Загальні закономірності виникнення давньосхідних цивілізацій

Тема 1.4. КУЛЬТУРА СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ

1. Загальні закономірності виникнення давньосхідних цивілізацій.

2. Основні досягнення культури Стародавньої Месопотамії.

3. Давньоєгипетська культура.

4. Культура Стародавньої Індії.

5. Етапи розвитку культури Стародавнього Китаю.

Однією із загальних закономірностей історичного процесу є нерівномірність його розвитку як у часі, так і в просторі. В історії людства на певних етапах окремі народи ставали носіями суспільного прогресу. До того ж на ранніх стадіях, коли людина ще сильно залежала від природи, дуже важливим був географічний чинник.

В кінці IV – III тисячолітті до н.е. творцями перших цивілізацій на Землі стали народи, які заселяли долини великих рік – Тигру, Євфрату, Нілу, Інду, Гангу, Янцзи і Хуанхе. Вирішальну роль у цьому відіграла наявність наносних родючих земель, які утворювалися завдяки періодичним розливам рік. В такій місцевості індивідуальна обробка землі неможлива. Разом з тим об'єднання зусиль селянських общин, накопичення спостережень за часом розливу рік, іригаційні роботи забезпечували дуже багаті врожаї. Навіть кам'яні, дерев'яні або мідні знаряддя дозволяли вести тут великообсягові земляні роботи і одержувати значний додатковий продукт. Отже, створювалися умови для майнового розшарування і виникнення держави.

Склався особливий тип держави – східна деспотія. Її особливості зумовлені саме необхідністю створювати і підтримувати іригаційну систему: жорстка централізація влади, повне всевладдя і навіть обожнювання правителя, існування бюрократичного апарату, застосування рабської праці, але при цьому – збереження сільської общини.

Ці загальні риси мали конкретні своєрідні прояви в різних країнах Стародавнього Сходу. Ранні цивілізації є одними з найважливіших в історії через те, що саме з них починається людська цивілізація, зароджується глибока диференціація суспільства, спеціалізація праці, виникає державність, зявляються такі специфічні форми духовності людини, як філософія, релігія, право, мораль, мистецтво. До них традиційно відносяться циві­лізації Стародавнього Сходу: Єгипет, Дворіччя, Індія, Китай. Це бу­ли перші класові суспільства з більш чи менш подібними формами ідео­логії, культури, політики, державності.

Цивілізації Стародавноьго Сходу належать до великої історичної епохи, що характеризується всебічним розвитком культури осілих зем­левласницько-скотарських громад. Складаються великі імперії та держави, розвиваються мистецтво, техніка, наука, писемність. Соціальні та світоглядні засади культури Ст­ародавнього Сходу ма­­ли тільки їм властиву своєрідність, що відріз­няло їх від культури Захо­ду.­

Своєрідність східної цивілізації краще осягається через порів­няння східних і західних держав, засобів їх походження та їх став­лення до особистості та волі. На Заході держава виникає як наслідок виді­лення людських індивідуальностей із їх прагненням до власності та влади.

У результаті з’являється необхідність у владі, яка стояла б на чолі суспільства, і, з одного боку, дозволяла виділеній групі зберегти свою перевагу, а з іншого – стримувала індивідуальні й групові зіткнення, вво­дила їх у суспільноприйняті рамки. Тобто на Заході виникненню держави передувала поява людської волі. Тому можна сказати, що дер­жава Заходу – форма соціального здійснення волі.

­На Стародавньому Сході потреба в державі виникла раніше, ніж стали проявляти себе вияви волі та індивідуальності людини. Річ у тім, що вижити на Сході можна, лише практикуючи зрошувальне зем­лероб­ство і постійно створюючи суспільні запаси зерна на випадок неврожаю, стихійних лих і т.п. Все це вимагало великої планомірної витрати ре­сурсів, жорстокого адміністративного управління та об’єд­нання без­лічі сільськогосподарських громад в єдине ціле.

Так, уже в 3 тис. до н.е. на території Єгипту, Межиріччя, Індії та Китаю виникають пер­ші східні дер­­жави. Цей тип держави зародився не з потреби соці­альної волі (як на Заході), а з потреби жорстокого поєднання, що було відповіддю на ви­клик конкретних природних умов. В основу давньо­східної держави покладений ідеал абсолютної єдності, який заперечує прояви індиві­дуа­ль­ності та волі людини.

Це і складає духовну суть східної деспотії. Такий тип державності характерний для усіх країн Стародавнього Сходу – Єгипту, Шумера, Ірану, Індії, Китаю. Абсолютна перевага держави над суспільством – одна з характерних ознак східного деспотизму. У таких державах острах перед всесиллям влади поєднувався з безмежною вірою в урядовців, обожненням їх. Богом називають єгипетського фараона, богом нази­вають шумерського царя, а китайський імператор виступає як син боже­ственних небес. Винятком є Індія, де жорстокі норми кастового улаш­ту­вання суспільства підтримували стабільність системи держав­ного ла­ду.

Саме на Сході виникає бюрократія, тому що для здійснення влади, сконцентрованої у руках божественного царя, необхідні були урядовці, які б здійснювали адміністративний нагляд. Величезний бюрок­ратичний аппарат, що керував від імені правителя, мав колосаль­ну роль. Людина в такому суспільстві повністю залежала від сваволі урядовців.

Особливістю культури країн Стародавнього Сходу є прихиль­ність до традиції. Такі суспільства прийнято визначати як «традиційні». Тра­диції становлять міцний фундамент усіх змін у суспільствах такого ти­­­пу, а їх дієвість формує основу їдеології та культури сучасних держав Схо­­ду.

Історичному розвитку східних держав властива циклічність, послі­довність зміни династій, вторгнення іноземців і т.д. Змінювалися керів­ники, але звичай східних держав залишався колишнім. Підвалини цивілі­зацій не змінювалися. І в цьому одна з особливостей східної цивілізації – її стійкість. На відміну від Сходу Захід прямує вперед нібито пори­вами. І кожен порив (Античність, Середньовіччя і т.д.) супро­воджується крахом попередньої системи цінностей, а також політичних та економічних основ.

­Найважливішим символом усієї давньосхідної культури є сонце. Найчастіше воно уявляється в чоловічому образі як рідний син і спад­коємець небесного бога, який наслідує цого найважливіші якості – вмін­ня все бачити й усе знати. Сонце було не тільки важливим знаком краси, але й одночасно символізувало темний бік життя.

Друге значення пов’я­зане з символом смерті. Сонце, подібно до смерті, руйнує світ, вимірює його вдень і вночі. Художня культура східних держав зберігала магічне призначення, характерне для первісного суспільства. Магічна сила мис­те­цтва була зумовлена уявленням про нерозривну єдність людини й природи. Художня культура носила яскраво виражений елітарний ха­рак­тер. Грамотність у країнах Стародавнього Сходу була привілеєм не­знач­ної меншості, писемність служила цілям державного і культурного ха­рак­теру.

Незважаючи на загальні для всієї східної цивілізації моменти, між краї­­нами, що входять до неї, були й суттєві відмінності у традиціях, спосо­бі мислення, шляхах розвитку. Навіть спільні для багатьох країн Схо­ду буд­­дизм і даосизм у кожній із країн набирали особливих непов­торних форм.

Отже, цивілізація Сходу була й залишається життєздатною у своїй неповторній оригінальності та життєстверджувальній мудрості.

Дата добавления: 2015-05-09