Предмет і методи політології

При створенні процедур можна змінювати, використовувати різні властивості різних об’єктів. При чому слід пам’ятати, що у VBA властивості об’єктів можуть повертати інші об’єкти. Наприклад, властивістьSelectionоб’єктуApplicationповертає виділений діапазон чарунок.

Можна працювати з об’єктом Range, якому відповідає конкретна чарунка або діапазон чарунок. Об’єкт Range характеризується властивістю Value. Властивість Value – це вміст чарунки. Наприклад, для запису у чарунку D3 числа 4 можна подати команду:

Range("D3").Value = 4

За допомогою наступної команди в усі чарунки діапазону D3:E5 записується значення 0:

Range("D3:E5").Value = 0

До об’єкту Range можна застосувати метод Select, який призводить до виділення чарунок певного діапазону. Для виділення чарунок діапазону А2:А5 можна виконати команду:

Range("a3:a5").Select

Під час створення програм часто використовується властивість об’єктів Application, Worksheet, Range, Selection Cells(i, j), яка повертає об’єкт – певну чарунку листа робочої книги. У круглих дужках визначається адреса чарунки, при чому і – номер рядка, j – номер стовпця. Об’єкт Cells(i, j) характеризується властивостями:

- Value – уміст чарунки;

- NumberFormat – числовий формат;

- Formula – уміст чарунки, формула у звичайному вигляді;

- Font – шрифт символів;

- FormulaR1C1 – формула у форматі R1C1.

Cells(3, 2).FormulaR1C1 = "=R[-2]C+R[-1]C"

у чарунку В3 вводиться формула =В1+В2. Адреса чарунки В1 визначається так: чарунка на 2 рядка вище поточної чарунки В3 і того ж рядка.

Вивести панель елементів за допомогою інструмента Элементы управления на панелі інструментів Visual Basic або виконавши команду меню Вид – Панели инструментов - Элементы управления.

Обрати елемент Кнопка і при натиснутій лівій кнопці миші визначити розмір і місце розташування об’єкту на листі Microsoft Excel. Коли користувач знаходиться у режимі конструктору (натиснута кнопка на панелі елементів) можна переміщувати кнопку по листу робочої книги, змінювати її розмір, властивості.

Перейти до режиму конструктору, активізувати кнопку та вивести вікно властивостей Properties за допомогою інструменту Свойства на панелі елементів або команди контекстного меню Свойства.

Після створення процедури можна активізувати робочий лист, на якому створено кнопку “Розрахунок сум”, вийти з режиму конструктору, виділити будь-який діапазон чарунок і натиснути на кнопці “Розрахунок сум” для перевірки правильності виконання розрахунків.

· Колонтитул – текст, який друкується на кожній сторінці багатосторінкового документа. Це може бути, наприклад, прізвище автора, назва глави і т.ін. Колонтитулами також є номери сторінок.

Розмежування політології та інших наук, які вивчають політичну сферу суспільного життя, передбачає виокремлення предмета полі­тології. Стосовно цього предмета існують різні судження.

В античному світі приватне і політичне, державне життя існувало в нерозривній єдності. Інституціональним суб'єктом політики там була лише держава, оскільки інших розвинених політичних інститутів тоді ще не знали. Об'єктом політико-філософських досліджень античних мислителів, наприклад Платона та Арістотеля, була саме держава у нерозривній єдності з суспільством. Відповідно до цієї традиції науку про політику нерідко називають державознавством.

Однак у міру розмежування громадянського суспільства й держави, появи інституціональних засобів впливу цього суспільства на державу — політичних партій, груп інтересів, засобів масової інформації тощо — коло інституціональних суб'єктів політики розширилося, що зробило очевидним обмеженість трактування політології як науки лише про державу. Вона стає наукою про політику в цілому. Визначаючи об'єктом політології політичну сферу суспільного життя, вчені висловлюють різні думки щодо її предмета. Одні вважають таким предметом владу, другі — політичну систему, треті — демократію, четверті — політичну культуру тощо. Особливості політології як окремої науки про політику найповніше відображає категорія «політична система суспільства». Це інтегративна категорія, яка органічно поєднує всі інші категорії політології — політичні інститути, політичні відносини, політичні проце­си, політичну культуру тощо, а тому є центральною у науці про політику.

Отже, політологія як наука про політику — це наука про політичну систему суспільства та її різноманітні підсистеми. Жодна інша галузь наукового знання, яка досліджує полі­тичну сферу суспільного життя, не робить це з такою системністю й повнотою, як політологія, і не має політичну систему суспільства в цілому як свій предмет. Політологія не може претендувати на вивчення всієї багатоманітності проявів політичного життя суспільства, однак вона є єдиною наукою, яка досліджує такі прояви в систематизованому вигляді.

Метод – це засіб чи спосіб дослідження політичної реальності. Існує багато різних класифікацій методів пізнання. Виокремлюють, наприклад, методи експерименту, методи обробки емпіричних даних, методи побудови наукових теорій та їх перевірки тощо. Методи поділяються на філософські та спеціально-наукові. Філософські методи є найбільш загальними. Основними з них матеріалістична філософія вважає діалектику і матеріалізм. Методологічна роль матеріалізму полягає в тому, що він заперечує надприродність у явищах природи, суспільства і людської свідомості й орієнтує науку на розкриття природних, об'єк­тивних зв'язків. Діалектика є науковим методом матеріаліс­тичної філософії і всієї науки в цілому, оскільки вона формулює найбільш загальні закони пізнання: переходу кількісних змін у якісні; єдності і боротьби протилежностей; заперечення заперечення.

Методами, які мають загальнонауковий характер, є: порівняння, аналіз і синтез, ідеалізація, узагальнення, сход­ження від абстрактного до конкретного, індукція і дедукція тощо. Водночас окремі науки використовують спеціальні методи пізнання.

Якщо відноситись до політики як до самостійної науки, то можна виділити такі методи: системний, структурно-функціональ­ний, порівняльний і біхевіористський методи. Під кутом зору системного методу політична сфера суспільного життя вивчається як комплекс елементів, що утворюють цілісну систему в її зв'язку з іншими сферами суспільного життя — економічною, соціальною і духовною. Завдяки використанню у політології системного методу стало можли­вим саме поняття «політична система суспільства». Застосування струк­турно-функціонального методу в дослідженні політичної системи суспільства передбачає виокремлення елементів її структури, основними з яких є політичні інститути, з'ясу­вання особливостей їхнього функціонування та зв'язку між ними. При використанні порівняльного методу порівняльний аналіз орієнтує дослід­ження на розкриття спільних і відмінних рис політичних систем та їхніх елементів у різних країнах, народів та епох. Суть біхевіористського підходу до вивчення суспільних явищ і процесів полягає в дослідженні поведінки індивідів і соціальних груп. Біхевіористський підхід спричинив справжню революцію в політології, бо саме він і передбачувані ним дослідницькі методи дають можливість отримувати достовірні знання про політику, які визнаються істинними і в межах позитивіст­ської методології. Здобуті за біхевіористською методологією знання дають політології підстави претендувати на статус точної науки. Однак, наголошуючи на вивченні поведінки індивідів у тих чи інших ситуаціях, біхевіоризм залишає поза увагою дії великих соціальних груп, наприклад суспільних класів чи націй, як суб'єктів політики. У цьому виявляється обмеженість біхевіористського підходу.

Дата добавления: 2015-05-24