Лекція ІІІ

Політика як суспільне явище. Політична, державна влада в сучасному суспільстві.

Лекція І

ТЕМАТИКА ЛЕКЦІЙ

1.1. Політика як суспільне явище: суть, причини виникнення, роль у житті сучасного суспільства.

1.2. Влада як соціальний феномен. Походження, суть, структура і функції політичної влади.

1.3. Види та форми влади. Поділ влади, способи досягнення й здійснення.

1.4. Джерела та ресурси влади її легітимність. Типи легітимності.

1.5. Влада в Україні, її стан та особливості.

Лекція ІІ

Політична система суспільства, основні закономірності її розвитку.

2.1. Поняття, структура та функції політичної системи..

2.2. Характеристика основних компонентів політичної системи.

2.3. Сутність і типи сучасних політичних систем.

2.4. Поняття і види партійних систем, їх роль у функціонуванні політичної влади.

2.5. Політична система України: актуальні проблеми реформування.

Політичні доктрини сучасності. Міжнародна політика і її роль у вирішенні глобальних проблем.

3.1. Аналіз головних політичних доктрин сучасності.

3.2. Особливості доктрини соціалізму та соціал-демократії.

3.3. Лібералізм і консерватизм у сучасних політичних системах.

3.4. Місце та роль міжнародної політики в житті суспільства.

3.5. Україна в сучасному геополітичному просторі.

6. ТЕМИ І ЗМІСТ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Семінар № 1. Тема: Становлення і розвиток світової та української політичної думки.

План.

1. Політична думка Стародавнього світу.

2. Середньовічні релігійне політичні концепції.

3. Політичні вчення Нового часу.

4. Основні етапи розвитку і становлення вітчизняних політичних концепцій.

1.Процес виникнення світової політичної думки тісно пов'язаний з розвитком стародавніх держав як первісної форми організації влади. Першопочатки осмислення світу політики знаходимо в працях мислителів Стародавнього Сходу, Стародавньої Греції та Риму.

Давньокитайські мислителі Конфуцій та Шан Ян зосередили свої зусилля на раціональному пізнанні світу політики, пошуку оптимальної державної організації. В цілому ж є характерною спрямованість на опис наявного суспільно-політичного ладу а не на його зміну чи вдосконалення.

Вершиною політичної думки Стародавнього світу є антична політична думка. Старогрецькі мислителі Платон та Арістотель приділили увагу проблемам: формулювання принципів та правил, орієнтованих на створення стабільного суспільного складу, пояснення виникнення такого соціального інституту як держава, з'ясування і виділення форм держави, пошук оптимальних форм державного устрою та ін.

Політична думка Стародавнього Риму представлена рядом давньоримських мислителів, політичних діячів серед яких виділяються, насамперед, Цицерон та Лукрецій Кар. В центрі уваги перебуває: ідеологічне обґрунтування привілеїв панівного класу, пошук "взірцевої" держави, співвідношення моралі та політики.

В цілому для політичної думки Стародавнього світу в особі її найкращих представників, є характерним філософсько-етичний підхід до осмислення політики.

2. Політична думка, зародження якої спостерігаємо ще в часи Стародавнього світу, набуває подальшого розвитку в епоху "середніх віків".

В даний історичний період обумовлюючим фактором, що визначив підхід до осмислення світу політики, саму форму політичних концепцій були претензії церкви на її участь у системі державної влади. Тому політичні теорії в першу чергу створюються ученими-теологами. Саме в працях теологів і зустрічаємо детально викладені творцями Християнської політичної теорії були Аврелій Августин та Фома Аквінський. В їх працях знаходимо висвітлення наступних проблем: відношення людини до Бога й до світу, природа держави та її призначення, використання церкви примусової влади держави та обґрунтування її права на примус та ін.

Таким чином, осягнення світу політики, його осмислення в середні віки відбуваються у релігійно-християнські форми.

3. Значним кроком у розвитку світової політичної думки стала епоха Нового часу. Цей період представлений політичними ученнями та концепціями значного кола мислителів, державних діячів та вчених.

Історії відомі політичні ідеї. Н.Макіавелі, Т.Гоббса, Д.Локка, Й.-Г.Гердера, Е.Берка, Ш.-Л.Монтеск'є, Ф.Гізо, Л.Гупловича, О.Конта, Г.В.Ф.Гегеля, К.Маркс, Ф.Енгельса, А.деТоквіля, Д.-С.Мілля, В.Перето, Г.Моске, М.Острогорського, Р.Міхельса, М.Вебера та багатьох інших. Представниками політичної думки епохи Нового часу осмислюються і висвітлюються проблеми: міцної державної влади, зв'язку між приватною власністю та виникненням держави, поділу влади, парадоксів та непередбачуваних наслідків демократії, основ правової держави та громадянського суспільства, походження держави, олігархізації політичних партій, побудови та функціонування панівної політичної групи, визначення і тлумачення таких понять і явищ як політика, держава, влада; наукового підходу до вивчення суспільства в цілому і політики зокрема і багато ін.

В даний час закладаються: безпосередні підвалини для виникнення науки про політику; умови для теоретичних узагальнень і висновків стосовно політичного життя як особливої сфери суспільних відносин.

4. Невід'ємною частиною в скарбниці світової політичної думки є національна політична інтелектуальна традиція, її аналіз, вивчення - необхідна передумова наукового осмислення витоків сучасної української політичної дійсності.

Започатковується національна традиція розуміння світу політики ще в часи Київської Русі. Політичні ідеї формуються в творах державних діячів, церковних ієрархів, літописців Київської Русі.

Загалом яскравими представниками української політичної думки Х-ХУШ ст. є Х.Філарет, І.Вишенський, П.Могила, І.Виговський, Ю.Немирич, І.Гізель, Ф.Прокопович, П.Орлик, Г.Сковорода.

Основні проблеми: відносини влади й церкви, влади і особистості, обмеження влади законом, обґрунтування ідей суспільного договору та природного права, ідеалу політичного ладу та ін.

В розвитку вітчизняної політичної думки протягом ХІХ-ХХ ст. виділяють наступні напрямки: національне зорієнтоване просвітництво (В.Капніст, В.Лукашевич та ін.); демократичне народництво (М.Костомаров, П.Куліш, Т.Шевченко); лібералізм (М.Драгоманов, Б.Кістяківський, В.Вернадський,); націонал-державництво (О.Бочковський, А.Яковлів, С.Рудницький та ін.); консерватизм (В.Ллипинський, В.Куачпський, С.Томашівський та ін.); націонал-комунізм (М.Хвильовий, В.Винниченко, певною мірою М.Скрипник та ін.); інтегральний націоналізм (М.Міхновський, Д.Донцов, С.Бендера та ін.)

Перебування України в складі Російської імперії, проникнення капіталістичних відносин та розклад кріпосницької системи, здобуття Україною незалежності і втрата її та ряд інших питань і проблем що мають політичний характер, відношення до політики знаходять своє відображення в політичних вченнях та концепціях вказаного періоду.

Семінар №2. Тема: Демократія як спосіб організації та функціонування

державної влади.

Дата добавления: 2015-05-24