Бажання та сподівання людей

Як точно відзначає Поль Сопер, більшості людей притаманні психологічні установки на самоствердження, на продовження роду, на осягнення здоров'я й збереження життя. Це продиктоване елементарним, «інстинктивним» страхом істоти за власне життя й життя та благополуччя своїх близьких. Але психологічно варто апелювати не тільки до тих бажань і страхів, які наводить автор, а й до ширшого кола психологічних імпульсів.

Так, дослідник перелічує звичайні бажання й прагнення, які є у будь-якої людини:

· фізичне благополуччя, пов'язане з прагненням людини зберігати життя й здоров'я, свободу й діяльність; отож, викликаючи почуття загрози всьому цьому, ми одразу ж пробуджуємо увагу аудиторії;

· економічні інтереси, прагнення до власності й гарантій добробуту, у першу чергу – у сфері професійній (скажіть робітникам, що завод буде закрито, й це одразу викличе підвищений інтерес);

· суспільні інтереси, які включають прагнення людини до престижу, авторитету та влади, а також до піднесення статусу тієї групи, до якої дана людина належить; питання національної та соціальної консолідації, або ж те, що їм заперечує й противиться – це завжди «жива струнка» будь-якої аудиторії;

· розвага – «інстинкт гри», що сполучається з духом змагання, ризику й осягнення нових обріїв;

· почуття власної гідності: люди люблять, коли оратор підкреслює їхній розум, практицизм, проникливість тощо; натяк же на те, що перед оратором сидять не дуже розумні люди, назавжди «руйнує контакт з цією аудиторією.

· Проте дослідник визнає й прагнення людини до істини, підкреслюючи, що пробудити в людях почуття справедливості, співчуття до слабкого, високі душевні поривання теж не так уже, й складно (хоча й відмічає не без сарказму, що такі поривання не вимагають чогось більшого, ніж «віддати голос», надати «моральну допомогу»). Це свідчить, що автор не так уже й багато надій покладає на совість і загалом вищі моральні цінності слухачів, зовсім обходячи увагою, до речі, успіхи релігійних проповідників. Але він таки добре знає, що завжди, коли кордон між добром і злом чітко окреслений, оратор, що знає свою справу, прямолінійним та щирим закликом до кращих душевних поривань слухачів досягне гарячої підтримки.

6.3. Логічна та психологічна мотивації

Отже, «залізні» докази самі по собі мало що дадуть, якщо ви не матимете на увазі людських почуттів, основних емоцій, якими живуть люди. Логічний виклад треба «пересипати» апеляцією до почуття безпеки, шляхетності, справедливості, національно-суспільних інтересів тощо.

Потрібно постійно повертатися до цих «незримих» моментів, які мусять стати головним фактором вашої «агітації». їх можна висловити «відкритим текстом» (експліцитно), або ж у «підтексті» (імпліцитно), так би мовити, між рядками, але цю лінію треба вести протягом усієї промови.

У жодному разі не можна замість доказів чи переконань звертатися до псевдопсихологічних доведень на зразок: «А той, хто не розуміє цього, просто дурень» чи «Це побачить навіть осел». Докази, подібні до цих, на жаль, ще зустрічаються, скажімо, у вчителів, які не вміють дохідливо пояснити матеріал чи відповісти на запитання.

Чого прагнуть люди?

· Із раннього дитинства й до старості людина потребує визнання з боку своїх ближніх. Намагайтеся, щоб після розмови з вами люди були задоволені й переконані, що їх визнають. Не чекайте на виняткові події та виняткові вчинки, щоб висловити своє визнання.

· Намагайтеся похвалити людину за кожну дрібницю, яка вам сподобалася, за найменші успіхи в роботі. Якщо є за що хвалити – похваліть, а якщо немає – краще промовчати.

· У розмові намагайтеся не наголошувати, що ви комусь щось довели. Натомість дайте можливість іншому сказати, що довів він.

· Якщо ви оцінюватимете роботу інших, вони оцінюватимуть вашу.

· Якщо ви хочете навчитися критикувати так, щоб не образити людину, то:

ü вказуйте на помилки лише віч-на-віч;

ü робіть це по-дружньому;

ü зазначте, що ви також робили подібні помилки;

ü почніть з похвали за роботу, яку працівник виконує добре;

ü покажіть, як правильно треба було це зробити;

ü нарешті знову похваліть працівника та висловіть переконання, що він зуміє добре справитися з дорученою справою в майбутньому;

ü якщо можна, уникайте прямої критики;

ü зважте, чи критичні зауваження висловити відразу, чи пізніше.

Дата добавления: 2015-05-24