Філософія і право

Філософія і релігія

Взаємозв'язки філософії і релігії давні та різнопланові. Релігія стояла біля джерел філософії. Остання виникла пізніше на досить високому етапі розвитку суспільства, самої людини, її теоретичного мислення.

Релігія - специфічна форма духовно-практичного освоєння світу. З одного боку, вона являє собою відповідні поведінку, почуття, культ і обрядність; з іншого боку, релігія - це певні погляди, віра, уявлення, ідеї і теорії, тобто те, що становить зміст релігії як форми суспільної свідомості. Що є спільним для філософії і релігії?

Спільним для філософії і релігії є насамперед те, що вони являють собою форми суспільної свідомості. Це, по-перше.

По-друге, філософія і релігія є історичними типами світогляду, певними способами духовно-практичного освоєння світу. По-третє, філософія і релігія найбільш віддалені від економічного базису суспільства. По-четверте, філософія і релігія є важливими складовими духовного життя суспільства.

Разом з тим філософія і релігія мають суттєві відмінності:

- по-перше, предметом філософії є відношення "людина-світ". Предметом релігії є Бог, його творіння; по-друге, філософія і релігія мають різну структуру.

- по-друге структура філософії складається з онтології (вчення про буття), логіки, діалектики, теорії пізнання, соціального вчення тощо. До структури релігії входять:

- релігійні ідеї, погляди та уявлення;

- релігійні почуття;

- релігійні культ і обрядність;

- по-третє, філософія ґрунтується на доведенні. Релігія ґрунтується на вірі;

- по-четверте, філософія є формою пізнання, способом проникнення у сутність явищ. Релігія є формою, способом інтерпретації (тлумачення) того, що є - відповідних догм і постулатів;

- по-п'яте, філософія орієнтується насамперед на інтелект людини, її розум. Релігія діє передусім на почуття, емоції людини;

- по-шосте, філософії властиве вільнодумство. Релігія не є прибічницею цього. Все, що не узгоджується з релігійним вченням, відкидається. Твори, в яких ставилися під сумнів релігійні догми, церквою засуджувалися до спалення, а їх автори жорстоко переслідувалися. Згадаймо хоча б горезвісний "Індекс заборонених книг", запроваджений католицькою церквою. І, нарешті, останнє. У порівнянні з філософією релігія представляє собою більш консервативну ідеологічну форму відображення дійсності, оскільки вона ґрунтується на незмінних традиційних догмах релігійного вчення.

У системі форм суспільної свідомості значний інтерес для розкриття специфіки філософії викликають взаємозв'язки філософії і права (правосвідомості). Перш ніж розглянути ці взаємозв'язки, необхідно визначити саме поняття права, правосвідомості.

Право насамперед являє собою вольову систему, що складається із загальнообов'язкових норм, розпоряджень і дій, обумовлених відповідними суспільними відносинами, з метою встановлення режиму громадського порядку, що здійснюється за допомогою виховних заходів, а також державного примусу. Тобто право - це система соціальних норм і відносин, котрі охороняються і захищаються силою держави.

Право і правосвідомість - це не тотожні поняття. Право - це норми, розпорядження, юридичні закони, а правосвідомість - це знання та оцінка чинного права у суспільній свідомості. Нерідко правова норма, юридичний закон, що приймається в тому чи іншому суспільстві, не тотожні, нерівнозначні з його оцінкою у суспільній свідомості. Закон, норма встановлює одне, а в суспільній свідомості це "одне" відкидається як неприйнятне. Тому на практиці деякі юридичні закони і норми ігноруються, порушуються, оскільки у суспільній свідомості вони оцінюються негативно, як несправедливі.

Отже, коли ми розглядаємо зв'язки філософії і права, то мова йде про право не як юридичну норму, закон, а про право як форму суспільної свідомості.

Дата добавления: 2015-05-09