Програми для створення і опрацювання зображень. Програма Photoshop

Подання інформації у вигляді схем, діаграм, графіків, фільмів часто є зручним для її ана­лізу і опрацювання. Прикладне програмне забезпечення сучасних комп'ютерів містить потужні системи опрацювання і подання графічної інформації. Вони використовуються в діловій графі­ці, при розв'язуванні прикладних задач, в навчаючих програмах, для створення мультипліка­ційних фільмів, комп'ютерних ігор тощо. Такі програмні засоби дають змогу подавати окремі фрагменти рисунків у збільшеному вигляді, демонструвати перерізи тіл, вносити зміни до гра­фічної інформації, зберігати її на зовнішніх носіях, виводити на друкуючі пристрої тощо.

Для створення і редагування графічних зображень на екрані дисплея існують спеціальні програми, які називають графічними редакторами.

Графічні системи багаточисельні, а їх функції різноманітні. Серед них можна виділити: системи ділової графіки (Microsoft PowerPoint); художньої графіки, які ще називають просто графічними редакторами (Paintbrush), інженерної графіки та автоматизованого проектування (Adobe AutoCad), системи обробки фотографічних зображень (Adobe Photoshop), а також універсальні графічні системи (Corel Draw).

Розрізняють три види комп'ютерної графіки: растрову, векторну і фрактальну. Вони розрізняються принципами формування зображень на екрані монітора та при роздрукування на папері.

Основним елементом растрового зображення є точка (піксель — Picnute Element). Кіль­кість точок у графічному зображенні залежить від типу монітора та роздільної здатності вста­новленого режиму роботи. Зображення растрової графіки або будують вручну (використовуючи інструменти та можливості сучасних редакторів), або утворюють електронні копії зображень за допомогою сканерів, або вводять зображення в пам'ять комп'ютерів за допомогою цифрових фото- і відеокамер. Більшість редакторів растрової графіки орієнтовані не стільки на створення, скільки на їх подальшу обробку. Недоліками растрових зображень є те, що вони на дисках займають великі об'єми пам'яті і їх неможливо збільшувати для розгляду окремих деталей (в результаті збільшення точки стають крупнішими).

Основним елементом зображення векторної графіки є лінія. Об'єм пам'яті, який займає лінія, не залежить від її розмірів, оскільки лінії подаються за допомогою деякої кількос­ті параметрів, які містять її математичний опис. На основі ліній будують інші об'єкти, простіші об'єкти об'єднуються в більш складніші. Одні об'єкти, незалежно від інших, можна редагувати, переміщати, повертати, масштабувати. Із-за такого підходу векторну графіку називають об'єктно-орієнтовною. Векторну графіку в основному використовують для створення графіч­них ілюстрацій.

У випадку фрактальної графіки зображення автоматично генеруються на осно­ві математичних розрахунків. Створення фрактальної художньої композиції зводиться до її програмування. Її часто використовують у розважальних програмах.

Графічна програма Adobe Photoshop є спеціалізованим інструментальним засобом, призначеним для обробки растрових зображень.

За своїми функціональними і експлуатаційними можливостями Adobe Photoshop є найкращою серед аналогічних програм обробки растрової графіки і користується заслуженим успіхом в середовищі комп'ютерних дизайнерів.

Серед переваг цієї програми можна виділити наступні:

• висока якість обробки графічних зображень;

• зручність і простота в експлуатації;

• великі можливості, що дозволяють виконувати будь-які мислимі операції по створенню і обробці зображень;

• широкі можливості по автоматизації обробки растрових зображень, що базуються на використанні сценаріїв;

• сучасний механізм роботи з профілями кольорів, що допускає їх впровадження у файли зображень з метою автоматичної корекції колірних параметрів при виведенні на друк для різних пристроїв;

• великий набір команд фільтрації, за допомогою яких можна створювати найрізноманітніші художні ефекти.

Як і в будь-якій іншій графічній або видавничій програмі, що працює в операційному середовищі Windows, тут є стандартний набір елементів, характерних для даної операційної системи. Це – системні меню програми і документа, заголовки програми і документа, рядок стану і основне меню програми, а також системні кнопки Згорнути, Відновити/Розгорнути і Закрити.

Внизу знаходиться рядок стану, який призначений для відображення поточної інформації про оброблюване зображення і виконувану операцію. Рядок стану розбитий на три частини (поля). У першому зліва полі указується масштаб активного зображення. Тут можна задати інший масштаб, натиснувши після цього клавішу [Enter]. У другому полі відображається службова інформація, відповідна вибраному пункту меню рядка стану (це меню відкривається клацанням на чорній трикутній мітці справа). У третьому полі відображається інформація про операцію, яку можна виконати, використовуючи вибраний робочий інструмент.

Між рядком меню і рядком стану знаходиться робоча область програми. У ній розташовані наступні елементи: блок інструментів (зліва), робоче вікно документа із смугами прокрутки (у центрі) і три суміщені палітри (справа). Кожний з цих елементів є плаваючим, тобто можна вільно переміщати його, а також видаляти з екрану. Це дуже зручно, оскільки можна прибрати все зайве, звільнивши велику частину екрану для обробки зображення.

Окрім елементів інтерфейсу в програмі є діалогові вікна (діалоги). Вони використовуються для настройки параметрів різних команд.

Основне меню програми є набором списків команд, згрупованих за функціональним призначенням. Ці списки знаходяться в згорнутому стані (у вигляді рядка основного меню) і відкриваються при виборі одного з них.

Клацання на тому або іншому пункті меню приводить до появи на екрані списку вхідних в нього елементів. У цьому списку можуть знаходитися найменування як окремих команд, так і їх груп. Праворуч від назви групи команд є чорна трикутна мітка, і при виборі даного елементу (установці на нім покажчика миші) відкривається додатковий список команд.

Крім основного меню в програмі є ще інші, які називаються контекстними (допоміжними).

Контекстне меню – це група команд, що мають відношення до певного елементу інтерфейсу або виконуваної в даний момент операції. Таке меню можна відкрити двома способами: клацанням правої кнопки миші при установці покажчика в якому-небудь місці робочого вікна документа або палітри або клацанням лівої кнопки, якщо покажчик встановлений на спеціальній кнопці з трикутною міткою

Робочі інструменти – це кнопки управління, які призначені для виконання різних операцій для обробки зображень, а також для вибору режимів їх відображення на екрані. Оскільки ці інструменти розташовані компактно (на одній основній і декількох додаткових (вкладених, спливаючих) панелях), їх ще називають блоком інструментів (toolbox).

Дата добавления: 2015-05-07