Проблеми розвитку соц гарантії та основні шляхи їх подолання

Система соціальних допомог

Універсальні системи

-програма допомоги сім‘ям із дітьми (ПФ, ФСС, МБ+ДБ);

-державні програми дотацій і житлових субсидій (ДБ);

-допомога на поховання (ФСС, ПФ, ФЗ, МБ);

-державна система охорони здоров‘я (МБ, ДБ, ЧФ);

-державна система освіти(МБ, ДБ).

-соц захист осіб, котрі постраждали в результаті аварії на ЧАЕС

- цільові допомоги (грошові, натур., безготівкові- пільги по оплаті);

-соціальне забезп-ня (с-ма інтернатних установ та терит-их центрів).

Соціальний захист через недержавні організації

Соціальна допомога з фондів підприємств

Система соціального захисту населення складається з:

Соц страхування --Соц допомоги ---Соц гарантій

Система соціального страхування і пенсійного забезпечення, що діє в Україні включає у себе:

-пенсійну систему -соц страхування на вип.безробіття

-соц страхування у зв’язку з тимч втратою працезд

-соціальне страхування від нещасних випадків

Державну соціальну допомогу, що надається в Україні, можна поділити відповідно до критеріїв відбору отримувачів:

- соц допомога, яка надається з урахуванням потреб, але без урахування майнового стану або доходу.

- адресна соц допомога, яка надається з урахуванням доходу або майн

В Україні у 2000 році було прийнято Закон “ Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, у якому зазначено, що основні державні соціальні гарантії встановлюються з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.

Державні соц. гарантії – встановленні законами мінім.розміри оплати праці, доходів громадян, пенс. забезпечення, соц. допомоги, розміри інших видів соц. виплат,встановленні законодавчо,що забезпечую рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Основні соціальні гарантії в Україні:

-мінім. розмір заробітної плати --мінімрозмір пенсій за віком

-мінімальний розмір заробітної плати робітників різної кваліфікації в установах та організаціях, що фінансуються з бюджетів усіх рівнів

-стипендії учням профес-технічних та вищих навчальних закладів

-індексація доходів населення

-забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах і послугах окремим категоріям громадян,які потребують соцпідтримки

Ключовою проблемою формування системи соціальних гарантій населення України є пошук додаткових джерел їх фінансування, передусім, залучення позабюджетних коштів. З метою підвищення ефективності фінансування соціальних гарантій запропоновані напрями вдосконалення бюджетного механізму фін соціальних гарантій населення України, а саме:

- вдосконалення прогнозування та планування фін ресурсів, які спрямовуються на надання соц гарантій населенню України шляхом запровадження мінім держ соціальних стандартів;

- встановлення єдиної правової основи визначення та загального порядку використання держмінімальних соц стандартів можливе на основі розробки проекту Закону України “Про державні мінімальні соц стандарти”, законопроектів по створенню “галузевої” с-ми соц стандартизації на основі Законів“Про освіту”,“Про охорону здоров’я”

- впровадження в практику бюджетного процесу складання соціального бюджету, який забезпечить системний підхід до формування витрат на фінансування соціальних гарантій;

- вдоскон с-ми соц пільг шляхом їх заміни на адресну грош допомогу;

- рішення проблем завдяки зростанню грош. доходів громадян, ефектив викор-ню труд потенціалу країни та держ. сприянню розвитку альтернативних джерел фінансування соц гарантій;

- використання механізму соціального страхування;

Таким чином можно зробити висновок, що існуючий в Україні бюджетний механізм фінансування соціальних гарантій населення, потребує вдосконалення шляхом вдосконалення планування та прогнозування бюджетних видатків на їх фінансування запровадження системи державних мінімальних соціальних стандартів, підвищення ефективності витрачання бюджетних коштів на основі запровадження програмно-цільового методу складання бюджету, посилення фінансового контролю за витрачанням бюджетних коштів, перегляду соц пільг, введення нормативів мінімуму видатків бюджету на фінансування соціальних гарантій

68. Джерела фінансового забезпечення соціальних гарантій. Світова фінансова наука й практика своїм надбанням мають такі джерела фінансування соціальних гарантій: бюджетні асигнування; фінансові ресурси підприємницьких структур; кошти спонсорів; кошти благодійних організацій; страхування.

Держава за рахунок бюджету повинна забезпечувати мінімально гарантований рівень надання послуг у галузі освіти, медичного, культурного, побутового і соціального обслуговування населення і насамперед громадян, які з тих чи інших причин мають низький рівень матеріального забезпечення.

Водночас громадяни держави повинні мати право за рахунок власних коштів і кредиту підвищувати рівень свого соціального обслуговування або одержувати соціальні послуги якіснішого змісту. Тому при розгляді фінансового забезпечення соціальної сфери повинен бути виділений фінансовий норматив забезпечення соціальних гарантій на відповідну розрахункову одиницю - одного жителя, одного учня, студента, пенсіонера тощо. Цей норматив і є гарантованим державою засобом надання безоплатних благ і послуг, що власне є соціальною гарантією. Все, що надається понад вказаний норматив, може бути платним.

Дуже важливою проблемою є створення надійного механізму фінансування соціальних потреб за рахунок позабюджетних коштів. Тут насамперед заслуговує на увагу використання коштів підприємницьких структур. Підприємство за рахунок своїх доходів формує соціальну інфраструктуру, що дає змогу максимально задовольнити матеріальні й духовні потреби його працівників. Працюють відомчі санаторії, будинки відпочинку, профілакторії, дитячі садки, заклади культури, укладаються договори на обслуговування колективу підприємств поліклініками, підготовку кадрів. Є підстави стверджувати, що надалі обсяги фінансових ресурсів підприємств, що спрямовуються на соціальні потреби, зростатимуть і тим самим частково зніметься навантаження на місцеві й державний бюджети.

Як підтверджує досвід країн із розвинутою ринковою економікою, нині з'являється нове джерело фінансування соціального розвитку - спонсорство та меценатство. Їх можна трактувати як некомерційну діяльність організацій і деяких осіб, спрямовану на задоволення потреб суспільства в соціальних гарантіях. Теоретично меценатство та спонсорство можна визначити як форму інвестування у соціальну сферу. В Україні на сьогодні зареєстровано 216 благодійних організацій, їхні кошти використовуються на різні соціальні потреби - програми державного значення, надання стипендій обдарованим дітям для одержання ними освіти, різні спортивні змагання (Олімпійські ігри). Ресурси благодійних організацій спрямовані, в основному, на фінансування об'єктів інфраструктури для малозабезпечених прошарків населення.

Іншим джерелом фінансового забезпечення соціальної інфраструктури є страхування - пенсійне, медичне, а також у разі безробіття та від нещасного випадку на виробництві. Страхування розраховане на все зайняте населення держави, оскільки саме воно бере участь у створенні страхових фондів.

Медичне страхування забезпечує право працюючих громадян і членів їхніх сімей на кваліфіковане медичне обслуговування, матеріальне забезпечення у разі захворювання та в інших випадках.

Фонд медичного страхування створюється за рахунок страхових внесків підприємств і громадян, а також благодійних внесків громадян і підприємств, кредитів банків, інших кредиторів та інших джерел, формування яких не заборонене законодавством України.

За рахунок коштів фонду фінансуються: медична допомога; лікування в медичних закладах; допомога у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку з хворобою; допомога з догляду за хворою дитиною; допомога з вагітності та при пологах; допомога при народженні дитини; допомога з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; санаторно-курортне лікування і відпочинок; медична допомога і лікування незастрахованих осіб у випадках, передбачених законодавством.

Фонд страхування від нещасних випадків на виробництві створюється за рахунок страхових внесків підприємств, розмір яких диференціюється залежно від ступеня ризику для здоров'я. Кошти фонду спрямовуються на такі цілі:

Пенсійне страхування має здійснюватися через створення недержавних пенсійних фондів.

Так, наприклад, освіта включає за своїм соціальним призначенням дуже різноманітні форми послуг. Це дошкільне виховання, проведення заходів позашкільної роботи з дітьми, утримання них закладів, надання загальної, середньої, професійно-технічної, середньої спеціальної та вищої освіти. Кожний із цих напрямків потребує власного підходу до вирішення питань фінансового забезпечення.

Державні заклади позашкільної роботи з дітьми, до яких належать палаци дитячої творчості, станції юних техніків, натуралістів, туристів, повинні одержувати дотації з місцевих бюджетів, а не перебувати на повному їх фінансуванні. Аналогічне фінансування повинно бути передбачене і для дошкільних закладів освіти.

Фінансове забезпечення діяльності загальноосвітніх шкіл має здійснюватися за рахунок бюджетних коштів. Надання додаткових послуг повинно бути платним. Що стосується професійно-технічної освіти, то її фінансування слід здійснювати на основі пайової участі держави й підприємницьких структур, для яких ведеться підготовка кадрів.

Досить складною є ситуація щодо фінансування вищої освіти. На сьогодні держава фінансує із бюджету не підготовку кадрів вищої кваліфікації, а державні вищі навчальні заклади, які мають право надавати окремі платні послуги і до 20 відсотків спеціалістів готувати за їхній кошт. Такий підхід не має достатнього обґрунтування і веде до нераціонального використання бюджетних коштів.

Держава повинна щорічно формувати замовлення на підготовку спеціалістів у вищих навчальних закладах і розміщувати це замовлення на конкурсній основі.

Потребує удосконалення фінансове забезпечення системи охорони здоров'я. Світовий досвід підтверджує, що успішне надання медичних послуг населенню можливе при наявності декількох джерел фінансування.

Найпоширенішими є на сьогодні три джерела - бюджет, кошти громадян і медичне страхування. Про вади бюджетного фінансування охорони здоров'я йшлося вище, проте платна медицина теж їх має. Вона недоступна для громадян із низькими доходами.

Надання послуг у сфері культури, тобто фінансування витрат з утримання бібліотек, музеїв, палаців і будинків культури, клубів, народних театрів і мистецьких колективів повинно здійснюватися на основі пайової участі господарських структур, місцевих бюджетів і власних доходів.

Джерелом фінансування соціальних послуг для населення можуть бути різні форми кредиту. Це насамперед споживчий кредит для придбання товарів довгострокового користування, на здобуття освіти, придбання житла. Заслуговують на увагу також житлові заощадження. Умови палання житлових позичок мають бути опрацьовані так, щоб вигода була двобічною. Крім того, треба упорядкувати систему інвестування житлового будівництва, випуску термінових або безстрокових житлових сертифікатів, акцій. Купуючи ті чи ІНШІ цінні папери, інвестори вкладають кошти у будівництво житла і при цьому одержують дохід залежно від зростання вартості житла.

Розвиток системи фінансового забезпечення соціальних гарантій, як і соціального обслуговування населення, в цілому мас здійснюватися, і це підтверджує світовий досвід шляхом комплексного використання усіх джерел і оптимізації їх структури. Фінансове забезпечення повинно включати такі джерела: бюджетне фінансування; фінансові ресурси підприємств, спонсорство, меценатство, благодійництво, страхування; кредитування: плату за послуги.

На сьогодні система фінансового забезпечення соціального розвитку в Україні перебуває на стадії свого становлення, тому актуальними є питання активного використання кожного із вказаних джерел, їх оптимізації, що зменшить навантаження на бюджет і сприятиме нормальному забезпеченню діяльності об'єктів соціальної сфери. Це дасть змогу зберегти і підвищити життєвий рівень населення, ступінь його освіченості,а в цілому - підвищити науковий потенціал держави.

63. Система страхування в Україні Досвід країн із ринковою економікою підтверджує, що розвинута система страхування активно сприяє економічній стабільності, зміцненню фінансової системи, активізації інвестиційних процесів і розв'язанню соціальних проблем. Складність процесу створення страхової системи в Україні полягає ще й у тому, що упродовж попередніх років на її території страхування було державною монополією. Отже, нині на страховому ринку України відсутній досвід, не вистачає кваліфікованих кадрів, немає відповідної інфраструктури. Дуже мало в Україні проводилось наукових досліджень із питань страхування, не розвинена й правова основа, на стадії становлення перебуває низка страхових послуг.

Страхування як складова фінансової науки набуло свого розвитку протягом XIX і XX століть. У цей час було оприлюднено найбільше фундаментальних досліджень із проблем страхування. Страхування як важлива підсистема фінансів одержало правове підґрунтя у законодавствах більшості країн світу. Проблемам страхування присвячували свої роботи кращі представники фінансової науки, серед населення підвищувалася страхова культура.

Із розвитком ринкової моделі економіки в Україні постала потреба в розвитку страхової справи. Тому початок 90-х років став етапом бурхливого розвитку приватних страхових компаній. Проте за відсутності законодавчої бази це був досить невпорядкований процес, який якщо й мав позитивні ознаки щодо набуття певного досвіду, не зміг протистояти вагомішим негативним проявам, що призвели до появи недовіри населення і юридичних осіб до страховиків.

У травні 1993 року був виданий Декрет Кабінету Міністрів України " Про страхування ", який поклав початок створенню цивілізованої системи страхування в державі. Відповідно до Декрету було введено ліцензування страхової діяльності, систему звітності страховиків і методи державного регулювання страхового ринку. Було створено Державний комітет у справах нагляду за страховою діяльністю з наданням йому відповідних функцій і повноважень.

Важливим кроком у цьому напрямку було прийняття в 1996 р. Закону України "Про страхування", де йшлося про підвищення вимог до реєстрації страховиків, розмірів і структури їхніх статутних фондів, встановлення порядку розрахунків резервів, системи контролю за рівнем платоспроможності страховиків, упорядковання видів обов'язкового страхування. Усе це сприяло розвиткові страхової справи. На сьогодні в Україні працюють понад 240 компаній, що мають досить великі обсяги статутних фондів і резервів, добру репутацію.

Важливим є й те, що обсяги страхових резервів протягом останніх років зростають швидше, ніж страхові премії. Це вже показник зростання фінансової надійності страховиків, збільшилися також обсяги страхових послуг, а страховий ринок набув якісніших ознак.

Система страхування в Україні потребує постійного вдосконалення. Основними напрямками такої роботи є:

розвиток й удосконалення нормативної бази;

обґрунтування й досягнення оптимальної структури між різними формами страхування;

залучення коштів страхових фондів на потреби інвестиційних вкладень;

інтеграція страхування до європейських страхових структур;

створення об'єднань страховиків із метою зміцнення їх фінансового становища та надійності щодо здійснення страхових операцій;

залучення страхового ринку для вирішення питань соціальної політики держави

Дата добавления: 2015-05-24