Головні категорії педагогіки

Завдання педагогічної науки.

Основними завданнями педагогіки є:

- теоретичне вивчення та пояснення сутності, протиріч, закономірностей та причинно-наслідкових зв’язків в сферах виховання, навчання, управління освітніми та виховними системами. (Закономірності в педагогіці трактуються як зв’язки між спеціально створеними або об’єктивно існуючими умовами і досягнутими результатами. В даному випадку результатом є освіченість, вихованість, розвиток особистості);

- вивчення, аналіз, узагальнення, інтерпретація і оцінка педагогічного досвіду. (Педагогічна діяльність по своїй суті завжди творча. Багато вчителів увійшли до історії вітчизняної освіти як творці оригінальних педагогічних технологій);

- визначення науково обумовленого цілепокладання системи виховання і навчання;

- визначення педагогічних умов ефективного управління процесом виховання та навчання;

- розробка нових педагогічних технологій (змісту, форм, засобів виховання та навчання), педагогічних систем, основ інноваційної педагогічної діяльності;

- впровадження результатів педагогічних досліджень в практику;

- науково-методичне забезпечення управління освітніми системами.

Отже, педагогіка передбачає вивчення педагогічних закономірностей, здійснення основних принципів виховання, навчання, освіти, визначення цілей, завдань, змісту, методів, форм, засобів педагогічного процесу, аналіз результатів та корегування його за необхідності.

Разом з тим є підстави вважати, що педагогіка є одночасно і наукою про мистецтво виховання та навчання, тобто про творчість при організації виховання та навчання, а це висуває певні вимоги до особистості вихователя, дійсна майстерність якого спирається не тільки на наукові педагогічні знання, але й на творче натхнення вчителя, його захоплення педагогічною діяльністю, талант, мистецтво.

Найважливішими категоріями педагогіки є: виховання, навчання, освіта, педагогічний процес, розвиток, формування людини.

Виховання - цілеспрямований і організований процес формування особистості. У педагогіці поняття "виховання" використовується в "широкому і вузькому" соціальному, а також в "широкому і вузькому" педагогічному значенні.

В широкому соціальному розумінні виховання — це передача накопиченого досвіду від старших поколінь до молодших. У вузькому соціальному значенні під вихованням розуміють цілеспрямований вплив на людину з боку суспільно-громадських інституцій з метою формування в неї певної системи знань, поглядів, переконань, моральних цінностей, підготовки до життя.

У широкому педагогічному розумінні виховання — це спеціально організований, цілеспрямований і керований вплив колективу вихователів на вихованців з метою формування у них певних якостей, що здійснюється в навчально-виховних закладах і охоплює весь педагогічний процес. У вузькому педагогічному розумінні виховання – це процес і результат виховної роботи, спрямованої на розв'язання конкретних виховних завдань.

Навчання – це спеціально організований, цілеспрямований і керований процес взаємодії учителів і учнів, що передбачає засвоєння знань, умінь, навичок, формування світогляду, розвиток розумових сил і потенційних можливостей учнів, зміцнення навичок самоосвіти у відповідності з визначеними завданнями. Основою навчання є знання, уміння, навички, які з боку вчителя є базисними компонентами змісту освіти, а з боку учня — продуктами засвоєння.

У Педагогічній енциклопедії відзначено, що освіта - це процес і результат засвоєння систематизованих знань, умінь і навичок. Основний шлях одержання освіти - навчання в системі різноманітних навчальних закладів. Суттєву роль у засвоєнні знань, розумовому розвитку людини відіграє самоосвіта, культурно-просвітницька робота, участь у суспільно-трудовій діяльності. Не можна вважати неосвіченим того, хто не отримав вищої освіти.

В залежності від обсягу отриманих знань і досягнутого рівня самостійного мислення розрізняють початкову загальну, базову загальну середню, повну загальну середню, базову вищу і повну вищу освіту. За характером і спрямованістю освіту поділяють на загальну, професійну, політехнічну.

Розвиток — процес і результат кількісних і якісних змін в організмі людини. Він пов'язаний з постійними, неперервними змінами, переходами з одного стану в інший, від простого до складного, від нижчого до вищого. В розвитку людини виявляється дія універсальних філософських законів взаємопереходу кількісних змін у якісні і навпаки, заперечення, єдності і боротьби протилежностей.

Формування – це процес становлення людини як соціальної істоти під впливом усіх без винятку факторів – екологічних, психологічних, соціальних, економічних, національних, релігійних тощо. Воно передбачає певну завершеність людської особистості, досягнення рівня зрілості.

Педагогічним процесом називають динамічну взаємодію вихователів і учнів, спрямовану на досягнення заданої мети і яка сприяє заздалегідь визначеним змінам стану, властивостей і якостей вихованців. Іншими словами, педагогічний процес — це процес, в якому соціальний досвід переплавляється в якості особистості. Забезпечення єдності навчання, виховання і розвитку на основі цілісності й загальності є головною сутністю Педагогічного процесу.

Дата добавления: 2015-05-24