Основні соціальнозначущі ідеї українських соціологів: М.М.Ковалевського та М.І.Туган-Барановського

Один з провідних вітчизняних соціологів Максим Максимович Ковалевський

(1851- 1916) сповідував плюралістичний підхід до суспільства. У двотомній праці

«Соціологія» (1910) він писав, що тільки соціологія може ставити собі за мету

розкриття елементів, які необхідні для блага суспільства. Під благом суспільства

Ковалевський розумів порядок, прогрес у самому суспільстві. Основним завданням

соціології він вважав розкриття причин спокою чи руху людських спільнот,

стабільності й розвитку порядку в різні епохи.

У своїх дослідженнях М.Ковалевський виходив з ідей практичного позитивізму

та історіко-порівняльного методу. Він ставився до соціології як до системи

наукового знання. Згідно із запропонованою ним класифікацією наук психологія є

галуззю не біології, а соціології.

М. Ковалевський не вважав, що ідеї правлять світом, і стверджував, що не існує

єдиного визначального соціального чинника. Вести мову про головний чинник — те

саме, що говорити про краплі річкової води, які своїм рухом зумовлюють її течію.

Критикуючи марксизм як загальнофілософську теорію, М.Ковалевський в той

же час високо оцінював внесок К.Маркса в соціологію. Характеризував останнього як

«великого апостола новітньої соціології». Найважливішим соціологічним законом

Ковалевський вважав закон прогресу. На його думку суспільнийпрогрес реалізується

переважно еволюційним шляхом а революції, як правило, є небезпечним, збитковим і

навіть «патологічним». Класові суперечності і класова боротьба, за Ковалевським,

свідчать про «незрілість» системи суспільних відносин.

Михайло Іванович Туган-Барановський (1865 -1919) – відомий український

вчений, економіст і соціолог вважав соціологію однією із стрижневих суспільних

наук. У більшості своїх праць він зосереджувався на обґрунтуванні ролі господарства

у соціальному житті. Господарство Туган-Барановський розглядав як сукупність

людських дій щодо зовнішнього світу з метою створення матеріальних благ, які

задовольняли б людські потреби.

Виробництво засобів життя — нижча сходинка діяльності людей. На вищих

сходинках господарська робота стає менш значущою. Отже, чим вищі потреби, тим

меншу роль в їх задоволенні відіграє господарська праця. Тільки найбідніші борються

за своє «чисте» існування, а більшість людей розглядає багатство як спосіб доступу до

влади і панування та прагне того.

Отже, у другій половині XIX - на початку XX ст. цікаві соціологічні проблеми

активно досліджувалися і в середовищі багатьох провідних українських вчених. Так

формувалася українська соціологічна традиція.

Дата добавления: 2015-05-24