Педагогічна діяльність А.Макаренка, його вклад в розвиток педагогічної науки

А. С. Макаренко належить до плеяди великих педагогів усіх часів і народів. Його творчість — віха в історії вітчизняної і світової культури, у розвитку педагогічної теорії і практики. 100-річчя з дня народження А. С. Макаренка — свято світової педагогіки — за рішенням ЮНЕСКО широко відзначалося в міжнародному масштабі.

Антон Семенович народився 1 березня 1888 р. у м. Білопілля Харківської губернії у сім'ї маляра-полірувальника залізничних майстерень. У вересні 1920 р. А. С. Макаренко розпочав роботу з організації колонії для безпритульних дітей. На той час Антон Семенович уже мав 16-річний досвід успішної вчительської діяльності, добре знав педагогічні проблеми, які виникали. На становлення А. С. Макаренка як педагога в цей період великий вплив мав О.М. Горький. Спираючись на свій досвід, Антон Семенович шукав нові форми навчання, праці, культурно-масової роботи, йому вдалося здійснити високоефективну систему виховання, яка дозволила з безпритульних дітей і правопорушників виховати сотні передових морально розвинених людей. Було досягнуто наступне:

- вихованці становлять міцну робочу сім'ю;

- вихованці колонії є господарями і прекрасними працівниками;

- збереження матеріальних цінностей дедалі більше переходить до рук господарів;

- вихованці завжди веселі, активні, жартують, сміються;

- спільне виховання хлопчиків і дівчаток не мало поганих наслідків;

- у колективі виробляється нормальний моральний досвід.

Спираючись на позитивний досвід колонії ім. М. Горького і комуни ім. Ф. Е. Дзержинського, А. С. Макаренко розробив основні тези побудови дитячого навчально-виховного закладу:

1. Одночасний і гармонійний розвиток дитини (грамотність у читанні, письмі, рахунку, кресленні; кваліфікації в певній професії, знання її комерційної й організаційної сторони; оволодіння комплексом колективних навичок; глибоке виховання самосвідомості).

2. Паралельно з розвитком комунара — розвиток виробництва комуни.

3. Організація патронажу комуною кожного вихованця після виходу його з комуни.

Макаренко вважав головним завданням комуни досягнення гармонії виробничого і педагогічного виховних ефектів, він відстоював виховний характер комуни, роботу школи в комуні. У подальшому комуна ім. Ф.Е.Дзержинського розвивалася досить успішно, збудували завод електроінструментів, наприкінці 1932 р. завод випустив першу в СРСР серію плівкових фотоапаратів типу ФЕД. Він був суворим, вимогливим, точним; за хорошу роботу 29 грудня 1932 р. був урочисто премійований колегією ГПУ УРСР грамотою, іменним золотим годинником, значком із званням кращого ударника, а Наркомпросом УРСР — почесною грамотою.

У 30-і роки А. С. Макаренко багато уваги приділяв своїй творчій діяльності в галузі літератури. У 1930 р. він за два місяці написав книгу "Марш 30-го року", у якій описав життя комуни ім. Ф.Е.Дзержинського. У 1932 р. за два відпускні місяці написав повість "ФЕД—1".

З 1 липня 1935 р. А. С. Макаренка перевели на роботу в МВС України, у відділ трудових колоній і призначили заступником начальника виховної частини.

У січні 1937 р. у зв'язку з виходом "Педагогічної поеми" та своїми літературними обов'язками він звільняється від роботи в апараті МВС УРСР, переїжджає на постійне проживання до Москви.

Останній місяць життя А. С. Макаренко, як і попередній, був наповнений найрізноманітнішими справами і творчістю. Він пише статтю "Що значить виховати дитину", редагує повість "Прапори на баштах", пише сценарій "Командировка". 29 березня він останній раз виступив з доповіддю про досвід своєї роботи на нараді вчителів Ярославської залізниці. 1 квітня 1939 р. на станції Голіцино Білорусько-Балтійської залізниці у вагоні приміського поїзда, яким збирався їхати до Москви в "Союздитфільм", А. С. Макаренко помер. Причина смерті — хвороба серця.

Дата добавления: 2015-05-24