Травня- 1 червня 2014 Р. 6 страница

Країна як природно-географічний фактор соціалізації, який визначає рамки соціалізації населення і окремих статєвовікових і соціальних груп населення. Етнокультурні умови соціалізації. Поняття етнос і національний характер. Етнічні особливості духовного складу (менталітет) і їх вплив на людину. Етнічні і міжетнічні стереотипи, норми поведінки і міжпоколінних відносин. Концепції особистості і виховання.

Суспільство як політико-соціологічне явище. Статевовікова структура суспільства і проблема між поколінних взаємовідносин. Економічний розвиток і умови соціалізації. Соціальна і політичні структури: тенденції їх розвитку і тенденції змін впливу на членів суспільства. Процеси в сучасному суспільстві, які визначають зміни в соціалізації.

Держава як політико-юридичне явище. Держава і створення соціально-економічних і політичних умов соціалізації. Відносно цілеспрямована політика держави по соціалізації громадян.

Взаємодія макрофакторів соціалізації між собою та їх вплив на мезо- та мікрофактори.

Тема 6. Мегафактори соціалізації

План.

1.Космос як мегафактор соціалізації – це утопія чи непізнана реальність?

2.Яким чином відбиваються глобальні процеси і проблеми на соціалізації поколінь, які зростають?

3.Яка сучасна трактовка принципу природовідповідності виховання?

Література

1. Андреева Г.М. Социальная психология. – М., 1988.

2. Мудрик А.В. Введкение в социальную педагогіку. – Пенза, 1994.

3. Політологія. – М., 1993.

4. Чижевський А.Л. Физические факторі исторического процесса. – Калуга, 1924.

5. Щепаньский Я. Элементарные понятия социологии. – М., 2001.

Космос і його вплив на життя землян.

Планета, світ як мегафактори соціалізації. Планетарні і світові процеси, їх вплив на середовище буття і життя людини.

Глобальні проблеми, їх вплив на соціалізацію.

Тема 7. Виховання як соціальний інститут

План.

1. Проаналізуйте різні підходи до визначення поняття «виховання».

2. Охарактеризуйте виховання як соціальний інститут.

3. Спроектуйте засоби медіа освіти у виховних організаціях різного типу.

Література

1. Андреева Г.М. Социальная психология. – М., 1988.

2. Брускова Е. Семья без родителей. – М., 2003.

3. Воспитание к свободе. – М., 1993.

4. Караковский В.А. Воспитательная система школы. – М., 1991.

5. О системах и системности воспитания. – М., 1977.

6. Сидоркин А.М. Пособие для начинающих робеспьеров. – М., 1977.

7. Теория и практика воспитательных систем. Кн.1.- М., 1993.

8. Френе С. Избр. пед. сочинения. – М.,1990.

Соціальний інститут як поняття, яке визначає стійкий комплекс формальних і неформальних правил, принципів, норм і установок, які регулюють життєдіяльність конкретних груп і організацій, які функціонують в певній сфері громадського життя.

Соціальне виховання як продукт історичного розвитку і відносно цілеспрямованої діяльності суспільства і держави.

Функції соціального виховання: сприяти преемственености і оновленню культури, стійкому розвитку людини і суспільства; адаптація людини до соціокультурної ситуації, яка змінюється, на різних етапах розвитку суспільства і індивідуального життєвого шляху; допомога соціально незахищеним категоріям людей.

Традиційність і консервативність соціального виховання – його об'єктивні якості. Перманентність інноваційних процесів, інерційність соціального виховання і опір його суб'єктів інноваціям.

Умови ефективного функціонування соціального виховання як інституту – культуровідповідність, готовність і підготованість суспільства і його суб'єктів до висування і рішення завдань соціального виховання на конкретному історичному етапі.

Тема 8. Людина як жертва несприятливих умов соціалізації

План.

1. Яке внутрішнє протиріччя процесу соціалізації може перетворити людину на жертву? Покажіть це на прикладі одного з вікових етапів.

2. Яким чином лдина може стати жертвою несприятливих умов соціалізації?

3. Що розуміється під несприятливими умовами соціалізації?Класифікація темпераменту.

4. В чому відмінність між жертвою соціалізації і жертвою несприятливих умов соціалізації?

Література

1. Андреева Г.М. Социальная психология. – М., 1988.

2. Брускова Е. Семья без родителей. – М., 2003.

3. Воспитание к свободе. – М., 1993.

4. Караковский В.А. Воспитательная система школы. – М., 1991.

5. О системах и системности воспитания. – М., 1977.

6. Сидоркин А.М. Пособие для начинающих робеспьеров. – М., 1977.

7. Теория и практика воспитательных систем. Кн.1.- М., 1993.

8. Френе С. Избр. пед. сочинения. – М.,1990.

Людина як жертва соціалізації і людина як жертва несприятливих умов соціалізації.

Вплив культури, історичних традицій, релігії і соціальних установок суспільства на ставлення до різних типів жертв несприятливих умов соціалізації.

Об'єктивні фактори перетворення людини на жертву несприятливих умов соціалізації (кліматичні, соціальні, поведінкові). Фактори, зіткнення з якими може привести до віктимізації людини на різних вікових етапах.

Суб'єктивні передумови перетворення людини на жертву несприятливих умов соціалізації.

Тема 9. Філософія виховання як складова частина соціальної педагогіки

План.

1. На прикладі конкретного типу виховної організації розкрийте зміст і засоби навчання, просвіти і стимулювання самоосвіти.

2. Розкрийте поняття «соціальний досвід».

3. Розкрийте принцип варіативності соціального виховання.

Література

1. Андреева Г.М. Социальная психология. – М., 1988.

2. Комаров М.С. Введение в социологию. – М., 1994.

3. Мудрик А.В. Введение в социальную педагогику. – Пенза, 1994.

4. Смелзер Н. Социология. – М., 2004.

5. Фролов С.С. Социология. – М., 1994.

Філософія виховання як трактовка образу людини, сутності виховання, його принципів і цінностей.

Підходи до визначення предмету філософії виховання.

Трактовка людини: людина як біологічна істота і її еволюція; людина як соціальна істота, людина в теологічних системах; людина як вільна, відповідальна особистість; людина як система енергій; людина у взаємостосунках з середовищем.

Тема 10. Соціальне виховання

План.

1. Покажіть двійну роль виховних організацій в процесі соціалізації.

2. Спроектуйте засоби організації позитивної життєдіяльності різних груп однолітків в конкретному мікросоціумі.

3. Розкрийте принцип центрації соціального виховання на розвиток особистості.

Література

1. Андреева Г.М. Социальная психология. – М., 1988.

2. Мудрик А.В. Введкение в социальную педагогіку. – Пенза, 1994.

3. Політологія. – М., 1993.

4. Чижевський А.Л. Физические факторі исторического процесса. – Калуга, 1924.

5. Щепаньский Я. Элементарные понятия социологии. – М., 2001.

Співвідношення розвитку, соціалізації, виховання.

Різні підходи до визначення виховання і його співвідношення з освітою та навчанням.

Сімейне, релігійне, соціальне виховання, їх принципова різниця.

Сутність соціального виховання як створення умов для цілеспрямованого і планомірного розвитку людини в процесі взаємодії індивідувальних, групових і соціальних суб'єктів.

Соціальне виховання як сукупність освіти (навчання і просвіти), організації соціального досвіду людини і індивідуальної допомоги їй.

Соціальне виховання і його завдання в стабільному і нестабільному суспільствах.

Тема 11. Принципи і цінності соціального виховання

План.

1. Охарактеризуйте функції соціальної педагогіки і принцип додатковості.

2. Розкрийте сувчасну трактовку принципу культуровідповідності виховання.

3. Чому диссоціальне виховання можна розглядати в якості елемента соціального інституту?

Література

1. Андреева Г.М. Социальная психология. – М., 1988.

2. Брускова Е. Семья без родителей. – М., 2003.

3. Воспитание к свободе. – М., 1993.

4. Караковский В.А. Воспитательная система школы. – М., 1991.

5. О системах и системности воспитания. – М., 1977.

6. Сидоркин А.М. Пособие для начинающих робеспьеров. – М., 1977.

7. Теория и практика воспитательных систем. Кн.1.- М., 1993.

8. Френе С. Избр. пед. сочинения. – М.,1990.

Поняття принципи виховання, багатоманіття підходів до їх виділення та класифікації.

Принцип природовідповідності: появлення ідеї, формулювання принципу, сучасна трактовка.

Принцип культуровідповідності: появлення ідеї, формулювання принципу, сучасна трактовка, специфіка зжмісту і реалізація в сучасній Україні.

Принцип цент рації соціального виховання на розвитку особистості: появлення ідеї, три підходи до його трактовки в новий час, сучасна трактовка.

Принцип додатковості в соціальному вихованні: сутність принципу, педагогічна інтерпретація загальнометодолгічного принципу.

Поняття про цінності.

Взаємозв'язок цінностей соціального виховання з соціально-політичною системою і ідеологією суспільства.

Базові цінності соціального виховання в демократичному суспільстві: віра в цінність, достоїнства та творчу потенцію кожної людини, право людини мати власну думку і втілювати її в життя в тому ступені, в якому це не заважає правам інших людей; культивування гнучкості і толерантності у взаємодії з оточуючим; формування відповідальності за себе, близьких, суспільство і світ.

Тема 12. Об’єкт і суб’єкти соціального виховання

План.

1.У зв’язку з чим людину можна вважати об’єкутом соціалізації?

2.Завдяки чому людина є суб’єктом соціалізації?

3.Які вікові завдання стоять перед людиною в дитинстві, отроцтві, юності?

Література

1. Андреева Г.М. Социальная психология. – М., 1988.

2. Брускова Е. Семья без родителей. – М., 2003.

3. Воспитание к свободе. – М., 1993.

4. Караковский В.А. Воспитательная система школы. – М., 1991.

5. О системах и системности воспитания. – М., 1977.

6. Сидоркин А.М. Пособие для начинающих робеспьеров. – М., 1977.

7. Теория и практика воспитательных систем. Кн.1.- М., 1993.

8. Френе С. Избр. пед. сочинения. – М.,1990.

Поняття об'єкта і суб'єкта соціального виховання.

Цілеспрямований розвиток людини в інститутах виховання як об'єкт соціального виховання: ріщення вікових завдань як процес прозвитку; можливості інститутів виховання планомірного створення умов рішення природно-культурних, соціально-культурних та соціально-психологічних задач.

Особистість як індивідуальний суб'єкт соціального виховання: потреби, ставлення дол. світу і відносини з світом, до себе і з самим собою, креативність.

Колектив як груповий суб'єкт соціального виховання: відкрита і автономна система; поле інтелектуально-моральної напруги, формалізована і неформалізована системи відносин; життєдіяльність колективу як процес програвання соціальної ролі його членами, база накопичення ними соціального досвіду, арена самореалізації та самоствердження.

Інститути виховання і органи управління соціальним вихованням як соціальні суб'єкти виховання. Їхні функції, субординаційні і координаційні зв'язки.

Тема 13. Взаємодія в соціальному вихованні

План.

1.Спроектуйте варіанти організації групової, міжгрупової і масової взаємодії стосовно окремих вікових груп виховуваних і покажіть можливості їх сполучення.

2.Спроектуйте варіанти навчання взаємодії в різних сферах життєдіяльності виховної організації певного типу.

3.Покажіть як побут виховної організації впливає на соціальний досвід її членів.

Література

1. Андреева Г.М. Социальная психология. – М., 1988.

2. Комаров М.С. Введение в социологию. – М., 1994.

3. Кон И.С. Ребенок и общество. – М., 2008.

4. Мид М. Культура и мир детства. – М., 2007.

5. Мудрик А.В. Введение в социальную педагогику. – Пенза, 1994.

6. Смелзер Н. Социология. – М., 2004.

7. Щепаньский Я. Элементарные понятия социологии. – М., 2001.

Про поняття взаємодії.

Структура взаємодії суб’єктів соціального виховання: цілі, норми і цінності, засоби, ситуація.

Взаємодія індивідуальних суб’єктів соціального виховання: функціонально-рольове та емоційно-міжособистісне (за метою); засоби (вербальні, предметні, класичні, дотикові); парні, групові, між групові, масові форми організації; стратегії (кооперативна і конкурентна); продукт (прийняті і вироблені норми і цінності), результат – розвиток особистості.

Ціле положення у взаємодії суб’єктів соціального виховання: співвідношення завдань і цілей, державний, регіональний, локальний груповий рівні ціле положення.

Тема 14. Життєдіяльність інститутів виховання

План.

1.Охарактеризуйте поняття життєдіяльності інститутів виховання.

2.Дайте аналіз основних сфер життєдіяльності інститутів виховання: пізнання, діяльності, гри, спорту.

3.Сформулюйте проблеми, які потребують соціально-педагогічногго вирішення, характерні для різних категорій дітей, підлітків, юнаків.

Література

1. Андреева Г.М. Социальная психология. – М., 1988.

2. Мудрик А.В. Введкение в социальную педагогіку. – Пенза, 1994.

3. Політологія. – М., 1993.

4. Чижевський А.Л. Физические факторі исторического процесса. – Калуга, 1924.

5. Щепаньский Я. Элементарные понятия социологии. – М., 2001.

Поняття життєдіяльності інститутів виховання.

Основні сфери життєдіяльності інститутів виховання:

Пізнання - потенціал для розвитку людини; задоволення потреб в інформації і в пошуковій активності; умови ефективності – врахування рівня інформованості, інформативність, проблемність, використання групових форм організації; пізнання, як основа, компонент і фон життєдіяльності інститутів виховання різного типу.

Діяльність: види – предметно-практична і духовно-практична; потенціал для розвитку людини; умови ефективності – задоволення потреб у досягненні і у співробітництві; допомога кожному в знаходженні посильної за його мождливостіми ролі в процесі діяльності, сполучення репродуктивної, продуктивної і творчої діяльності, соціально орієнтований її характер; діяльність як основа, компонент і фон життєдіяльності інститутів виховання різного типу.

Гра: різні типи ігор; потенціал для розвитку людини на різних вікових етапах; умови ефективної організації гри – задоволення потреб в емоційному контакті і в фантазуванні, постановка ігрової задачі, атмосфера ігрової творчості; дух суперництва; гра як засіб організації інших сфер життєдіяльності, її основа, компонент, фон в інститутах виховання різного типу.

Спорт: різноманітні функції в розвитку і житті людини; умови ефективної організації – задоволення потреб у функціонально-органічній активності і у змагальності, високий статус спорту в життєдіяльності інституту виховання, матеріальна база, різноманіття видів спорту і фізичних вправ; спорт як оcнова, компонент і фон життєдіяльності інститутів виховання різного типу.

Тема № 15. Система соціального виховання

План.

4.Сучасний стан системи соціального виховання в нашій країні: реальні можливості і найближчі перспективи її розвитку.

5.Виховні системи: поняття; різноманіття; загальне, особливе, одиничне в конкретних виховних системах.

6.Виховні системи конкретних інститутів виховання – характеристика і аналіз декількох з них.

Література

1. Андреева Г.М. Социальная психология. – М., 1988.

2. Комаров М.С. Введение в социологию. – М., 1994.

3. Левичева В.Ф. Молодежный Вавилон. – М., 1989.

4. Мудрик А.В. Введение в социальную педагогику. – Пенза, 1994.

5. Психологические проблемы изучения неформальных молодежных объединений. – М., 2008.

6. Смелзер Н. Социология. – М., 2004.

7. Щепанская Т.Б. Символика молодежной субкультуры. – Спб., 1993.

Система соціального виховання, ієрархія її рівнів: національний, регіональний, локальний (інститут виховання, мікросоціум); автономія рівнів і субординаційні зв'язки між ними.

Елементи системи соціального виховання: державні, громадські, державно-громадські інститути виховання; інститути держави і суспільства, для яких виховання є додатковою до основної функцією (підприємства, заклади), їхня автономність, характер зв'язків між ними.

Варіативність і різноманіття типів системи на регіональному та локальному рівнях.

Сучасний стан системи соціального виховання в нашій країні: реальні можливості і найближчі перспективи її розвитку.

Виховні системи: поняття; різноманіття; загальне, особливе, одиничне в конкретних виховних системах; виховні системи конкретних інститутів виховання – характеристика і аналіз декількох з них.

Тема 16. Методика соціального виховання як складова соціальної педагогіки

План.

1.Спроектуйте можливі шляхи оптимізації системи соціального виховання у вашому місті.

2.Охарактеризуйте сімейне виховання.

3.Розкрийте соціалізуючи фактори релігійних організацій.

Література

1. Андреева Г.М. Социальная психология. – М., 1988.

2. Комаров М.С. Введение в социологию. – М., 1994.

3. Мудрик А.В. Введение в социальную педагогику. – Пенза, 1994.

4. Смелзер Н. Социология. – М., 2004.

5. Фролов С.С. Социология. – М., 1994.

Методика як галузь педагогічного знання, в якій вивчаються і створюються спроби целесообразной організації процеса виховання.

Видатні педагоги про методику виховання.

Співвідношення теорії, методики і практики виховання.

Роль психологічних, соціально-психологічних і етнопсихологічних даних в реалізації принципів природовідповідності і культуровідповідності при розробці конкретних методик виховання різноманітних вікових груп в різних типах інститутів виховання.

Тема 17. Методика організації взаємодії в життєдіяльності інститутів виховання

План.

1.Організація життєдіяльності відповідно до вікових та диференційованих підходів у вихованні..

2.Методика організації групової взаємодії: колективне ціле положення, планування, організація і аналіз життєдіяльності.

3.Методика організації між групової взаємодії: пряма, спільно-паралельна, спільно-послідовна.

4.Методика організації масової взаємодії.

Література

1. Андреева Г.М. Социальная психология. – М., 1988.

2. Комаров М.С. Введение в социологию. – М., 1994.

3. Кон И.С. Ребенок и общество. – М., 2008.

4. Мид М. Культура и мир детства. – М., 2007.

5. Мудрик А.В. Введение в социальную педагогику. – Пенза, 1994.

6. Смелзер Н. Социология. – М., 2004.

7. Щепаньский Я. Элементарные понятия социологии. – М., 2001.

Сполучення керівництва, самоврядування і саморегуляції в життєдіяльності інститутів виховання.

Організація життєдіяльності відповідно до вікових та диференційованих підходів у вихованні. Методика організації групової взаємодії: колективне ціле положення, планування, організація і аналіз життєдіяльності.

Методика організації між групової взаємодії: пряма, спільно-паралельна, спільно-послідовна. Змагальні ситуації – психологічна сутність, засоби створення, позитивні і негативні ефекти.

Методика організації масової взаємодії. Видовище як засіб перетворення «натовпу» в «публіку»: підготовка видовища – визначення його характеру, вибір форми і видів впливу, створення композиції; консолідація «натовпу» - мізансцена, використання світлової звукової та шумової матриць; залучення тих, хто зібрався в дію (завдання, ігри, змагання і т. ін.).

Сполучення групових, між групових та масових форм організації взаємодії в життєдіяльності інститутів виховання.

Тема 18. Методика навчання взаємодії в процесі життєдіяльності інститутів виховання

План.

1. Проаналізуйте формування соціальних установок, інструментальних та комунікаційних вмінь, розвиток мовлення і креативності.

2. Проаналізуйте засоби навчальної взаємодії: інструктаж, планування, реалізація, аналіз групових дискусій, мізкових штурмів і т.ін.; ділові ігри, етюди, спеціально організовані ігри, які потребують взаємодії.

3. Реалізація вікового і диференційованого підходу в процесі навчання взаємодії.

Література

1. Андреева Г.М. Социальная психология. – М., 1988.

2. Мудрик А.В. Введкение в социальную педагогіку. – Пенза, 1994.

3. Політологія. – М., 1993.

4. Чижевський А.Л. Физические факторі исторического процесса. – Калуга, 1924.

5. Щепаньский Я. Элементарные понятия социологии. – М., 2001.

Зміст навчання взаємодії: формування соціальних установок, інструментальних та комунікаційних вмінь, розвиток мовлення і креативності.

Засоби навчання взаємодії: в процесі організації взаємодії в різних сферах життєдіяльності інститутів виховання (інструктаж, планування, реалізація, аналіз), за допомогою спеціально створених ситуацій, які потребують взаємодії, в тому числі групових дискусій, мізкових штурмів і т.ін.; ділові ігри, етюди, спеціально організовані ігри, які потребують взаємодії.

Реалізація вікового і диференційованого підходу в процесі навчання взаємодії.

Тема 19. Методика особистісного підходу і індивідуальної допомоги людині в інститутах виховання

План.

1. Спроектуйте ситуації надання індивідуальної допомоги в життєдіяльності виховних організацій.

2. В чому сутність і які причини мобільного характеру соціалізованості?

3. В чому суність принципу діалогічності соціального виховання?

Література

1. Андреева Г.М. Социальная психология. – М., 1988.

2. Комаров М.С. Введение в социологию. – М., 1994.

3. Левичева В.Ф. Молодежный Вавилон. – М., 1989.

4. Мудрик А.В. Введение в социальную педагогику. – Пенза, 1994.

5. Психологические проблемы изучения неформальных молодежных объединений. – М., 2008.

6. Смелзер Н. Социология. – М., 2004.

7. Щепанская Т.Б. Символика молодежной субкультуры. – Спб., 1993.

Особистісний підхід як основа індивідуальної допомоги, його сутність і зміст.

Віковий, диференційований і індивідуальний підходи в процесі надання людині допомоги.

Напрями індивідуальної допомоги: допомога у вирішенні проблем самопізнання і само сприйняття, визначення перспектив, адаптація до реальності, подолання стресів та комплексів, самореалізації та самоствердження; допомога у встановленні позитивних взаємовідносин з оточуючими і зі значущими особами; допомога в оволодінні вміннями приймати рішення, запобігати і вирішувати конфлікти.

Засоби надання індивідуальної допомоги: створення цільових ситуацій в життєдіяльності інституту виховання, індивідуальні і групові бесіди, цільові ігри, робота зі значущими людьми, рекомендація літератури, направлення до спеціалістів.

9. Навчально-методична література

1. Аксенова Л. И. Социальная педагогика в специальном образовании. - М.: Академия, 2001.

2. Актуальные проблемы социального воспитания/Отв. Ред. Т.Ф. Яркина - М: Запорожье: Изд-во АПН СССР, 1990.

3. Алмазов Б.Н., Беляева М.А., Бессонова Н.Н. и др. Методика и технологии работы социального педагога / Под ред. М.А. Галагузовой и Л.В. Мардахаева. - М.: Академия, 2004. - 192 с.

4. Алмазов Б.Н. Методика и технологии работы социального педагога: Учеб. пособие для студентов вузов /Под ред. М.А. Галагузовой, Л.В. Мардахаева. - М.: Academia, 2002.

5. Андреева И.Н. Антология по истории и теории социальной педагогики- М.: Academia, 2000 - 176с.

6. Антология социальной работы /Под ред. М.В. Фирсова. В 5-ти томах. - М.:Сварогъ НВФ СПТ, 1994 - 1995

7. Артюшкіна Л.М., Чернишова Г.Ф Програма державного екзамену з соціальної педагогіки і методики роботи соціального педагога: Навчально-методичний посібник для студентів соціально-гуманітарних факультетів педагогічних інститутів і університетів.- Суми, СумДПУ ім. А.С.Макаренка, 2003. - 72 с

8. Басов Н.Ф., Басова В.М., Кравченко А.Н. История социальной педагогики. - М.: Академия, 2005. - 256 c.

9. Басов Н.Ф., Басова В.М., Кравченко А.Н. Социальная педагогика: введение в профессию. - М.: Академия, 2005. - 272 с.

10. Беляев В.И. История социальной педагогики: Становление и развитие зарубежной социальной педагогики. - М.: Гардарики, 2003. - 253 с.

11. Беляев В.И., Салтанов Е.Н. Социальная педагогика: Методология, теория, история. - М.: Союз, 2004. - 414 с.

12. Беляев В.И., Мардахаев Л.В., Салтанов Е.Н. История отечественной социальной педагогики: Курс лекций. - М.: Союз, 2005. - 300 с.

13. Бечки Ш. Молодежь и помощь несовершеннолетним в США (общественные условия, учреждения и организации) Попытка структурного анализа. Москва. Институт молодежи. (1991)

14. Беспалько О.В. Соціальна педагогіка в схемах, таблицях. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літеретури, 2003. - 134с.

15. Беспалько О.В. Соціальна робота в громаді: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літеретури, 2005. - 176с.

16. Болотина Л.Р. Словарь-справочник социального педагога общеобразовательных учреждений. - М.: Академический проект, 2004. - 320 с.

17. Бочарова В.Г. Воспитание учащихся по месту жительстваМ., 1987. - 190с.

18. Бочарова В.Г. Педагогика социальной работы- Sv R-Аргус, 1994 - 208с.

19. Бочарова В.Г. Социальная педагогика. - М., 1994

20. Брагин Г.М. Социальная педагогика (Экспресс-учеб. пособие). - Челябинск: Б. и., 1994. - 149 с.

21. Бурая Н.П. Соціальна робота. Х.:Університет внутрішніх справ. - 1996. - 101с.

22. Василенко О.М., Малько А.О.Соціально-педагогічна діяльність у закладах освіти.- Харків: Крок, 2003. - 53с.

23. Василькова Ю.В., Василькова Т.А. Социальная педагогика. – М.: Академия, 1999. – 440 с.

24. Василькова Ю.В., Василькова Т.А. Социальная педагогика. – М.: Академия, 2004. – 440 с.

25. Василькова Ю.В. Методика и опыт работы социального педагога. - М., 2001.

26. Василькова Ю.В. Методика и опыт работы социального педагога. 2-е изд., испр. Учебное пособие. - М.: Академия, 2004. - 160 c.

27. Василькова Ю.В. Очерки по истории социальной педагогики - М.: Academia - с.480.

28. Василькова Ю.В. Социальная педагогика: Курс лекций. - М.: Академия, 2006. - 269 с.

29. Василькова Ю.В. Лекции по социальной педагогике: (На материалах отечественного образования). - М.: ГФ "Полиграфресурсы", 1998. - 422 с.

30. Галагузова М.А. Социальная педагогика. - М.: Владос, 2001. - 416 с.

31. Галагузова М.А. История социальной педагогики. - М.: Владос, 2000. - 544 стр.

32. Галагузова Ю.Н., Ган Н.Ю., Казаева Е.А. Методика и технология работы социального педагога с семьей: Учеб. пособие для студентов по направлению и специальности "Социальная работа". - Шадринск: Изд-во Шадринского гос. пед. ин-та, 2003.

33. Галагузова М.А., Галагузова Ю.Н., Штинова Г.Н., Тищенко Е.Я., Дьяконов Б.П. Социальная педагогика. - М.: Владос, 2001. - 416 с.

Дата добавления: 2015-05-24