Прогноз показників бухгалтерського балансу до завершення реалізації проекту. Прогноз фінансової віддачі проекту

Зведену фінансову оцінку стану активів і пасивів проекту в період

реалізації проекту можна отримати з прогнозованих даних бухгал-

терського балансу.

Прогнозовані дані активів проекту характеризують вартість за-

собів (у матеріальній і фінансовій формах), що складають капітал про-

екту. Динаміка пасивів проекту характеризує обсяги і структуру дже-

рел фінансування проекту, у тому числі стан боргових зобов’язань за

надані позикові засоби для реалізації проекту.

Прогнозовані баланси за проектом можна складати за структурою

рахунків, прийнятих при підготовці звітних щоквартальних бухгал-

терських балансів підприємства або за збільшеною схемою з обліком

агрегованих позицій активів і пасивів проекту.

Окремим розділом фінансового плану є план фінансування про-

екту. До нього входять визначення потреби у фінансових ресурсах для

реалізації проекту і план його забезпечення фінансовими ресурсами.

План фінансування розробляють на кожний тиждень і день, особли-

во в перші місяці реалізації проекту. Потреби у фінансових ресурсах

і джерелах їх покриття мають бути синхронізовані так, щоб у кожний

період не було дефіциту коштів для запланованих витрат. Невиконан-

ня цієї умови при фінансовому плануванні проекту є значним недо-

ліком — фактором ризику.

Розглянемо інвестиційні потреби проекту.

1. Прямі інвестиції в основні засоби:

• вартість придбання будівель і споруд;

• будівництво будівель і споруд;

• ремонтно-будівельні роботи;

• вартість машин і устаткування;

• доставка й монтаж машин і устаткування;

• вартість технологічних пристроїв і оснащення, що забезпечують

роботу основного устаткування;

• вартість модернізації чи капітального ремонту устаткування пе-

ред використанням у проекті (у разі придбання чи оренди не-

нового обладнання).;

2. Прямі інвестиції в оборотні кошти:

• створення запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів;

• приріст запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів;

• запаси виробів у незавершеному виробництві;

• створення запасів готової продукції;

• приріст запасів готової продукції на складі;

• збільшення дебіторської заборгованості за операціями з поста-

чальниками сировини і матеріалів, комплектуючих виробів, па-

лива й енергії.

3.Прямі інвестиції в нематеріальні активи:

• придбання патентів і ліцензій;

• придбання торгових марок;

• придбання програмних продуктів;

• придбання проектної документації й інформації в різних фор-

мах.

4. Супутні інвестиції в об’єкти, пов’язані територіально чи функ-

ціонально з проектом:

• транспортна інфраструктура;

• інженерна інфраструктура (енерго-, водо-, газопостачання, ка-

налізація тощо);

• соціальна інфраструктура проекту;

• охорона навколишнього середовища.

5. Інвестиції в науково-дослідні роботи та проектно-конструк-

торські розробки, що забезпечують проект на підготовчому

етапі чи супроводжують його протягом усього періоду його ре-

алізації.

6. Резерв засобів для непередбачених інвестиційних витрат.

Джерелами коштів для покриття потреб проекту можуть бути

власні фінансові ліквідні ресурси інвестора, позичені кошти (з офор-

мленням боргових зобов’язань інвестора), залучені кошти партнерів

(із переданням частини прав управління активами проекту, але без

боргових зобов’язань інвестора), кошти іноземних інвесторів, кош-

ти державного бюджету чи місцевих бюджетів; засоби, надані проек-

ту в тимчасове користування на правах оренди у формі матеріальних

активів.

Використані у проекті для первісного фінансування засоби ма-

ють вартість, яку сплачує інвестор. Вартістю власних засобів інвес-

тора є сума, яку міг би отримати (заробити) інвестор, якби викорис-

товував свій капітал не в цьому конкретному проекті, а в інших

альтернативних безризикових проектах. Це так звана альтернатив-

на вартість власного капіталу інвестора.

Власні фінансові ресурси підприємства, яке інвестує проект, мо-

жуть складатися з нерозподіленого (невикористаного) прибутку, на-

громадженої частини амортизаційного фонду і коштів від мобілізації

внутрішніх активів. До останнього належать кошти від продажу зай-

вого устаткування, продажу (для зменшення обсягу запасів) частини

матеріальних ресурсів, здавання майна в оренду, продажу дебіторсь-

кої заборгованості інших підприємств тощо. Додаткова мобілізація

внутрішніх ресурсів стає можливою завдяки, наприклад, тому, що при

реалізації на підприємстві проекту капітальних вкладень може упо-

вільнитися виробничий процес і вивільниться частина оборотних

коштів.

Позикові фінансові ресурси, як правило, складаються з довготер-

мінового банківського кредиту, емісії боргових зобов’язань підприєм-

ства (облігації й векселі) і позик інших юридичних осіб.

Близькі до позикових лізингові форми використання матеріальних

активів (зазвичай це основні фонди). Підприємство отримує право

використовувати матеріальні активи під фінансові зобов’язання,

погасити їх вартість у формі орендної плати за графіком і у встанов-

лених сумах. Використання лізингових форм фінансування активів

проекту не знижує загальної вартості проекту, проте дає змогу роз-

поділяти її частину в часі. Це робить проект реальнішим щодо необ-

хідних засобів і ліквіднішим, тому що орендоване майно при визна-

чених у договорі оренди умовах може бути повернене орендарю в разі

невдачі проекту. В умовах розвиненого ринку лізингові форми фінан-

сування реальних проектів дістали великого поширення (до 15 %

інвестиційних витрат).

Залучені фінансові ресурси складаються зазвичай із коштів від

продажу акцій і пайових внесків (юридичних і фізичних осіб) у ста-

тутний фонд підприємства. Це передбачає подальше передання но-

вим акціонерам частини прав на управління підприємством, що реа-

лізує проект, а також частини поточного прибутку (у формі диві-

дендів). Проте інвестор при цьому не несе боргових зобов’язань щодо

повернення залучених за допомогою акціонування капіталів.

Використання позикового чи залученого капіталу вважається вигід-

ною інвестиційною стратегією, що дає змогу збільшити прибутковість

власного капіталу. Підвищення прибутковості власного капіталу

інвестора після залучення до проекту позик називають використанням

фінансового важеля. Проте це вигідно лише тоді, коли ціна (плата за

використання) позикового капіталу нижча за прибутковість викорис-

тання всього капіталу (прибутковість проекту загалом).

Узгодженість у часі й за сумами потоків інвестиційних витрат і

джерел їх покриття при реалізації проекту перевіряють за допомогою

календарних планів погашення боргових зобов’язань за проектом.

Такий план доцільно розробляти на кожний день протягом перших

кількох місяців реалізації проекту і на кожний тиждень до повної

окупності проекту.

Фінансову можливість щодо вчасного виконання боргових зобо-

в’язань за проектом визначають з урахуванням грошових потоків за

такою схемою:

1. Сума заборгованості на початок періоду.

2. Фінансові ресурси, що перебувають у розпорядженні підпри-

ємства на початок планового періоду.

3. Поточні доходи за проектом.

4. Поточні витрати на виробництво.

5. Інвестиційні витрати.

6. Сплата податків та інших обов’язкових платежів.

7. Заборгованість на кінець періоду (п. 1 – п. 2 – п. 3 + п. 4 + п. 5 +

+ п. 6).

3. Фінансово-економічний аналіз стабільності підприємства,

Дата добавления: 2015-05-24