Психологічні основи навчально-пізнавальної діяльності учнів

Структура діяльності вчителя в навчальному процесі.

Навчання як один з видів людської діяльності складається з двох взаємопов’язаних процесів – викладання й учіння.

Викладання – діяльність учителя в процесі навчання, що полягає в постановці перед учнями пізнавальних завдань, організації спостережень, лабораторних і практичних занять, керівництві роботою учнів із самостійного засвоєння знань, у перевірці якості знань, умінь та навичок.

Вона включає в себе такі структурні компоненти:

- планування, що здійснюється головним чином через складання календарно-тематичних і поурочних планів;

- організація навчальної роботи передбачає здійснення діяльності щодо виконання певного плану та включає два основних етапи: підготовчий та виконавчий;

- стимулювання уваги учнів до даної теми тісно пов’язане з організацією. Основним завданням є залучення учнів до вивчення певного матеріалу;

- пробудження їх активності, пізнавального інтересу, розвиток почуттів обов’язку та відповідальності;

- контроль – перевірка засвоєння учнями навчального матеріалу, що здійснюється у формі усних відповідей на запитання, перевірки письмових робіт тощо;

- аналіз результатів навчання, необхіднийдля визначення можливих причин недоліків у процесі навчання і подальшого їх удосконалення;

- оперативне внесення коректив в організацію викладання.

Таким чином, роль керівника навчального процесу не обмежується поясненням нового навчального матеріалу. Головний зміст керівництва полягає в тому, що вчитель є насамперед організатором і керівником пізнавальної діяльності учнів, створює умови, за яких вони можуть найраціональніше і найпродуктивніше вчитися. Здійснюючи контроль за навчанням, він повинен бути готовий допомогти, коли в них виникають труднощі. Водночас учитель є вихователем, дбає про розумовий, фізичний, духовний розвиток учнів. Щоб повноцінно здійснювати процес викладання, вчитель має усвідомлювати загальну мету освіти і місце свого предмета в її реалізації. Виходячи із загальної мети виховання – формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості, – він визначає загальну освітню, виховну і розвиваючу мету свого предмета і кожного уроку.

Учіння – система пізнавальних дій учнів, спрямованих на розв’язання навчально-виховних задач. В основу характеристики процесу учіння покладена ідея діяльнісного підходу (Виготський Л.С.): розвиток людини (особистості) здійснюється через предметну діяльність. Відповідно до діяльнісного підходу в учнів повинні в ході навчання формуватися не знання як такі, а певні види діяльності, в які знання включаються як певний компонент. Разом з тим необхідно пам’ятати, що без знань неможливо здійснювати діяльність. Існує два типові варіанти навчальної діяльності учня:

1. Навчальна діяльність під керівництвом учителя: прийняття пропонованих ним навчальних завдань і плану дій; здійснення навчальних дій і операцій для розв’язання поставлених завдань; регулювання навчальної діяльності під контролем учителя і самоконтролем; аналіз результатів навчальної діяльності.

2. Учіння у ході самостійної робот (планування або конкретизація завдань своєї навчальної діяльності; планування її методів, засобіві форм; саморегулювання навчання; самоаналіз результатів навчальної діяльності).

Процес учіння реалізується під час уроку та у ході самостійної роботи на основі підпорядкування діяльності вчителя (процесу викладання). Навчально-виховна діяльність супроводжується внутрішнім психічним процесом засвоєння учнями навчальної інформації.

Внутрішній процес засвоєння знань складається з таких ланок: сприймання – осмислення і розуміння – узагальнення – закріплення – застосування на практиці.

1. Усвідомлення (розуміння, прийняття) мети навчальних завдань або самостійна її постановка. Школяр свідомо чи несвідомо співставляє навчальні завдання із значенням учіння для себе, із своїми можливостями (А.К.Маркова).

2. Сприймання – відображення у свідомості людини окремих властивостей предметів і явищ, які впливають у цей момент на органи відчуття.

3. Осмислення навчального матеріалу – процес мислительної діяльності, спрямований на розкриття істотних ознак, якостей предметів, явищ і процесів та формулювання теоретичних понять, ідей, законів.

4. Розуміння – встановлення зв’язків між явищами та процесами, з’ясування складу, призначення, виявлення причин явищ або розкриття різноманітних залежностей.

5. Узагальнення – передбачає виділення та об’єднання найбільш значимих рис предметів та явищ.

6. Закріплення – спеціальна робота вчителя, яка забезпечує міцне запам’ятовування, поглиблює знання, здійснює їх перенесення у нові ситуації розвиває навчально-пізнавальні вміння та навички.

7. Застосування – вміння застосовувати знання на практиці у навчальному процесі.

Ефективність засвоєння учнями навчального матеріалу безпосередньо залежить від мотивації учіння, рівня розвитку емоційної сфери школярів. Велике значення у процесі засвоєння належить самостійній і творчій активності школярів. Схематично структуру процесу навчання відбито в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Процес навчання
Викладання	Учіння
1. Дидактичне проектування навчання школярів: — конкретизація мети, завдань навчання. (на конкретному уроці – це очікувана якість діяльності учня, рівень засвоєння змісту навчання); — конкретизація змісту навчання; — планування методів, засобів, форм навчання.
2. Стимулювання школярів до пізнавальної діяльності (постановка мети, визначення завдань, формування по­зитивних мотивів учіння).	Усвідомлення учнями навчальної мети, завдань, їх сприйняття, формування внутрішнього настрою на успішне учіння.
3. Організація дидактичного процесу, під час якого відбувається засвоєння учнями змісту освіти:
— організація сприйняття;	Сприйняття навчального матеріалу (розгляд, прослуховування, читання, спостереження тощо. Результат – уявлення).
— організація усвідомлення;	Усвідомлення (аналіз, синтез, порівняння, зіставлення, абстрагування, конкретизація, аргументація, класифікація, узагальнення, виділення головного тощо. В результаті – утворення понять, узагальнених уявлень про сутність явищ або предметів).
— організація закріплення;	Закріплення знань
— організація застосування знань.	Застосування знань, формування умінь, навичок.
4. Контроль і оцінка результатів навчання, корекція процесу навчання.	Самоконтроль

Дата добавления: 2015-05-24