Соціологічні ідеї Карла Маркса

Карл Маркс (1818-1883) – засновник матеріалістичного вчення про суспільство. Разом зі своїм однодумцем і соратником Фрідріхом Енгельсом (1820-1895) він запропонував людству новий, ліворадикальний проект перебудови сучасного йому суспільства. К. Маркс написав велику кількість наукових праць (деякі у співавторстві з Ф. Енгельсом), де в той чи інший спосіб розроблялася соціологічна проблематика. До них належать: "18 брюмера Луї Бонапарта", "Класова боротьба у Німеччині", "Громадянська війна у Франції", "Критика Готської програми", "Капітал". У цих та інших роботах К. Маркс широко використовував практичні соціологічні дослідження. К. Маркс визначив та сформулював соціальні закони таким чином:

– людство прогресивно розвиваєтья через зміни суспільно-економічних

формацій: первісну (родову), рабовласницьку, феодальну, буржуазну, комуністичну

– перше місце посідають економічні відносини, на другий план стають ідеологічні, політичні, соціальні, духовні та правові відносини у суспільстві;

– закон класів, класової боротьби, диктатури пролетаріату та революції.

Саме через диктатуру пролетаріату будуть відмінені старі виробничі відносини і тим самим заснована нова формація – соціалізм (комунізм). Карл Маркс, починаючи з 1848 р. і до кінця свого життя виступає як соціолог і економіст, хоча і не застосовував назви "соціологія". Його твори можуть бути прикладом для соціологічного мислення. Це пояснюється тим, що власне термін, яким позначали назву нової науки, ще міцно не увійшов у науковий обіг. А також тим, що між К. Марксом і його опонентом О. Контом існували ідеологічні та міжособистісні розбіжності. Критикуючи О. Конта, К. Маркс підкреслював, що необхідність практичного, достовірного, конкретного знання про суспільство не повинна принижувати значення теоретичного пізнання. Поєднання цих двох підходів - емпіричного та теоретичного – має позитивний ефект і слугує досягненню істини у вивченні суспільства. Карл Маркс є автором учення, згідно з яким суспільне буття (зокрема, суспільне виробництво) є первинним і тому визначає собою суспільну свідомість людей. За ним економіка є головним рушієм суспільних процесів, суспільного

розвитку та суспільних змін. Економічні відносини, що розвиваються в процесі виробництва матеріальних благ, взаємодії людей і їх груп, він оцінював як базисні.

Відносини власності – головні в економічному житті суспільства, що визначають всі інші суспільні явища і процеси. Політичні та духовні відносини, за Марксом, похідні від економічних, від взаємозв’язків людей, обумовлених власністю. Політична влада в будь-якій формі потрібна для захисту власності, слугує інтересам власників. Клас, який на цьому етапі історичного розвитку займає найбільш вигідне положення у суспільстві, тобто пригнічуючий клас, змушений будь-якими засобами підтримувати своє панівне положення. Способом підтримання цього положення, за Марксом, є політична влада. Тобто держава – організоване насилля одного класу для пригнічення іншого.

Згідно марксизму, капіталізм – останнє експлуататорське суспільство, на зміну якого, через революцію, прийде комунізм – безкласове суспільство. У кожному антагоністичному суспільстві він виділяв два основних класи, боротьбою яких один з одним визначена сутність соціальних відносин. У капіталістичному суспільстві основними суб’єктами соціальних відносин виступали буржуазія (капіталісти) та пролетарі (робітники). У суспільстві люди займають різні місця в процесі виробництва та мають різне відношення до засобів виробництва – саме ці фактори визначають приналежність людей до того чи іншого класу. У всій різноманітності соціальних конфліктів він виділяє центральний конфлікт – між основними антагоністичними класами, вирішення якого можливе тільки революційним способом. Також він обґрунтував неминучість соціалістичної революції, покликаної ліквідувати приватну й установити суспільну власність на засоби виробництва. Проте силова модель вирішення основного конфлікту буржуазного суспільства є, за Марксом, єдино можливою. Він різко критикував розуміння суспільства як держави, протиставивши йому свою концепцію «громадянського суспільства». Цим поняттям Маркс називав систему тих форм життєдіяльності людей, які обумовлюються не державою, а законами економічних відносин. Він формує закон спіралеподібності прогресу.

Таким чином, Маркс уперше представив суспільство як продукт історичного

розвитку, як структуру, що динамічно розвивається. Він обґрунтував виникнення

соціальної нерівності і проаналізував соціальні конфлікти як явище, необхідне для

суспільного розвитку і прогресу.

Дата добавления: 2015-05-24