Дайте відповідь на тестові завдання

Контрольні питання та завдання для самостійної роботи

1. Дайте визначення поняття «політична ідеологія», «політична доктрина». З`ясуйте причини появи ідеології.

2. Які функції здійснює політична ідеологія?

3. Назвіть характерні риси лібералізму та консерватизму як політичних доктрин.

4. У чому відмінність соціалізму й соціал-демократії як політичних ідеологій?

5. У чому різниця між демократичним націоналізмом і право-радикальними різновидами націоналізму: національним екстремізмом і шовінізмом?

6. Чому фашизм і націонал-соціалізм визначено як людоненависницькі ідеології?

7. Чи існує в Україні підґрунтя для розвитку неофашизму?

1. Яке із визначень розкриває сутність політичної ідеології?

А) система ідей, що відображають інтереси великих суспільних груп

Б) система знань про політичне життя країни

В) ідеї, що відображають програмні цілі партії

Г) об’єктивні знання про політичну сферу суспільного життя

2. Які з названих цінностей властиві лібералізму?

А) суспільна власність, рівність, народовладдя

Б) приватна власність, парламентаризм, плюралізм

В) культ традицій, приватна власність, елітизм

Г) свобода, справедливість, солідарність, соціальне партнерство.

3. Яка з ідей не властива соціал-демократичному рухові?

А) поєднання ринкових механізмів з державним регулюванням економіки

Б) соціальне партнерство, а не класова боротьба

В) революційна боротьба як шлях до демократичного соціалізму

Г) мирне співіснування держав з різним суспільним ладом

4. Ідеологія консерватизму надає перевагу інтересам:

А) особи

Б) колективу

В) лідера

Г) нації і держави

5. Яка з перелічених ідеологій акцентує увагу на необхідності поєднання механізму вільного ринку з державним контролем за економічним життям?

А) консерватизм

Б) фашизм

В) неолібералізм

Г) соціалізм

6. Яка з перелічених ідеологій особливо апелює до саморегулювання економіки за законами конкуренції і вільного ринку?

А) соціалізм

Б) консерватизм

В) лібералізм

Г) фашизм

7. Яка з перелічених ідеологій базується на переконанні про вроджену нерівність людей і недоторканість, святість приватної власності?

А) консерватизм

Б) фашизм

В) неолібералізм

Г) соціалізм

8. Що із переліченого є ознакою комуністичної ідеології?

А) релігійна віротерпимість

Б) підпорядкування політики релігійній моралі

В) ліквідація приватної власності

Г) відмова від насильницьких форм класової боротьби

9. Яка з названих ідеологій формувалася на засадах національної винятковості, месіанської ролі свого народу?

А) консерватизм

Б) фашизм

В) неолібералізм

Г) соціалізм

Література:

1. Культура. Ідеологія. Особистість: Методолого-світоглядний аналіз / В. Андрущенко, Л. Губернський, М. Михальченко. – К., 2000.

2. Макаренко В. П. Главные идеологии современности. – Ростов н/Д., 2000.

3. Мигул І. Політична ідеологія: порівняльний аналіз. – К., 1997.

4. Политическая наука. Либерализм. Консерватизм. Марксизм. – М., 1998.

5. Політологія: Підручник / За наук. ред. А. Колодій. – К., 2000.

6. Політологічний енциклопедичний словник. – К., 2004.

7. Сирота Н. М. Современные политические идеологии. – Спб., 1995.

Словник ключових понять і термінів до модуля І

Аристократія – форма правління, за якої державна влада належить привілейованій меншості; вищий, привілейований стан (група) певного суспільства, що володіє особливими правами чи можливостями.

Біхевіоризм – психологічний напрям у політології та соціології, що орієнтує на вивчення проблем політики і політичних відносин крізь призму поведінки особи і груп.

Влада – 1) здатність, право й можливість розпоряджатися ким-небудь або чим-небудь, а також здійснювати вирішальний вплив на долю, поведінку та діяльність людей за допомогою різноманітних засобів: права, авторитету, волі, примусу та ін.; 2) система державних органів.

Влада виконавча – одна із трьох гілок державної влади, яка організовує та спрямовує внутрішню й зовнішню діяльність держави, забезпечує здійснення втіленої в законах волі суспільства, охорону прав і свобод людини.

Влада законодавча – одна з трьох гілок державної влади, сутність якої полягає у здатності держави здійснювати свою волю, впливати на діяльність і поведінку людей за допомогою законів, правових актів, рішень, що їх приймають представницькі органи влади.

Влада державна – вища форма політичної влади, що спирається на спеціальний управлінсько-владний апарат і володіє монопольним правом на видання законів, інших розпоряджень і актів, обов’язкових для всього населення.

Влада політична – здатність класу, групи або індивіда здійснювати свою волю у суспільному житті, опираючись на систему установ, організацій, законів, політичних відносин.

Влада судова – одна з трьох гілок державної влади, необхідна умова реалізації принципу поділу влади, покликана запобігати можливості змови чи протистояння двох інших гілок влади (законодавчої та виконавчої), створювати перепони, щоб унеможливлювати створення диктатури.

Геронтократія – наявність у владних структурах великої кількості людей похилого віку та їх участь в управлінні державою, партією чи урядом або правління політичних лідерів, які довгий час перебувають при владі.

Демагогія – форма свідомого введення в оману широких мас, спекуляція на реальних труднощах і проблемах, потребах і сподіваннях людей з метою досягнення політичного успіху.

Доктрина – систематизоване філософське, політичне чи ідеологічне вчення, сукупність принципів, концепцій.

Еліта політична це певна група, прошарок суспільства, який концентрує у своїх руках державну владу й займає командні посади, керуючи суспільством.

Ідеологія політична – сукупність систематизованих ідей, поглядів, уявлень тієї або іншої соціальної групи (спільності), яка містить теоретичне осмислення політичного життя і яка захищає її інтереси й цілі за допомогою політичної влади.

Консерватизм – політична ідеологія і практика суспільно-політичного життя, зорієнтована на збереження і підтримання існуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально-правових засад.

Легітимність влади – визнання суспільством законності, правочинності офіційної влади. Не означає юридично оформленої законності й цим відрізняється від легальності влади.

Лібералізм – учення і суспільно-політична течія, яка робить установку на забезпечення свободи особистості, її прав і обмеження сфери діяльності.

Макіавеллізм – різновид політичної поведінки, що виправдовує будь-які засоби (в тому числі й віроломні, жорстокі) заради досягнення поставленої мети. Термін пов'язаний з ім`ям італійського політичного діяча і мислителя Н. Макіавеллі.

Нацизм – назва німецького фашизму, що походить від назви Націонал-соціалістської робітничої партії Німеччини. Для ідеології нацизму характерні: расизм, шовінізм, марення про світове панування.

Націоналізм – світогляд і система політичних поглядів, яка проголошує пріоритет національних цінностей стосовно всіх інших.

Неоконсерватизм – сучасна політична течія, що пристосовує традиційні цінності консерватизму до реалій постіндустріального суспільства.

Неолібералізм – різновид класичного лібералізму, який трансформував ряд його ідей, зокрема розширив соціальні функції держави і межі її втручання в економічну і соціальну сфери.

Неофашизм – різноманітні варіанти відтворення елементів ідеології і політичної практики фашизму, соціальну базу яких становлять маргінальні верстви населення.

Олігархія – політичне та економічне панування, влада, правління невеликої групи людей, а також сама керівна група. Термін було запропоновано Платоном і Арістотелем для позначення однієї з найгірших, на їхню думку, форм правління, коли «владарюють багаті, а бідні не беруть участі у правлінні».

Охлократія – 1) ситуація заколотів, погромів, безвладдя, в якій господарем становища є натовп; 2) влада суспільно-політичних груп, що апелюють до популістських настроїв у їх примітивних, масових варіантах.

Плутократія – 1) державний лад, за якого політична влада формально і фактично належить заможній верхівці панівних класів і структур, в якій центральне місце належить володарям фінансового капіталу; 2) панування багатіїв, які завдяки своєму багатству активно впливають на державні владні інституції, внутрішню і зовнішню політику держави.

Плюралізм – система влади, заснована на взаємодії та протилежності дій політичних партій і громадсько-політичних організацій.

Поділ влади – принцип розмежування функцій в єдиній системі державної влади з поділом її на законодавчу, виконавчу й судову гілки влади, які здійснюють свої повноваження кожна самостійно, врівноважуючи одна одну.

Політика – організаційна, регулятивна і контрольна сфера суспільства, в межах якої здійснюється соціальна діяльність, спрямована головним чином на досягнення, утримання й реалізацію влади індивідами й соціальними групами задля здійснення власних запитів і потреб.

Політичні відносини – реальні практичні відносини, взаємозв’язки соціальних суб’єктів, у яких відображені їхні інтереси і здійснюється політична діяльність – співробітництво чи боротьба (вибори, референдуми, мітинги, зібрання, маніфестації, страйки тощо).

Політологія – це наука, яка містить в собі систему знань про політику, політичну владу, політичні відносини й процеси, про організацію політичного життя суспільства.

Популізм – загравання влади або політичних лідерів з народом для забезпечення своїй популярності, що характеризується демагогічними гаслами, необґрунтованими обіцянками.

Прикладна політологія – галузь науки про політику, яка безпосередньо стосується процесів практичного здійснення політики.

Ресурси влади – це всі ті засоби, використання яких забезпечує вплив на об’єкт влади відповідно до цілей суб’єкта.

Соціал-демократія – ідеологічна і політична течія, яка пропагує концепції соціального партнерства, активне втручання держави в економічне життя, перерозподіл прибутків на користь незаможних, розвиток численних державних програм і т. ін.

Соціалізм – вчення і теорія, які стверджують ідеал суспільного устрою, заснованого на суспільній власності в різноманітних формах, відсутності експлуатації, справедливому розподілі матеріальних благ і духовних цінностей залежно від затраченої праці, на основі соціально забезпеченої свободи особистості.

Теократія – форма державного правління, за якої вся повнота влади в державі належить главі церкви та духовенству.

Тимократія – за Платоном – тип державного устрою, схильний до безперервних війн.

Фашизм – 1) ідейно-політична течія, що сформувалася на основі синтезу сутності нації як вічної та найвищої реальності та догматизованого принципу соціальної справедливості; 2) екстремістський політичний рух, різновид тоталітаризму.

Шовінізм – агресивна форма націоналізму, проповідь національної винятковості, протиставлення інтересів однієї нації інтересам іншої, схильність до розпалювання національної ворожнечі й ненависті.

Змістовний модуль ІІ

Дата добавления: 2015-05-24