Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Імені В.Г. Короленка і його попередниках упродовж 1914 – 2014 років 3 страница




За роботою
Вічним пам’ятником вченому-природодосліднику, музейнику є його Фонд, створений у Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського. Ця спеціальна колекція, яка стосується персоналії вченого, на сьогодні нараховує понад 150 одиниць. Включає комплекс пам’яток про життя та діяльність М.І. Гавриленка, які зберігаються у фондосховищі, науковому архіві, науковій бібліотеці та архіві канцелярії музею. Велике наукове значення має колекція тушок птахів, більша частина якої (27 од.) була придбана музеєм у 1976 р. у В.І. Задворнової (тодішня володарка колекції, цивільна дружина сина Олега). Доповненням до цього зібрання стало дві тушки птахів, роботи М.І. Гавриленка, подаровані музею у 1992 р. кафедрою зоології Полтавського державного педагогічного інституту імені В.Г. Короленка. Природнича колекція включає три чучела, виготовлені М.І.Гавриленком, і подаровані музею у 1999 р. ученицею вченого, учителем біології середньої школи № 28 м.Полтави Н.І. Козуб і В.І. Литвиненко (Задворнова). Великий інтерес становить епістолярна спадщина М.І.Гавриленка: три листи В.І. Вернадського до М.І. Гавриленка, передані музею у 1977 р. полтавським журналістом В.І. Бабенком; три листи М.О. Мензбіра і лист Л.С. Берга до М.І. Гавриленка, подаровані музею у 1989 р. дружиною В.І.Бабенка Г.З. Кондрашовою; листування М.І. Гавриленка з В.М. Зубаровським передане музею у 1991 р. ученицею М.І. Гавриленка українським орнітологом, кандидатом біологічних наук В.А. Мельничук. Фонд М.І. Гавриленка включає друковану наукову спадщину вченого, а також наукові праці зоологів з дарчими написами авторів, адресованими полтавському досліднику. Більшість з них у 1999 і 2009 роках передані музею кандидатом біологічних наук Б.О. Головим. Унікальні документи, що зберігаються у науковому архіві музею, – спогади М.І. Гавриленка про зустріч з В.В. Докучаєвим і В.І. Вернадським; чернетки, довідки про заповідники Полтавщини, про діяльність відділу природи; спогади про М.І.Гавриленка його учнів і сучасників. Фототека музею включає фотовідбитки, негативи, серед яких значний інтерес становить фотопортрет М.І. Гавриленка з дарчим написом В.А. Мельничук, а також світлини із сімейного альбому вченого. Архів канцелярії музею містить унікальний документ – життєпис під назвою латиною Curriculum vitae, написаний рукою М.І. Гавриленка у червні 1944 р.

Найважливіші праці М.І. Гавриленка:

1. Аверин В.Г., Гавриленко Н.И., Николаев Н.Ф. О некоторых редких птицах Полтавской губернии// Ежегодн. Естеств.-Истор. Музея Полтав. губернского земства. 1912 год. – Полтава: Типо-Литография И.Л. Фришберга, 1913. – № 1. – С. 21-26.

2. Гавриленко Н.И. Предварительные сведения о птицах Полтавской губ. // Ежегодник музея Полтав. губерн. земства. 1914-1915 гг. – Полтава: Тип. Подземского, 1917. –№ 3-4. – С. 55-95.

3. Гавриленко М. Короткий географічний нарис// Полтавщина: Зб. / Під. ред. КриворотченкаМ., упорядники: Філянський М., Риженко Я. – Т. ІІ. – Полтава, 1927. – С. 3-15.

4. Гавриленко М. Тварини хребтові // Полтавщина.Зб. / Під ред. Криворотченка М., упорядники: Філянський М., Риженко Я. – Т. ІІ. – Полтава, 1927. – С. 135-148.

5. Гавриленко Н.И. Опыт систематического каталога зверей Полтавщины. – Полтава: Изд-во Полтавского Союза охотников, 1928. – 17 с.

6.Гавриленко М. Охороняймо природу: До виставки охорони природи, улаштованої Полт. Держ.Музеєм 1-20 квітня 1928 року. – Полтава, 1928. – 16с.

7. Гавриленко М. Збірки природничі // Зб. присвячена 35-річчю Музею / Під ред. Бендеровского В., Риженка Я., Гавриленка М. – Т.1. – Полтава. – 1928. – С. 17-28.

8. Гавриленко Н.И. Жуланы и большие серые сорокопуды Полтавщины//Зб. присвячена 35-річчю Музею / Під ред. Бендеровского В., Риженка Я., Гавриленка М. – Т.1. – Полтава. – 1928. – С. 257-276.

9. Гавриленко Н.И. Птицы Полтавщины. – Полтава: Изд-во Полтав. союза охотников, 1929. -133 с.

10. Гавриленко М. Цілинний степ [початок] // Голос Полтавщини. – 1942. – 29 липня. – С. 3.

11Гавриленко М. Цілинний степ[закінчення] // Голос Полтавщини. – 1942. – 30 липня. – С. 3.

12.Гавриленко М. Парасоцький заповідник [початок] // Голос Полтавщини. – 1942. – 6 серпня. – С. 3. [Закінчення:// Голос Полтавщини. – 1942. – 7 серпня. – С.3].

14.Гавриленко М. До герпетофауни Полтавщини // Наук. зап. Полтав.держ. пед.ін-ту ім. В.Г. Короленка. – Т. VII. – К.: Рад. школа, 1954. – С. 47-52.

15.Гавриленко М.І. Індійська очеретянка – Agricola agricola septimasubsp.novaта ставкова очеретянка – Acrocephalus scirpaceus scirpaceus Herm. на Полтавщині//Наук. зап. Полтав.держ. пед.ін-ту ім. В.Г. Короленка. – Т.VII. – К.: Рад. школа, 1954. – С. 53-62.

16. Гавриленко М.І. Два маловідомих звірі для Полтавщини// Наук. зап. Полтав.держ. пед.ін-ту ім. В.Г. Короленка. – Т. VII. – К.: Рад. школа, 1954. – С. 63-69.

17. Гавриленко М.І. До колишнього та сучасного розповсюдження тетервака Lyrurus tetrix tetrix(L.) на Полтавщині// Наук. зап. Полтав.держ. пед.ін-ту ім. В.Г. Короленка. – Т.VII. – К.: Рад. школа, 1954. – С. 71-75.

18. Гавриленко Н.И. Позвоночные животные и урбанизация их в условиях города Полтавы – Х.: Изд-во ХГУ, 1970. – 139 с.

19. Микола Іванович Гавриленко (1889-1971) [Листування з В.І. Вернадським] // Володимир Іванович Вернадський. Листування з українськими вченими. Кн. 1: Листування: А – Г; уклад.: С.О. Онищенко, Л.А. Дубровіна, С.М. Кіржаєв [та ін.]. – К., 2011. – С. 713-717 (Вибрані наук. пр. акад. В.І. Вернадського, Т. 2. – Кн. 1).

 

Джерела інформації та публікації про М.І. Гавриленка:

1.Центральний державний архів вищих органів влади. – Фонд 166. – Опис 12. – Спр.1359.

2. Гавриленко М.І. (1889-1971). Матеріали до біографії відомого вченого-орнітолога, краєзнавця і педагога. Зібрав і впорядкував Петро Ротач. – Полтава: Верстка, 2004. – 86 с.

3. В.І. Вернадський і Полтавщина: факти, документи, бібліографія. Уклад. СамородовВ.М., Кигим С.Л. / Наук. ред. К.М. Ситник. – Полтава: «Полтавський літератор», 2008. – 260 с.

4. Природознавець Микола Гавриленко: епоха та пам’ять. Укладачі: Самородов В.М., Кигим С.Л. / Наук. ред. М.В.Гриньова. – Полтава, 2009. – 203 с.

5.Кигим С.Л. Фонд М.І. Гавриленка в Полтавському краєзнавчому музеї // Проблеми відтворення та охорони біорізноманіття України (до 115-річниці М.І.. Гавриленка) / Матеріали Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції. – Полтава: АСМІ, 2004. – С.19-31.

6.Вільмовська О.О. 40 років від дня смерті Миколи Івановича Гавриленка (1889-1971) // Край. – 2011. – № 82 (88). – Лютий.– С. 21-22.

7.Гармаш Т.П.Портрети діячів природоохоронної справи: Полтавщина (ХІХ - поч. ХХ ст.): монографія – Полтава: ТОВ «АСМІ», 2009. – 196 с.

 

САМБІКІН Михайло Митрофанович

професор географії Полтавського ІНО й педінституту,

основоположник української агрометеорології,

доктор географічних наук

 

Одним із засновників української національної агрометеорологічної науки є відомий полтавський науковець Михайло Митрофанович Самбікін (1878 – 1968). Відоме ім’я професора М.Самбікіна також як організатора систематичних метеорологічних досліджень та організатора вищої географічної й сільськогосподарської освіти на Полтавщині. Постать професора Михайла Самбікіна на довгі роки була викреслена з пантеону української географічної науки, незважаючи на значні результати його наукової діяльності.

Михайло Митрофанович Самбікін народився 9 травня 1878 р. у с. Бикові Хутори Комишинського повіту Саратовської губернії (нині Биківський район Волгоградської області Російської Федерації) в родині інженера-електрика. Слідуючи родинним традиціям, після закінчення Воронезького реального училища готувався вступати до Санкт-Петербурзького електромеханічного інституту. Але, врешті решт, Михайло Самбікін вступив до Київського політехнічного інституту, який закінчив у 1904 р.[ 1 ]. Закінчив також Вищі курси при вченому комітеті Міністерства землеробства при Санкт-Петербурзькому університеті.

Будучи студентом, М.Самбікін у 1902 р. організовував при Полтавському Губернському статистичному бюро Дощомірну станцію. Після закінчення навчання М. Самбікін працював старшим науковим співробітником на кафедрі метеорології Київського політехнічного інституту, а згодом переїздить до Полтави, де починає працювати у Полтавському губернському земстві. Тут він завідує відділом сільськогосподарської метеорології та організовує Дослідну метеорологічну мережу Полтавської губернії. У 1909 – 1910 рр. за сумісництвом працював у Головній фізичній обсерваторії АН Росії у Санкт-Петербурзі спільно з професорами А.Камінським та П.Броуновим.

Починаючи з 1913 р. М.Самбікін завідує протягом двадцяти років новоствореним Відділом метеорології Полтавської сільськогосподарської дослідної станції та системою метеорологічних установ Полтавської губернії. Відділ було створено з метою вивчення впливу погодно-кліматичних умов на сільськогосподарські культури, оскільки постійної систематичної роботи у цьому напрямку в Україні до цього не проводилося.

На початку 1920 року починає викладати метеорологію в Полтавському педагогічному інституті. З цього часу починається майже 50-річна науково-педагогічна діяльність професора М. Самбікіна, яка підтверджувалася атестатами Головнауки УССР в 1928 р., та ВАК СРСР у 1939 і 1946 роках.

На 1920-ті роки припадає активна наукова робота вченого. Серед основних напрямків діяльності Відділу метеорології було студіювання впливу погоди на сільськогосподарські культури, спостереження за надходженнями і витратами води на поверхні ґрунту – праці «Вогкість ґрунту на Полтавській сільськогосподарській дослідній станції за 1924 – 1928 рр.», «К вопросу о влиянии растительного покрова культурных растений на ход метеорологических элементов в их среде», «На ланах Лісостепу Лівобережної України» у щомісячнику «Полтавський селянин», де систематично подавалася інформація про минулу погоду на теренах Полтавщини та її вплив на сільськогосподарські культури та майбутні врожаї. Результати метеорологічних спостережень на території Полтавщини також друкував в статистичних щорічниках, які виходили друком до 1925 року; оглядах сільського господарства Полтавської губернії (виходили щорічно з 1910 по 1918 рр.). З Полтави вчений неодноразово виїздив у відрядження до Санкт-Петербургу у Головну фізичну обсерваторію Російської АН, де співпрацював з відомим кліматологом, фундатором метеорології й кліматології проф. О.І.Воєйковим. В 1913 р. М.Самбікін закінчує фундаментальну працю «Атмосферні опади Полтавської губернії», яка була видана у 1915 р. Ця наукова праця монографічного рівня мала змістовні картографічні додатки, що складалися з 22 кольорових карт, зокрема на одній із них були показані райони випадання граду. В цей час М.Самбікін за організацію дослідної мережі та наукові дослідження в галузі метеорології був нагороджений орденом Станіслава [ 4 ]. Також у 1915 р. професор М.Самбікін був обраний вченою радою Імператорського Географічного товариства своїм кореспондентом. В тому ж році Російська Академія наук обирає Михайла Митрофановича член-кореспондентом Академії, ввівши його до складу академії.

Із заснуванням у 1921 р. регіонального часопису «Господарство Полтавщини» проф. М.Самбікін майже у кожному його випуску друкував результати метеорологічних досліджень Полтавщини у контексті їх впливу на розвиток господарства краю. У 1923 р. світ побачив фундаментальну працю «Матеріали по районуванню Полтавщини», співавторами якої були відомі полтавські науковці В.Ніколаєв, М.Самбікін та Б.Стопневич. Професору М.Самбікіну належить розділ «Макрокліматичні райони Полтавщини», матеріали якого були викладені на 90 сторінках тексту, що пізніше були перевидані окремим виданням. У 1925 р. проф. М.Самбікін був одним із співзасновників регіонального науково-популярного журналу «Полтавський селянин» на сторінках якого він систематично друкував матеріали метеорологічних досліджень території Полтавщини та вів рубрику «На ланах Полтавщини» (з 1926 р. – «На ланах лісостепу Лівобережної України»), а у 1926 р. вчений розробив перший в Україні університетський курс «Сільськогосподарської метеорології» та видав згодом до нього відповідний підручник.

М.М.Самбікін поєднував наукову діяльність з викладацькою роботою в Полтавського інституту народної освіти (до 1928 р. – за сумісництвом), та Полтавському сільськогосподарському інституті і його попередниках з 1921 р. (ініціатором створення якого виступав, а також був першим завідувачем навчальної частини). Серед основних курсів які викладав професор М.М.Самбікін були кліматологія та метеорологія, а також фізична географія.

Листом від 18.07.1928 р. ректор Полтавського інституту народної освіти звернувся до Наркомату освіти з проханням встановити окрему посаду професора ІІ-ї категорії для викладання на 1-4 курсах навчальної дисципліни «Енциклопедія виробництва та сільського господарства» (9,3 тижневих годин) з додаванням 4-х годин географії (на 4-му курсі). На цю посаду пропонувалася кандидатура М.М.Самбікіна (призначений в штат ПІНО з 1.10.1928 р.).

В 1929 р. Вчена рада Полтавської сільськогосподарської станції, Вчена Рада Полтавського інституту народної освіти та Полтавський Окрвиконком організовують урочисті святкування з нагоди двадцятип’ятирічної наукової та педагогічної діяльності професора Самбікіна [ 3 ].

У 1930 р. професора М. Самбікіна був призначено викладачем кафедри землезнавства і сільського господарства Полтавського інституту соціального виховання (ІСВ). Однак уже в 1931 кафедру було реорганізовано і об’єднано з кафедрою сільського господарства у кафедру агрономічних наук. Із Наказу директора ІСВ №30 від 25.04.1931 р. дізнаємося, що була створена комісія для розслідування критичного висловлювання проф. Самбікіна під час заняття зі студентами щодо концесійної політики в СРСР. Про висновки цієї комісії в подальших Наказах не йдеться.

У 1930/1931 і 1931/1932 навчальних роках викладає також курс астрономії на фізико-математичному факультеті Полтавського ІСВ.

У 1933 році ІСВ був реорганізований у Полтавський педагогічний інститут, і в ньому було відкрито географічний відділ. Професора М. Самбікіна призначено завідувачем кафедри біології, яка забезпечувала викладання не тільки біологічних, але й географічних дисциплін. На жаль, географічний відділ проіснував тільки рік, а перед початком 1934/1935 н.р. М.М.Самбікін був звільнений не тільки з посади, але й із інституту. Скоріше за все, причиною його звільнення (й вірогідно – ліквідацією географічного відділу) була його наукова публікація.

Вчений продовжував ґрунтовні дослідження по розробці заходів, спрямованих на підвищення врожайності сільськогосподарських культур, приймав участь у багатьох експедиціях. У 1931 р. опублікував основоположну працю «Неврожаї в Україні, їх райони, періодичність і розміри». В цей же час здійснював велику роботу по підготовці молодих науковців через аспірантуру. У 1933 р. проф. М.Самбікін пише статтю про неприродні фактори голоду в українському селі. Остання вирішила подальшу долю науковця в Полтаві.

Наприкінці 1934 р. вченому довелося покинути Полтаву. З 1935 по 1941 рр. проф. М.Самбікін завідує кафедрою метеорології в Білоруській сільськогосподарській академії. В цей же час читає лекції з економічної географії в Білоруському сільськогосподарському комвузі. За розпорядженням ВКВШ вченого було призначено на посаду завідувача кафедри метеорології в Таджицький сільськогосподарський інститут. У 1943 р. проф. М.Самбікін переїздить до Благовіщенська та починає працювати на посаді завідувача кафедри географії в Благовіщенському педагогічному інституті, де ним було зорганізовано географічний факультет. Активно продовжує науково-дослідну роботу, займаючись проблемами метеорології.

В 1945 р. проф. М.Самбікін переїздить до Сталінграда (сучасний Волгоград) та починає працювати в педагогічному університеті, де завідував кафедрою географії, а з 1945 по 1949 рр. був деканом географічного факультету. Наукова діяльність професора Самбікіна в цей час була присвячена проблемі досліджень суховіїв в Південному Поволжі. За час роботи на посаді завідувача кафедри вчений продовжує підготовку молодих науковців – підготував 8 кандидатів наук. В Сталінградському педагогічному інституті професор Михайло Митрофанович Самбікін працював до 1956 р. [ 2 ].

Помер вчений у 1968 році, похований у місті Волгограді.

Результати наукової діяльності професора М.Самбікіна мали велике значення для становлення метеорологічної науки в Україні взагалі, оскільки вчений є фундатором агрокліматичного напрямку у вітчизняній науці, а для Полтавщини наукові студії Михайла Митрофановича Самбікіна стали початком систематичних метеорологічних досліджень та вузівської географії [ 4 ]. Загалом професор Самбікін опублікував близько 100 наукових праць, у тому числі 8 фундаментальних монографій. Ці праці не втратили своєї наукової актуальності та в наш час можуть бути корисними у наукових дослідженнях, а постать самого вченого потребує подальших ґрунтовних досліджень.

 

Перелік головних праць професора М.М. Самбікіна

1. Самбикин М.М. К вопросу о страховании посевов от градобития // Хуторянин. – Полтава. – 1913. – 2 мая. – № 18.

2. Самбикин М.М. Атмосферные осадки Полтавской губернии. – Полтава, 1915.

3. Самбікін М.М. Метеорологічний термінологічний словник. – Полтава: Губземство, 1918.

4. Самбікін М.М. Засушливі періоди і можливість посушливих років у найближчому часі. – Полтава: Полтавський Губвиконком, 1920.

5. Самбикин М.М. Макроклиматические районы Полтавщины. – Полтава: Губплановая комиссия, 1923.

6. Николаев В., Самбикин М., Стопневич Б. Материалы по районированию Полтавщины. – Полтава, 1923.

7. Самбикин М.М. Микроклимат озимой ржи и озимой пшеницы. – Харьков: УКРМЕТ, 1924.

8. Самбікін М.М. На ланах Полтавщини // Полтавський селянин. – Полтава. – 1925. - № 9 – № 22.

9. Самбікін М.М. На ланах Лісостепу лівобережної України (з Полтавського відділу Укрмету) // Полтавський селянин. – Полтава. – 1926–1929 рр.

10. Самбікін М.М. До питання про вплив різної вогкости ґрунту в головніші вегетаційні періоди на ріст, розвиток і врожай ярої пшениці // Записки Полтавського сільськогосподарського політтехнікуму. – Полтава, 1927. – Том 1. – С. 85–102.

11. Самбикин М.М. К вопросу о влиянии растительного покрова культурных растений на ход метеорологических элементов в их среде // Труди Полтавської сільськогосподарської дослідної станції. – Полтава: Полтавська сільськогосподарська дослідна станція, 1927. – Вип. № 64.

12. Самбікін М.М. Підсоння Полтавщини // Полтавщина. – Том 2: під заг. ред. М. Криворотченка. – Полтава, 1927.

13. Самбікін М.М. До святкування п’ятирічного ювілею заснування Української метеорологічної служби (Укрмету) РНК України // Полтавський селянин. – Полтава. – 1927. – № 1.

14. Самбикин М.М. Градобития в Полтавской губернии. – Харьков: УКРМЕТ, 1928.

15. Самбікін М.М. Клімат курорту Миргород з бальнеологічної точки зору. – Харьков: УКРМЕТ, 1928.

16. Самбікін М.М. Клімат міста Яреськи. – Полтава: Полтавська планова комісія, 1928.

17. Самбікін М.М. Курс сільськогосподарської метеорології для сільськогосподарських вузів. – Харьков: Держвидав України, 1929.

18. Самбикин М.М. Микроклимат ржи, озимой пшеницы и люцерны. – М.: Институт Растениеводства, 1930.

19. Самбикин М.М. Программа по сельскохозяйственной метеорологии. – Харьков: Наркомзем УССР, 1930.

20. Самбікін М.М. Вогкість ґрунту за 1924–1928 рр./ За ред. В.І. Сазанова // Труди Полтавської сільськогосподарської дослідної станції. – Полтава: Полтавська сільськогосподарська дослідна станція, 1930. – Вип. № 91.

21. Самбикин М.М. Недороды на Украине, их районы, частота и размеры. – Полтава, 1931.

22. Самбікін М.М. Тематичний кліматичний словник. – Харьков: Наркомпром УССР, 1931.

23. Самбикин М.М. Значение фотопериодизма при изучении вопросов сельскохозяйственной метеорологи. – Харьков: УКРМЕТ, 1931.

24. Самбікін М.М. Клімат міста Нові Санжари. – Полтава, 1931.

25. Самбікін М.М. Клімат Полтавського району. – Полтава, 1932.

26. Самбикин М.М. Климат города Горки БССР. – Горки: Белорусский гос. с/х инст., 1935.

27. Самбикин М.М. Почвенный бур для тяжёлых почв системы Самбикина. – Горки: Белорусский госуд. с/х. ин-т., 1938 – 1940.

28. Самбикин М.М. Зондирование атмосферы при помощи актинометрических наблюдений. – Горки: Белорусский госуд. с/х. ин-т., 1939.

29. Самбикин М.М. Использование данных актинометрии для прогноза заморозков. – Горки: Белорусский госуд. с/х. ин-т., 1940.

30. Самбикин М.М. Климат Западной и Восточной Белоруссии. – Минск: Наркомзем БССР, 1941.

31. Самбикин М.М. Курс общей физической географии для студентов естественно-географических факультетов. – Сталинград, 1946.

32. Самбикин М.М. Суховеи в Сталинграде. – Сталинград, 1947.

33. Самбикин М.М. Метод программированного получения высоких урожаев с.-х. культур. – Сталинград, 1949.

 

Джерела інформації та публікації про М.М. Самбікіна:

· Державний архів Волгоградської області Російської Федерації, ф. 2611, 353 д., 1915. – 1968.

· Волгоградский государственный педагогический университет в лицах. Юбилейное энциклопедическое издание. – Волгоград: Панорама, 2006. – С. 47-48.

· Досягнення Полтавської сільськогосподарської дослідної станції за 10 років Жовтня (1917-1927) / За ред. В.І. Сазанова // Труди Полтавської сільськогосподарської дослідної станції. – Полтава: Полтавська сільськогосподарська дослідна станція, 1928. – Вип. № 65.

· Шевчук С.М. Професор Михайло Самбікін – основоположник української агрометеорологічної науки та організатор географічної освіти на Полтавщині // Історія української географії. Всеукраїнський науково-теоретичний часопис. – Тернопіль, 2009. – Вип. 20. – С. 30 – 34.

· Шаруха І.М., Монікаў С.М. Прафесар М.М. Самбікін (1878–1968): 135 год з дня нараджэння // Магілёўскі мерыдыян. Том 13. – Вып. 3–4 (22–23). (2013. – № 3–4 (22–23). – С.134.

 

На майданчику метеостанції Полтави М.Самбікін проводив агрокліматичні спостереження


ДУБНЯК Костянтин (Кость) Володимирович

Географ, бібліограф, методист, громадський діяч

 

Народився 15 травня 1890 р. у місті Миргород на Полтавщині, у сім’ї священика й одночасно – завідувача церковнопарафіяльної школи та вчителя Закону Божого ще чотирьох навчальних закладів міста, земського діяча В.В. Дубнякова (Дубняка), який користувався загальною повагою земляків, виховував дітей (сина – Костя, і чотирьох дочок) у дусі українських національних традицій.

Рід Дубняків, як настоятелів або дияконів Свято-Успенської соборної церкви в Миргороді, простежується ще до часів Гетьманщини. Сім’я жила досить заможно. Крім доходів від служби, батько ще мав прибуток від земельного наділу в 40 десятин. Мати, Марія Климентівна, походила зі збіднілого дворянського роду.

Звісно, що батько хотів для єдиного сина кар’єри священика. Тому в 1900 році віддав Костянтина Дубнякова (так у документах записане його прізвище) в Полтавське духовне училище, а після його закінчення – в Полтавську духовну семінарію. Провчившись там 4 роки (1904–1908 рр.), після смерті батька й проти бажання матері, їде в Москву і вступає до комерційного інституту. Проте, навчання в комерційному інституті йому не сподобалося. І здавши екзамени на атестат зрілості, К. Дубняк вступив у 1909 р. на природниче відділення фізико-математичного факультету Харківського університету. Чимало випускників цього відділення були пов’язані своєю діяльністю не тільки з природознавством, але і з географією (у т.ч. на Полтавщині).

У кінці 1914 року К.В. Дубняк закінчив університет і повернувся на Полтавщину. У лютому – серпні 1915 р. працює учителем географії і природознавства земської хлоп’ячої гімназії в рідному Миргороді (сучасна ЗОШ № 1). У зв’язку з тим, що приміщення гімназії було зайняте госпіталем,їде в повітовий центр Благодарноє на Ставропіллі (тепер – місто Благодарный), де майже півтора роки (вересень 1915 – грудень 1916 рр.) викладає в місцевому реальному училищі. У січні 1917 року він переїжджає до повітового міста Кобеляки на Полтавщині, де працює в комерційному училищі [7].

Після лютневої революції 1917 р. в Кобеляках розпочалася його громадська діяльність, зокрема, як активіста українського національного руху. Він вступив у місцеву «Просвіту» (під керівництвом Симона Наріжного, в майбутньому – відомого діяча цієї організації, в т.ч. у діаспорі), був членом її правління. Улітку 1917 р. на повітових учительських курсах українознавства викладав географію України (ґрунтуючись на працях С.Л. Рудницького); видав власним коштом першу працю ― «Російсько-український словник термінів природознавства та географії».

Але для його діяльної натури Кобеляки були занадто тихим містечком. Тому влітку 1918 року К. Дубняк переїхав до губернського центру – Полтави, де завдяки місцевій «Просвіті», діяли декілька українських гімназій. Впродовж чотирьох років (1.08.1918 – 1.09.1922 рр.) він викладав географію в середніх і вищих навчальних закладах Полтави, займався просвітницькою й науковою діяльністю, вихованням молоді в дусі українського патріотизму.

Одночасно працював у чотирьох гімназіях (жіночій повітового земства; В.А.Морозовської; в приміщенні Грубешівської школи, та імені Котляревського, яку очолював керівник полтавської «Просвіти» Іван Прийма). В гімназіях він співробітничав у справі національного виховання молоді також із сестрами Євгенією і Марією Рудинськими, Наталією Дорошенко, Віктором Воропаєм, Василем Верховинцем, Володимиром Щепотьєвим, Теофілом Булдовським та іншими відомими в наступному діячами культури й освіти.

У період денікінської окупації (серпень – грудень 1919 р.) К.Дубняк співпрацював з газетою «Рідне слово», як осередком українського руху.

Після остаточного встановлення радянської влади, у квітні 1920 р. він став працювати на посаді викладача Полтавського жіночого єпархіального училища, яке майже відразу перетворили в українську ділову жіночу гімназію, а К.Дубняка обирали головою її педагогічної ради (керівником закладу). Та вже з червня 1920 р. гімназія була перетворена на 5-ту єдину трудову школа (яка розташовувалася по вул. Фабрикантській, будинок № 7). Продовжував також викладати географію в єдиній трудовій школі № 1-2 (колишній гімназії імені Котляревського), в якій викладав природознавство і О.Т. Булдовський [3,4].

К. Дубняк у Полтаві розпочав працювати і у вищих навчальних закладах (до яких тоді відносили й технікуми). У Вищій робітничій школі, заснованій в грудні 1919 р., на сільськогосподарському факультеті читав курс «Природні багатства України»; на підготовчих курсах технічного факультету – географію. У 1921–1922 рр. викладав економічну географію в технікумах: кооперативному, сільськогосподарському, садівництва. Найбільше уваги він приділяв роботі в кооперативному технікумі (завідував у ньому навчальною частиною).

В Полтавському учительському інституті у 1920 році К. Дубняк час від часу читав лекції із загального землезнавства [2]. Після об’єднання двох вищих навчальних закладів міста у Полтавський інститут народної освіти в 1921/ 1922 н.р. був професором із загального землезнавства та географії України [8].

Одночасно Кость Дубняк завідував редакційним відділом Полтавського державного видавництва. Із Полтавою пов’язаний і початок його серйозної наукової діяльності. Пізніше знаний у науковому світі як прихильник і теоретик краєзнавчої та районної школи в українській економічній географії, К.Дубняк у 1921-1922 рр. друкував наукові студії в регіональному журналі «Господарство Полтавщини». Серед них назвемо: «Природно-географічні й економічні райони Полтавщини (Досвід районізації Полтавщини)», «Природні багатства Полтавщини», «Матеріали до вивчення Полтавщини» й ін. На особливу увагу географів заслуговує праця «Природно-географічні й економічні райони Полтавщини (Досвід районізації Полтавщини)», у якій учений досить детально давав опис кожного з виділених ним природно-господарських районів краю, зокрема Степового, Центрального та Засулля. Виділяючи на основі природних умов та спеціалізації галузей сільського господарства економічні райони, розкривав загальні риси їх господарства, а також указував на тенденції їх подальшого розвитку, подібний прогноз розвитку галузей складав для кожного району. Проте особливо цінним для нас є складений професором К. Дубняком бібліографічний покажчик літератури – «Матеріяли до вивчення Полтавщини».

У вересні 1922 р. К.Дубняк переїхав із Полтави до Києва, де за протекцією свого давнього знайомого професора О.А. Янати влаштовується на роботу спеціалістом-бібліографом Бібліографічно-бібліотечного бюро сільськогосподарського наукового комітету [1]. Бюро проводило досить значну роботу зі створення бібліографічного довідника діячів сільськогосподарської науки в Україні. До складу бюро входили П.Тутковський, Г. Кох, О. Яната, А. Носов та інші. Результати роботи Бюро у вигляді ряду бібліографічних збірників підготовлених, під керівництвом та за редагуванням К. Дубняка, були репрезентовані під час Всеросійської сільськогосподарської виставки, яка проходила у серпні 1923 року в Москві. Протягом 1923 року Бюро підготувало також повну бібліографію наукових праць академіка П. Тутковського.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-24; Просмотров: 880; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.087 сек.