Освіта в Україні за часів козацької доби (XV-XVII ст.)

Своєрідним і неповторним стало козацьке шкільництво. Основними навчальними закладами шкільної освіти за козацьких часів ІІ половини XVІІ – XVІІІ ст. є: Козацькі школи (на Гетьманщині), що надавали початкову освіту і додатково знання з юридичних, історичних, географічних, суспільно-політичних дисциплін; Січові школи (на Запорізькій січі), що складалися з двох відділів: 1) навчалися козаки, які прагнули стати дяками, паламарями,дияконами; 2) навчалися підлітки (майбутні козаки) грамоти, арифметики, геометрії, географії, астрономії, військової справи (військово-фізичне виховання, плавання, веслування, керування човном, переховування), латинської мови, поетики, риторики, співів; Церковно-парафіяльні школи, що діяли при церквах у кожному населеному пункті, мали три класи (столи), де навчали читання, письма, церковного співу; Монастирські школи, де готували читців і співаків; Дяківські школи (надавали початкову освіту, діти вивчали старослов’янську та руську(українську) мови, письмо, лічбу, Закон Божий, співи); Професійні школи ремесел і мистецтв (співацькі, малярські школи). Першу школу на землях «вольностей Війська Запорозького» було відкрито в 1576 р. Запорожці спорудили фортецю, а в ній — дерев'яну церкву, шпиталь і загальну школу, в якій навчалися всі охочі — малолітні й дорослі. Пізніше, 1602 р. у цій фортеці козаки заснували Пустинно- Миколаївський військовий монастир, при якому існувала школа. Називалась вона монастирською. Монастирська школа готувала читців і співаків для всіх церков і парафій Запорозького краю. Найбільш поширеними у початковій ланці освіти були церковно-парафіяльні школи. Вони діяли при церквах, котрі обслуговували козаків, що проживали в паланках, на слободах, зимівниках, хуторах. Школи починали працювати в кожному населеному пункті одночасно з його заснуванням. Учні були різного віку — від хлопчиків 7 — 8 років до дорослих козаків. З третього класу набирали охочих до січової школи, де тричі на тиждень вчили церковного співу. Взимку вчилися в хаті, а влітку — просто неба. До школи ходило до 30 — 40 учнів... Тривалість перебування у кожному класі залежала від здібностей учня. Закінчення класу школярем було традиційним святом». Школи були джерелом високого на той час рівня грамотності. Чимало дітей здобували початки грамоти у мандрівних дяків — учителів. Часто це були учні й студенти Києво-Могилянської академії. Створювалась дяківська школа в селі досить демократичним шляхом. Навчання у школах відбувалося рідною мовою. Предметами навчання були старослов'янська та українська (руська) мови, письмо, лічба, закон божий, співи. Одночасно з формуванням національної школи інтенсивно розвивалося мистецтво (живопис, архітектура, писанкарство) та різні промисли. Навколо майстрів — ремісників створювалися народні професійні школи ремесел і мистецтв. У добу козацтва система початкової освіти мала своєрідні навчальні заклади — січові і полкові школи. На Запорожжі січова школа складалася з двох відділів: в одному навчалися козаки, які прагнули стати дяками, паламарями, дияконами; в другому — підлітки — майбутні козаки. Вчили їх тут грамоти, арифметики, військової справи, співів. Навчалися у січовій школі доти, доки оволодівали передбаченими для вивчення знаннями та вміннями.

Дата добавления: 2015-05-24