Методика вивчення географічних назв

Топоніміка та її наукове та практичне значення.

Топонімічні дослідження.

Географічні назви – обов’язків елемент географії. Вони використовуються для просторової прив’язки фактів при вивченні матеріалу, розглядаються в якості одиничних понять, вказуються як приклади при ілюструванні географічних закономірностей, служать для визначення географічного положення об’єкту на території. Без перебільшення можна сказати, що знання учнями географічних назв характеризує їх знання карти.

Пізнання місцевої географічної термінології в усьому її багатстві, багатогранності може бути важливим засобом виховання свідомого сприйняття оточуючої природи, пізнання свого краю та виховання любові до нього.

Більшість географічних назв характеризують природні умови (гідрологію, рослинний та тваринний світ, корисні копалини тощо), особливості населення, його господарську діяльність. А завдяки тому, що багато назв збереглися віками, вони служать неоціненим джерелом інформації про географічні умови минулого часу. Ці властивості можуть бути використані у краєзнавчій роботі по вивченню своєї місцевості.

Вивчаючи географічні назви відкриваються широкі можливості по налагодженню широких між предметних зв’язків географії з історією, філологією тощо. Дані топоніміки є корисними при проведенні позаурочних заходів.

Топоніміка (грецьке: topos – “місцевість”, onoma – “ім’я”) – наука про географічні назви. Вона вивчає їх походження, розвиток, сучасний стан, їх змістовне значення, написання, проголошення. Ефективність топонімічних досліджень досягається, коли з їх допомогою удається розкрити змістовне значення невідомих сторін, важких для розуміння назв і, таким чином, виявити важливу географічну інформацію.

Топоніміка – важливий елемент краєзнавчої роботи. Вона служить засобом стимулювання інтересу до вивчення минулого та сьогодення свого краю шляхом пошуку зв’язку між географічними умовами місцевості та відображенням їх в географічних назвах. Топоніміці повинно належати важливе місце роботі гуртків, шкільних музеїв, при проведенні географічних вечорів вікторин, ігор.

Топоніми – слова мови, які відображають її стан на момент утворення. Подібні назви є єдиним джерелом про саму мову – її лексику, фонетику.

Ще одним важливим практичним застосуванням топоніміки слід вважати встановлення назв для забезпечення потреб картографії.

При вивченні географії, яка б не ставилася мета – пізнання взаємозв’язку між природою та суспільством, закономірності розвитку природного середовища, розвиток та розміщення господарства, учні обов’язково повинні знати карту, тобто засвоїти положення та назви географічних об’єктів. Сукупність назв географічних об’єктів прийнято називати у методичній літературі географічною номенклатурою. Сукупність найменувань називають топонімією, а її вивчення – топонімікою. Таким чином, вивчення географічної номенклатури у школі, особливо у краєзнавчому напрямку, являє собою одну із важливих практичних задач.

Вивчення та осмислення географічних назв дуже важке завдання, так як більшість назв може бути зовсім незрозумілими, сприймається як набір звуків. Для непорозуміння потрібно дотримуватися таких вимог:

1. При викладенні учителем нового матеріалу назви, які вперше зустрічаються, повинні проголошуватися чітко, якщо потрібно – по слогам, розставляючи правильно наголос.

2. Кожну назву учитель обов’язково повинен супроводжувати номенклатурним терміном: річка, озеро, скеля, місто тощо.

3. Найбільш складні – записувати на дошці. Написання повинно бути грамотним.

4. Потрібне багаторазове повторення, а при можливості – у художній інтерпретації.

5. Найбільшої ефективності запам’ятовування та осмислення назв можна досягти при виконанні практичної роботи з контурною картою, схемами.

Дата добавления: 2015-05-24