Лірика трубадурів.Жанрова система.Класифікація. Вплив на розвиток європейської поезії

Образи Трістана та Ізольди в середньовічній літературі Західної Європи.

Сказание это возникло в районе Ирландии и кельтизированной Шотландии и впервые было исторически приурочено к имени пиктского принца Дростана (VIII век). Оттуда оно перешло в Уэльс и Корнуолл, где окрасилось рядом новых черт. В XII веке оно стало известно англо-нормандским жонглёрам, один из которых около 1140 года переложил его во французский роман («прототип»), до нас не дошедший, но послуживший источником для всех (или почти всех) дальнейших литературных его обработок. (Таково мнение Ж. Бедье, но эта точка зрения в настоящее время взята под сомнение. Многие ученые склоняются к мнению, что совершенно не обязательно должен был существовать не дошедший до нас «прототип» Бедье.)[1] Если существование романа загадочного Брери или Бледрика весьма сомнительно, то, по-видимому, книга некоего Ла Шевра (или Ла Шьевра) — это не выдумка и не ловкая мистификация, и уж вряд ли можно оспаривать утверждение Кретьена де Труа, в прологе «Клижеса», что он написал роман «о короле Марке и белокурой Изольде». Було написано дуже багато творів по цій чудовій легенді

Наприклад:Беруль «Роман про Трістана» Тома «Роман про Трістана» Стразбурський «Трістан» Кретьєн де Труа «Про Ізольду та Марка» Бедьє «Роман про Трістана та Ізольду» Опера Вагнера та ін.

55.Мотив мандрівки в середньовічній літературі (на прикладі аналізу твору на вибір студента).

Яскравою сторінкою лицарської літератури є поезія трубадурів (від прованс. trobar — знаходити, створювати). Існувала на півдні Франції у Провансі з кінця 11 до початку 13ст. Лірика трубадурів постала утіленням лицарського світогляду. За своїм походженням провансальська лірика, що виникла, очевидно, в кінці XI століття, пов'язана з народною пісенною творчістю. Деякі жанри поезії трубадурів наочно демонструють цю фольклорну традицію. Так балада (окситанською: «танцювальна») зберігає в словах і музиці багато рис, що вказують на її зв'язок з народними піснями хороводів; у одній баладі прямо згадується «квітнева королева», традиційний персонаж народних весняних обрядів. Існує також гіпотеза про значний вплив на розвиток поезії трубадурів поетичної культури арабської Іспанії і, перш за все,заждаля — жанру строфічної поезії розмовною арабською мовою, яко користувалися мешканці Іспанії як християни, так і мусульмани. Виникнувши на ґрунті народної пісні і народної поетичної мови, запозичуючи деякі свої мотиви з фольклорних джерел, провансальська поезія вперше в історії новоєвропейської літератури виступає як поезія індивідуальна, як лірика особистості. Поезія трубадурів була першою в Європі світською поезією народною мовою. У кожній країні їх називали по-різному: у Англії — менестрелі, у Німеччині — шпільмани. Лірику трубадурів живили різні джерела: фольклорні пісні та обряди, антична і східна поезія. У творчості можна виділити 3 основні тем: війна, служіння сюзерену та поклоніння Прекрасній Дамі, а також жанри: Канцона — ліричний вірш про лицарське кохання (пізніше збірка віршів Петрарки називатиметься «Канцоньєрє»); Кансона — це досить складна віршована форма, що складається звичайно з п'яти-семи строф і замикається одим-двома посиланнями (торнадо) з трьох-чотирьох віршів. Сирвента — вірш про подвиги на ратному полі; Це жанр обговорення релігійних, моральних, політичних питань. У сірвенті трубадури висміювали недоліки супротивників і оспівували чесноти друзів. Відомим майстром сирвентес був Бертран де Борн (близько 1140-1215), якому приписують помітну роль у політичних подіях того часу. Пасторелла — ліричний вірш, який розповідає про любов лицаря до пастушки. Найвідомішим трубадуром можна назвати Бертарна де Борна. Ще один популярний жанр — альба (окситан. alba — «ранкова зоря»): скарга закоханих на неминучість розлуки з настанням ранку. Являє собою драматичний діалог кавалера з дамою якому іншому, що охороняє спокій закоханих. Діалогічність альби вказує на її зв'язок з народною піснею. Всупереч класичній куртуазній ситуації в Альбі любов стає взаємною, але щастя триває коротко — з настанням ранку коханці розлучаються через страх перед наклепами або ревнивцем-суперником. Цей жанр був поширений також у поезії німецьких мінезингерів. Лірика трубадурів відрізняється великою різноманітністю жанрів. Видатним майстром канцони був Бернарт де Вентадорн (близько 1140- 1195) - один із найталановитіших поетів Прованса.Крім кансони, сірвенти, балади і альби, популярністю користувалися дебати — спеціальний діалогічний жанр, диспут на художні, психологічні або філософські теми. Чергуючись від строфи до строфи трубадури в суперечці відстоювали свою думку. Дослідники розрізняють два варіанти дебатів: тенсону (від tenso — суперечка) — вільний обмін поглядами і партімен або джок партії (окситан. partimen — розділ), де співрозмовники дотримувалися протилежних думок, а трубадур, що відкриває суперечку, задавав тему. Існувало і багато інших, другорядних жанрів, наприклад: •Ескондідж (окситан. escondig — виправдання): пісня, в якій поет виправдовується перед своєю пані; Дескорт (окситан. descort — розбіжність): пісня з нечіткою композицією, що передає збентежений стан поета.Сонет: італійський жанр, запозичений і розвинутий трубадурами. Мальді: скарга трубадура на свою Даму чи на свого покровителя.Пісня про хрестові походи: як правило, із закликом до участі в них.Плазер: хвалебна пісня, як правило, тематизує успіх в коханні. Традиція старопровансальской ліричної поезії зовсім припиняється. Але її вплив на весь розвиток європейського поетичного мистецтва було дуже велике - французька та іспанська лірика, німецька міннезанг і особливо італійська поезія (Данте, Петрарка). Пізніше лірика трубадурів на довгий час була залишена без уваги і лише на початку XIX століття романтики (Гейне, Гете) зацікавилися середньовічної літературою і в тому числі провансальської поезією.

Дата добавления: 2015-05-07