Порівняльна педагогіка як галузь наукових знань . Предмет і завдання порівняльної педагогіки , її методи дослідження

Особлива форма девіантної поведінки – суїцидальна поведінка, яку слід розглядати як акт відчаю через втрату можливості керувати своїм життям, прагнення привернути увагу до своїх страждань.

Надмірну агресивність.

Визначте та проаналізуйте форми і рівні «відхиляючої» поведінки учня.

Девіáнтна поведíнка (відхильна поведінка) — поведінка індивіда або групи, яка не відповідає загальноприйнятим нормам, внаслідок чого відбувається порушення цих норм.

Основними формами девіантної поведінки вважають:

· адиктивну поведінку (вживання наркотичних речовин, алкоголю, інші залежності),

· делінквентність (протиправна поведінка),

Порівняльна педагогіка (компаративна) — галузь педагогічної науки, яка вивчає системи освіти зарубіжних країн та виявляє можливість запозичення передових ідей для розвитку власної національної освіти.

В 1817 році виникає порівняльна педагогіка, порівняльні педагогічні дослідження.

Засновником порівняльної педагогіки є французький педагог М. А. Ж. Паризький (1775—1848), який уперше застосував терміни «порівняльна педагогіка» й «порівняльне виховання».

Предметом порівняльної педагогіки є:

- стан, тенденції та закономірності розвитку світового (за­рубіжного й вітчизняного) педагогічного досвіду, а також сучасних національних педагогічних культур (3. Н. Кур-лянд, О. С. Цокур, І. М. Богданова та ін.);

- стан, основні тенденції та закономірності розвитку освіти в різних країнах, геополітичних регіонах і в глобальному масштабі; співвідношення загальних тенденцій і національ­ної або регіональної специфіки, позитивні й негативні аспек­ти міжнародного педагогічного досвіду, форми і спосо­би взаємозбагачення національних педагогічних культур
(Б. Л. Вульфсон, 3. А. Малькова);

- компаративізм (порівняння) й узагальнення виховання та освіти, шкільного педагогічного досвіду країн з яскраво вираженими відмінностями (А. Н. Джуринський).

Завдання порівняльної педагогіки полягають у си­стематичному аналізі джерельної бази освітніх систем різних країн світу з метою виявлення глобальних закономірностей і тенденцій розвитку освіти та врахування їх специфіки у віт­чизняній педагогіці; виявленні суперечностей і тенденцій су­часного та перспективного розвитку вітчизняної освіти на основі аналізу досягнень і недоліків у зарубіжному педагогіч­ному досвіді; розробленні та використанні уніфікованих, науково обґрунтованих критеріїв оцінки якості та ефектив­ності освіти країн з метою здійснення об'єктивного порівняння (виявлення досягнень і недоліків, специфічних відмінностей та подібних рис); зіставленні педагогічних ідей і шкільної практики та формулюванні на цій основі теоретичних підходів універсального, прогностичного характеру.

Методологічною основою порівняльно-педагогічних дослі­джень є такі підходи: а) цивілізаційний (освітній процес роз­глядається з позицій тих чи тих аспектів цивілізації — мате­ріальних, політичних, культурних, наукових, релігійних тощо); 6) антропологічний (освітній процес розглядається з позицій людини, її потреб); в) синхронний (просторове розгортання освітнього процесу у співвідношенні з іншими цивілізаціями, регіонами) та діахронний (просторове розгортання освітньо­го процесу у співвідношенні різних культурно-історичних циклів у межах однієї цивілізації).

У порівняльній педагогіці застосовують різні методи до­сліджень. Розгляньмо їх.

Вивчення джерел різних країн, а саме:

•державних документів — конституцій, актів, законів, по­станов, інструкцій різних рівнів, що регулюють діяльність освітніх установ і є найважливішим першоджерелом при
вивченні як стану, так і тенденцій розвитку освіти в країні, оскільки на сучасному етапі у більшості країн освіта має переважно державний характер;

•документів і матеріалів громадських, професійних та полі­тичних організацій, їх форумів, присвячених програмним діям у справі розвитку освіти;

•міжнародних документів — матеріалів і документів ООН, ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, міжнародних конференцій з питань освіти під егідою Міжнародного бюро освіти, Всесвітньої
ради товариств порівняльної педагогіки, міжнародних про­фесійних учительських спілок; матеріали та рекоменда­ції форумів (Ради Європи, зокрема Болонська декларація, країн Африки, Латинської Америки, арабських країн тощо);

•документів, у яких безпосередньо фіксуються змістовний (навчальні плани, програми, підручники, навчальні посібни­ки, поурочні плани вчителів, програми або плани роботи конкретних шкіл), процесуальний (класні журнали, педа­гогічні щоденники вчителів, протоколи засідань педагогіч­них рад, батьківських зборів) та результативний (конт­рольні та творчі роботи учнів, тести, іспити) компоненти освіти і навчальний процес;

•літературних, які відображають повсякденне життя шкіл та інших навчальних закладів, їхні проблеми, основні напря­ми і способи модернізації освіти (педагогічні журнали і
газети; науково-педагогічні, психологічні, соціологічні жур­нали; книги з питань освіти; публікації міжнародних орга­нізацій - МПБ, ЮНЕСКО, ООН, ЮНІСЕФ; наукові праці з питань освіти; всесвітня мережа Інтернет тощо).

Вивчення джерельної бази супроводжується аналізом, зіставленням, порівнянням, виокремленням найхарактерніших рис дійсності тощо.

Вивчення статистичних даних, які характеризують освіту кожної країни: в одних країнах збирання даних обмежуєть­ся невеликим числом параметрів; в інших — статистика містить найрізноманітніші відомості (США, Франція, Япо­нія).

Метод спостереження — один із провідних у комплексі методів вивчення освіти інших народів, що залежить від знан­ня мови країни, в якій воно здійснюється, та вміння контакту­вати з об'єктами спостереження. Спостереження може бути звичайне або включене.

Звичайне спостереження здійснюється дослідником зі сто­рони. Залежно від цілей дослідження воно може бути:

•екстенсивним — використовується переважно для ознайом­лення із системою освіти, її типовими рисами, виявлення спільного й особливого в діяльності навчальних закладів;

•інтенсивним — дослідник упродовж певного часу відвідує одну або дві школи; щоб глибше проникнути в зміст ро­боти й атмосферу школи, присутній на уроках, позаклас-
них заходах, учительських і батьківських зборах.

Включене спостереження — спостерігач безпосередньо бере участь у педагогічному процесі, спостерігає його «зсереди­ни» як член колективу, щоб отримати більше інформації про життя школи.

Бесіда та інтерв'ю допомагають дослідникові уточнити незрозумілі питання, отримати інформацію про явища в галузі освіти з перших рук.

Бесіда відрізняється від інтерв'ю організацією і змістом, менш формальною атмосферою та стосунками між співроз­мовниками. Проте це не означає, що бесіда не повинна бути організованою заздалегідь. Відповідно до поставленого зав­дання дослідник:

•розробляє план бесіди;

•визначає ключові питання;

•використовує засоби фіксації бесіди.

Методи математичного та статистичного оброблення даних дають можливість науково обґрунтовано, об'єктивно опрацювати різнопланову інформацію.

Системний метод розглядає досліджуваний предмет, яви­ще, процес як цілісну систему і встановлює найвіддаленіші зв'язки.

Структурний метод передбачає «розчленування» дослі­джуваного явища, процесу як системи на складові і встанов­лення найближчих зв'язків. Процес декомпозиції системи доречний допоки характеристики виділених складових пев­ного рівня відрізнятимуться від характеристик самої си­стеми.

Конструктивно-генетичний метод передбачає аналіз змін у досліджуваному предметі, явищі, процесі загалом та в окре­мих складових у просторі, часі й виявлення їх походження. Це дасть змогу встановити можливі причинно-наслідкові зв'яз­ки між явищами, процесами, визначити провідні чинники тощо.

Порівняльний {порівняльно-зіставний) метод сприяє ви­явленню в системах освіти рис подібності й відмінності; дає можливість фіксувати спільні та специфічні вияви педагогіч­них закономірностей; на основі застосування математичного апарату та комп'ютерної техніки може розкривати різні взає­мозв'язки і закономірності.

Залежно від мети порівняльно-педагогічного дослідження можуть використовуватися зіставно-історичні, системно-зіставні, порівняльно-індуктивні, порівняльно-дедуктивні методи.

Важливий аспект цих методів — розроблення показників порівняння.

Дата добавления: 2015-05-24