Розвиток кр-ва у 80-90-ті рр. ХХ – на поч.. ХХІ ст

Історія міст і сіл Української РСР» та вплив її на піднесення краєзнавчого руху та розширення краєзнавчих досліджень.

1962 р. виходить постанова ЦК КП(б)У про видання «Історії міст і сіл Української РСР» у 26 томах. Було створено Головну редакційну колегію, яку очолив П.Т. Тронько. Загальний обсяг 26-томної праці становить 2360 авторських аркушів. У томах вміщено 1340 статей з історії обласних та районних центрів, міст. Надруковано статті довідкового характеру про всі селища міського типу та села – центри селищних та сільських рад (8319). У всій серії книг вміщено понад 9 тис. ілюстрацій. Ініціаторами створення історії міст і сіл стала громадськість, передусім краєзнавці, учителі-історики, працівники культосвітніх установ, архівісти, жургалісти. Весь 12-річний процес створення «Історії міст і сіл УРСР» умовно можна поділити на 3 етапи:

1) організаційно-підготовчий. 1962-1964 рр. Були затверджені редколегії всіх томів областей та м. Києва і комісії по збиранню матеріалів у містах, райцентрах і селах республіки, сформовані авторські колективи, визначені населенні пункти, про які повинні писати нариси. Важливе занчення надавалося створенню науково-довідкового апарату до документальних матеріалів та друкованих публікацій, що зберіглися в бібліотеках і архівах. Розробка метологічних та науково-методичних принципів видання. Визначено структуру видання: кожній області присвячувався окремий том і один том Києву.

2) другий етап тривав з весни 1964 р. до 1967 р. Період написання робочих варіантів більшості томів, підбору до них ілюстрацій, грунтовної апробації підготовлених текстів. Другий етап завершився виданням макету «Харківська область», рецензуванням і підведенням підсумків його обговорення весною 1967.

3) третій період 1967-1974 рр. На цьому етапі велика увага приділялася рецензуванню матеріалів, були остаточно доопрацьовані і видані всі томи. У 1974 р. вийшов у світ останній том по Кримській області.

Грунтовну наукову апробацію пройшло видання на Всесоюзній конференції 1972 р. в Києві. Тираж томів 15 тис. екземплярів. Наукова цінність: праця написана на широкій джерельній базі – понад 1,5 млн. архівних справ, матеріали поточного діловодства установ і організацій, спогади сучасників історичних подій. Широко опрацьовано літературу і періодику. Сформована система довідково-бібліографічного апарату (1 млн. карток каталогу). 1976 року праця була відзначена Держ. премією СРСР в галузі науки і техніки.

Написання «Історії міст і сіл» стало поштовхом у розвитку краєзнавчого руху в Україні. У Вінницькій обл. – 2 тис. чол. взяли участь у краєзнав. русі; у Хмелн. – 5 тис.

На рубежі 80-х –90-х рр. утворилася більшість обласних краєзнавчих товариств, відбуваються республіканські конференції. З 1980 по 2001 проведено 10 Всеукраїнських наукових конференцій з історичного кр-ва (Вінниця, Полтава, Чернігів, Кам᾽янець-Подільський, Миколаїв, Луцьк, Черкаси, Харків, Дніпропетровськ, Донецьк).

У 1987р. відбувається Всесоюзна конференція у Полтаві. В цей час розробляються комплексні плани розвитку кр-ва. Видаються матеріали конференцій, які містять тезиси з історії України: маловідомі імена, події, факти.

У березні 1990р. Відбувається перший установчий Всеукраїнський краєзнавчий з’їзд, який оголосив створення Всеукраїнської Спілки краєзнавців (очолив Тронько).

Всеукраїнська спілка краєзнавців(з 2008р Національна спілка краєзнавців) – благодійна творча громадська організація, яка об’єднує учасників громадського руху. Ставить перед собою завдання:

сприяння розбудові української державності;

сприяння відродженню найкращих традицій українського кр-ва;

залучення до активної краєзнавчої роботи всіх верств населення;

виявлення, дослідження та збереження пам’яток природи, історії, культури.

З часу заснування Спілки було здійснено ряд важливих заходів:

запроваджена премія імені Д. Яворницького (перший лауреат М. Киценко);

започатковано ряд програм, наприклад, “Пам’ять втрачених сіл” (більше 1000 населених пунктів), “Збережемо тую славу”;

1991 р. “Репресоване кр-во”;

відновлено випуск журналу “Краєзнавство” з 1993 р.;

випущена серія книг “Реабілітовані історією”;

відбулося три з’їзди ВСК (1990, 1996, листопад 2003);

розбудовується структура ВСК, у всіх областях існують обласні організації.

Важливим є те, що держава сприяє розвитку краєзнавчого руху – указ президента України від 2002р. “Про заходи щодо підтримки краєзнавчого руху в Україні”. Завдання Кабміну розробити і затвердити програму розвитку краєзнавчого руху, Міносвіти – включити до навчальних програм теми з краєзнавства, НАНУ – активізувати краєзнавчі дослідження. У 2002р. Була розроблена та затверджена “Програма розвитку краєзнавчого руху в Україні”. Існують регіональні програми розвитку кр-ва.

Наразі повстало питання про видання “Енциклопедії міст і сіл України”, необхідність розширення виховних та освітніх функцій кр-ва, видання багатотомного бібліографічного довідника, довідника про історичні міста України, довідника про музеї та заповідники України.

Створюються регіональні центри дослідження кр-ва: товариство дослідників Волині, центр досліджень історії Поділля (Баженов), організації у Полтаві, Кіровограді, 1993р. У Львові створено інститут українознавства ім.. Крип’якевича.

На сучасному етапі розвитку – відбуваються конференції, видається література.

Дата добавления: 2015-05-24