Поняття про форми навчання та навчальні системи

Характеристика основних активних методів навчання

Підходи до класифікацій методів навчання

Рис.2. Обгрунтування класифікації методів навчання

Рис.2. Класифікація методів навчання за Ю.К.Бабанським

Форма організації навчання — це обмежена в часі і просторі взаємозумовлена діяльність учителя та учнів.В історії розвитку школи складались різноманітні форми навчання. Вони зумовлені, з одного боку, потребами суспільно-економічного розвитку, а з другого — рівнем розвитку педагогічної науки. Впродовж останніх століть найбільш помітний слід залишили такі форми організації навчання: індивідуальна, групова, класно-урочна, белл-ланкастерська, дальтон-тан, бригадно-лабораторна система

Ф о р м и о р г а н і з а ц і ї н а в ч а н н я

Модульно-розвивальна система / А.В.Фурман, ґрунтується на модульному підході до організації як змісту навчання, так і навчальної роботи школярів.

Лекційно-семінарська система / обґрунтована вчителем-новатором М.М.Гузиком, в основу якої покладено лекційний метод викладу нового матеріалу, самостійна робота учнів по оволодінню новими знаннями, семінарсько-практичні заняття з учнями та залікова система контролю.

Віннетка-план / (америк. педагог КерльтонУошберн) – спрямований на заміну класно-урочної системи індивідуалізованою програмою самостійного оволодіння знаннями. Фронтальна робота вчителя з учнями була зведена до мінімуму, основна його функція – стимулювання самостійної пізнавальної діяльності учнів

План Трампа / 50-х рр. XX ст., США, проф. пед. ЛлойдТрамп- стимулюєінд. навчання, поєднує 3 форми навчальної взаємодії учителя з учнями: інд.роботу, роботу з групами учнів від 10-15 осіб, лекційні заняття для груп від 100 до 1500 осіб. Лекції з використанням суч.ІТЗН для великих груп читають кваліфіковані викладачі, професори. Малі групи обговорюють матеріали лекції, дискутують, доповнюють почуте на лекції. Заняття в малих групах проводить рядовий учитель або кращий учень групи. Навч. час розподіляється так: на заняття у великих групах - 40%, на роботу в малих групах - 20%, на індивід. роботу - 40%. Система потребує злагодженої роботи вчителя, чіткої організації, матеріального забезпечення.

"Дальтон-тан" / лабораторна (система майстерень)/ Застосована у 1905 р. учителькою Оленою Парк-херт в америк.м.Дальтон. Замість класів створювалися лабораторії і предметні майстерні. Основа - самостійна навчальна діяльність учнів, а не викладання; учень працював у лабораторіях або в майстернях індивідуально, виконуючи отримане від учителя завдання. Єдиного для всіх розкладу занять не було. Загально групова робота проводилася протягом 1 год. в день, решта часу - інд. вивчення матеріалу і звіт за виконання кожної теми перед учителем. Відповідно до виконаного навч.плану учнів переводили з класу в клас. Одні учні могли за рік оволодіти навч. матеріалом за 2-3 класи, інші навчалися в тому самому класі 2 і більше років. У 20-ті роки Дальтон-план був поширений в практиці роботи шкіл СРСР під назвою "бригадно-лабораторна система".

Мангеймська система / створена в Європі. Назва- від м.Мангейм. Засновник – нім. педагог Йозеф Зіккенгер - запропонував поділити учнів на 4 класи за здібностями, а не за віком, створюючи 4класи для дітей, які мають середні здібності; класи для малоздібни; допоміжні класи - для розумово відсталих дітей; класи "перехідні" - для найздібніших учнів, які можуть продовжувати навчання у середніх навч. закладах. Набір - на основі тестування та іспитів. Учні зі слабших класів згодом зможуть переходити до класів вищого рівня. Проте така система не давала змогу слабким учням досягати високого рівня знань.

Батавська система / заснована у США- пропонувала розподіляти всі заняття на дві частини. Перша частина - проведення звичайних уроків, на яких учитель працює з усім класом. Друга частина - індивідуальні заняття з тими учнями, які не встигають і відчувають труднощі в засвоєнні матеріалу, або з тими, хто бажає поглибити знання із виучуваного матеріалу.

Белл-ланкастерська система / заснована у 1798 р. англ. священиком А. Беллом і вчителем Дж. Ланкастером - метою було збільшення кількості учнів, яких навчає один учитель. У ролі викладачів використовували самих учнів. Старші учні під керівництвом учителя вивчали матеріал, а потім навчали своїх молодших товаришів. Таким чином, один учитель за допомогою учнів-посередників міг навчати 200-300 дітей різного віку. Проте ця система не набула широкого поширення, оскільки недоліки в організації не забезпечували необхідного рівня підготовки учнів.

Класно-урочна система / запроваджена нім.пед. Йоганесом Штурмом та теоретично обґрунтована Я.А.Коменським/ Постійний склад учнів одного віку і рівня підготовки (клас); кожний клас працює відповідно до свого річного плану (планування навчання); навчальний процес здійснюється у вигляді окремих взаємопов'язаних елементів (уроків); кожний урок присвячується лише одному предмету (монізм); уроки постійно чергуються (розклад); керівна роль належить учителю (педагогічне управління); застосовуються різні види і форми пізнавальної діяльності учнів (варіативність діяльності).

2. Урок – основна форма навчання. Вимоги до уроку

Урок – це цілісний, логічно завершений, обмежений у часі, регламентований обсягом навчального матеріалу основний елемент педагогічного процесу, який забезпечує активну й планомірну навчально-пізнавальну діяльність групи учнів певного віку і рівня підготовки, спрямовану на розв'язання визначених завдань