

План

Тема 2. Еволюція світової фінансової системи

Контрольні запитання і завдання

1. Яка об'єктивна основа становлення і розвитку міжнарод­них фінансів?

2. Дайте визначення міжнародних фінансів як економічної ка­тегорії.

3. Які економічні наслідки процесу глобалізації міжнародних фінансів?

4. Охарактеризуйте основні вимоги до міжнародного фінансо­вого центру.

5. Що характеризує Лондон як світовий фінансовий центр?

6. Дайте характеристику фінансових центрів Нью-Йорка та Токіо.

7. Які світові фінансові центри розташовані в Європі?

Ключові терміни: гроші, валюта, гривні, національна валюта, іноземна валюта, міжнародна (регіональна) валюта, світогосподарські зв'язки, міжнародні валютні відносини, валютна система, національна валютна система, світова валютна система, золото-валютний запас, світовий грошовий товар, валютний курс, валютні ринки, міжна­родні валютно-фінансові організації, система золотомонетного стандарту, система золотодевізного стандарту, валютно-фінансові системи

Література: 1, 21,22, 23, 28, 33, 35, 37, 40, 44, 46

Валюту і гроші часом уявляють як ідентичні поняття, хоча все­редині країни частіше використовується термін "гроші", а термін "валюта" — зовні.

При вживанні поняття грошей питання про їх "національність" практично не виникає, але в міжнародних трансакціях національна приналежність валюти відіграє першочергову роль.

Термінологічна різниця між грошима і валютою існує і в багатьох мовах. Наприклад, money і currency — в англійській, geld і valjuta (wahrung) — у німецькій. Щодо російського слова "деньги", то його можна вважати "приємною" спадщиною татаро-монгольського іга. Український термін "гривня" походить ще з Київської Русі; термін "валюта", що має сьогодні міжнародне поширення, прийшов із Франції.

Випуск грошей тісно пов'язаний з національним суверенітетом і символізує владу держави, що виражається в її здатності примусити своїх громадян приймати видруковані державою гроші. Але держава не може нав'язувати свої гроші за межами своїх кордонів. Тому ви­користання національних грошей у міжнародних розрахунках перед­бачає домовленість сторін і пов'язане з необхідністю обміну валют.

Перетворюючись у валюту, гроші приймають на себе додаткову функцію — стають товаром, продаються і купуються, мають ціну в грошових одиницях іншої країни. Звідси випливає, що валюта як грошовий товар повинна мати не тільки внутрішнє, а й міжнародне визнання. У світовому співтоваристві має існувати довіра до валюти того чи іншого учасника міжнародних зв'язків, тобто переконаність у тому, що її можна обміняти на інші валюти. На практиці валюти вільно перетинають кордони і повертаються назад.

По суті, йдеться про здатність національних платіжних засобів бути обміняними на іноземні гроші, яка гарантується, як правило, центральним банком країни походження грошей.

З одного боку, якщо залишатися в рамках внутрішніх проблем, то виявляється, що операції з валютою є складовою грошово-кредит­ної сфери, активно впливаючи на стан державного бюджету і еконо­мічного зростання.

З іншого боку, оскільки ізольованих національних економік не існує, а національні господарства пов'язані між собою ланцюгом взаєм­них зобов'язань, то в цьому плані валютні відносини постають як ключова форма міжнародних економічних зв'язків. Товарообіг і рух факторів виробництва, науково-технічне і гуманітарне співробітництво, культурний обмін і туризм обслуговуються через валютні операції.

Найбільш простим визначенням валюти є визнання як такої банкнот, чеків, монет іноземних держав, між тим як вітчизняні гроші можуть стати валютою на зовнішніх ринках.

Історія грошей наповнена парадоксами. З'явившись на світ у вигляді посередника в товарному обміні, еквівалента, що протистоїть всьому товарному світові, гроші з плином часу самі перетворюються на товар, одержуючи власну ціну.

Отже, валюта, в широкому розумінні цього поняття, означає грошову одиницю будь-якої країни (долар, фунт стерлінгів, марка, франк тощо).

Поняття валюта використовується в таких значеннях:

• національна валюта — грошова одиниця певної країни або той чи інший її тип (золота, срібна, паперова);

• іноземна валюта — грошові знаки іноземних держав, кре­дитні та платіжні засоби, які виражені в іноземних грошових одини­цях і які використовуються в міжнародних розрахунках;

• міжнародна (регіональна) валюта — міжнародна або регіо­нальна грошова розрахункова одиниця, засіб платежу.

Різні форми світогосподарських зв'язків — торгівля товарами та послугами, виробниче та науково-технічне співробітництво, міграція робочої сили та розвиток світового туризму, рух позичкового капіталу та інвестицій формують міжнародний попит і відповідні пропо­зиції відносно тієї чи іншої національної валюти.

Міжнародні валютні відносини — це сукупність валютно-гро­шових і розрахунково-кредитних зв'язків у світогосподарській сфері, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств.

Отже, міжнародні валютні відносини — одна з головних складових міжнародних економічних відносин. Найважливішим елементом міжнародних валютних відносин виступає валютна система. Розрізня­ють національну та світову валютні системи. Остання розвивається на регіональному та глобально-світовому рівнях.

У свою чергу регіональні, світові та національні валютні системи активно взаємодіють між со­бою, утворюючи єдину цілісну систему міжнародних валютних відносин.

Національна валютна система — це форма організації еконо­мічних відносин країни, за допомогою яких здійснюються міжна­родні розрахунки, утворюються та використовуються валютні кош­ти держави. Основні елементи національної валютної системи ви­значаються національним законодавством, її структурними елементами є:

- національна валюта — грошова одиниця держави;

- валютний паритет як основа валютного курсу;

- режим курсу національної валюти;

- організація валютного ринку;

- національні органи, що обслуговують та регулюють валютні відноси­ни країни;

- умови обміну національної валюти на золото та інші валюти — конвертованість валюти.

Національна валютна система є органічною частиною системи грошових відносин окремих держав її функціонування регулюєть­ся національним законодавством кожної країни. На основі такого законодавства встановлюється механізм взаємодії національних і світових грошей, спосіб їх конвертованості, рейтингу та регулювання валютних курсів, формування та використання міжнародної ліквід­ності, золото-валютного запасу, кредитних ресурсів та ін. До складу національних валютних систем входять відповідні інфраструктурні ланки — банківські та кредитно-фінансові установи, біржі, спеціальні органи валютного контролю, інші державні та приватні інститути.

Світова валютна система — це форма організації міжнародних валютних (грошових) відносин, що історично склалася і закріплена міждержавною домовленістю. Це сукупність способів, інструментів і міждержавних органів, за допомогою яких здійснюється взаємний платіжно-розрахунковий оборот у межах світового господарства.

Світова валютна система включає ряд конструктивних елементів: світовий грошовий товар, валютний курс, валютні ринки та міжна­родні валютно-фінансові організації.

Світовий грошовий товар виступає носієм міжнародних валют­но-грошових відносин і приймається кожною країною як еквіва­лент вивезеного з неї багатства. Історично першим міжнародним грошовим товаром було золото, пізніше в міжнародних розрахун­ках стали використовувати кредитні гроші (векселі, банкноти, чеки та депозити).

Сукупність всіх платіжних інструментів, які можуть бути вико­ристані в міжнародних розрахунках, називають міжнародною лік­відністю. Це золото, вільнооборотні валютні запаси держав та міжна­родні гроші.

Другим елементом світової валютної системи є валютний курс. Це мінова вартість національних грошей однієї країни, виражена в грошових одиницях інших країн. Валютні курси можуть бути фіксо­ваними (твердими) і плаваючими (гнучкими). В основі фіксованого валютного курсу лежить монетний паритет (ваговий вміст золота в національних грошових одиницях), плаваючі валютні курси не зв'я­зані з монетними паритетами, а визначаються шляхом зіставлення паритетів купівельної сили валют, тобто оцінки в національних гро­шах вартості однакового "кошика" товарів.

Третім елементом світової валютної системи виступають валютні ринки. Першим таким ринком був ринок золота як грошового то­вару, де золото продавалось на основі офіційної ціни, що була закріп­лена міжнародним договором.

Розширення кредитних відносин привело до необхідності форму­вання власне валютних ринків, які існують на основі розгалуженої системи банківських взаємозв'язків провідних країн розвинутої ринко­вої економіки та міжнародних і регіональних валютно-фінансових установ. У своїх функціях продавця та покупця іноземної валюти, з одного боку, та органів, які здійснюють розрахунки із закордонними контрагентами, з іншого, банки та інші валютно-фінансові установи у своїй сукупності утворюють міжнародний валютний ринок. Поряд із ним функціонує євровалютний ринок, який виник на основі транснаціоналізації спеціальних рахунків приватних банків провідних країн світу.

Четвертий елемент світової валютної системи — це міжнародні валютно-фінансові організації: Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), який разом зі своїми філіями — Міжнародною фінансовою корпорацією (МФК), Міжнародною асоціацією розвитку (МАР), Багатостороннім агент­ством з гарантій інвестицій (БАГІ) та Міжнародним центром із врегулювання інвестиційних суперечок (МЦВІС) — утворює групу Світового банку, банк міжнародних розрахунків у Базелі, регіональні банки розвитку та ін.

Головне завдання світової валютної системи полягає в ефектив­ному опосередкуванні платежів за експорт й імпорт товарів, капіта­лу, послуг та інших видів міждержавної господарської діяльності, створенні сприятливих умов для розвитку виробництва та міжна­родного поділу праці, забезпеченні безперебійного функціонування економічної системи вільного підприємництва. Через світову валютну систему здійснюється перелив економічних ресурсів з однієї країни в іншу або ж цей процес блокується, розширюється чи звужується ступінь національної самостійності країни, а також переміщуються економічні труднощі (інфляція, безробіття) з одних країн до інших.

Отже, світова валютна система виступає однією з головних рушій­них сил, які можуть або сприяти розширенню міжнародних економіч­них відносин, або навпаки — обмежувати їх інтенсивність. Тому розвиток міжнародних економічних відносин значною мірою зале­жить від характеру світової валютної системи і дієвості функціону­вання її інститутів.

Дата добавления: 2015-05-24