Ситуація 6. Неподалік від школи, за селом — великий яр, що заріс чагарником і деревами

Ситуація 5

Неподалік від школи, за селом — великий яр, що заріс чагарником і деревами. Для малюків це — дрімучий ліс, сповнений таємничим і невідомим. Одного разу я помітив у стіні яру вхід до печери. Всередині печера виявилась просторою, з міцними сухими стінами. Та це ж цілий скарб! Тут буде наш "куточок мрії". Важко передати захоплення дітей, коли я вперше повів їх до печери. Діти верещали,

співали, перегукувались одне з одним, гралися в піжмурки. В той же день вистелили долівку сухою травою.

Спочатку ми просто тішилися таємничим куточком, об­живали його, створювали затишок: прикріпили на стінах кілька картинок, розширили вхід, зробили столик. Із за­хопленням діти прийняли пропозицію зробити пічку, час від часу топити її.

Ми викопали заглиблення для пічки, пробили отвір для груби. Виносили зайву землю, приносили глину й цеглу. Праця видалася нелегкою, та в нас була мрія — пічка. Бу­дували ми її тижнів зо два. Робота захопила всіх; не могли лишатися осторонь ні Коля, ні Слава, ні Толя — діти, бай­дужість яких до всього, що робив наш колектив, дуже не­покоїла мене. Тепер усе частіше загоралися їхні очі, і вог­ник захопленості довго не згасав. Захопила цікава справа і таких боязких, сором'язливих та нерішучих дітей, як Саш­ко, Люда, Валя. Дедалі більше я переконувався, що емоцій­ний стан колективу — стан радості, захоплення — велика духовна сила, що об'єднує дітей, пробуджує в байдужих сер­цях інтерес до того, що робить колектив, чим він зайнятий.

І ось ми розпалили вогонь у пічці. Весело запалали сухі гілки. На землю, спускається вечір. У нашому житлі світло й затишно. Ми дивимося на дерева й чагарники, що покри­ли схили яру, і звідти, з таємничої хащі, до нас ідуть каз­кові образи. Вони немов би нагадують, просять: розкажіть про нас. Дерева і кущі огортаються напівпрозорою імлою вечірніх сутінків, якоюсь сизою, потім бузковою; у цій імлі дерева набувають найнесподіваніших обрисів.

У такі хвилини діти охоче фантазують, складають казки*.

Проаналізуйте методи і засоби, які використовує пе­дагог для розвитку творчої уяви й інтелекту дітей.

Класний керівник 6-го класу Н.С. любила природу і ви­користовувала будь-яку нагоду, аби побути зі своїми вихо­ванцями серед природи. Одного недільного дня вирушила

із дітьми у похід до лісу. По дорозі спостерігали за працею селян, які комбайном збирали цукрові буряки. Зачарував дітей і красивий сад ніби навмисне прикрашений яблука­ми.

А ось ліс з його величчю, тишею і різнобарв'ям фарб, загадковостей. Н.С. ледве встигала відповідати на дитячі "Що це?", "Чому?"

...Сповнені враженнями, зарядженні бадьорістю, повер­талися діти додому. На другий день із захопленням розпо­відали усім про чудовий похід.

Дехто з класних керівників дещо скептично ставився до таких заходів. Про це говорили відверто своїй колезі: "Менше витрачали б часу на подібні забави. Головне — виховувати у дітей почуття патріотизму, моральність. А то ліси, поля, пташечки, листочки, жучки..."

1. Можливо, й насправді мають рацію опоненти Н.С?

2. Чи сприяють подібні заходи розумовому вихованню школярів і, зокрема, формуванню наукового світогляду?

Ситуація 7

Урок фізики (11-й клас) учитель розпочинає такими сло­вами: "Сьогодні ми вивчатимемо тему "Поверхнева напру­га". Ця тема має велике практичне значення. Давайте спільно обґрунтуємо розв'язок такої життєвої ситуації: "Усім відо­мо, туристський намет добре захищає від дощу. Разом з тим, якщо під час дощу прикласти руку до стелі намету, то бре­зент почне текти. Чому брезентовий намет не пропускає воду, коли до нього не доторкатись, і протікає — коли до його стелі прикласти руку? "В кого які міркування?.."

Перша реакція учнів — відверте здивування, тому що вони не раз спостерігали ці явища, проте ніколи не задуму­валися над їхніми причинами*.

1. У чому цінність таких прийомів у навчальній діяль­ності?

2. Формуванні яких розумових якостей учнів сприяє включення у такі ситуації?

Дата добавления: 2015-05-24