ПЕРЕДМОВА 2 страница

Установка - готовність суб'єкта до певного виду діяльності. Чим вищий ступінь вщ,повідності промови установкам аудиторії, тим вища ЇЇ дієвість і вплив. При цьому часто аудиторія діє вибірково: сприймає інформацію, що співпадає з її установками і намагається відкинути ті положення промови, які з цими установками не співпадають. Інтереси - емоційні прояви пізнавальних потреб людини. Під впливом інтересів люди прагнуть поповнити свої знання, ознайомитись з фактами, що мають для них значимість. За відсутності інтересу до предмету промови в дію вступають системи] гальмування психіки людини, які часто заважають сприймати навіть! елементарні речі. Тому, щоб промова була сприйнята і зрозуміла; відповідним чином, вона повинна бути цікавою для аудиторії, або] бути достатньо емоційною, щоб сформувати цю зацікавленість. ' Аудиторія може залишатися байдужою до змісту промови чи виступу, якщо вони не зачіпають інтересів слухачів. І навпаки, часто ті чи інші проблеми так захоплюють думки і настрій аудиторії, що л прагнуть отримати відповідь на свої запитання безвідкладно. Досвідчений оратор ніколи не знехтує подібною зацікавленістю, навіть1 якщо запитання не пов'язані безпосередньо з темою виступу.

Система знань аудиторії, як теоретичних, так і тих, що є результатом власного досвіду, виконує роль посередника при сприйнятті промови. Тому оратор повинен обрати той матеріал і т форму подачі повідомлення, які будуть зрозумілі аудиторії

традиційно звичні для неї, інакше найкраща промова не буде сприйнята слухачами.

Система переконань - ідей, цінностей, ідеалів - важливий фактор, що визначає характер сприйняття і розуміння промови. Чим більше ораторська промова відповідає ціннісним орієнтаціям аудиторії, тим повнішим, адекватним буде її сприйняття і розуміння. Можна достеменно "знати значення", "розуміти поняття", але чим є це значення чи це поняия для кожної конкретної людини -особливе питання.

Одні поняття, ідеї, ідеали можуть бути для неї внутрішньо близькими, а головне дієвими, тобто реально управляти її діяльністю, спонукати до діяльності, скеровувати її, а інші залишуться лише словесним знанням, яке ніяк не визначає поведінку конкретної людини.

Активність і ефективність сприйняття і розуміння багато в чому залежать від настрою слухачів. Настрій - це загальний емоційний стан особистості, який визначає і збагачує всі інші прояви психіки. Груповий настрій, зберігаючи загалом риси настрою особистості, володіє і деякими додатковими характеристиками -заразливістю та більшою імпульсивністю.

Описуючи аудиторію, ми говоримо про неї, як про один організм, що володіє єдиною системою установок і оцінок. Однак в аудиторії, в таких самих обставинах, в середовищі, при наявності деякого загального результату кожен слухач сприймає промову по-своєму. Досвідчений оратор, передбачаючи можливу реакцію аудиторії, бере до уваги як особливості групової поведінки слухачів, так і найбільш закономірні особливості поведінки окремих особистостей.

Отже оратор, намагаючись забезпечити якнайкраще сприйняття і розуміння свого виступу, повинен насамперед оцінити весь комплекс основних соціально-психологічних характеристик аудиторії: її установок, мотивів, інтересів, знань, переконань і настроїв.

Разом з соціальними і соціально-психологічними факторами значну роль у сприйнятті і розумінні грають такі психологічні явища, як продолжение

увага і пам'ять

Психологи визначають увагу як скерованість і зосередженість психічної діяльності людини на чомусь визначеному, в даному випадку на змісті промови оратора. Скерованість уваги полягає в тому, що присутні слухають саме промову оратора, а не роблять Щось інше. Зосередженість їх психічної діяльності заключається в більшій чи меншій заглибленості в зміст промови та відвертанні Уваги від усього іншого.

Глава І ПРОЦЕС ОРАТОРСЬКОГО МОВЛЕННЯ

Увага під час промови буває вимушеною і невимушеною. Вимушена увага людини залежить від її власної волі і визначається її власними інтересами, власною цільовою установкою. Наприклад, якщо слухачі зібралися на збори з метою отримати конкретні відповіді на питання, що їх хвилюють, треба очікувати підвищеної уваги з їх боку. Чим більше промова оратора відповідає інтересам, установкам та проблемам аудиторії, тим вищий ступінь вимушеної уваги. І, навпаки, чим більше оратор відхиляється від інтересів та установок аудиторії, тим більше він ризикує втратити її увагу.

Невимушена увага не потребує вольових зусиль слухачів, вони не ставлять перед собою мети бути уважними, майстерність оратора може захопити аудиторію сама по собі.

Кожен оратор повинен прагнути поєднати вимушену і невимушену увагу аудиторії, що завжди буде важливою психологічною передумовою його успіху.

Досвідчений оратор завжди враховує час зібрання слухачів: вдень чи ввечері, після роботи чи у вихідний день. Дослідженнями встановлено, що найнижчий рівень розумової діяльності у більшості -випадків спостерігається між полуднем і шостою годиною вечора. При сприйнятті нової інформації увага спадає після ЗО хвилин зосередженої роботи, після чого потрібен відпочинок чи переключення на новий вид діяльності.

Існують і деякі інші особливості розумової активності та уваги аудиторії. Досвідчений оратор ніколи не стане затягуватипромову, добре знаючи, що "вершина" уваги аудиторії знаходиться десь всередині часу, відведеного на виступ.Перевищуючи регламент, оратор ризикує викликати невдоволення аудиторії.

Розуміння тісно пов'язане з таким процесом розумової діяльності, як запам'ятовування. Подібно до уваги запам'ятовування поділяється на невимушене і вимушене. Невимушене запам'ятовування не пов'язане з вольовим зусиллям людини, інформація запам'ятовується сама по собі. Вимушене запам'ятовування потребує вольових зусиль. Чим більше матеріал промови відповідає цілям, мотивам, установкам та інтересам аудиторії, тим вища продуктивність як вимушеного, так і невимушеного запам'ятовування.

Оратор завжди повинен допомогти аудиторії запам'ятати ту чи іншу інформацію. Повідомляючи слухачам дещо нове, він повинен зв'язати це нове зі знаннями слухачів за допомогою асоціацій (по подібності, по контрасту). Як правило, краще запам'ятовується те, що асоціюється з чимось конкретним, образним.

Глава І ПРОЦЕС ОРАТОРСЬКОГО МОВЛЕННЯ

І навпаки, запам'ятовування усного повідомлення погіршується по мірі зростання його абстрактності.

Запам'ятовуванню і усвідомленню інформації допомагає повторення. При повторенні оратор ніби "вбиває" думки в голови слухачів. Однак при одноманітному і багаторазовому повторенні однієі інформації виникає парадоксальне явище "відторгнення" цієї інформації. Тому не варто в промові повторювати одне і теж саме багато разів. Це лише роздратовує слухачів.

Запам'ятовування покращується, якщо найбільш важлива інформація поділяється на ряд пронумерованих пунктів. Наприклад, "Перед нами стоять наступні завдання: перше, друге і т.д.". В цьому випадку промова запам'ятовується краще, оскільки аудиторія асоціює інформацію з відповідними цифрами.

Розуміння і сприйняття промови погіршуються, коли оратор використовує складні фрази, перенасичує мову термінологією.

Отже, процес сучасного ораторського мовлення — це складне і багатогранне явище, сукупність і взаємодія ряду елементів, кожен Ь яких характеризується цілим комплексом властивостей і якостей.

Розуміння суті процесу ораторського мовлення, постійне ^вдосконалення своїх знань - обов'язкова умова грамотності і оратора.Без цих знань він в значній мірі діє наосліп, тоді як можливість ^•-обзору всієї моделі процесу сприяє вибору чи врахуванню таких оптимальних змінних, тобто умов, якостей, властивостей та дій взаємопов'язаних елементів, які об'єктивно забезпечують успіх ораторської промови в будь-якому конкретному середовищі, за будь-яких обставин, зменшуючи тим самим можливий негативний вплив випадковостей.

Контрольні питання:

1. В чому перевага ораторського мовлення над сучасними засобами масової інформації?

2. Які основні характеристики процесу ораторського мовлення?

3. Яке місце займають інтонація, жести, міміка в процесі спілкування між оратором і слухачами?

4. Наведіть елементи моделі ораторського мовлення.

5. Які якості оратора об'єктивно забезпечують успіх його виступу?

6. Як авторитет оратора впливає на усгіх чи неуспіх ораторської промови?

7. Які особливості структури та поведінки аудиторії?

8. Які особливості сприйняття та розуміння аудиторії слід враховувати у публічній промові?

Глава II ТЕМА, ВИДИ І ЦІЛЬ ОРАТОРСЬКОЇ ПРОМОВИ

2.1 Тема промови

Процес підготовки до промови завжди починається з вибору теми та виду виступу і визначення цільової установки.

Тема - це те, про що ведеться мова. На практиці нам рідко доводиться обирати тему виступу: як правило, тема не стільки обирається, скільки задається потребами життя. Це може бути виступ на зборах, учбова лекція, рекламна промова. Тема усного виступу не повинна бути широкою за обсягом.

Оратор не досягне успіху в підготовці виступу, якщо обмежиться лише вибором теми і не подумає про призначення промови. Напевно кожному доводилось спостерігати, як промовці деколи встають і починають говорити, не маючи чіткого уявлення про те, заради чого вони говорять і що, власне, хочуть сказати; в результаті збиваються, перевищують регламент і лише викликають невдоволення аудиторії. Чим менше часу відводиться на виступ, тим менше в ньому повинно бути проблем.

Основні рекомендації при підборі теми.

1. Обирайте тему, яка відповідає вашим знанням та інтересам.

Уявіть, що ви розмовляєте з товаришем, який захоплюється риболовлею. Якщо розпочати з ним розмову про вирощування квітів, а потім перевести розмову на риболовлю, то одразу кинеться в очі різка зміна в товаришеві. У нього з'явиться тема для розмови,] яка його цікавить і з якою він обізнаний. Те ж саме стосується і] оратора.

Визначаючи тематику, найперше подумайте про ті галузі знань,] в яких ви маєте особливий досвід чи теоретичну підготовку.! Обирайте таке коло питань, підготовка з яких може дати вам більше] знань, ніж мають ваші слухачі.

Не очікуйте, що вас одразу охопить всепоглинаючий інтерес до обраної теми. Натхнення виникає в процесі нагромадження знань і роздумів. Якщо тема захопила вас, можливо вона зацікавить слухачів. Готуючись до виступу, день за днем уживайтесь з темо» За тиждень наполегливої праці ви побудуєте для промови більї солідний фундамент із цікавого фактичного матеріалу, ніж за рокі випакового і байдужого спостерігання. Вона стане для ва< найхвилюючим предметом, і коли доведеться виступати пере;

Глава II ТЕМА, ВИДИ І ЦІЛЬ ОРАТОРСЬКОЇ ПРОМОВИ

публікою, слухачі з цікавістю будуть слухати вас.

2. Підбирайте доречну тему.

Настрій слухачів залежить від місця і часу. В аудиторії один, в особистому житті - інший. В побуті слухачі природньо сприймуть те, що в аудиторії їм видасться нудним чи смішним. Настрій змінюється і від моменту. На зібранні спортсменів чи політичному мітингу потрібні теми, що відповідають інтересам та умонастроям присутніх, а люди, що зібралися на бенкет, навіть фізично нездатні сприйняти солідний виступ на серйозну тему.

3. Обирайте тему, що відповідає аудиторії.

Тема повинна бути достатньо цікава, достатньо важлива, достатньо зрозуміла для слухачів. Для цього перед вибором теми важливо визначити рівень знань слухачів, їх виховання, рід занять, вік, особисті інтереси. В деяких випадках подібні фактори не мають суттєвого значення. Будь-який предмет, якщо його пояснити просто і конкретно, буде зрозумілий кожній аудиторії. Незрозумілою часто буває не тема, а її викладення, подання; найпростіша річ буде незбагненною, якщо викласти її безладно, безтолково.

Цікавість теми залежить головним чином від: а) основних інтересів аудиторії, б) групових інтересів, в)злободенних інтересів, г)конкретних інтересів, д) новизни теми, е)закладеного конфлікту.

2.2. Види виступів

Крім формулювання теми важливо визначити вид виступу. Основними видами (жанрами) ораторського виступу вважаються лекція, доповідь, промова.

Лекції поділяються на одноразові (публічні) і курсові (н-д, учбові лекції). Між ними є суттєва різниця. Учбова лекція, як частина курсу, як правило, є продовженням попередньої або передує наступній. Аудиторія учбової лекції - однорідний колектив слухачів, Увага яких визначається по меншій мірі двома мотивами — інтелектуальним (отримання знань) і моральним (здача екзамену За прослуханий курс).

Ситуація публічної лекції складніша. Аудиторія тут звичайно змішана, лектор їй невідомий. Це потребує від лектора додаткових усиль, майстерності адаптації, вміння швидко оцінити аудиторію і еРебудовуватись на ходу, враховуючи реакцію присутніх.

В доповіді надаються відомості, ставляться завдання і даються °МенДації, що стосуються діяльності певного колективу. Як

Глава II ТЕМА, ВИДИ І ЦІЛЬ ОРАТОРСЬКОЇ ПРОМОВИ

правило, доповідь робиться на зборах, нарадах, де вона стає предметом обговорення, критики і доповнюється новими положеннями. У звітній доповіді повідомляється про результати роботи за певний період.

Зразком політичної промови можуть слугувати виступи керівників партій, рухів, уряду. Вони, як правило, носять програмний характер і стосуються важливих внутрішніх і зовнішніх політичних та економічних проблем.

Мета агітаційної промови - в лаконічній та емоційній формі роз'яснити якесь важливе питання і схилити аудиторію на бік оратора.

Агітаційні промови загалом можна розділити на три групи: а) промови з метою надихнути на щось, б) промови з метою переконати в чомусь, в) промови з метою викликати активну реакцію.

Мітингова промова присвячується злободенній проблемі і має високий емоційний накал. Як правило, вона відображає думку, інтереси присутніх і має мобілізуючий характер.

Розважальна промова не має іншої мети, ніж та, що заключається в ній самій. Вона сама по собі повинна розважити, звеселити, потішити слухачів, її часто можна почути на бенкеті чи в інших обставинах, коли люди зустрічаються з метою приємно провести час. В ній усмішка і серйозна думка, правда і вигадка, гумор, карикатура і перебільшення.

2.3. Оцінка аудиторії

Визначаючи тему і вид виступу, оратор повинен оцінити аудиторію і середовище, де відбуватиметься виступ. Оратору-початківцю можна порекомендувати наступну схему оцінки аудиторії.

1. Загальні відомості про аудиторію: який її соціально-демографічний склад (професія, освіта, вік, стать) і ступінь однорідності, які мотиви (інтелектуальні, моральні чи естетичні) спонукали слухачів.які можливі установки і настрій аудиторії, її фізичний стан.

2. Чи зручні час і середовище для сприйняття промови.

3. Відношення аудиторії до теми виступу: наскільки важлива тема для аудиторії, наскільки слухачі ознайомлені з темою, з яких можливих джерел отримала аудиторія інформацію з даної теми.

Глава II ТЕМА, ВИДИ І ЦІЛЬ ОРАТОРСЬКОЇ ПРОМОВИ

4. Відношення аудиторії до оратора: яке можливе відношення до оратора; які відомості має аудиторія про оратора; звідки ці відомості; чи зустрічалася з оратором раніше. Перераховані відомості отримують різними шляхами: з особистого знайомства з аудиторією і спостереження за нею, зі спілкування з організаторами зборів і навіть з чуток.

2.4. Ціль промови

Як і будь який вид людської діяльності, ораторське мовлення є цілеспрямованим, і вже на перших етапах підготовки необхідно усвідомити ціль свого виступу. В залежності від цілі, промова може мати інформаційний чи перекопувальний характер, хоча такий поділ досить умовний для сучасного ораторського мовлення: інформація поєднується з переконанням і навпаки.

Інформаційна промова повинна відповідати наступним вимогам: давати знання, нове уявлення про предмет, бути актуальною, тобто відповідати запитам аудиторії, пробуджувати зацікавленість і допитливість аудиторії.

Вона може бути розповідною, описовою, роз'яснювальною. Відчуття руху, що надає розповідність, конкретність, яка характерна для опису і закономірний порядок, властивий для роз'яснення -найважливіші риси, притаманні промові, що має пізнавальне значення.

Переконання - це повідомлення, яке має на меті змінити сталі погляди, стосунки чи сформувати нові. Вміння переконувати - головне в ораторському мистецтві. Переконати аудиторію — означає змусити її погодитись з оратором, прийняти погляди оратора як свої власні.

Крім переконання в ораторській промові використовується і такий вид впливу, як навіювання. Намагаючись навіяти якусь думку, оратор апелює насамперед до почуттів, емоцій, традицій аудиторії. Певною силою навіювання володіють яскраві переконливі факти, Цитати, ілюстрації і т.п. Певний вплив має і авторитет оратора.

Різновидом навіювання є спонукальна промова, яка також в значній мірі впливає на почуття, породжуючи психічну сприйнятливість. Крім того, їй притаманний невід'ємний, характерний тільки для неї елемент: спонукальна промова повинна змусити слухача відчути потребу зробити те,про що його просить °Ратор.

Глава II ТЕМА, ВИДИ І ЦІЛЬ ОРАТОРСЬКОЇ ПРОМОВИ

Глава II ТЕМА, ВИДИ І ЦІЛЬ ОРАТОРСЬКОЇ ПРОМОВИ

Щоденно ми просимо інших щось зробити. Хлопець звертається до дівчини: "Підемо в кіно". Це короткий заклик до дії. Продавець питає покупця: "Чи не купите ще чогось?" Він підказує бажану для нього дію покупцю. Про що може просити оратор аудиторію? Наведемо типові приклади публічних закликів.

Для виступів на комерційні теми характерні заклики купувати різні товари, акції, заключати страхові угоди і т.п.

Заклики надавати підтримку спрямовані на користь благочинних організацій та спілок, церкви та різних фондів. Політичні заклики стосуються голосування за того чи іншого кандидата на офіційну посаду, референдумів тощо.

Заклик прийняти активну участь стосується громадської роботи в організації чи релігійній спільноті; можна пропонувати прочитати книгу, відвідати виставу, прослухати спеціальний курс навчання.

Звернення, що стосуються особистої поведінки, зачіпають питання покращення здоров'я; закликають не палити, займатися спортом, бути чесним, ввічливим, ощадливим і т.п.

Інформація, переконання, навіювання і спонукання часто перекривають один одного. В одній промові оратор може інформувати аудиторію, переконувати її і спонукати до якихось дій. Тому в ораторській промові не можна нехтувати якимось з цих видів впливу на аудиторію чи протиставляти їх.

При визначенні цілі виступу необхідно встановити ступінь його впливу на аудиторію. В кожному конкретному випадку ораторський виступ може бути спрямований на те, щоб посилити чи послабити ті чи інші переконання, оцінки чи установки аудиторії, тобто викликати незначну зміну відношення до дійсності чи якісним чином змінити погляди аудиторії — переконати її. Ефективність будь-якої промови визначається саме тим, наскільки ступінь її впливу відповідає цілі оратора.

Усвідомлюючи загальну ціль виступу, оратор повинен точно сформулювати і її конкретну ціль, тобто чітко уявити собі, що повинні пізнати слухачі, в чому переконатися, що зробити.

2.5. Підбір матеріалів

Після того, як обрані тема і вид виступу, визначена ціль, оратор | складає схему майбутньої промови. Схема виступу — це ще не! план, оскільки план - це порядок розподілу у промові вже]

підібраного і обробленого матеріалу. В схемі визначаються лише основні напрямки руху думки оратора. Форма її довільна.

Схема виступу є основним документом на наступному етапі підготовки промови чи виступу - етапі підбору матеріалів. Якими ж джерелами користується оратор?

Засоби масової інформації. Радіо, телебачення, кіно, преса (книги, брошури, журнали, газети) у відповідності зі специфікою кожного є джерелом різноманітної оперативної і в той же час достатньо глибокої інформації, яка може бути використана у виступі оратора.

При читанні дотримуйтесь наступних правил:

1. Читайте більше, ніж практично необхідно. Промови, які найбільше вражають, утворюються в результаті повноти знань. Необхідно мати великий запас відомостей і даних, з якого можна відібрати найпотрібніше. Готуючи доповідь зі злободенного питання навряд чи можна обмежитись книгами та статтями, написаними декілька років тому. У ваших інтересах як доповідача знайти останні дані. З іншого боку, кожне поточне питання має власну історію, яку також необхідно знати.

2. Читайте без упередження і критично. Не давайте першому автору, на якого ви випадково наштовхнулись, одразу визначити напрямок ваших думок; не зупиняйте свій вибір тільки на тих джерелах, ідеї яких співпадають з вашими. Найскладніше відшукати і досліджувати ті дані, які суперечать вашим переконанням. Але не існує іншого засобу вияснити, праві ви чи ні. Не хвилюйтесь, якщо після всебічного вивчення питання доведеться змінити думку. Нове переконання, солідно обгрунтоване, стане вашим власним надбанням на противагу старому забобону, який не був продуктом вашої думки.

3. Читайте з користю. Читайте вдумливо, прагніть того, щоб матеріал, який ви вивчаєте в даний момент приніс найбільшу користь. Не піддавайтесь спокусі ухилитись від головної цілі заради чогось цікавого, але такого, що не стосується вашої теми. Привчайтесь вчитуватись в статті і книги в пошуках потрібної інформації. Користуйтесь порадою Бекона: "Деякі книги можна спробувати, інші - проковтнути, і, кінець-кінцем небагато які треба Розжувати і перетравити".

Особисті знання і досвід оратора, які мають безпосереднє відношення до теми майбутнього виступу - важлива умова

Глава II ТЕМА, ВИДИ І ЦІЛЬ ОРАТОРСЬКОЇ ПРОМОВИ

Глава II ТЕМА, ВИДИ І ЦІЛЬ ОРАТОРСЬКОЇ ПРОМОВИ

змістовності і переконливості публічної промови. Особистісний аспект у промові завжди підвищує її дієвість, наближаючи оратора до аудиторії, роблячи середовище більш інтимним. Розповідь про те, що бачив на власні очі і відчув сам, звучить емоційніше і вплине сильніше, ніж ціла ланка ретельно дібраних аргументів.

Але у молодих ораторів досвід звичайно обмежений. Тому на допомогу може прийти метод передачі матеріалу, запозиченого в інших осіб, як дещо, пережите чи відчуте особисто. В такому способі передачі матеріалу, якщо він використовується вміло і тактично, немає нічого поганого.

Особисті контакти оратора - важливе джерело повідомлень і фактів, безпосередньо пов'язаних з життям, найбільш близьких конкретній аудиторії. При підготовці до виступу слід уважно прислуховуватись до пропозицій, зауважень, оцінок інших людей, вміти узагальнювати матеріал, що підказує саме життя. Використовуючи особисті контакти в процесі підготовки до виступу, оратор повинен володіти майстерністю вести бесіду з людьми, здійснювати коротке інтерв'ю. Під час розмов з людьми, як знайомими, так і незнайомими, ми перевіряємо себе, свої думки, ніби збагачуємо теорію життям. Під час спілкування в нас нерідко виникають думки, які без цього спілкування так і лишилися б у глибині свідомості.

Під час прослуховування інших промовців, оратор повинен оволодівати навичками не тільки фіксування цікавої інформації, але і критичної оцінки виступів, їх композиції, аргументації, мовлення, поведінки оратора перед публікою і т.п. Подібна оцінка і співставлення з власним досвідом завжди корисні для оратора, особливо молодого і недосвідченого.

В процесі обробки матеріалу корисно вести записи. У кожного оратора своя техніка ведення записів. В одних випадках джерело конспектується, в інших - робляться узагальнюючі та систематизовані записи. Одні ведуть записи у зошитах, інші надають перевагу паперу стандартного розміру, записуючи тільки з одного] боку листа. В останньому випадку записи можна використовувати більш оперативно, розрізаючи і переклеюючи будь-яку частину конспекту. Дехто використовує карточки, на яких зручно записувати і цифри, цитати. Карточки під час виступу можна розкласти на столі,! попередньо згрупувавши їх.

Крім перерахованих, можна використовувати і інші способи записів у відповідності з особистим досвідом і бажанням.

Після того, як основний матеріал зібрано, настає важливий період обмірковування, осмислення, співставлення зібраних даних, фактів і ідей, що при цьому виникли.

Сумлінний оратор обдумує майбутню промову ранком і ввечері, за письмовим столом і під час дороги на роботу, під час їжі І на прогулянці. Він обговорює фрагменти промови з друзями і колегами, перевіряючи на них ті чи інші положення майбутнього виступу. Обдумування промови - серйозний творчий акт. Ораторська промова - це не сума матеріалів, зібраних з різних джерел, а оригінальне, породжене у творчих муках творіння.

Контрольні питання:

1. Які фактори треба враховувати при визначенні теми виступу?

2. Які основні види ораторських виступів Ви знаєте? Чим відрізняється доповідь від лекції?

3. В чому відмінність переконання від навіювання і спонукання?

4. Як співвідносяться загальна і конкретна цілі промови?

5. Які джерела матеріалів можуть використовуватись при підготовці до виступу?

6. В чому полягає осмислення зібраного для промови матеріалу?

Глава III КОМПОЗИЦІЯ І ПЛАН ПРОМОВИ

3.1. Композиційно-логічна побудова промови.

Зроблені перші кроки у підготовці промови. Визначені тема і ціль виступу, підібрано матеріал. Ми ясно уявляємо про що будемо говорити, в чому переконувати слухачів. Народжуються думки, виникають формулювання, варіанти майбутньої розмови з аудиторією. Але самої промови ще немає. Ми ще не знаємо з чого почати, в якій послідовності розмістити матеріал, як закінчити.Настає час композиційно-логічного оформлення промови. Логічні закони - це закони вірного мислення, відображення в мозку людини зв'язків і закономірностей об'єктивного світу. Тільки дотримуючись логічних законів, можна довести істинність якоїсь думки чи підвести аудиторію до якихось висновків.

Найважливішим документом, в якому розгортається логічна структура промови, є план. При цьому, чим більше ідей, думок і фактів у розпорядженні оратора, тим важливіша чітка логічна організація матеріалу, ретельно розроблений план. Як без креслень неможливо збудувати дім, так і без плану неможливо проголосити промову.

Буває, деякі оратори "творять промову на людях", розмірковують уголос. Але навіть блискуча імпровізація завжди якось спланована, а розмірковування уголос - це, як правило, ефектний ораторський прийом.

В будь-якому випадку ні один оратор не повинен виходити до трибуни без плану промови. Навіть короткий виступ повинен бути спроектований в голові чи на папері.

План розбивається на розділи, підрозділи, пункти, однак, не повинен бути надто роздробленим. Будь-яку промову зручніше усього поділяти на три композиційно-логічні частини: вступ, головну частину і заключення. При цьому промова не є механічним поєднанням цих частин, вона являє собою єдине ціле, стрижнем' якого є основна ідея, задум оратора. Але кожній композиційній] частині притаманні власні специфічні функції.

3.2. Вступ і заключення.

Вступ і заключення являють собою обрамлення промови. Вступі в будь-якому усному чи письмовому повідомленні є зачином,] введенням слухача або читача в тему повідомлення.

Глава III КОМПОЗИЦІЯ І ПЛАН ПРОМОВИ

В ораторській промові роль вступу значно підвищується. Крім введення у зміст, він несе значне психологічне навантаження. Можна сміливо стверджувати, що значна частка успіху оратора визначається вдалим вступом.

У вступі оратор прагне досягти наступних цілей: викликати зацікавленність у аудиторії і оволодіти її увагою; встановити контакт з аудиторією і завоювати її довіру; підготувати сприятливий психологічний грунт для сприйняття промови, повідомити план промови.

Дата добавления: 2015-05-24