Функціональні дослідження

Аналіз безпосереднього середовища передбачає аналіз споживачів, постачальників і конкурентів.

Продукція ВАТ ЛВТШП “Волинь” реалізується як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринку, як підприємцям, так і фізичним особам.

Так, як основними споживачами дитячих комбінезонів є приватні особи, то обсяг продажу даних комбінезонів у майбутньому буде залежати від зростання народжуванності.

Для ринків одягу характерна монополістична конкуренція, адже кількість підприємств у галузі велика, обсяг виробництва одного підприємства відносно невеликий, товар диференційований, майже вільне утворення нових підприємств, відсутня взаємозалежність між підприємствами.

На ринку існує досить велика кількість гравців, що спричиняють:

- невисокі бар'єри входу в галузь;

- група споживачів не є досить сконцентрованою;

- існує потенціал росту групи споживачів.

Український ринок одягу можна розподілити на чотири цінових сегменти: товари дешеві, середньої вартості, дорогі та ексклюзивний одяг. Найвищий рівень конкуренції спостерігається у сегменті дешевої продукції, де українські виробники відчувають значний тиск з боку „секонд-хенду” та дешевих азійських товарів. У сегменті товарів дорогих та середньої вартості – конкуренція середнього рівня, тоді як у сегменті ексклюзивних товарів існують достатньо високі бар’єри для місцевих виробників. Українські бренд-орієнтовані виробники конкурують з іноземними торговими марками у сегменті дорогої продукції.

Найбільшими конкурентами ВАТ ЛВТШП “Волинь” є ЗАТ “Поділля”, ВАТ “Володарка” – пошиття чоловічого одягу, ТОВ “Імідж - Галант”, що розміщені в місті Вінниці, ЗАТ “Швейне підприємство Юність”, ЗАТ “Чинбор”, СП “Ріф-1”, ЗАТ “Любава”, ПП “БМТ стиль”, ЗАТ “Піонтекс”, що розміщені в місті Києві, ВТФ “Ковель”, КП фабрика “Лучанка” (Луцьк), Фабрика “Спецстиль” (Львів).

У своїй діяльності підприємства використовують різноманітні матеріально-

технічні ресурси (сировину, паливо, енергію, тощо), що у процесі виробництва перетворюються у готову продукцію. Дані підприємства спеціалізуються на виготовленні готового одягу для людей різних вікових груп та різного асортименту.

Переваги ВАТ ЛВТШП “Волинь” є:

- впровадження нових методів організації виробництва і праці;

- краща організація служби маркетингу;

- вигідне місце розташування підприємства — у центрі міста, що забезпечує кращі під’їзні шляхи;

- встановлення нової лінії волого-теплової обробки швейних виробів.

Оцінка показників факторів впливу макросередовища наведені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Основні показники економічного та соціального стану України

Показники	2005 рік	рік	рік	Якіснийвплив	рік	рік	рік	Якісний вплив
Валовий внутрішній продукт, млн. грн.				+	755721,7	793507,79	841118,25	+
Чисельність населення, тис. чол.	47280,8	46929,5	46646,0	-	46430,3	46282,4	46202,3	-
Валовий внутрішній продукт на душу населення, тис. грн.	9336,81	11595,12	15284,16	+/-	16276,48	17144,91	18205,12	+
Обсяг промислової продукції, млн. грн.				+		333110,95		+
Інвестиції в основний капітал, млн. грн.	93026,0	125253,7	188486,0	+	211002,1	313153,4	546703,18	+
Інвестиції на душу населення, тис. грн.	1967,52	2668,98	4040,78	+/-	4544,49	6766,14	11832,81	+/-
Фінансові результати підприємств та організацій від звичайної діяльності до оподаткування, млн. грн.	64371,0	76253,0	121435,0	+	204616,2	340309,2	592556,55	+
Питома вага збиткових підприємств, %	34,2	30,9	28,9	+	31,2	30,6	28,7	+

Продовження таблиці 2.1

Середньомісячна номінальна заробітна плата працівників, грн.	806,19	1041,44	1351,0	+	1608,44	1903,12	2206,81	+
Індекс споживчих цін, %	110,3	111,6	116,6	-	123,0	117,5	112,0	+
Індекс цін виробників промислової продукції, %	109,5	114,1	123,3	-	130,3	119,0	110,7	+
Рівень безробіття, %	3,1	2,7	2,3	+	2,9	2,7	2,53	+
Експорт товарів та послуг, млн. доларів США				+				+
Імпорт товарів та послуг, млн. доларів США				-				-
Курс долара (пряме котирування), грн.	5,18	5,05	5,05	+	6,025	6,25	5,3	+

Отже, вивчивши динаміку показників економічного і соціального стану України, можна зробити висновок, що протягом 2005 – 2007 років відбувається поступове зростання ВВП (на 102701 млн. грн. (або 23,26%) у 2006 році порівняно з 2005 роком, а у 2007 році – ще на 168792 млн. грн. (або 31,02%)), на що впливають наступні фактори (показники):

- поступове зростання обсягу промислової продукції;

- зростання інвестицій в основний капітал;

- збільшення фінансових результатів підприємств та організацій від звичайної діяльності до оподаткування;

- зростання середньомісячної номінальної заробітної плати працівників;

- стабільний валютний курс (курс долара);

- перевищення імпорту товарів і послуг над експортом (при одночасному зростанні експорту товарів і послуг та імпорту товарів і послуг);

- зростання індексу цін виробників промислової продукції та індексу споживчих цін.

У свою чергу зростання інвестицій в основний капітал на 32227,7 млн. грн. (або 34,64%) у 2006 році порівняно з 2005 роком, а у 2007 році – ще на 63232,3 млн. грн. (або 50,48%) зумовлено створенням нових продуктів і технологій на підприємствах, стабільним валютним курсом, підвищенням рівня внутрішніх заощаджень населення, розвитком фінансового ринку. Негативний вплив на зростання інвестицій в основний капітал здійснило зменшення ролі амортизаційних відрахувань як джерела інвестиційних видатків, інфляція, значні масштаби тіньової економіки, існуючий податковий режим, корумпованість державних чиновників.

Зростання середньомісячної номінальної заробітної плати на 235,25 грн. (або 29,18%) у 2006 році порівняно з 2005 роком, а у 2007 році – ще на 309,56 грн. (або 29,72%) зумовлено зростанням мінімального розміру заробітної плати; зміною умов праці; зростанням продуктивності праці; зміною співвідношень чисельності робітників праця яких оплачується відрядно, відрядно-преміально, погодинно, погодинно-преміально; встановлення з 1 січня 2007 року ставки податку із доходів фізичних осіб на рівні 15%.

Перевищення імпорту над експортом у 2006 році на 3068 млн. грн., а у 2007 році – на 7876 млн. грн. можна пояснити високими митними бар’єрами, низькою конкурентоспроможністю деяких видів вітчизняної продукції.

Зростання індексу цін виробників (на 4,6% у 2006 році порівняно з 2005 роком і на 9,2% у 2007 році порівняно з 2006 роком) і зростання індексу споживчих цін (на 1,3% у 2006 році порівняно з 2005 роком і на 5% у 2007 році порівняно з 2006 роком) можна пояснити структурними диспропорціями у суспільному відтворенні, недосконалістю податкової системи, дефіцитом державного бюджету та передачею інфляції по міжнародних каналах.

Зростання ВВП на душу населення на 2258,31 тис. грн. (або 24,19%) у 2006 році порівняно з 2005 роком, а у 2007 році – ще на 3689,04 тис. грн. (або 31,82%) зумовлено зростанням ВВП і зменшенням кількості населення протягом даного періоду.

Вивчивши динаміку показників розвитку за 2005 – 2007 років можна зробити наступні висновки про можливості і загрози для економіки у майбутньому.

Можливості:

1) економічне зростання протягом 2008 – 2010 років більше, ніж на 11%;

2) збільшення обсягів виробництва промислової продукції протягом 2008 – 2010 років більше, ніж на 21%;

3) збільшення інвестицій в основний капітал протягом 2008 – 2010 років більше, ніж у 2,5 рази;

4) збільшення середньомісячної номінальної заробітної плати протягом 2008 –2010 років на 37%;

5) зниження рівня інфляції протягом 2008 – 2010 років на 11%.

Загрози:

1) нестабільне політичне становище;

2) недосконалість законодавства;

3) значні масштаби тіньової економіки;

4) корумпованість державних чиновників;

5) подальше зменшення чисельності населення;

6) світові економічні кризи.

Таким чином, тенденції минулих років будуть зберігатися на майбутнє.

Підприємство ВАТ ЛВТШП “Волинь” застосовує витратний метод ціноутворення. При цьому методі розраховується ціна виходячи із понесених власних витрат. Визначається виробнича собівартість, адміністративні витрати, розмір прибутку та подати. Розрахована ціна порівнюється з ринковою ціною і на основі результатів порівняння приходять до висновку про доцільність виробництва певного виду товару.

Переваги витратного методу ціноутворення:

1.Виробники володіють інформацією про витрати більше, ніж про попит;

2.Якщо витратними методами ціноутворення користуються більшість виробників, то цінова конкуренція може бути мінімальною.

Недоліки даного методу:

1.Ціноутворення не враховує кон’юнктури рину;

2.Не враховується споживчі властивості товарів.

Межі застосування витратних методів ціноутворення:

1.При встановленні ціни на нову продукцію;

2.При встановленні ціни на дослідні зразки;

3.При визначенні цін у галузі, де більшість виробників користується цим методом;

4.При визначенні ціни на товари, попит на які перевищує пропозицію.

Відносно планів та прогнозів на майбутнє, то в зв'язку з появою попиту на недорогу та якiсну вітчизняну продукцію підприємство старається налагодити комерцiйнi зв'язки по ринках збуту на Україні з такими українськими підприємствами як ТОВ "Крам" (Тернопіль), Центральний Універмаг (м. Львів), Дім Торгiвлi (м. Рівне), Мода Дім (м. Київ), Рiко (м. Київ), а також суб'єктами підприємницької дiяльностi - фізичними особами.

В умовах насиченого ринку недостатньо розробити новий якісний товар, встановити на нього оптимальну ціну і вибрати ефективні канали розподілу. Серед різних методів просування товару на ринок дане підприємство надає перевагу рекламі, оскільки головні цілі реклами, як і комунікаційного комплексу загалом – формування попиту на товар і стимулювання його збуту.

Основні завдання реклами:

- інформування споживачів;

- створення переконання споживачів у перевагах властивостей товару фірми;

- нагадування про товар;

- формування іміджу.

Підприємство використовує такі засоби розповсюдження реклами:

- реклама у пресі;

- реклама на радіо;

- пряма поштова реклама;

- зовнішня реклама

- реклама в інтернеті.

Насьогодні незаперечливо важливу роль в створенні ефективної та сучасної організаційної структури будь-якого підприємства відіграє створення маркетингового відділу. На жаль, багато українських підприємств, що навіть успішно комерційно діють на теренах нашої країни, просто вважають непотрібним створення відділу маркетингу, перекладаючи функції цієї ланки ефективного виробничо - збутового процесу на інші відділи, що традиційно, ще з часів радянської економічної теорії, створювались на підприємствах. Але необхідно наголосити, що зміни прийшли не лише в систему ринкових відносин, які замінили адміністративно - командну ідеологію, але й в мислення головних споживачів, крім того розширились межі діяльності фірми, відкрились кордони.

Маркетинговий відділ здійснює систему організації діяльності суб'єктів виробничої сфери, що сприяє оптимізації функціонального з'єднання виробничих цілей і поточних потреб інонаціональних споживачів, стикуванню приватних інтересів у всіх сферах економічного життя - виробничого, посередницького, споживчого аспектах. Іншими словами, відділ маркетингу являє собою важливу умову встановлення діючого зворотного зв'язку між попитом та пропозицією, що є своєрідним гарантом того що виготовлена продукція, пройшовши всі етапи виробничого процесу, знайде свій шлях до кінцевого споживача.

Принципових, корінних розходжень між маркетингом для внутрішнього ринку й зовнішнього ринку немає. В обох випадках використовуються різноманітні методи, засоби, прийоми й принципи маркетингової діяльності. Однак зовнішні ринки пред'являють більш високі вимоги до пропонованих на них товарів, їхнього пакуванню, сервісу, реклами. Це породжено гострою конкуренцією між фірмами - виробниками товару й перевагою „ринку покупця”, тобто помітним перевищенням пропозиції над попитом.

Вивчення зовнішніх ринків, їхніх можливостей є більш трудомісткий й

складний процес, оскільки вимагає вивчення великої кількості інформації з різних джерел.

Ефективна робота на зовнішньому ринку неможлива без творчого й гнучкого використання комплексу маркетингових методів: правильного вибору

збутової організації, контролю над роботою торговельних посередників, вибору й застосування різних методів стимулювання збуту, ділової діяльності, реклами. Необхідно враховувати вимоги зовнішнього середовища маркетингу: особливості чинного законодавства, міжнародні правила, соціально-культурне середовище, звичаї, правила валютно-фінансових розрахунків й інше. Дослідження ринку є основою маркетингу й припускає аналіз всіх умов, що мають значення для успішної реалізації товару. Програма комплексного дослідження залежить від особливостей товару, характеру діяльності підприємства, масштабів виробництва експортних товарів й інших факторів.

Всі ці завдання повинні поставати перед працівниками маркетингового відділу підприємства та доповнюватись й модифікуватись залежно від стадії просування товару на світовому ринку та можливої зміни вимог конкретних споживачів. Маркетингова діяльність, як відомо, передбачає дослідження ринку, вирішення питань товарної політики, управління процесами товарного руху - збуту продукції, ціноутворення, комунікації фірми та інше.

Сектор маркетингу як ведуча служба підприємства вивчає кон’юнктуру світових товарних ринків, приймає участь у визначенні цін на експортну продукцію, в розробці і здійсненні рекламних заходів, аналізі конкурентів, можливостей руху товару тощо.

Внутрішньофірмова система маркетингу на підприємстві пройшла певний шлях розвитку від простого відділу збуту до надзвичайно важливої сфери діяльності фірми.

Ефективнішим маркетинговим підрозділом фірми є, звичайно, самостійний відділ маркетингу. Маркетингові можливості розширюються, фірма планує додаткові вкладення у маркетингові дослідження, розробку нових товарів, рекламу та стимулювання збуту, поліпшення сервісу тощо. Як показує світовий досвід, по-справжньому ефективною маркетинговою компанією фірма стає тоді, коли всі її працівники розуміють, що своїми робочими місцями вони зобов’язані покупцям.

Важливе місце в загальній системі організації служби маркетингу на підприємстві займає контролюючий орган. Контроль маркетингової діяльності - це процес, за допомогою якого керівництво маркетингового підрозділу визначає правильність прийнятих рішень і ступінь їх необхідності, доцільного коригування; процес забезпечення організацією своїх маркетингових цілей. Для застосування системи контролю фірма повинна мати:

- чітко визначені маркетингові цілі;

- маркетингові плани (стратегічні і оперативні);

- відповідну організаційну структуру.

Служба маркетингу підпорядковується безпосередньо директорові підприємства, що забезпечує незалежність її положення стосовно інших підрозділів й об'єктивну оцінку можливостей підприємства при розробці його маркетингової політики. У своїй діяльності служба маркетингу взаємодіє з підрозділами підприємства, що беруть участь у досягненні його комерційних цілей.

Хоча маркетингові дослідження та утримання маркетингових спеціалістів найчастіше вимагають значних фінансових витрат, не можна зменшувати їхнє значення, тому що в майбутньому вони націлені на прибуток. За допомогою досліджень можна вибрати найбільш оптимальний і прибутковий ринок, споживачів, засіб реклами тощо, і, такий чином, маркетингові дослідження підвищують прибутковість підприємства.

Дата добавления: 2015-05-24