Васали та сеньйори героїчного епосу. Їхня відмінність від героя архаїчного епосу

Давньогрецький епос та середньовічний епос. Концепція героя.

Художні особливості середньовічного героїчного епосу. Теорії виникнення героїчної поеми.

У середньовічній літературі перед нами постає такий феномен, як лицар. Він відданий, мужній. Але все не так просто, ця людина також має володіти іноземними мовами, він повинен писати вірші й музику, повинен вміти куртуазно розмовляти з дамою про кохання. Лицарське кохання – кохання+страждання. На кожному кроці простежується авантюрність та куртуазне кохання. Ознаки: Поглиблення психологічного аспекту. Розкриття внутрішнього світу персонажів. Боротьба пристрастей. Цикли лицарських романів: 1Античний (авантюрність переважає над куртуазністю). 2Бретонський. Бретонські ле. Романи про Трістана та Ізольду. Романи Артурівського циклу. Романи про святий крааль. 3Візантійський. Худ.особливості: героїзація, конфлікт з владою, перетворення коротких пісень до великих епопей. Гер.епос а з ним і поема виникають усно.

Давньогрецький епос безпосередньо пов'язаний з міфологією та поширеними релігійними уявленнями.

Елліни поклонялись божествам, що уособлювали різні сили природи, суспільні сили і явища, героям — міфічним предкам племен і родів, засновникам міст. Цикли міфів — сказань про божества і героїв, що виникли в різних частинах Греції, поступово злилися в систему своєрідного міфологічного, світогляду. У міфах збереглися нашарування різних епох — від стародавнього поклоніння рослинам і тваринам до антропоморфізму — обожнення людини, уявлення богів як образ молодих, прекрасних і безсмертних людей. Середньовічний епос яскраво представлений лицарською літературою.

Цикли лицарських романів: Античний (авантюрність переважає над куртуазністю). Бретонський. Бретонські ле. Романи про Трістана та Ізольду. Романи Артурівського циклу. Романи про святий крааль.

Візантійський. Людина у давній Греції повністю підкорялася Богам, вона від них залежала, навіть її доля була написана заздалегідь, все було з волі Богів. А концепція героя у середньовіччя дещо змінюється. Людина стає дещо вільною, підкоряється лише одному Богу. З’являється куртуазність та авантюрність.

Васал повністю підкорвся своєму сеньйору. Він міг заради нього вмерти, ішов на подвиги, щоб завоювати його повагу. Яскравим прикладом є Трістан, який любив короля Марка більше свого життя. Він сам прекрасно підходив на престол краще ніж Марк, але Трістану все одно. Він йде на шалені подвиги заради любого сеньйора, наражаючи себе на смерть. Герой архаїчного епосу богатир, втілення найкращих рис народного характеру. Він вирізняється надзвичайною силою, хоробрістю, причому завжди перемагає. Він бореться за незалежність рідної землі і свого народу, а якщо і гине, то за ним залишається моральна перемога. Його образ розкривається через вчинки. І хоча образ героя не був позбавлений індивідуалізації, у нього все ж переважало узагальнення. Класичний героїчний епос («Пісня про Нібелунгів», «Пісня про Роланда») відбиває народну точку зору на важливі для національної історії події, що відбуваються в «епічну» добу. У порівнянні з архаїчним епосом вони більш наближені до історичної достовірності, вага казково-міфологічних елементів у них знижується, на перший план виходить розробка суспільно-значущих тем (патріотизм, вірність королю, засудження феодального розбрату), а героями стають ідеальні воїни.

Дата добавления: 2015-05-07