Склад і фізико-хімічні властивості крові

Лімфатична система є незамкнутою, лімфа рухається в одному напрямку від органів до серця.

Функції лімфатичної системи: 1) проведення лімфи від тканин у кров’яне русло;

2) утворення лімфоцитів;

3) знешкодження чужородних тіл.

Особливості лімфи: 1) утворення за рахунок рідкої частини плазми крові;

2) мінливий об’єм (1-2 л);

3) повільний рух (приблизно 1 м за 10-15 с).

Кров складається з рідкої частини - плазми (55-60%) і клітин (форменних елементів)(40-45%).

Плазма крові – жовтувата рідина, яка вміщує:

1. Н2О – 91%.

2. Білки – 8% (альбуміни, глобуліни, фібриноген). Вони утримують воду в плазмі (при голодуванні, зменшується кількість білків, вода переходить з крові до тканин, утворюючи голодні набряки) глобуліни можуть перетворюватись на антитіла, які знешкоджують мікроби і утворюють імунітет; білки створюють певну в’язкість крові, яка зростає при втраті води (потіння, пронос), що може привести до утворення тромбів; фібриноген – бере участь у зсіданні крові; білки також переносять поживні речовини, продукти розпаду білків та н.к., гормони, мікроелементи, вітаміни.

3.Жири – 0,8%.

4.Глюкоза – 0,12%. При зниженні – підвищується збудження клітин головного мозку (судоми), порушується кровообіг, дихання, настає смерть.

5.Сечовина та сечова кислота – 0,05%.

6.Мінеральні солі – 0,9%, з них найбільше припадає на долю NaCl, солі Са, К, Мg. Ця концентрація підтримується на сталому рівні.

Водний розчин солей, концентрація якого дорівнює 0,9% - фізіологічний розчин (ізотонічний). Його використовують в клінічній практиці при значних крововтратах або при обезводненні організму.

За допомогою гіпертонічних розчинів відтягується рідина з тканин.

В крові є близько 20 важливих мікроелементів. Багато з них (залізо, нікель, кобальт) беруть участь у кровотворенні.

Зміна складу плазми крові згубно діє на організм.

Властивості крові:

1. В’язкість крові зумовлена тертям її об стінки судини або тертям формених елементів між собою. Основну роль у збільшенні в’язкості крові відіграють еритроцити. Чим їх більше, тим більшою є в’язкість і навпаки. За рахунок в’язкості кров чинить опір кровотоку, що є необхідною умовою утворення артеріального тиску.

2. Осмотичний тиск. Розчинені в крові речовини притягують до себе молекули води. Це явище називається осмосом, а сила з якою вода притягується до речовин - осмотичним тиском. Величина останнього визначається концентрацією розчинених молекул. Важливу роль у регулюванні розподілу води між плазмою і тканинами відіграють білки плазми крові. Тому цю частину тиску виділяють окремо і називають онкотичним тиском. При порушенні одного з цих тисків можуть змінюватись функції клітин крові, наприклад, еритроцити можуть набухати і лопатися або зморшуватися і тріскати, що призводить до їхньої загибелі. Регуляція осмотичного тиску відбувається завдяки осморецепторам, які знаходяться в судинах. При підвищенні тиску осморецептори збуджують лімбічну систему, виникає відчуття спраги, людина п’є воду і осмотичний тиск зменшується.

Дата добавления: 2015-05-24