Аналіз динаміки і факторів зміни обсягів грошових потоків

Аналіз проводять в цілому по підприємству, а також у розрізі основних

видів господарської діяльності. Джерела інформації для аналізу формування і розміщення капіталу є дані фінансової звітності: форма 1 «Баланс»,ф. 2 «Звіт про фінансові результати», ф. 3 «Звіт про рух грошових коштів», ф. 4 «Звіт про власний капітал», ф. 5 «Примітки до річної фінансової звітності», а також дані синтетичного і аналітичного бухгалтерського обліку за рахунками.

Мета аналізу грошових потоків:

- виявити рівень достатності грошових коштів, необхідних для нормальної роботи п-ва;

- виявити ефективність їх використання за видами діяльності;

- виявити фактори і спрогнозувати збалансованість припливу і відтоку грошових коштів за обсягом і в часі.

У першу чергу проводять горизонтальний аналіз грошових потоків.

При цьому вивчають динаміку обсягу формування додатнього, від’ємного, або чистого грошового потоку (ЧГП) в розрізі окремих джерел, виявляють тенденції зміни їх обсягу. Тобто, темпи росту (Тр) ЧГП зіставляють з темпами росту активів (Тр Акт.) і темпами роста реалізації продукції (Тр РП). Для нормальної роботи підприємства, росту його фінансової стійкості і платоспроможності, необхідно дотримуватись нерівності:

100 < Такт < Т_РП < Т_ЧГП

Паралельно проводять вертикальний (структурний) аналіз ДГП, ВГП і ЧГП за видами діяльності,що дає змогу виявити частку кожного виду діяльності у формуванні ГП.

Результати горизонтального і вертикального аналізу є базою проведення факторного аналізу формування ЧГП. Для вивчення фактичного формування ДГП, ВГП і ЧГП використовують прямий і непрямий методи.

Прямий метод спрямований на одержання даних, що характеризують як валовий, так І чистий потік коштів підприємства у звітному періоді.

За операційною діяльністю ЧГП прямим методом визначають у такий спосіб:

ЧГП_ОД = ВР_РП + Од_АВ + ІН_ОД - П_ТМС - ЗП - ПП - ІВод,

де ВРрп - виручка від реалізації продукції і послуг; Од_АВ - одержані аванси від покупців і замовників; ІН_ОД - сума інших надходжень від операційної діяльності; П_ТМС - сума засобів, виплачена за придбані товарно-матеріальні цінності; ЗП - сума виплаченої заробітної плати персоналу підприємства; ПП - сума податкових платежів у бюджет і в позабюджетні фонди;

ІВод - сума інших виплат у процесі операційної діяльності.

Одна з переваг прямого методу полягає в тому, що він показує загальні суми надходжень та платежів і зосереджує увагу на тих статтях, що генерують найбільший приплив і відплив коштів. Однак цей метод не розкриває взаємозв'язку величини фінансового результату і величини зміни коштів, зокрема не показує, чому виникає ситуація, коли прибуткове підприємство є неплатоспроможним.

Непрямий метод кращий з аналітичного погляду, тому що дає змогу пояснити причини розбіжностей між фінансовими результатами і вільними залишками готівки.

За операційною (основною) діяльністю його розраховують у такий спосіб:

ЧГП_од=ЧП_од+А+∆ДЗ+∆Зтмц+∆К3+∆ДМП+ ∆Р+АВод + ∆ АВ_В,

де ЧПод - сума чистого прибутку підприємства від операційної діяльності;

А - сума амортизації основних засобів і нематеріальних активів; ∆ДЗ - зміна суми дебіторської заборгованості; ∆Зтмц - зміна суми запасів і ПДВ за придбаними цінностями, що входять до складу оборотних активів; ∆КЗ - зміна суми кредиторської заборгованості; ∆ДМП - зміна суми доходів майбутніх періодів;

∆Р - зміна суми резерву майбутніх витрат і платежів; ∆АВод - зміна суми одержаних авансів; ∆АВ_В - зміна суми виданих авансів.

Таким чином, непрямий метод наочно показує відмінність між чистим фінансовим результатом і чистим грошовим потоком підприємства. За допомогою ряду коригувальних процедур фінансовий результат підприємства (чистий прибуток або збиток) перетвориться у величину чистого грошового потоку від операційної діяльності.

Дата добавления: 2015-05-24