Охарактеризуйте виховний процес, його структуру та особливості інтеріоризації загальнолюдських цінностей

Поясніть терміни «педагогічна діяльність» і «педагогічна майстерність». Назвіть основні складові педагогічної діяльності.

Педагогічна діяльність – взаємопов’язана послідовність вирішення значної кількості педагогічних задач різного рівня складності.

Педагогічна майстерність – це функціонуюча система знань, навичок, умінь, психічних процесів, властивостей особистості, що забезпечує виконання педагогічних задач.

Гуманістична спрямованість – найголовніша характеристика майстерності педагога, що будується на основі ціннісних орієнтацій: на себе (самоутвердження); на засоби педагогічного впливу (коли найважливіше для педагога – виховні ідеали, виховні заходи та методика їх здійснення); на вихованця (допомогти йому адаптуватися до соціального середовища, знайти смисл у житті); на мету педагогічної діяльності (сприяти самоактуалізуванню у професійній діяльності та громадському житті).

• Професійна компетентність є підвалиною педагогічної майстерності. Зміст цього компонента становлять глибокі професійні знання, навички та вміння, професіоналізм у галузі психології та педагогіки, досконала методика здійснення навчально-виховних заходів.

• Здібність до педагогічної діяльності – дуже важливий елемент у структурі педагогічної майстерності. Провідними здібностями вважаються чутливість до людини і до особистості, комунікативність, перцептивність, динамічність, емоційна стабільність, оптимістичне прогнозування і креативність.

• Четвертим компонентом педагогічної майстерності є педагогічна техніка як форма організації поведінки педагога. Це конкретний інструментарій, навички та вміння організації та проведення різноманітних навчально-виховних заходів. За відсутності або недостатнього її розвитку інші елементи педагогічної майстерності залишаються нереалізованими.

Виховний процес – система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно й гармонійно розвиненої особистості.

Структура виховного процесу являє собою взаємозв’язок основних елементів: мети і змісту, методів і засобів, а також досягнутих результатів.

Інтеріоризація – перехід зовнішніх стимулів у внутрішні цінності особистості. Ціннісні орієнтації особистості не завжди збігаються з цінностями, виробленими суспільною свідомістю. Суспільні цінності спонукають до дії лише тоді, коли вони усвідомлюються і сприймаються людиною, стають її особистісними цінностями. Цінність спонукає до активної діяльності, самовиховання, розвитку, якщо вона інтерифікована особистістю та зумовлює внутрішні орієнтири. Процес інтеріоризації цінностей загальнолюдських та формування власних цінностей неможливий на рівні усвідомлення. Активна роль належить емоціям і почуттям. Участь емоцій і почуттів визначає реальне сприйняття загальнолюдських цінностей особистістю, а не лише їх розуміння.

Дата добавления: 2015-05-24