Складіть орієнтовну схему занять дітей з комп’ютером

Орієнтовна структура заняття з використанням комп’ютерної техніки така:

1) вступна частина — установка на увагу, створення ігрової ситуації, опитування, бесіда;

2) основна частина - виконання дидактичних завдань шляхом використання методів, прийомів, безпосередня робота з комп’ютером;

3) заключна частина - аналіз гри, підсумок;

4) рухова частина - загальна релаксація, гімнастика для очей.

Поєднання різних форм і методів навчання дає вихователеві змогу провести заняття цікаво, насичено, досягнути найвищого рівня знань.

Вихователю під час роботи з дітьми потрібно знати поділ комп’ютерних програм на підгрупи;

52. Охарактеризуйте дитячі компютерні ігри та їх місце в педагогічному процесі дошкільного навчального закладу. Класифікація дитячих комп’ютерних ігор.

Комп’ютерні ігри не ізольовані від педагогічного процесу дошкільного закладу. їх використовують водночас із традиційними іграми і навчанням, не замінюючи, а доповнюючи їх, збагачують педагогічний процес новими можливостями. У комп’ютерних іграх пропонуються такі елементи знань, які У звичайних умовах і за допомогою традиційних засобів дидактики зрозуміти чи засвоїти важко або неможливо. Діти в комп’ютерних іграх здебільшого оперують символами і знаками, тож особливе значення має їх психологічна і фізична підготовленість. Комп’ютерним іграм мають передувати ігри зі звичайними іграшками та предметами-замінниками. Поетапне формування різних видів традиційних ігор створює підґрунтя для залучення дітей до ігор комп’ютерних. Для визначення розвивальної функції дитячих комп’ютерних ігор у різні вікові періоди дошкільного дитинства особливу цінність мають положення 0.Запорожця: якщо у дитини є стійке підґрунтя практичного, реального, отриманого через різні органи чуттів досвіду, то дитину можна поступово переводити до дій без постійного опертя на конкретний предмет (звук, запах тощо), до дій із символом і знаком, які є його замінниками. Граючись, діти не просто механічно наслідують чи за зразком виконують окремі операції, вони вчаться ставити ігрове завдання і знаходити шляхи його реалізації в різних умовах. Виокремлюються дві великі групи способів розв’язання ігрових завдань залежно від дійсності, яку діти відтворюють, - предметні й рольові. Комп’ютерні програми мають перевагу над іншими формами ігор: у них рольові характеристики персонажів, результати і дії представлено розгорнуто, а інколи і трохи спотворено, що дає дітям можливість побачити те, що в житті є швидкоплинним. Вони в динаміці спостерігають, як найменша зміна спільних зусиль впливає на результат. Комп’ютерні програми для дошкільників можуть бути представлені як ігри різних видів. Ігрові комп’ютерні програми можуть мати характер дидактичних («Абетка»), сюжетно-дидактичних («Побудуй місто», «Веселий клоун»), сюжетно-режисерських, театралізованих, ігор-забав, ігор-експериментів («Фантастичні тварини» та ін.).Вони не підміняють тих, що успішно використовуються, а також методів і прийомів виховання й навчання дошкільників, що дають очікувані результати. До гри на комп’ютері дитина приєднується лише за умови вчасного розвитку предметно-продуктивної, ігрової, музичної, конструкторської, зображальної та інших видів діяльності. Вони є базовими для формування конкретного типу дії. В комп’ютерних іграх вони можуть засвоюватися глибше.

Отже, комп’ютерним іграм дошкільників властиві загальні закономірності, як ігровій діяльності. Водночас вони мають певні правила, специфіку, зумовлену технологічними особливостями, а також особливостями психофізіологічного впливу на дітей.Правила комп’ютерних ігор представлені у двох аспектах: зовнішньому (управління комп’ютером) і внутрішньому (правила за змістом гри).Ознайомлення дитини з клавіатурою, «мишкою», зовнішніми правилами виділено як особливе завдання. Для цього створено спеціальні ігрові програми, в яких поступово ускладнюється керування персонажем на екрані комп’ютера («Колобок», «Веселий клоун»).У внутрішньому аспекті правила комп’ютерних ігор подібні до правил традиційних ігор, однак мають такі відмінності:

1) комп’ютерні ігри будуються за принципом поступового ускладнення ігрового та дидактичного завдань, своєрідно підтримуючи дитину в зоні найближчого розвитку;

2) поетапність, закладена в програму, часто не дає змоги без виконання завдань попереднього рівня перейти на наступний. В інших іграх можна за допомогою вибору в меню довільно дозувати рівень складності завдання. В деяких адаптивних іграх програма сама підлаштовується під дитину і пропонує їй нові завдання з урахуванням її попередніх відповідей: складніші, якщо завдання виконується успішно, чи простіші - якщо навпаки;

3) для чималої кількості комп’ютерних ігор, на відміну від традиційних, характерний елемент випадковості. В комп’ютерних програмах цей технічний прийом широко використовується для забезпечення в сюжеті гри важливих психолого-педагогічних чинників - новизни, раптовості, несподіваної появи предмета тощо. Можуть виникати нові персонажі, ситуації, явища і взаємозв’язки. Такими, що випадково виникають, динамічно змінюються навіть всередині однієї гри, можуть бути й самі її правила, відсутні в традиційних іграх.

Комп’ютерні ігри в дошкільному дитинстві мають особливу спрямованість. Бони не лише стимулюють індивідуальну діяльність дітей, творчий потенціал, а й є тим важливим засобом, що об’єднує їх у цікавих колективних іграх, коли за одним комп’ютером грає двоє-троє вихованців.Комп’ютерні ігри, на відміну від інших, уможливлюють для дитини сприйняття не тільки продуктів своєї діяльності, а й динаміку її творчості. Все це стимулює вже в дошкільному віці здатність об’єктивно оцінювати результати і хід власної діяльності.Комп’ютерні ігри мають значні переваги перед іншими. Вони відкривають шлях до усвідомлення своєї діяльності, способів її організації.

Дата добавления: 2015-05-24