Імені В.Г. Короленка і його попередниках упродовж 1914 – 2014 років 4 страница

За короткий період роботи в Києві (менше, ніж півтора роки) він встиг також повикладати географію в школі й на робітфаці; виконував обов’язки секретаря географічної секції комісії краєзнавства при Українській Академії наук; секретаря географічної секції при Інституті української мови.

К. Дубняком були сповна обґрунтовані теоретичні основи краєзнавства як окремої науки в структурі української географії в ряді наукових публікацій вченого. Методологічний статус краєзнавства в Україні у 1920-х рр. минулого століття він порівнював зі становищем географії наприкінці ХІХ ст. Вчений поділяв думки А. Геттнера стосовно того, що географія є хорологічна наука про земну поверхню, а звідси «справжня царина праці географа є краєзнавство», та Л. Берга з приводу того, що краєзнавство дійсно, є хорологічна наука та його справді слід називати географією. При цьому аспекти фізичної географії залишалися за межами такої географії або ж розглядалися виключно у контексті взаємодії суспільства і природи.

К. Дубняк обґрунтував у своїх методологічних студіях власний, відмінний від інших, підхід стосовно предметної сутності економічної географії у межах краєзнавства. Об’єктом (предметом) науки він називав «край», який розумів як певне територіальне утворення (район), на основі дослідження якого вчений, власне, і пропонував виявляти загальні закономірності у розвитку як суспільства, так і природи, яка впливає на господарське життя людини.

У січні 1924 року переїхав із Києва до Харкова, у зв’язку із переведенням туди наукового сільськогосподарського комітету вже при Наркомземі Раднаркому УСРР, де працював до ліквідації цього закладу в 1927 році. Бібліотечно-бібліографічне бюро на чолі з Костем Дубняком, який уже став відомим книгознавцем та бібліографом, видало систематичний покажчик у формі щорічника «Матеріали сільськогосподарської бібліографії України. 1925 рік. Т. 1, вип. 1». Як пише К. Дубняк у передмові: «Бюро друкує бібліографічні покажчики с.-г. літератури як книжкової, так і журнально-газетної, що видається на території УРСР, або на території, заселеній українцями (Західна Україна, Кубань, Амурський край і інші), тої літератури, що так чи інакше стосується сільського господарства України, незалежно від місця видання й мови». Фахівці й на сьогодні вважають цей покажчик взірцем високопрофесійної і сумлінної науково-бібліографічної роботи.

Оскільки в Харкові К.Дубняк не мав житла, то одночасно дав згоду працювати в Харківському сільськогосподарському інституті на посаді завідувача фундаментальної бібліотеки (отримав тут квартиру, але пропрацював лише до серпня 1925 р).

У 1924 – 1926 роках К. Дубняк працював на посаді професора економічної географії Харківського інституту народної освіти. За його показами на слідстві, на роботу в ХІНО він прийнятий ректором М.С. Гавриловим, з яким був знайомим ще по роботі у Полтаві, де той був одночасно комісаром і кооперативного технікуму й інституту народної освіти. У 1925 – 1927 роках викладав економічну географію в Комуністичному університеті імені Артема, а в 1927–1929 рр. ― ту ж дисципліну у вечірньому університеті імені Артема.

У кінці 1926 р. Кость Дубняк з’явився на співбесіду до С.Л. Рудницького, який нещодавно прибув на Україну (його працями К. Дубняк захоплювався ще десятиліття перед тим). Вони потоваришували, і після призначення С.Л.Рудницького восени 1927 р. директором Українського науково-дослідницького інституту географії і картографії (УН-ДІГК), К. Дубняк перейшов туди на посаду наукового співробітника й завідувача відділу описової географії, а весною 1928р. став заступником директора. На цей час припала діяльність вченого у розробці теоретичних і прикладних проблем української економічної географії та географічної освіти [10].

Та робота в УН-ДІГК для К.Дубняка виявилася не тривалою: інститут розривали внутрішні чвари. К.Дубняк увійшов до однієї із груп (В.Ґериновича), та, із його слів, через пихатість і «галицьке месіанство» керівників і співробітників, покинув інститут у вересні 1929 р. За показами ж прибічників С.Рудницького (на слідстві 1933 р.), К.Дубняк не мав наукового ступеня й суттєвих наукових здобутків, що й стало однією із причин його звільнення з УН-ДІГК.

Після звільнення з УН-ДІГК, К.В. Дубняк викладав географію у різних вишах Харкова, часто змінюючи місце роботи: Плановому інституті (1929 – 1931 рр.), Промисловій академії (1931 – 1932 рр.), гідрометеорологічному інституті, педагогічному інституті професійної освіти (у якому в 1932 – 1933 н.р. займав посаду професора й завідувача кафедри) [1].

Таким чином, переважна частина його діяльності як вченого-географа і бібліографа припадає на 1920-ті роки. За його словами, він опублікував у різних джерелах приблизно 200 рецензій на наукові видання! Щоправда, з листопада 1931 по липень 1933 р. Кость Володимирович знову зайнявся справою, яка йому чи не найбільше вдавалася: як редактор відділу фізичної географії Української радянської енциклопедії. У 1929-1932рр. він працював над складанням термінологічного словника з фізичної географії (за його словами, словник був підготовлений до друку, але із невідомих причин не опублікований). Скоріше, саме за це видання К. Дубняк зазнав «нищівної критики» за відступ від принципів марксизму-ленінізму, оскільки, як він сам неодноразово підкреслював, словник ґрунтувався на засадах німецької (геттнерівської) наукової школи.

В 1929 – 1932 роках К. Дубняк значною мірою переключився на методичну роботу з географії. Зокрема, в 1929 р. ним був підготовлений і виданий в наступному році для учнів 5-го класу підручник та зошит для практичних робіт з географії (які використовувалися в школах близько двох років).

Очевидно, у 1933 р. К. Дубняка добряче зачепила справа УНДІГК. Він не був заарештований і засуджений, як багато його співробітників, але «слава» людини, причетної до установи, в якій «окопалися націоналісти, шкідники й контрреволюціонери» до початку війни в 1941 р. переслідувала його. Як він указував на допиті, ним володіло відчуття «образи за те, що життя моє стало нескладним, що мене викидали з роботи в вузах, хоч мої знання були набагато кращими, ніж у тих, хто там залишався» [1]. Він так і не отримав вченого ступеня, не мав затвердженого наукового звання.

Наскільки можна зрозуміти, з другої половини 1933 р. К. Дубняк не мав у Харкові постійної роботи, лише час від часу викладав географію та методику її навчання на педагогічних курсах. А в 1934 – 1936 роках працював усього лише викладачем географії харківського індустріального робітфаку (тобто викладав для потенційних абітурієнтів, які часто мали тільки початкову освіту).

За 1935-1941 роки не відомо жодної його публікації, навіть рецензій.

Як і багато колег, що не були заарештовані, але зазнали гонінь в Україні – професори А. Синявський (з Києва), М. Самбікін (з Полтави), К. Дубняк виїздить до Сталінграда, де працює в місцевому педагогічному інституті на посаді викладача фізичної географії та в.о. завідувача кафедри географії з 26 вересня 1936 по 1 лютого 1938 року. Видана в цьому інституті довідка характеризувала його добре. Указувалося, що він був звільнений за власним бажанням. У березні-серпні 1939 р. К. Дубняк працював в.о. доцента фізичної географії й методики навчання географії та в.о. завідувача кафедри географії Дагестанського педінституту (м. Махачкала). Теж отримав схвальну характеристику і … звільнився за власним бажанням (чи дійсно це бажання було «власним» – сказати важко).

Напевне, не зовсім з «власного», оскільки до початку війни був, фактично, безробітним. Він повернувся до Харкова, і тільки час від часу в 1939 – 1941 рр. викладав географію на обласних учительських курсах, забезпечуючи собі напівголодне існування.

На запитання слідчого на допиті про причини того, що залишився на окупованій території, відповів, що не мав коштів на евакуацію (а скоріш за все, і не бачив у цьому сенсу). Пізніше К.Дубняк додав, що сподівався на те, що Україна стане окремою державою, нехай і під німецьким протекторатом.

На самому початку німецької окупації змушений був якось виживати. Разом із ще двома мешканцями свого будинку, організував управління ним (як одне зі звинувачень на суді – складав списки із даними про національність і партійність, за якими, начебто, були вивезені в гетто кілька єврейських сімей, та покінчив із собою комуніст). Потім переїхав на квартиру, покинуту єврейською родиною, яка виїхала в евакуацію (антисемітські настрої він не заперечував). У 1943 р., з наближенням радянських військ, квартиру звільнив.

У грудні 1941 р. К.Дубняк став одним із організаторів харківської «Просвіти» (відновив її статут за зразком 1918 – 1919 рр.) і був її активним членом до кінця німецької окупації Харкова [1]. Завданням «Просвіти» була усебічна підготовка населення до створення української держави.

Упродовж 1942 – 1943 рр. в складі «Просвіти» К. Дубняк очолював методичну комісію з переробки програм і підручників з географії для учнів 5, 6 та 7 класів (зокрема, повністю переробив програму для 7-го класу: замість географії СРСР планувалося викладати географію України). Але ці напрацювання, звісно, не були реалізовані.

Втім, улітку 1942 р. викладав географію України на курсах для підготовки до вузів (що діяли при «Просвіті»), та на курсах для вчителів.

У тому ж грудні 1941 р. керівництвом «Просвіти» й відділом народної освіти харківської міської управи було створене «Українське наукове товариство». Його завданням був розвиток, у першу чергу, історії, географії, етнографії України, українського мистецтва, мови й літератури. К. Дубняк був у ньому організатором природничо-географічно-медичного відділу.

Офіційно в роки окупації працював усього 3 тижні (викладачем географії в художньо-ремісничому училищі на початку 1943 р), але звільнився, оскільки ця робота не давала права на отримання «продовольчої картки».

Безумовно, Кость Дубняк був патріотом України і мав за що ненавидіти більшовицький режим. Його співробітництво з німецькою окупаційною владою, згідно звинувачувального висновку, полягало в 20 публікаціях у харківській газеті «Нова Україна» – антибільшовицького й інколи антисемітського змісту, та використанні зібраних ним статистичних матеріалів. В цих публікаціях він демонстрував прихильність до положень німецької географічної школи антропогеографії і геополітики, наголошував на зв’язку господарчого розвитку території з її природними умовами й ресурсами («Про геополітику», «Природні багатства України», «Про розвиток української нації», «Зелений клин» тощо). На допиті він заявив: «Я вірив, що Україна буде самостійною, тому займався пропагандою цього в своїх статтях».

Оплата за ці публікації, та, головним чином, – невеликі доходи від продажу букіністичної літератури й канцелярських товарів у кіоску, який він орендував на Благовіщенському ринкові Харкова, дозволяли виживати. Із відступаючими німцями не виїхав, оскільки, як заявляв, не мав і коштів, і не уявляв, чим може зайнятися на чужині. Тому вирішив: «Нехай буде, як буде».

Невідомо, чим займався і як виживав К.Дубняк після визволення Харкова радянськими військами із серпня 1943-го до 12 листопада 1944 р., коли незадовго до арешту, влаштувався в Харківський відділ гідрометеорологічного інституту на посаду заступника начальника з навчальної роботи (начальником відділу був відомий у майбутньому метеоролог і кліматолог Г.П.Дубинський).

Заарештований 1.02.1945 р., як видно зі справи, на підставі показів двох учених – колишніх членів «Просвіти». На допитах тримався гідно (називав прізвища тих, хто вже репресований, або емігрував). Участі в антирадянських організаціях (крім просвітницьких) не визнавав. На суді звинувачення в націоналізмі визнав, просив про пом’якшення міри покарання через хворе серце.

За активну роботу в українських організаціях під час німецької окупації Харкова та ведення антирадянської агітації й пропаганди (формально – за статтею 54-1«а» КК УРСР, ‒ «зрада Батьківщині»), К.В. Дубняка 11 червня 1945 року військовим трибуналом було засуджено до двадцяти років каторжних робіт з обмеженням прав на п’ять років та конфіскацією майна [1].

Із коротесенької довідки, докладеної до справи довідуємося, що Костянтин Володимирович Дубняк помер 3 серпня 1948 року в місцях позбавлення волі (в стаціонарі лікарні управління таборів ‒ від гіпертонічної хвороби, ускладненої пієлонефритом), у віці 58 років, десь у Томської області Росії (південь Сибіру).

Не дочекавшись реабілітації, яка в масовому порядку відбувалася з середини 1950-х років, через 10 років після смерті К.В. Дубняка, його дружина Олена Миколаївна (1892 р.н.) звернулася зі скаргою до Генпрокуратури СРСР, в якій просила переглянути вирок. Недбалий перегляд справи – й відповідь: «Ваш чоловік засуджений правильно». І ніби третій вирок, вже в 1992 р., коли Україна отримала незалежність: харківський суд вкотре повторює звинувачення – «націоналіст», «антирадянська пропаганда»… ніби й не Українська держава це, за незалежність якої загинув патріот Кость Дубняк! Гірко було читати ці рядки. Коли в Незалежній Україні підтвердився вирок за … український націоналізм і пропаганду проти совєтської держави, що згинула…

І до сьогодні К. Дубняк залишається не реабілітованим. Дітей у нього не було, дружина до часу незалежності, напевне, теж відійшла у вічність…

Щойно ознайомившись зі справою, ми вважаємо за честь низько вклонитися цій людині, й від імені Українського географічного товариства порушити клопотання про його якнайшвидшу повну реабілітацію й достойне пошанування як відомого українського географа першої половини ХХ століття.

Джерела інформації й публікації про К.В. Дубняка

1. Архів Управління Служби безпеки України в Харківській області. – Справа 4280 (архівний № 28920).

2. Державний архів Полтавської області (ДАПО). – Ф. 533. – Оп. 1 – Спр. 300. – Арк. 237-238

3. ДАПО. – Ф. 533. – Оп. 1 – Спр. 213. – Арк. 17.

4. ДАПО. – Ф. 533. – Оп. 1 – Спр. 227. – Арк. 11-12

5. Костриця М.Ю.Професор Кость Дубняк: забута постать української географії і краєзнавства // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. – Серія: Географія.–2002.–№2.– С. 43-45.

6. Костриця М.Ю. Краєзнавчі студії професора Костя Дубняка і сьогодення / М.Ю.Костриця //Матеріали наукової конференції "Екологічні проблеми річки Случ та інших водних плес Житомирської області. Туристсько-рекреаційні зони надслучанського краю", 27-28 січня 2011 року: наук. збірник "Велика Волинь" / [відп. ред. Вітренко В. В. та ін.]. – Житомир: Рута, 2011. – Т. 43. – С. 265-267.

7. Центральний державний архів вищих органів влади (ЦДАВО). – Фонд 166. – Опис 12. – Справа 2330. – Аркуші 1,3.

8. ЦДАВО. – Фонд 166. – Опис 1. – Справа 1101. – Аркуші 44-50.

9. Шевчук С.М. Професор Кость Дубняк (1890 – 1948): повернення в українську географію / С.М. Шевчук // Історія української географії. – Тернопіль 2011. – Вип. 24. – С. 11 – 17.

10. Шевчук С.М. Наукова школа Українського науково-дослідного інституту географії та картографії / С.М. Шевчук. – Полтава: ПНПУ: ПНПУ імені В.Г. Короленка, 2013. – 270 с.

11. ДубнякКость [Біогр. довідка] // Енциклопедія Українознавства. Словникова частина / Головний ред. В. Кубійович; Наук. т-во ім. Т.Г. Шевченка. — Репринтне відтворення вид. 1955-1984 рр. — К.: Глобус, 1994. — Т. 2. — C.60.

Бібліографія наукових праць К.В. Дубняка

(при складанні використано матеріали сайту http://korolenko.kharkov.com/kray/UKK/conference4.html)

1. Короткий російсько-український словничок термінів природознавства та географії / Зладив К. Дубняк. – Миргород, 1917. – 32 с.

2. Російсько-український словничок термінів природознавства і географії. – Кобеляки, 1917.

3. Природно-географічні й економічні райони Полтавщини (досвід районізації Полтавщини) // Господарство Полтавщини. – 1921. - № 3. – С. 13 – 18.

4. Природні багатства Полтавщини // Господарство Полтавщини. – 1922. – № 4 – 5.

5. Матеріали до вивчення Полтавщини (Бібліографічний покажчик літератури) // Господарство Полтавщини. – 1922. - № 4 – 5. – С. 12 – 15.

6. Географічна освіта на Україні // Більшовик (Київ). – 1923. - № 283. – 13 грудня.

7. Рецензія на книгу: Естественные районы Украины: (классификация районов на основе их генезиса) / Б.Л.Личков. – К.: изд. Киев. губерн. стат. бюро, 1922. – 61 с. // Червоний шлях. – 1923. – № 4/5. – С. 268-269.

8. Рецензія на книгу: Экономическая география Украины / А.А.Сухов. – 2-е изд., перераб. и доп. – Одесса: Госиздат Украины, 1923. – 200 с. // Червоний шлях. – 1923. – № 4/5. – С. 271-272.

9. Рецензія на книгу: Современная география / М.Ньюбигин; пер. с англ. под ред. и с прим. Г.Н.Танфильева. – Одесса: Матезис, 1923. – 224 с. // Червоний шлях. – 1923. – № 9. – С. 248-249.

10. Рецензія на книгу: Украина. Экономическая характеристика / П.И.Фомин. – Х.: Науч. мысль, 1923. – 178 с. // Червоний шлях. – 1923. – № 4/5. – С. 270-271.

11. В справі географічної освіти на Україні // Вісті. – 1923. - № 151. – 11 липня.

12. Рецензія на книгу: Материалы по районированию Украины. – Х.: вид. Держплану УСРР, 1923. – 202 с. // Червоний шлях. – 1924. – № 1,2. – С. 243.

13. Сільськогосподарська видавнича продукція на Україні в 1922 році // Вісник Сільськогосподарської науки. – 1923. – Ч. 1-2. С. 32-33.

14. Матеріали для сільськогосподарської бібліографії України. Вип. 1 / Всеукр. акад. наук.; Академік П.А. Тутковський. / за ред. К.Дубняка. — К., 1923. — 48 с.

15. Рецензія на книгу: Первая сельскохозяйственная выставка СССР в Москве 1923 г.: Сельское хозяйство Украины. – Х.: НКЗ УСРР, 1923. – 232 с. // Червоний шлях. – 1924. – № 6. – С. 280.

16. ДубнякК. Додекоративної флори околиці Миргородана Полтавщині // Український ботанічний журнал / За редакцією О. Янати. - Том II, рік 1922. - К., 1924.

17. Рецензія на книгу: Географічні етюди: читанка з початкової географії / А.М.Покровський. – К.: Держвидав України, 1924. – 149 с. // Червоний шлях. – 1924. – № 4/5. – С. 303.

18. Рецензія на книгу: Основи землезнання України. Ч. 1-2 / С.Рудницький. – Прага, 1923. – 326 с. // Червоний шлях. – 1924. –№ 6. – С.280-281.

19. Рецензія на книгу: Экономическая география России в сравнении с важнейшими странами / П.Г.Тимофеев. – М.; Л., 1923. – 348 с. // Червоний шлях. – 1924. –№ 8/9. – С.338-339.

20. Рецензія на книгу: Учебник экономической географии СССР / Л.Д.Синицкий. – М.: Новая Москва, 1924. – 270 с.// Червоний шлях. – 1924. – № 10. – С. 287-288.

21. Краєзнавство на Україні, його минуле й сьогочасні завдання, коли будується нове життя // Культура і Побут. – 1925. – № 5. – С. 2 – 3.

22. Рецензія на книгу: Наукові записки: орган Київ. наук.-дослід. катедр. Т. 1. – К., 1923. // Червоний шлях. – 1924. – № 3. – С. 285-286.

23. Рецензія на книгу: Державні змагання Прикарпатської України. – Відень: Нова громада, 1924. – 39 с. // Червоний шлях. – № 10. – С. 221-222.

24. Більше уваги до географії // Вісті. – 1924. - № 158. – 15 липня.

25. Що таке краєзнавство // Червоний шлях. – 1925. – № 6/7. – С. 224-237.

26. Рецензія на книгу: Первое совещание по краеведению / Отд-ние изучения природы СССР, Гос. Тимирязев. НИИ. – Вологда, 1925. // Червоний шлях. – 1925. – № 9. – С. 222.

27. Рецензія на книгу: Курс экономической географии / В.Э.Ден. – Л.: ГИЗ, 1924. – 652 с. // Червоний шлях. – 1925. – № 3. – С. 273-275.

28. Рецензія на книгу: Чтение, съемка, исправление планов и производство военных рекогносцировок: популяр. рук-во для красноармейцев, курсантов и комсостава всех родов оружия / С.Ляликов. – Х.: ДВУ, 1925. – 98 с. // Червоний шлях. – 1925. – № 8. – С. 239-240.

29. Рецензія на книгу: Економічна географія України / К.Воблий. – К.: ДВУ, 1925. // Червоний шлях. – 1925. – № 10. – С. 211-213.

30. Рецензія на книгу: Учебник экономической географии СССР / Л.Д.Синицкий. – 2-е изд. – М.: Новая Москва, 1925. – 384 с., карт.// Червоний шлях. – 1925. – № 10. – С.223.

31. Рецензія на книгу: Водные богатства Украины / Е.В.Оппоков. – [Х.]: ДВУ, 1925. – 161 с. // Червоний шлях. – 1925. – № 11/12. – С.352.

32. Сучасне завдання краєзнавства // Культура і побут. – 1925. - № 6.

33. Програма краєзнавства для курсів педагогічної перепідготовки вчительства // Перепідготовка вчительства України. – Харків, 1925. – С. 165 – 176.

34. Рецензія на збірник: Вісник Одеської Комісії Краєзнавства при УАН. – Одеса, 1925. – № 2-3. // Червоний шлях. – 1926. – № 9. – С. 256.

35. Матеріали сільськогосподарської бібліографії України. 1925 рік. Т. 1, вип. 1 / УСРР. Сільсько-Господарський Науковий Комітет України. Загальна Секція; Упорядкував К.Дубняк. — Х., 1927. — 227 с.

36. Рецензія на книгу: Бібліотечний збірник. Ч.1. – К., 1926. – 176 с. // Червоний шлях. – 1926. – № 9. – С. 256-257.

37. Лист до редакції: [Протест авт. щодо легковаж. відношення упоряд. зб. «Краєзнавство в трудовій школі»] // Червоний шлях. – 1926. – № 7/8. – С. 310.

38. Рецензія. на книгу: Ґрунтознавство / Г.Махов. – Х.: ДВУ, 1925. – 159 с. // Червоний шлях. – 1926. – № 7/8. – С. 296-297.

39. Рецензія на книгу: Переселение за пределы Украины / А.П.Яхонтов. – Х., 1926. // Червоний шлях. – 1926. – № 7/8. – С. 300-301.

40. Рецензія на книгу: Предмет и метод экономической географии / О.Константинов. – Л., 1926. – 136 с. // Червоний шлях. – 1926. – № 9. – С. 257-259.

41. Рецензія на книгу: Енергетика громадського господарювання на Україні за 1913 та 1923 роки / С.Остапенко. – Х., 1925. – 350 с. // Червоний шлях. – 1926. – № 10. – С. 251-252.

42. Рецензія на книгу: Робоча книжка з географії. Ч.1 / В.В.Кістяківський. – К., 1926. // Червоний шлях. – 1926. – № 11. – С. 253-254.

43. Програма з економгеографії // Програми сільськогосподарських професійних шкіл рослинництва. – НКЗО УСРР. – Харків, 1926. – С. 13 – 20.

44. Рецензія на книгу: Миколаївщина: краєзнавчий збірник – Миколаїв, 1926. // Червоний шлях. – 1927. – № 7/8. – С. 353.

45. Вивчення продукційних сил і краєзнавство // Краєзнавство. – 1927. – № 1. – С. 5-9.

46. Районування й краєзнавство // Краєзнавство. – 1927. – № 2.

47. Індексація книжок // Культура і Побут. – 1927. – № 33. – С. 7.

48. С.-г. бібліографія на Україні // Культура і Побут. – 1927. – № 34. – С. 6-7.

49. Важлива, але занедбана справа [бібліографія] // Культура і Побут.–1927. – № 28. – С. 2-3.

50. Підвищення врожайності і краєзнавство // Краєзнавство. – 1928. – № 6/10. – С. 1-4.

51. Оборона країни і краєзнавство // Культура і Побут. – 1927. – № 25. – С. 1.

52. На шляху розвитку краєзнавства // Культура і Побут. – 1927. – № 35. – С. 1-2.

53. Матеріали сільськогосподарської бібліографії України. 1925 рік / УСРР, С-г. Наук. комітет України. – Х., 1927. – Т. 1, вип.. 1. – 227 с.

54. Рецензія на книгу: Полтавщина: збірник. Т.2. – Полтава: вид. Полт. держ. музею ім. В.Г. Короленка, 1927. // Червоний шлях. – 1927. – № 7/8. – С. 349-350.

55. Шляхи розвитку географічної науки на Україні за десять років // Культура і Побут. – 1927. – № 48. – С.5-6.

56. Рецензія на книгу: Економіка України: конспект лекцій для слухачів держкурсів укрмови та українознавства / Ф.Коваленко. – Х., 1927. // Червоний шлях. – 1927. – № 3. – С. 205.

57. Рецензія на книгу: Нарис економічної географії / пер. з англ. Д.Бориско. – Монтреаль: вид-во б-ки «Новий світ», 1925. // Червоний шлях. – 1927. – № 6. – С. 260.

58. Рецензія на збірник: Вісник сільськогосподарської науки. – Х., 1927. – 112 с. // Червоний шлях. – 1927. – № 6. – С. 261-262.

59. Рецензія на книгу: Енциклопедія сільського господарства. – К.: Книгоспілка, 1927. // Червоний шлях. – 1927. – № 7/8. – С. 350-351.

60. Рецензія на книги: Всеобщая экономическая география / К.Заппер. – М.: План. хоз-во, 1926. – 328 с.; Экономическая география современного мира / Р.Гейнгардт. – М.: План. хоз-во, 1927. – 208 с. // Червоний шлях. – 1927. – № 9/10. – С. 238-239.

61. Рецензія на книги: Географическое размещение русской промышленности / М.Б.Вольф. – К.: ГИЗ, 1927. – 157 с. // Червоний шлях. – 1927. – № 9/10. – С. 239-240.

62. Рецензія на книги: Загальне землезнавство: підруч. для вищ. шк. і для самоосвіти / П.Тутковський. – К.: ДВУ, 1927. – 496 с. // Червоний шлях. – 1927. – № 11. – С. 272-274.

63. Рецензія на збірник: Науковий збірник Харківської науково-дослідчої катедри історії української культури. Ч. 7. Вип. 1. – Х.: ДВУ, 1927. – 177 с. // Червоний шлях. – 1928. – № 1. – С. 162-163.

64. Рецензії на книги: Короткий путівник / М.Філянський. – Х.: ДВУ, 1928. – 349 с.; Слобожанщина в екскурсіях. – Х., 1928. – 23 с.; Порадник екскурсанта Кам’янеччини / В.Геринович. – Кам’янець, 1928. – 102 с. // Червоний шлях. – 1928. – № 8. – С. 209-210.

65. Стан і завдання української географічної термінології // Записки Українського науково-дослідчого інституту географії та картографії. – Х.,1928. – Вип. 1. – С. 93-98.

66. Рецензія на книгу: Галичина: економіко-статистична розвідка / Й.Шиманович. – К.: ДВУ, 1928. // Червоний шлях. – 1928. – № 5/6. – С. 264.

67. Рецензія на книгу: Пути народного хозяйственного развития УССР. – Х., 1928. // Червоний шлях. – 1928. – № 12. – С. 249-250.

68. Рец. на кн.: Естественные производительные силы УССР. – Х.: вид-во Укрдержплану, 1928. – 223 с. // Червоний шлях. – 1929. – № 3. – С. 172-173.

69. Матеріали до методології географії // Записки Українського науково-дослідчого інституту географії та картографії. – Х.,1928-1929. – Вип. ІІ. – С. 93-98.

70. Рецензія на книгу: Нариси з економічної географії України / Ф.Т.Матвієнко-Гарнага. – Х.: ДВУ, [б. р.]. – 190 с. // Червоний шлях. – 1929. – № 7. – С. 251-253.

71. Географія: підруч. для V року навчання / склав К.Дубняк. – Х.: ДВУ, 1930. – 252 с.

72. География: учеб. для V года обучения / сост. К.Дубняк. – Х.: Гос. изд-во Украины, 1930. – 270 с.: ил.

73. Зшиток для практичних робіт з географії: п’ятий рік навчання / склав К.Дубняк. – Х.: ДВУ, 1930. – 32 с.: ілюстр.

74. Гоголь як географ // Червоний шлях. – 1930. – № 4. – С. 116-119.

75. Матеріали до методології географії: (бібліографічний покажчик головнішої л-ри укр. та рос. мовами) // Записки Українського науково-дослідного інституту географії та картографії. – Х., 1930. – Вип. 2. – С. 242-253.

76. Зошит для практичних робіт з географії: дод. до робіт. книжки з географії для 5-го року. – Х.: Рад. шк., 1931. – 29, [1] с.

77. Як користуватися контурними картами: метод. поради для вчителя. – Х.: Рад. шк., 1934. – 16 с.

МАТВІЄНКО-ГАРНАГА Федір Трохимович

Постать ученого Федора Матвієнка-Гарнаги маловідома, або й зовсім невідома сьогоднішньому поколінню. Життєвий шлях і науковий доробок Ф. Матвієнка-Гарнаги зовсім не досліджені. Перша спроба була по вивченню постаті українського економіко-географа Ф. Матвієнка-Гарнаги була зроблена нами у 2008 р. (С. Шевчук Федір Матвієнко-Гарнага – видатний український економіко-географ і економіст // Історія української географії. Всеукраїнський науково-теоретичний часопис. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2006. – Випуск 13).

Федір Матвієнко-Гарнага народився у 1884 р. в селі Абрамівка Костянтино-градського повіту Полтавської губернії.

Вищу освіту здобув у Харківському університеті.

За розпорядженням НКО у травні 1921 р. був направлений на роботу у Полтавський інститут народної освіти на посаду професора економічної та політичної географії України. Разом з тим він викладав курс краєзнавства і історію народного господарства України.

Вперше був заарештований органами ГПУ в 1927 р. В 1937 р. Ф.Т.Матвієнко-Гарнага був знову заарештований. На момент арешту він був пенсіонером, ніде не працював, давав вдома приватні уроки з математики, особливою трійкою НКВД Харківської області 15 вересня 1937 р. був засуджений до вищої міри покарання за ст. 54, пп. 6,11 КК УРСР як учасник неіснуючої контрреволюційної організації. Розстріляли Федора Трохимовича Матвієнка-Гарнагу 19 вересня 1937 р. в Харкові. Це була колективна кримінальна справа, по якій проходило 76 чоловік, з них 60 було розстріляно і ще 16 засуджено до 10 років таборів. Справа базувалася виключно на протоколах допиту свідків, а самих підозрюваних кати комуно-більшовицького режиму навіть не спромоглися допитати. Реабілітований Ф. Матвієнко-Гарнага був у 1957 р.

Пройшовши через досить складні історичні обставини життя і творчої діяльності, Ф.Т.Матвієнко-Гарнага залишив після себе досить велику економіко-географічну спадщину, яка потребує якнайшвидшого вивчення і узагальнення.

Нам відомо ряд підручників та декілька статей вченого, присвячених проблемам теорії економіко-географічної науки, дослідження з економічної географії українських земель, а також актуальних проблем економічного розвитку України. Значним є внесок ученого у становлення й розвиток географічної освіти в Україні. У 1929 р. ним було написано підручник для вищих шкіл «Нариси з економічної географії України», а в 1930 р. у Харкові учений підготував до друку і видав фундаментальний посібник «Краєзнавство і краєзнавча робота».

Своєю науковою діяльністю Ф.Т.Матвієнко-Гарнага здійснив досить значний внесок, передусім в економічну географію. У 1929 р. побачила світ його праця «Нариси з економічної географії України», яка була дозволена Державним Науково-Методологічним Комітетом Наркомосвіти УСРР до використання як посібник для вузів. У передмові до посібника автор чітко визначив його завданням дослідження проблем методології економіко-географічної науки й економічної географії України.

Дата добавления: 2015-05-24