Доведення складності будови атома

БУДОВА АТОМА

БУДОВА АТОМА

Імені Володимира Винниченка

природничо-географічний факультет

кафедра хімії

Текст лекції

з курсу хімії неорганічної:

Кіровоград 2008.

Знання про будову атома дозволяють передбачати властивості елементів та утворених ними простих і складних речовин, пояснювати причини утворення хімічного зв'язку та його властивості і механізми хімічних реакцій. Чітке уявлення про будову атома необхідне для успішного засвоєння усіх наступних розділів загальної та неорганічної хімії.

До кінця XIX століття атоми вважалися неподільними частинками. Однак у міру накопичення експериментальних даних у галузі фізики, після відкриття електрона та явища радіоактивності, вчені відмовилися від уявлень про неподільність атомів. Електрон був відкритий у 1897 році англійським фізиком Дж. Дж. Томсоном при дослідженні катодних променів, що виникають у скляній трубці, в яку впаяні електроди з різницею потенціалів близько 10 тисяч вольт. Якщо з трубки відкачати повітря і подати на електроди напругу, то скло, з якого вона виготовлена, починає світитися слабким зеленуватим світлом. Було встановлено, що світіння стінок трубки виникає внаслідок бомбардування поверхні скла променями, які випромінює катод. Вивчення поведінки катодних променів у електричному та магнітному полях дозволило встановити, що вони складаються з потоку негативно заряджених частинок, які назвали електронами. Вільні електрони або їх потік одержують при прожарюванні металів чи освітленні їх поверхні ультрафіолетовими променями. Електричний струм також є напрямленим потоком електронів у металах.

Електрони — складова частина всіх атомів. Вони мають електричний заряд, який дорівнює 1,602-10^-19 Кл та масу 9,1094∙10^{-31 кг. що відповідає близько 1/1840 маси атома водню.}

Велику роль у встановленні будови атома відіграло відкриття в 1895 році німецьким фізиком Конрадом Рентгеном променів - електромагнітного випромінювання з великою проникаючою здатністю, які отримали назву «рентгенівські», а також явища радіоактивності. Радіоактивність була відкрита в 1896 році французьким вченим Анрі Беккерелем.

Здатність атомів деяких елементів випромінювати промені, які спричиняють почорніння фотографічної пластинки і проникають крізь речовини та іонізують гази, називають радіоактивністю.

Радіоактивність зумовлена самоплинним розпадом ядер атомів радіоактивних елементів. Радіоактивне випромінювання складається з β - променів (потоку електронів), α - променів (потоку ядер гелію Не²⁺) та γ-променів (електромагнітного випромінювання з дуже малими довжинами хвиль).

Дата добавления: 2015-05-24