Влада влада 2 страница

Завдання студентам для самостійної роботи

1. Один з видатних церковних діячів Франції Фенелон у ХІІ ст. висунув ідею, згідно з якою держава мала б перешкоджати посиленню своїх сусідів, щоб вони не змогли завдавати їй шкоди. Фенелон вважав, що зростання розмірів та могутності однієї держави «понад певну межу» веде до змін у загальній системі, в якій знаходяться всі держави. Про яку суттєву риси міжнародних відносин, на Вашу думку, йдеться? Наведіть аргументи.

2. У політичній науці поширена точка зору, згідно з якою зовнішня політика держави є квінтесенцією, відображенням ї продовженням внутрішньої політики. Якою мірою внутрішньополітична ситуація в Україні впливає на зовнішню політику?

3. Проаналізуйте геополітичний статус України.

4. Охарактеризуйте положення України у сучасних західних геополітичних концепціях.

Література

1. Акт проголошення незалежності України. Прийнятий Верховною Радою України. – К., 1991.

2. Бжезинский Я. Європейська політика України//Політична думка.1994. № 3.

3. Геополітика: Підручник / А.І.Кудряченко, Ф.М. Рудич, В.О.Храмов. – К.: МАУП, 2004.

4. Дергачев В.А. Геополітика. – К., 2000.

5. Дробкіна І.Г., Підгорецький Ю.В. Політологія: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007.

6. Кондратюк В.О., Кондратюк С.В. Україна в полі геополітичних інтересів імперських сил на початку ХХ ст. – Л.: Апріорі, 2006.

7. Мадіссон В.В., Шахов В.А. Сучасна українська геополітика: Навч. Посібник. – К., 2003.

8. Політологія. Навчально-методичний комплекс: Підручник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004.

9. Рябов С. Теорія міжнародної політики// Політологічні читання. 1995. № 1.

10. Рудич Ф.М. Політологія. – К., 2005.

11. Рудич Ф.М. Україна в сучасному геополітичному просторі: теоретичний і прикладний аспекти. – К., 2002.

12. Україна у міжнародних відносинах ХХ століття: Навч. Посібн. / За ред.. проф. Малика Я.Й. – Львів: Світ, 2004.

13. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки). – К., 2002.

14. Юрій М.Ф. Політологія: Підручник. – К: Дакор, КНТ, 2006.

ТЕМА 16. ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА

4. Політична глобалістика і процеси глобалізації.

5. Політичні аспекти глобальних проблем сучасності.

6. Нове політичне мислення та створення глобальної екологічної безпеки.

Методичні поради

Розгляд першого питання семінарського заняття слід розпочати із визначення понять глобалістика, політична глобалістики, процеси глобалізації. Глобалістика визначається як система міждисциплінарних наукових знань про життєво важливі загальнолюдські проблеми. Політична глобалістика є одним із напрямків глобалістики і її появу пов’язують із появою потреби вивчення глобальної тематики, політичних причин їх виникнення і загострення загальнолюдських проблем, з пошуком шляхів їх розв’язання, які пов’язані з політичною сферою життєдіяльності суспільства.

Перед ознайомленням з процесами глобалізації студентам потрібно проаналізувати основні особливості минулого, ХХ століття. Серед особливостей (це і зростання людського фактору, глобальні проблеми людства, світові війни та конфлікти тощо) необхідно виділити головне для висвітлення питання: історія людства поступово перетворювалась у світову історію, взаємовпливи, взаємозв’язки між державами перетворюються у взаємозалежність. Саме для характеристики процесів єдності, цілісності між державами та народами у кінці ХХ століття з’явився новий термін – глобалізація. Студентам необхідно навести приклади глобалізацій них процесів, які наявні в Україні, проаналізувати фактори, якими визначається глобалізація. Слід зазначити, що глобалізація викликає неоднозначне ставлення у наукових колах, перш за все через суперечливість її наслідків. До них відносять: можливі протиріччя між гомогенізацією світу та бажанням народів до збереження самобутності і ідентичності; існування нерівності у економічному розвитку держав;міграційні процеси; посилення неконтрольованих процесів у міжнародній сфері; формування асиметричної полярності тощо. Незважаючи на це, у 2000 році на Самміті тисячоліття під егідою ООН глобалізація була названа новою світовою ідеологією. За словами генерального секретаря ООН «Глобалізація – об’єктивний процес. Сітка взаємозалежних фінансових, економічних, інформаційних та інших взаємовідносин міцно накинута на всю земну кулю».

Приступаючи до аналізу політичних аспектів глобальних проблем сучасності, слід показати процес виникнення даного поняття, а також показати основні ознаки глобальних проблем, що відрізняють їх з-поміж інших. Глобальні проблеми – це поняття, яке досліджується на багатьох рівнях, однак найголовніші питання, які дискутуються – це коли виникли ці проблеми та конкретні дослідження глобальних проблем. Студентам потрібно висвітлити різні погляди та концепції стосовно глобальних проблем сучасності, особливо слід зупинитися на концепції Римського клубу.

Усі глобальні проблеми умовно можна розподілити на чотири основні групи:

- проблеми переважно соціально-політичного змісту: відвернення ядерної війни, припинення гонки озброєнь, вирішення регіональних, міждержавних конфліктів; будівництво ненасильницького світу, на основі утвердження довіри між народами, зміцнення системи загальної системи;

- проблеми переважно соціально-економічного характеру: ліквідація бідності і культурної відсталості, забезпечення ефективного виробництва; пошук шляхів вирішення енергетичної, сировинної і продовольчої кризи, оптимізація демографічної ситуації, особливо в країнах, що розвиваються; освоєння в мирних цілях навколоземного простору і Світового океану.

- соціально-екологічні проблеми, обумовлені подальшим погіршенням природного середовища. З особливою гостротою постала необхідність проведення заходів щодо гармонічного розвитку живої і неживої природи, щодо раціонального використання природного потенціалу планети; щодо відвернення шкідливого впливу на природу військової діяльності.

- проблеми людини, включаючи людський вимір суспільного прогресу; дотримання соціальних, економічних і індивідуальних прав і свобод; ліквідацію голоду, епідемічних захворювань, неосвіченості, духовний розвиток особистості; подолання відчуженості людини від природи, суспільства, держави, інших людей і результатів власної життєдіяльності.

У другому питанні слід подати загальний огляд усіх глобальних проблем людства описати їх причинно-наслідковий зв’язок з науково-технічним прогресом. Тобто у якій мірі НТР спричинились до виникнення глобальних проблем, і яким чином з її допомогою можна ці проблеми вирішити. Також потрібно визначити джерела глобальних проблем сучасності, взаємини людини і природи, людини і суспільства, міжнародні відносини, політичні аспекти глобальних проблем людства (збереження миру, вирівнювання соціально-економічного розвитку країн, реалізація прав націй на самовизначення).

У третьому питанні потрібно описати нове політичне мислення як передумову вирішення глобальних проблем людства, процес формування людства як єдиного цілого, зростання взаємозалежності держав і народів. Визначити роль загальнолюдських цінностей, їх характеристику та оцінку з позицій класових і національних інтересів, вказати на позитивне значення деідеологізації міждержавних стосунків. Визначити роль міжнародних організацій (зокрема ООН) у вирішенні глобальних проблем.

Потрібно розглянути загрозу екологічній безпеці у сучасному світі. Екологічна криза пов’язана з небаченим прискоренням економічного і технічного розвитку, наслідком чого є посилення експлуатації природних ресурсів, руйнування гармонійних природних зв’язків, отруєння природного середовища. У цьому питанні необхідно також визначити шляхи і умови розв’язання екологічної проблеми, а також інших глобальних проблем людства. Необхідно довести, що міжнародна солідарність – це один з ключових моментів вирішення цих проблем.

Завдання студентам для самостійної роботи

1. У вигляді таблиці покажіть основні позитивні та негативні характеристики глобалізацій них процесів.

2. Покажіть (у вигляді таблиці) структуру глобальних проблем сучасності.

3. Визначте основні передумови виникнення глобальних проблем людства.

4. Які на Вашу думку, основні шляхи політичного розв’язання екологічної проблеми.

Література

1. Білорус О. Глобалізація. Прийняти виклик часу // Віче. – 2000. - № 12.

2. Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє. До ефективних суспільств. Доповідь Римському клубові. К. 1990.

3. Екологізація гуманітарної освіти: Збірник наукових статей, матеріалів, документів. – Львів, 2004.

4. Кремень Т. Державний суверенітет України у добу глобалізації // Політика і час. – 2003. – № 10.

5. Міжнародне співробітництво в реалізації глобальних екологічних проектів // В кн.: Світова економіка. – К.: Либідь, 2000. – С. 473-476.

6. Перга Т. І шляхом екологічної інтеграції // Політика і час. – 2001. – С. 48-51.

7. Політологія: Навчально-методичний комплекс. Підручник. – К., 2004.

8. Селіванов В. Всі ми – частина біосфери// Віче. 1995. № 11.

9. Старостенко Г. Теоретичні відомості демографічних процесів у високоурбанізованих регіонах// Економіка України. 1992. № 2.

10. Туниця Ю.Ю. Екологічний імператив – запорука сталого розвитку// Урядовий кур’єр, - 2000, 15 лютого.

11. Юрій М.Ф. Політологія: Підручник. – К: Дакор, КНТ, 2006.

Тема 17. ПОЛІТИЧНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ

1. Визначення і загальні елементи теорії політичного прогнозування. Розвиток прогнозування, як науки. Основні види прогнозування.

2. Міжнародне програмування: його типи та етапи.

3. Основні напрями сучасної футурології і її характеристика. Концепція сталого розвитку.

Методичні рекомендації

Прогнозування є своєрідним випереджальним відображенням дійсності, а здатність до нього – є елементом інтелектуальної діяльності, однією з головних функцій свідомості особистості. Стимулює його багатогранна дійсність, яку людина прагне пізнати, подивившись очима розуму у майбутнє (Платон). Таке знання важливе і для прийняття політичних рішень. Адже будь-яка ситуація завжди певною мірою невизначена, і цілком природним є намагання людини знизити рівень цілі невизначеності.

У перехідних суспільствах рівень невизначеності значно зростає, а від сутності бачення майбутнього лякає, сковує ініціативу громадян. Тому суб’єкт політичного процесу, дбаючи про якнайширшу підтримку в суспільстві, особливе місце відводить у своїх програмах моделюванню майбутнього та шляхів його досягнення. На державному рівні постійно відпрацьовують десятки різних програм. Щоб оцінити їх з точки зору оптимальності використовують прогноз (грец. prognosis – передбачення)

У політології розрізняють політичне прогнозування, як наукове дослідження конкретних перспектив політичної ситуації і як практику вироблення прогнозів. Прогноз є науково обґрунтованим судженням про можливі стани об’єкта в майбутньому, про альтернативні шляхи і терміни його забезпечення. Прогнозування охоплює спеціальні наукові дослідження конкретних процесів, явищ, подій з метою отримання якісно інших знань, тих, що характеризують перспективи об’єкта дослідження.

Прогноз необхідний для уникнення небажаних результатів розвитку подій, забезпечення перебігу їх у бажаному напрямі. Прогноз, як нове знання існує у таких формах:

- знання про невідомі на момент прогнозування властивості об’єктів реальної дійсності;

- знання про властивості не існуючих на момент прогнозування об’єктів.

У прогнозуванні істотними є два аспекти: 1) пророкує, описує можливі, бажані або небажані перспективи, стани, рішення; 2) передбачає рішення завдяки усвідомленню стану проблеми, використанню інформації про можливі результати цілеспрямованої діяльності. На цій підставі у проблемі прогнозування виділяють два аспекти: теоретико-пізнавальний і управлінський (пов’язаний з можливістю прийняття на основі прогностичного знання певного рішення).

Прогнозування охоплює усі сфери життєдіяльності людини. Щодо суспільного розвитку одним із найважливіших є політичне прогнозування, об’єкт якого - політика (внутрішня і зовнішня), а предмет - пізнання можливих станів політичних подій, явищ, процесів.

Політичне прогнозування – це вироблення обґрунтованого судження, передбачення можливого стану об’єкта політики в майбутньому і альтернативних шляхів і строків здійснення цих змін.

У першому питанні слід висвітлити розвиток прогнозування як науки.

Виділяють три етапи розвитку прогнозування як науки.

І етап (ХІХ – 1 пол. ХХ ст.). Прогнозування всередині національно-політичних систем.

П етап (50-70 рр. ХХ ст.). Міжнародний характер прогнозування (для західних держав) і директивне прогнозування згори (в країнах соцтабору).

Ш етап (з поч. 80-х рр.) Глобальне прогнозування.

У цьому питанні також слід розкрити основні принципи прогнозування, а також його основні види (технологічне, економічне планування, військове та соціальне прогнозування).

У другому питанні потрібно висвітлити і проаналізувати основні етапи міжнародного прогнозування.

1. Підготовчий етап.

2. Інкубаційний етап.

3. Операційний етап.

4. Етап реалізації прогнозу.

Також у цьому питанні доцільно визначити ознаки основних типів міжнародного прогнозування:

1. Стратегічного.

2. Тактичного.

3. Глобального.

У третьому питанні потрібно визначити основні характерні риси та напрямки сучасної футурології (науки, що вивчає перспективи розвитку суспільних процесів).

Також у цьому питанні потрібно висвітлити суть і принципи концепції сталого розвитку і визначити основні завдання сталого розвитку України.

Завдання студентам для самостійної роботи

1. Виділіть основні принципи політичного прогнозування та дайте їм характеристику.

2. Опишіть характерні ознаки внутрішньополітичного, зовнішньополітичного та глобального прогнозування.

3. На основі здобутих знань, спробуйте скласти прогноз майбутнього політичного розвитку України на найближчі 5 років.

Література

1. Бебик В.М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика. – К., 2000.

2. Волинець О.О. та ін. Політологія: Навчальний посібник. – Львів: Вид-во НУ «Львівська політехніка», 2005.

3. Заржицький О. Концепція регіональної екологічної політики в Україні: якою їй бути // Право України. – 2001. - № 7.

4. Коваленко А.О. Політичний аналіз і прогнозування. – К., 2002.

5. Назарук М.М. Основи екології та соціоекології. Львів. 2000.

6. Політологія/ Ф.М. Кирилюк, М.І. Обушний, М.І. Хилько. – К., 2004.

7. Політологія. Навчально-методичний комплекс: Підручник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004.

8. Політологія / За наук. ред.. А.Колодій. – К., 2003.

9. Суспільна політична думка: Словник довідник/ Уклав О.І Юристовський. – Львів: вид-во «Сполом», 2008.

Таблиці і схеми з курсу «Політологія»

Тема 1. Предмет політології: основні парадигми політології

Таблиця 1. Визначення політики

Політика – це система дій і інституцій, яка забезпечує управління суспільними справами на різних рівнях, яка ставить за мету досягнення влади, контроль за діяльністю органів влади, спроможність заміни суб’єктів, які здійснюють владу. Політику, як суспільне явище, кличе до життя соціальні структури (класи, партії), інститути (парламент, кабінет міністрів), закони і норми (юридичні, моральні), за допомогою яких людина адаптується до умов, які змінюються у просторі і часі. Ф.Гегель, А. Гроссер

Схема 2. Класифікація політики

За сферою Економічна, національна, екологічна

суспільного соціальна, науково-технічна,

життя військова

за об’єктом Внутрішня,

впливу зовнішня

Класифікація Державна, політика партій,

політики за суб’єктом політика суспільних організацій

політики і рухів

Політика нейтралітету, політика

національного примирення,

за метою політика «відкритих дверей»,

політика «великого стрибка» та ін.

Таблиця 3. Визначення політики

Політика – це особливий вид людської діяльності пов'язаний з відносинами між державами, соціальними групами та індивідами з приводу завоювання, утримання тавикористання влади. Політика охоплює інтереси і цілі, якими учасники політичного життя керуються в цій сфері діяльності, а також власне практичну діяльність, стосовно реалізації цих цілей і установок.

Таблиця 4. Структура знань про політику

Рівні знань	Джерела знань
1. Політичні знання рівні масової свідомості.	§ Політико-партійно пропаганда § Політологічна просвіта
2. Практично-політичні знання.	§ Інформація про учасників політичного життя з офіційних і неофіційних джерел; § науково-обгрунтовані дані; § політика як мистецтво.
3. Фундаментальні знання про політику.	§ Теоретична політологія: теорії, закони.

Таблиця 5. Методологічна база політології

Основні елементи політології	Відповідні концепції, теорії, методи
Філософське обґрунтування природи політики, політичних цінностей, здатність суб’єкта впливати на хід політичних подій	Позитивізм, раціоналізм, діалектичний матеріалізм
Суто концептуальні елементи теорії політики	Теорія демократії, вчення про розподіл влад
Технічні прийоми, методика для збирання аналізу і викладу матеріалів, політологічних досліджень.	Історичний, системний, порівняльний, біхевіористський, структурно-функціональний, емпіричний і соціологічні методи, метод прийняття рішень, метод моделювання, експеримент.

Схема 6. Властивості політології як науки

Схема 7. Функції політики

Схема 8. Зв'язок політики з іншими суспільними сферами

Схема 9. Властивості політології як навчальної дисципліни

Тема 4. Розвиток політичної думки в Україні: історія та сучасність

Схема 1. Трикутник влади Станіслава Оріховського

Вівтар (духовна влада)

Священнослужителі Король

Тема 5. Політична влада

Схема 1. Сфери суспільного життя

Дата добавления: 2015-05-24