Список ключових понять і термінів до модуля ІІІ

Геополітика – політологічна концепція, що вбачає в політиці якоїсь держави визначальну роль географічних чинників: просторове розташування країни, клімат, розмір території, кількість населення, наявність природних ресурсів та ін.

Геноцид – повне або часткове знищення окремих груп населення за расовими, національними, релігійними мотивами (ознаками) або навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення названих груп.

Глобалізм – політична практика, зорієнтована на розв’язання локальних суспільних проблем з урахуванням їхнього взаємозв’язку з проблемами зовнішніми, більш загальними, з передбаченням їх насідків для світових процесів.

Дипломатія – це офіційна діяльність держави у вигляді спеціальних інститутів, які діють за допомогою спеціальних заходів, засобів, методів, встановлених міжнародним правом і які мають конституційно-правовий характер.

Дискримінація – свідоме обмеження учасників політичного процесу щодо свободи їхньої діяльності; часткове чи повне, тимчасове чи постійне позбавлення тих чи інших учасників політичного життя, їх конституційних та інших прав і свобод.

Екстремізм – схильність до крайніх політичних поглядів (як «правих», так і «лівих»), прибічників яких вдаються до радикальних (у тому числі насильницьких, терористичних) засобів з метою загострення політичної ситуації, дестабілізації політичного життя.

Етатизм – 1) необхідність і виправдання активного втручання держави в економічне, політичне, соціальне і духовне життя суспільства, виходячи з ідентифікації держави як всезагальної цінності, вищого результату й мети суспільного розвитку; 2) активна участь держави у житті суспільства.

Етнічна диференціація – відособлення людей певної етнічної групи, її прагнення до саморозвитку, до національної самостійності, до власної економіки, політики, культури.

Етнонаціональна політика – це система тактико-стратегічних дій, заходів і програм певного політичного суб’єкта (насамперед держави, політичних партій, громадсько-політичних рухів тощо) в галузі взаємовідносин етнополітичних спільностей між собою та їхніх стосунків з державою

Етнонаціональні відносини – відносини між суб’єктами національно-етнічного розвитку – націями, народностями, національними групами та їх державними утвореннями.

Етнос – позачасова, поза територіальна, поза державна сукупність людей, об’єднана спільним походженням, культурою (або деякими її елементами, мовою, історією, традиціями і звичаями, самосвідомістю та етнонімом (назвою)).

Європейська інтеграція – процес поступової уніфікації та зрощування національної економіки європейських держав з метою подолання суперечностей між інтернаціоналізацією господарського життя та обмеженими можливостями внутрішніх ринків.

Зовнішня політика – це діяльність держави та інших політичних інститутів суспільства щодо здійснення своїх інтересів і потреб на міжнародній арені.

Інтернаціоналізація – результат і наслідок численних і всебічних зв’язків між націями, обумовлених взаємодіями і сукупним соціальним досвідом народів.

Компроміс – згода, порозуміння з політичним супротивником, досягнуті шляхом взаємних поступок.

Консенсус – згода між суб’єктами політики з певних питань на основі базових цінностей і норм, спільних для всіх основних соціальних та політичних груп суспільства.

Конформізм – пристосовництво, пасивне беззаперечне прийняття існуючих порядків, панування ідей і цінностей, стандартів поведінки, норм, правил, безумовне схиляння перед авторитетами.

Міжнародні відносини – це сукупність політичних, економічних, ідеологічних, правових, військових, культурних та інших зв’язків і взаємин між державами й системами держав, між основними соціальними, економічними, політичними силами, організаціями й громадськими рухами, які діють на світовій арені.

Народ – історично змінна спільність соціальних груп, яка включає в себе на різних етапах історії класи і прошарки, що беруть участь у вирішенні проблем суспільного розвитку.

Націоналізм – світогляд і система політичних поглядів, яка проголошує пріоритет національних цінностей щодо усіх інших.

Нація – 1) історична соціоетнічна, політична, духовна спільнота людей з певною психологією, самосвідомістю, спільними територією, культурою, мовою, економічним життям; 2) сукупність громадян однієї держави.

Політична соціалізація – процес засвоєння індивідом упродовж життя політичних знань, норм і цінностей суспільства, до якого він належить.

Політичний конфлікт – зіткнення несумісних, часом протилежних інтересів, дій, поглядів, окремих людей, політичних партій, громадських організацій, етнічних груп, націй, держав та їх органів, військово-політичних і політико-економічних організацій (блоків).

Сепаратизм – рух за територіальне відокремлення тієї чи іншої чистини держави з метою створення нового державного утворення або надання певній частині держави автономії за національними, релігійними чи мовними ознаками.

Тероризм – здійснення політичної боротьби засобами залякування, насильства аж до фізичної розправи з політичними супротивниками; дестабілізація суспільства, державно-політичного ладу шляхом системного насильства і страху, політичних вбивств, провокацій.

Толерантність – різновид взаємодії та взаємовідносин між різними сторонами – індивідами, соціальними групами, державами, політичними партіями, за якого сторони виявляють сприйняття і терпіння щодо різниці у поглядах, уявленнях, позиціях та діях.

Шовінізм – агресивна форма націоналізму, проповідь національної виключності, протиставлення інтересів однієї нації інтересам іншої нації; схильність до розпалювання національної ворожнечі й ненависті.

Методичні рекомендації та варіанти контрольних робіт з політології для студентів заочної форми навчання

Запропонований Вам курс «Політології» був рекомендований ЮНЕСКО до вивчення у вищих учбових закладах у 1948 році. В Україні, як і в інших пострадянських країнах, він був введений у 1990 році. Після знищення авторитарної політичної системи радянського типу та під впливом негативних політичних і економічних реалій останнього десятиліття, у значної частини людей з`явилося негативне ставлення до політики, як боротьби соціальних груп та фізичних осіб за свої інтереси. Приниження змісту політики та незнання засад політичної теорії ведуть до політичної інертності мас, до зневіри у демократичні цінності. Але демократію неможливо ввести в один день, її потрібно сприймати поступово і захищати як своє діло.

Мета запропонованої дисципліни – допомогти студентам засвоїти головні теоретичні висновки, навчитися самостійно аналізувати політичні та суспільні явища. В умовах великої кількості точок зору (що пояснюється різним соціальним та економічним статусом людини), вміння аналізу є необхідним і важливим для появи самостійної громадянської позиції. Політична культура є складовою частиною загальної культури.

Студент повинен самостійно засвоїти 9 тем, що становить дуже складне завдання. Кафедра пропонує ознайомитися з головними вимогами та рекомендаціями по вивченню курсу.

Вивчення політології починається з оглядових лекцій, які є для студента-заочника відправною точкою до самостійної роботи. У лекціях ставляться найбільш важливі проблемні питання, тому не треба конспектувати все підряд. Треба навчитися занотовувати найважливіше.

Політологія як наука використовує велику кількість спеціальних термінів і наукових категорій. В цьому зв’язку студенту необхідно обов’язково звертатися до «Політологічного словника» або до «Філософської енциклопедії». При роботі з підручником Ви повинні додержуватися наступного порядку: 1) за допомогою учбової програми з`ясуйте, що саме Ви повинні знати; 2) вивчить учбовий матеріал теми; 3) занотуйте у конспект найбільш важливі положення; 4) за допомогою словника уясніть незнайомі терміни; 5) зробіть самостійні висновки; 6) перевірте свої знання за допомогою контрольних запитань.

Після оглядових лекцій студент повинен взяти на кафедрі або в бібліотеці контрольні завдання з курсу «Політологія». Учбовими планами заочної форми навчання всіх фахів передбачається виконання однієї контрольної роботи. Тема контрольної роботи визначається в залежності від останньої цифри шифру залікової книжки студента. Знайдіть їх і з`ясуйте, які положення Вам потрібно розкрити. Для виконання контрольної роботи студенту треба ретельно ознайомитись із тією літературою, що надана до кожного завдання або знайти свою. Обов’язкові вимоги до роботи:

- забороняється пряме списування текстів з учбової літератури, окрім цитування;

- контрольна робота виконується по плану, з оформленням переліку літератури;

- забороняється брати готові реферати з «Інтернету», оскільки вони можуть не відповідати завданню;

- виконувати роботу потрібно ретельно і розбірливим почерком;

- робота виконується в обсязі шкільного зошита – 18 аркушів;

- кожне питання завершується висновками.

Цифрові, статистичні дані або цитати, що наведені у тексті, треба належним чином оформити: зробити посилання у кінці сторінки стосовно джерела, звідки були взяті ці конкретні матеріали. Наприклад: Рябов С. Політика як соціальне явище // Політичні читання. – 1994. – № 2. – С. 192.

Виконану контрольну роботу треба подати для перевірки на кафедру не пізніше як за місяць до першого дня заліково-екзаменаційної сесії. Перед іспитом студент повинен переконатися, що його контрольна робота здобула позитивну оцінку. Якщо на роботі стоїть позначка «До співбесіди» – це означає, що робота оцінена позитивно і допускається до захисту. Захист контрольної роботи проводиться в письмовій формі. На практичному заняття студенти будуть працювати з робочими зошитами, які містять блок тестових і контрольних запитань за варіантами виконаної контрольної роботи. Ціль захисту контрольної роботи – переконатися, що робота виконана студентом самостійно, або з’ясувати питання, які осталися поза увагою студента. У разі негативної оцінки студенту потрібно переробити контрольну роботу, ознайомившись з зауваженнями викладача. Студент допускається до екзамену у разі захисту контрольної роботи. Термін перевірки контрольної роботи у період сесії – 7 днів.

Іспит проводиться в усній або письмовій формі на українській або російській мові за вибором студента.

Обґрунтування необхідності написання контрольних робіт з курсу «Політологія» для студентів заочної форми навчання

Контрольні роботи з курсу «Політологія» мають на меті виявити та оцінити рівень навчальних досягнень студентів із предмета, а також ступінь підготовленості студентів до складання іспиту з політології. Отже, завдання контрольних робіт з курсу «Політологія» полягає в тому, щоб сформувати міцні, систематичні знання з предмета, дати можливість засвоїти великий обсяг теоретичного матеріалу, більш глибоко вивчити певні питання, які не розглядаються на лекційних та практичних заняттях. Згідно з навчальними планами і робочими програмами з курсу «Політологія», студенти мусять самостійно засвоїти левову частку учбового матеріалу (на самостійну роботу відводиться 80 годин з 90 загальних). Таким чином, контрольні роботи з курсу «Політологія» є одним з видів самостійної підготовки студентів. Вони сприяють виробленню у студентів навичок самостійної роботи, розвитку інформаційної культури. Саме контрольна робота дає змогу детально розібратися в складних питаннях і оцінити такі уміння студентів:

- самостійно проводити підбір і обробку літератури;

- працювати з різними джерелами інформації і з великим обсягом спеціальної літератури;

- вміння аналізувати джерела інформації та класифікувати їх;

- чітко оперувати і володіти понятійно-категоріальним апаратом політичної науки;

- встановлювати причинно-наслідкові зв’язки різних політичних процесів;

- вміння логічно і послідовно розкривати суть поставленого завдання;

- орієнтуватися в основних світових політичних школах, концепціях і напрямах, вміти давати їм оцінку і характеристику;

- вміти визначати теоретичні, духовні, прикладні та інструментальні компоненти політичного знання, їх роль і функції в підготовці політичних рішень;

- володіти навичками політичної культури, вміти застосовувати політичні знання в своїй професійній та громадській діяльності.

Дата добавления: 2015-05-24