Структура дитячого колективу

СХАРАКТЕРИЗУЙТЕ КОЛЕКТИВ І ЙОГО ВИДИ. ПОКАЖІТЬ ДІАЛЕКТИКУ РОЗВИТКУ КОЛЕКТИВУ

К о л е к т и в – це соціально значима група людей, які об’єднані спільною метою, узгоджено діють для досягнення цієї мети і мають органи самоврядування. Його характеризують: наявність суспільно значущої мети; спільна діяльність з її досягненням; відносини відповідальної взаємодопомоги, загальної турботи; психологічний клімат у колективі; самодисципліна і дисципліна; органічна єдність з іншими колективами.

Характерними рисами дитячого колективу за А.С.Макаренком є: мажор; відчуття власної гідності, що виходить із уяви про цінність свого колективу; дружнє єднання дітей; відчуття захищеності; активність, готовність до впорядкованої дії; звичка до стриманості в руках, словах.

Універсальне поняття „колектив” охоплює різні його види, до яких належать:

Загально- Первинний Постійний Тимчасовий Одновіковий Різновіковіковий

шкільний

Навчальна Формальна Неформальна

Підструктура підструктура підструктура

Клубна Трудова Громадська

Гуртки Секції Бригади Ланки Громадські дитячі організації

Колектив – це не застигла структура, він постійно розвивається, проходячи певні стадії. Динаміка розвитку колективу є вираженням внутрішньої діалектики його становлення, в основі якої – рівень взаємовідносин між вихователем і вихованцями, між членами колективу. Шкільний колектив у своєму розвитку проходить чотири стадії:

1-а стадія – створення колективу учнів: спочатку колектив лише формується, його учасники недостатньо знають один одного, не виявляють ініціативи в діяльності, актив ще не сформований;

2-а стадія – поширення впливу активу на весь колектив: відбувається залучення активістів до керівництва колективом, акцентуючи їх увагу на відповідальності, ініціативі, самостійності. Водночас відбувається залучення пасивних учнів до громадського життя. За правильно організованої роботи актив швидко починає виявляти ініціативу у визначенні завдань та організації колективної діяльності. Стадія триває 1-1,5 року (на її початку колектив нібито поділений на три соціально-психологічні мікрогрупи – актив, пасивні учні і „ядро-опору”, – які згодом об’єднуються);

3-а стадія – вирішальний вплив громадської думки більшості: більшість дітей із перших днів діє свідомо, активно, а колектив усвідомлює завдання, поставлені перед ним. Педагог допомагає активові здобувати авторитет серед учнів, контролює його діяльність. Керівництво колективом відбувається на засадах демократизму, визнанні права колективу самостійно вирішувати питання про заохочення чи покарання своїх учасників, планування роботи, запровадження системи доручень мікрогрупам учнів, окремим членам колективу. На цій стадії посилюється вплив громадської думки колективу, боротьба за його честь;

4-а стадія – самовиховання як вищий тип виховання в колективі: кожен учень сприймає колективні, загальноприйняті вимоги як вимоги до себе. У них розвивається інтерес до самовиховання, що переходить у внутрішнє прагнення до вдосконалення особистих якостей, рис характеру.

Наведемо динаміки розвитку колективу з погляду інших науковців. Так, за А.С.Макаренком, колектив у своєму розвитку проходить чотири стадії залежно від характеру поставлених вимог:

1-а стадія – вимоги ставить вихователь до всього колективу;

2-а стадія – вихователь висуває вимоги до активу колективу, а той у свою чергу до учасників колективу;

3-а стадія – колектив сам висуває вимоги до себе і до своїх учасників;

4-а стадія – особистість висуває вимоги сама до себе на фоні вимог колективу.

Майже співзвучний погляд на динаміку розвитку колективу ми находимо у О.М. Лутошкіна, в основі якої знаходиться ступінь самоорганізації колективу:

1-а стадія – „піщаний розсип”: діти мало знають один одного. Немає загальних інтересів, а відсутність авторитетного центру веде до „розсипчастості” ґрунту;

2-а стадія – „м’яка глина”: помітні перші зусилля сполучення колективу. З’єднуючими ланками виступають формальна дисципліна і вимоги старших. Взаємини різні;

3-а стадія – „блимаючий маяк”: поступово у групі з'являється бажання спільної праці, допомоги один одному. Група починає відрізнятися своєю індивідуальністю, активністю проявляється епізодично;

4-а стадія – „червоні вітрила”: товариська участь і зацікавленість справами один одного поєднуються із взаємною вимогливістю. В основному є згуртованість, але не завжди вистачає мужності визнати свою помилку;

5-а стадія – „палаючий факел”: тісна дружба, відмінне взаєморозуміння, ділове співробітництво. Колектив безкорисливо приходить на допомогу, робить усе, щоб приносити користь.

Наступна динаміка розвитку колективу описана О.Г. Ковальовим:

1-а стадія – первинного синтезу: вимоги йдуть від вихователя, а школярів об’єднує загальне емоційне напруження;

2-а стадія – диференціації: завершується взаємне вивчення, утворюється малі групи, формується актив, накопичуються традиції, розвивається співробітництво, взаємодопомога. Вимоги йдуть не лише від вихователя, але й від активу, лідерів;

3-а стадія – синтезу: утверджуються відносини співробітництва, взаємодопомоги, поваги один до одного. Дитина має можливість самореалізуватися, бо створилися відповідні умови.

Дата добавления: 2015-05-24